Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 липня 2018 року

Київ

справа №821/821/16

адміністративне провадження №К/9901/10441/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В.М.,

суддів Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Національної поліції України на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року у складі колегії суддів: Бездрабка О.І.(головуючий), суддів: Варняка С.О., Циганія С.І. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Крусяна А.В. (головуючий), суддів: Вербицької Н.В., Джабурія О.В. у справі за позовом ОСОБА_2 до Національної поліції України, Центральної атестаційної комісії №2 Національної поліції України, Центральної апеляційної атестаційної комісії №1 Національної поліції України про визнання протиправними та скасування рішень, -

УСТАНОВИВ:

25 березня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив визнати протиправним та скасувати: рішення Центральної атестаційної комісії №2 Національної поліції України, оформлене протоколом ОП №15.00004273.0028642 від 2 березня 2016 року, в частині висновку про невідповідність його займаній посаді та звільненні зі служби в поліції через службову невідповідність; рішення Центрального апеляційної атестаційної комісії №1 Національно поліції України, оформлене протоколом ОП № 15.00004740.0028642 від 16 березня 2016 року, у частині висновку про відхилення його скарги.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2016 року позов задоволено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Національної поліції України від 7 листопада 2015 року №105 о/с «По особовому складу Департаменту захисту економіки» ОСОБА_2 призначений на посаду заступника начальника управління - начальника відділу з присвоєнням спеціального звання "майор поліції" в порядку переатестування, як такий, що прибув з Міністерства внутрішніх справ.

Згідно з протоколом Центральної атестаційної комісії №2 Національної поліції України від 2 березня 2016 року ОП №15.00004273.0028642 за результатами атестування комісією прийнято висновок про те, що ОСОБА_2 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби через службову невідповідність.

Не погоджуючись з висновками Центральної атестаційної комісії №2 Національної поліції України, позивач оскаржив їх до Центральної апеляційної атестаційної комісії № 1 Національної поліції України.

Відповідно до протоколу від 16 березня 2016 року ОП № 15.00004740.0028642 Центральною апеляційною атестаційною комісією № 1 Національної поліції України розглянуто скаргу позивача на рішення Центральної атестаційної комісії №2 Національної поліції України та прийнято рішення про відхилення скарги. Мотивом зазначено те, що ОСОБА_2 не викликає жодної довіри, говорив неправду в явних речах, які при цьому ж перевірялися комісією, не компетентний в роботі, не має досягнень значних і не значних, збрехав і заплутався, коли пояснював заповнення в декларації, не зацікавлений у втіленні реформ".

Не погоджуючись із цими висновками позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що атестування позивача проведене за відсутності для цього підстав, а також всупереч меті, що визначена статтею 57 Закону України від 2 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII). Суди зазначили про недотримання атестаційною комісією процедури атестування позивача, передбаченої Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року №1465 (далі - Інструкція) оскільки прийняте за її наслідками рішення від 2 березня 2016 року ОП №15.00004273.0028642 не містило висновків щодо обставин, перелічених у пункті 16 розділу IV Інструкції та факту відповідності поліцейського вимогам, що пред'являються до нього як до особи, яка перебуває на відповідній посаді, а тому визнаний судами протиправним. Щодо протоколу засідання від 16 березня 2016 року ОП № 15.00004740.0028642, то суди дійшли висновку про його скасування як необґрунтованого, оскільки останній не містить жодного мотивованого висновку про відхилення скарги позивача.

Національною поліцією України подано касаційну скаргу на рішення, в якій просить оскаржувані рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги полягають у тому, що суди попередніх інстанцій фактично надали оцінку підставам прийняття рішення атестаційної комісією і таким чином перебрали на себе дискреційні повноваження останньої та прийняли нове рішення про відповідність позивача займаній посаді. Скаржник вказує, що судами порушені норми матеріального права, а саме пункт 20 розділу IV Інструкції який не вимагає зазначення у протоколі співбесіди конкретних запитань, які ставляться поліцейському і відповідей на них. На думку скаржника, атестування позивача проведене в межах повноважень атестаційної комісії та у спосіб, передбачений Інструкцією, а тому висновки судів попередніх інстанцій про порушення порядку проведення атестування є безпідставними.

