Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.07.2019 року у справі №813/6090/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 липня 2019 року

Київ

справа №813/6090/15

адміністративне провадження №К/9901/11014/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В.М.,

Шевцової Н.В..,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін

касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року (головуючий суддя - Гулид Р.М., Кузьмич С.М., Улицький В.З.) у справі

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,

третя особа: управління Пенсійного фонду у Галицькому районі м. Львова,

про визнання протиправною та скасування постанови, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 13 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просила:

1.1. скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Єжова Максима Валерійовича від 31.03.15р. про закінчення виконавчого провадження з виконання рішення Європейського суду з прав людини від 20.06.13р. № 65656/11;

1.2. зобов`язати Державну виконавчу службу України здійснити дії по виконанню рішення Європейського суду з прав людини 20.06.13р. № 65656/11 в частині обов`язкового виконання рішення національного суду, ухваленого на користь ОСОБА_1 .

2. Позивач вважає, що вказана постанова від 31.03.15р. про закінчення виконавчого провадження з виконання рішення Європейського суду з прав людини від 20.06.13р. №65656/11 є незаконною та такою, що підлягає скасуванню виходячи з того, рішення Європейського Суду України з прав людини виконано лише частково, а тому виконавче провадження не може бути закінченим.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

4. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що починаючи з 23.07.11р. в Україні змінилося правове регулювання, на підставі якого позивачу здійснювалась виплата пенсії та інші соціальні виплати згідно з судовим рішенням. Суд зазначив, що припинення з 01.11.11р. пенсійним органом виконання постанови Сихівського районного суду міста Львова та призначення нового розміру пенсії з часу змін в законодавстві є правомірним, оскільки у позивача з цього часу виникають інші (нові) правовідносини. При цьому відсутність у постанові Сихівського районного суду міста Львова кінцевої дати виплати пенсії з урахуванням перерахунку не породжує у боржника обов`язок довічно здійснювати виплату позивачу пенсії, та додаткової пенсії у розмірах, встановлених вказаним судовим рішенням. Такий обов`язок у боржника припиняється у разі зміни правового регулювання виплати зазначених соціальних виплат. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що рішення Європейського суду з прав людини № 65565/11 від 20.06.13р. виконано в повному обсязі, та, як наслідок, постанова відповідача про закінчення виконавчого провадження від 31.03.15 р. є законною та обгрунтованою, а отже, винесена правомірно. Беручи до уваги те, що матеріалами справи підтверджується факт виконання Управлінням Пенсійного фонду України в Галицькому районі міста Львова постанови Сихівського районного суду м. Львова від 11.08.10р. у справі №2-2111/2010, позивачем не заперечується виплата їй суми компенсації за несвоєчасне виконання судового рішення, суд дійшов висновку про правомірність постанови від 31.03.15р. про закінчення виконавчого провадження ВП№38903945. Вказане, як зазначив суд, узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 02.06.15р. у справі №21-317а15.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , представника ОСОБА_1 , задоволено.

5.1. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року у справі №813/6090/15 скасовано та винести нову, якою позов задоволено.

5.2. Скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Єжова Максима Валерійовича від 31.03.15р. про закінчення виконавчого провадження з виконання рішення Європейського суду з прав людини від 20.06.13р. №65656/11;

5.3. Зобов`язано Державну виконавчу службу України здійснити дії по виконанню рішення Європейського суду з прав людини 20.06.13р. № 65656/11 в частині обов`язкового виконання рішення національного суду, ухваленого на користь ОСОБА_1 .

