Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 серпня 2018 року

м. Київ

справа №320/5195/17

провадження №К/9901/12096/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М.,

суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,

розглянув в порядку письмового провадження матеріали касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2017 (колегія суддів у складі: головуючого судді Божко Л.А., суддів Лукманової О.М., Дурасової Ю.В.) у справі №320/5195/17 за позовом ОСОБА_2 до Мелітопольського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

I. ПРОЦЕДУРА

1. ОСОБА_2 звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом до Мелітопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пільгової пенсії за віком за списком з 20.01.2008 № 1, а також щодо неврахування до стажу за списком № 1 до пенсії на пільгових умовах періоду служби в армії та органах МВС, та зобов'язати відповідача вчинити дії по виправленню помилок.

2. Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.10.2017 позовні вимоги задоволено частково.

3. Сторонами на зазначене рішення суду першої інстанції подано апеляційні скарги.

4. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2017 постанову суду першої інстанції скасовано, а позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду з мотивів пропуску позивачем строку звернення до суду.

5. У касаційній скарзі ОСОБА_2 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

II. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

6. Залишаючи без розгляду позов ОСОБА_2 до Мелітопольського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при поданні позову до суду позивач клопотань про поновлення строків звернення до суду не заявляв, поважних причин не наводив. Матеріали справи не містять жодних доказів, з яких би вбачалась наявність поважних причин, які перешкоджали звернутися позивачу за захистом порушеного права у межах встановленого строку.

IIІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

7. Заявник касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дійшов помилкових висновків, оскільки про порушення своїх прав він дізнався в квітні 2017 року і звернувся до суду у передбачений процесуальним законом шестимісячний строк.

8. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу наполягає на тому, що позивач про порушення своїх прав дізнався ще у 2008 році при зверненні до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії.

IV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

10. Відповідно до ст. 99 КАС України (в редакції що діяла на час звернення позивача до суду з позовом) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою вказаної статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

11. Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України (в редакції що діяла на час звернення позивача до суду з позовом) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

12. Предметом адміністративного позову у даній справі є вчинені в січні 2008 року дії відповідача щодо розгляду заяви позивача про призначення пенсії на пільгових умовах.

13. За змістом позовної заяви, позивач зазначає, що він звертався до відповідача із заявою про призначення пенсії за кілька місяців до свого 50-ти річчя, а на початку 2008 року йому було повідомлено про неможливість призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

14. Таким чином, вірним є висновок суду апеляційної інстанції, що подія щодо не призначення пенсії, яку позивач фактично оскаржує, відбулася у 2008 році та позивачу про цю подію також стало відомо у 2008 році.

15. Даний позов позивачем подано в березні 2017 року, тобто з пропуском встановленого ст. 99 КАС України (в редакції що діяла на час подання позивачем адміністративного позову) строку для звернення до суду з адміністративним позовом.

16. Суд апеляційної інстанції встановив, що при поданні позову до суду позивач клопотань про поновлення строку звернення до суду не заявляв, будь-яких причин пропуску строку не навів, а матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про очевидну неможливість позивачу звернутись за захистом порушеного права у межах встановленого строку.

17. Посилання позивача на той факт, що про порушення своїх прав він дізнався в березні 2017 року, колегія суддів до уваги не приймає, з огляду на наступне.

18. Зміст поданого позивачем до Пенсійного органу клопотання від 15.03.2017 свідчить про те, що ОСОБА_2 просив відповідача надати відповідь на питання: чи прирівнюється служба в армії, служба в органах МВС та навчання до «пільгового» стажу?

19. Листом від 30.03.2017 № 253/х-9 Пенсійний орган роз'яснив позивачу власну позицію щодо спірного питання, а саме: час навчання до пільгового стажу позивача зараховано; підстави для зарахування до пільгового стажу служби в армії та в органах МВС - відсутні.

20. При цьому, як слушно зазначив суд апеляційної інстанції, у клопотанні від 15.03.2017 позивач не ставив перед Пенсійним органом питання щодо перерахунку його пенсії.

21. Крім того, зазначений лист не спростовує тієї обставини, що про факт відмови відповідача призначити пільгову пенсію ОСОБА_2 дізнався ще у 2008 році.

22. Колегія суддів зазначає, що заявник касаційної скарги не наводить жодних доводів, які б дозволили вважати, що суд апеляційної інстанції не правильно застосував норми процесуального права.

23. З огляду на викладене, беручи до уваги висновок суду апеляційної інстанції щодо дати, з якої позивач дізнався про порушення своїх прав, Верховний Суд не встановив неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення.

24. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. 99, 100 КАС України (у редакції до 15.12.2017), ст. 345, 350 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2017 у справі №320/5195/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Т.О. Анцупова

Суддя О.П. Стародуб