Перевіривши доводи та вимоги касаційної скарги, а також правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку, що підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень і ухвалення нового судового рішення, визначені статтею 351 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відсутні.

Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Починаючи з 7 листопада 2015 набрав чинності Закон №580-VIII.

Згідно з пунктом 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VIII, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з приводу того, що наведена норма Закону №580-VIII не передбачає проведення атестування як вимогу для прийняття на службу в поліції працівників міліції, які виявили таке бажання.

Відповідно до частин 1-4 статті 57 Закону №580-VIII, атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанції щодо можливості проведення атестування поліцейських лише з підстав, наведених у частині другій статті 57 Закону №580-VIII, є обґрунтованим і таким, що відповідає нормам законодавства. Передбачені даною нормою повноваження керівника поліції та/або керівників органів (закладів, установ) поліції приймати рішення про проведення атестування поліцейських також повинно здійснюватись виключно з підстав і з метою, визначених частиною другою статті 57 Закону №580-VIII.

Пунктом 15 розділу IV Інструкції визначено, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків:

1) займаній посаді відповідає;

2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду;

3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність;

4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Пунктом 16 розділу IV Інструкції встановлено, що атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6)наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Пунктом 20 розділу IV Інструкції передбачено, що усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення.

Судами попередніх інстанцій, на основі досліджених під час судового розгляду доказів, встановлено, що атестаційна комісія не провела всебічного вивчення документів особової справи позивача, не аналізувала повноти виконання ним функціональних обов'язків (посадових інструкцій), показників службової діяльності, рівня теоретичних знань та професійних якостей, не врахувала наявність заохочень та дисциплінарних стягнень.

Колегія суддів касаційного суду приходить до висновку, що на підставі встановлених фактичних обставин справи суди попередніх інстанції правильно застосували наведені норми матеріального права та дійшли вірних висновків про те, що оскаржуване рішення (висновок) атестаційної комісії від 2 березня 2016 року ОП №15.00004273.0028642 не містить висновків щодо обставин, передбачених пунктом 16 розділу IV Інструкції, та факту відповідності поліцейського вимогам, що пред'являються до нього як до особи, яка перебуває на відповідній посаді, а рішення атестаційної комісії від 16 березня 2016 року ОП № 15.00004740.0028642 не містить жодного мотивованого висновку про відхилення скарги позивача, тому є протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

Суд касаційної інстанції відхиляє аргументи скаржника з приводу дотримання атестаційною комісією при складенні висновку вимог пункту 20 розділу IV Інструкції, оскільки формальне зазначення у висновку атестаційної комісії усіх необхідних складових, саме по собі, ще не може свідчити про обґрунтованість даного рішення та наявність підстав для його прийняття відносно позивача.

Також суд касаційної інстанції не бере до уваги твердження скаржника стосовно того, що суди попередніх інстанцій перебрали на себе повноваження атестаційної комісії та прийняли рішення, прийняття якого належить до її виключних повноважень. Так, норми Закону №580-VIII та Інструкції наділяють повноваження приймати рішення за наслідками атестації поліцейських лише атестаційні комісії. Разом з тим, атестаційна комісія повинна мотивувати своє рішення (висновок). Зважаючи на те, що пункт 3 частини третьої статті 2 КАС України (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин) передбачає, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, то суди в наведеній категорії справ мають право і зобов'язані перевіряти обґрунтованість оскаржуваного рішення (висновку) атестаційної комісії. Це узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із "повною юрисдикцією", тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів, встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення, належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті. За загальним правилом, суди повинні утримуватися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак, все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.

Частиною першою статті 350 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на наведене, касаційна скарга Національної поліції України підлягає залишенню без задоволення, а постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2016 року - залишенню без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національної поліції України залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2016 року в справі № 821/821/16- залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

...........................

...........................

...........................

В.М. Шарапа

В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич,

Судді Верховного Суду