6. Суд апеляційної інстанції зазначив, що при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження 31.03.2015 р. державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби обмежився лише відповіддю управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова від 13.08.2014 р. №8306/06-21 про те, що рішення національного суду виконане. Однак, на даний момент рішення Європейського Суду України з прав людини виконано лише частково. А саме, платіжним дорученням Міністерства юстиції України №3099 від 05.09.2013 перерахована стягувачу сума у розмірі 21055,16 грн. (еквівалент 2000 євро). Згідно наданих апелянтом документів про нарахування пенсії ОСОБА_1 управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова після 01.11.2011р. продовжувало здійснювати апелянту нарахування та виплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі, що не відповідає рішенню суду. Жодних змін, які б скасовували вказані виплати чи змінювали особу зобов`язану проводити нарахування та виплату пенсії апелянту у чинному законодавстві не було.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

7. 15 серпня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент ДВС, скаржник) на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року, в якій відповідач просив скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

8. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник посилається на те, що рішення Європейського суду з прав людини №65656 від 20.06.2013 року виконано у повному обсязі. Так, позивачу перераховано грошові кошти у розмірі 21055,16грн. (еквівалент 2000євро), сплачено пеню у розмірі 32,34грн. та виконано рішення національного суду, що підтверджено листом УПФУ в Галицькому районі м. Львова. Також посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Великода проти України», в якому вказано на відсутність правових підстав для подальшого виконання рішення Суду щодо виконання рішень національних судів про перерахунок пенсії, оскільки з 01.11.2011 року у законодавство, яке регулювало спірні правовідносини, внесено зміни.

9. Представником позивача до суду касаційної інстанції надано заперечення на касаційну скаргу, в яких останній просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Вважає, що внесення змін до законодавства не є підставою для припинення виконання рішення національного суду щодо перерахунку пенсійної виплати. Також вважає, що ухвалення Європейським судом з прав людини рішення у справі «Великода проти України» не може слугувати підставою для невиконання національного суду та Європейського суду з прав людини, що стосуються позивача.

10. Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Сихівського районного суду м. Львова від 11.08.10р. у справі №2-2111/2010 позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі міста Львова здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до ст.ст. 50, 54 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за період з 08.07.07р. по 31.12.07р. та з 22.05.08р.

12. У зв`язку з невиконанням вказаного рішення суду, позивач звернулась до Європейського суду з прав людини.

13. Рішенням Європейського суду з прав людини від 20.06.13р №65656/11 заяву позивача було задоволено. Зокрема, вказаним судовим рішенням було передбачено, що: (a) протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які залишаються невиконаними, та сплатити 2000 євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, зазначених у Додатку 2; ці суми є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат,і мають бути сплачені разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись, та конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу; (b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

14. 16.07.13р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Єжовим Максимом Валерійовичем відкрито виконавче провадження ВП№38903945 з виконання рішення Європейського суду з прав людини від 20.06.13р. №65656/11.

15. Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 22.04.14р. у справі № 464/3499/14-а задоволено заяву Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про роз`яснення судового рішення №2111/10 щодо кінцевої дати перерахунку та зазначено, що рішенням не обмежується кінцева дата перерахунку, оскільки внесення змін у відповідні статті ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" слугуватиме підставою для зміни нарахувань.

16. 28.07.14р. державним виконавцем направлено до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі міста Львова вимогу №742/11-в про необхідність виконання постанови Сихівського районного суду м. Львова від 11.08.10р. у справі №2-2111/2010 у триденний строк з моменту отримання вказаної вимоги.

17. У відповідь на вимогу державного виконавця Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі міста Львова листом від 13.08.14р. №8306/06-21 повідомило, що постанова Сихівського районного суду м. Львова від 11.08.10 у справі №2-2111/2010 виконана управлінням в межах повноважень, визначених чинним законодавством. Водночас в листі боржник вказав, що з 01.11.11р. виплата пенсії ОСОБА_1 проводиться відповідно до змін у законодавстві, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.11р. №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету».

18. В ході здійснення виконавчих дій по виконанню вказаного рішення Європейського суду грошові кошти перераховані Міністерством юстиції України стягувачу платіжним дорученням від 05.09.13р. № 3099. у розмірі 21055,16 грн. (еквівалент 2000 євро), платіжним дорученням від 29.09.14р. № 6554 сплачена пеня за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини у розмірі 32,34 грн.

19. Крім того, з листа Управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі міста Львова та матеріалів виконавчого провадження судом встановлено, що на виконання вищезазначених судових рішень, управлінням здійснено відповідний перерахунок пенсії та виплачено позивачу у серпні 2011 року - 132078,33 грн. (за період з 08.07.07р. до 31.12.07р. та з 25.05.08р. до 31.07.11р.); у серпні 2011 року - 4091,40 грн. (за серпень 2011 року); у вересні 2011 року - 4091,40 грн. (за вересень 2011 року); у жовтні 2011 року - 4218,40 грн. (за жовтень 2011 року).

20. ОСОБА_1 щодо наведених обставин не заперечує. Зокрема, у позовній заяві та в судовому засіданні позивач підтвердила, що постанова Сихівського районного суду м. Львова від 11.08.10р. у справі №2-2111/2010р. належним чином виконувалась до листопада 2011 року та заборгованості з виплати пенсії у розмірі, зазначеному цим рішенням станом на 01.11.11р. немає. Однак позивач вказує, що пенсійним органом неправомірно припинено виплати з 01.11.11р., оскільки в рішенні Сихівського районного суду міста Львова не встановлено строк, на протязі якого позивачу повинні здійснюватись виплати.

21. 31.03.15р. державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП38903945 з підстав фактичного виконання рішення Європейського суду з прав людини №65656/11.

22. В суді апеляційної інстанції позивач зазначила, що станом на 11.04.2016р. рішення національного суду виконано лише частково. Розпорядженням УПФУ в Галицькому районі м. Львова від 11.02.2016р. №464\6265\15-а здійснило лише перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 01.11.2011р. до 31.12.2014р., згідно рішення суду з урахуванням ухвали Сихівського районного суду м. Львова від 22.04.2014 року про роз`яснення судового рішення та відповідно до ст.ст. 50. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

23. Частини 1-4 статті 8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV (далі - Закон №3477-IV): виплата стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні. У разі порушення строку, зазначеного в частині першій цієї статті, на суму відшкодування нараховується пеня відповідно до Рішення. Протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Орган представництва надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у пункті "б" ч. 5 ст. 7 цього Закону. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом 10 днів від дня надходження зазначених у частині третій цієї статті документів здійснює списання на вказаний стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України. Порядок збереження коштів на депозитному рахунку державної виконавчої служби визначається Законом України №606-XIV.

24. Пункт 9 частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606-XIV): відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

25. Пункт 8 частини 1 статті 49 Закону №606-XIV: виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

26. Стаття 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII): пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

27. Стаття 63 Закону №796-XII фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.

28. Законом України від 14.06.11р. №3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнені Прикінцеві положення пункту 4, якими установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

29. На виконання положень вказаного Закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 06.07.11р. №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності з 23.07.11р.

30. Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.11р. норми п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" визнані такими, що відповідають Конституції України, тобто є конституційними.

31. Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 25.01.12 р. №З-рп/2012 у справі за конституційним поданням Правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення деяких статей Конституцій України, Бюджетного кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України було розтлумачено, що Кабінетом Міністрів України врегульовано порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

32. Пункт 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22 грудня 2011 року №4282-VI: норми i положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» <…> застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 piк.

33. Пункт 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.12р. №5515-ІV: у 2013 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» <…> застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

34. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

35. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

36. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

37. Суд зазначає, що підставою винесення державним виконавцем спірної в цій справі постанови слугували встановлені відповідачем обставини фактичного виконання рішення від 20.06.13р. №65656/11.

38. Державний виконавець встановив, що грошові кошти перераховані стягувачу Міністерством юстиції України платіжним дорученням від 05.09.13р. №3099 у розмірі 21055,16 грн. (еквівалент 2000 євро), платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 29.09.14р. №6554 сплачена пеня за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини у розмірі 32,34 грн., а також відповідно до листа Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова від 13.08.14р. №8306/06-21 рішення національного суду виконано, а саме здійснено відповідний перерахунок пенсії та виплачено позивачу у серпні 2011 року - 132078,33грн. (за період з 08.07.07р. до 31.12.07р. та з 25.05.08р. до 31.07.11р.); у серпні 2011 року - 4091,40 грн. (за серпень 2011 року); у вересні 2011 року - 4091,40 грн. (за вересень 2011 року); у жовтні 2011 року - 4218,40 грн. (за жовтень 2011 року).

39. Позивачем в ході судового розгляду справи підтверджено отримання вказаних виплат, проте остання вважає, що пенсійним органом неправомірно припинено виплати з 01.11.11р., оскільки в рішенні Сихівського районного суду міста Львова не встановлено строк, на протязі якого позивачу повинні здійснюватись виплати.

40. Колегія суддів вважає такі твердження необґрунтованими з огляду на наступне.

41. Аналіз норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства дає підстави дійти висновку, що оскільки 23 липня 2011 року набрала чинності постанова №745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", якою встановлено розмір додаткової пенсії особам, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи, положення статей 50, 54 Закону №796-XII підлягають застосуванню лише до 23 липня 2011 року, а після вказаної дати застосуванню підлягають положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від №2857-VI від 28 грудня 2010 року та постанови №745.

42. Таким чином, починаючи з 23.07.11р. в Україні змінилося правове регулювання, на підставі якого позивачу здійснювалась виплата пенсії та інші соціальні виплати згідно з судовим рішенням.

43. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.06.15р. у справі №21-317а15, а також постанові Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі №522/5744/17. У вказаних постановах Суди, здійснивши аналіз положень Закону №796-XII, Закону України від 14 червня 2011 року №3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", постанови №745, зазначили, що з 23 липня 2011 року чинним законодавством встановлено інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону №796-XII, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

44. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про повне виконання рішення Європейського суду з прав людини №65656/11 від 20.06.13р., оскільки цей факт підтверджується матеріалами справи, а також правомірність постанови від 31.03.15 р. про закінчення виконавчого провадження ВП№38903945.

45. Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що посилання суду першої інстанції на судове рішення Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Великода проти України», не слугувало обґрунтуванням підстав для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , а здійснено задля наведення правової позиції, викладеної Європейським судом з прав людини з аналогічних правовідносин.

46. В ухвалі від 03.06.2014 року про оголошення заяви ОСОБА_3 неприйнятною Європейський суд з прав людини зазначив, що <…> законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому (див. рішення у справах «Аррас та інші проти Італії» (Arras and Others v. Italy), заява №17972/07, п. 42, від 14 лютого 2012 року, та «Сухобоков проти Росії» (Sukhobokov v. Russia), заява №75470/01, п. 26, від 13 квітня 2006 року). У цій справі національні суди розглянули скаргу заявниці щодо зменшення розміру її пенсії та дійшли висновку, що сума пенсійних виплат була зменшена після внесення змін до відповідних законодавчих актів. Щодо частин скарг заявниці стосовно невиконання рішення суду від 19 січня 2010 року після внесення у 2011 році змін до законодавства, Суд констатує, що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни. Відповідно, обов`язок Уряду забезпечити виконання рішення закінчився щонайпізніше 1 листопада 2011 року, коли змінене законодавство було застосовано до пенсії заявниці. Протягом зазначеного періоду заявниця отримувала пенсію згідно з рішенням суду від 19 січня 2010 року, і таким чином для скарги немає підстав <…>.

47. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про невиконання УПФУ у Галицькому районі м. Львова рішення суду щодо ОСОБА_1 та, як наслідок, протиправність спірної в цій справі постанови про закінчення виконавчого провадження.

48. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині

49. Частиною 1 статті 352 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

50. В межах розгляду даної справи суд дійшов висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме положень Закону №796-XII, Закону №3477-IV, Закону України від 14.06.11р. №3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», що призвело до скасування цим судом рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

51. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 352 КАС України Суд вважає за необхідне касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити, судове рішення суду апеляційної інстанції - скасувати, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року - залишити в силі.

52. Керуючись статтями 340, 341, 344, 349-354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

53. Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - задовольнити.

54. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року - скасувати.

55. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року - залишити в силі.

56. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

Н.В. Шевцова