Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 травня 2019 року

Київ

справа №814/2840/14

касаційне провадження №К/9901/25241/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.11.2014 (суддя Брагар В.С.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2015 (головуючий суддя - Золотніков О.С., судді: Осіпов Ю.В., Скрипченко В.О.) у справі № 814/2840/14 за позовом Приватного підприємства «Панас» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Панас» у вересні 2014 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.08.2014 №0013732208.

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 26.11.2014 позов задовольнив.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 18.11.2015 скасував постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.11.2014 та прийняв нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 06.08.2014 № 0013732208 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 423804 грн. за основним платежем та в сумі 105951 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. У іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області оскаржила їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.11.2014 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2015 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.08.2014 №0013732208 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 423804 грн. за основним платежем та в сумі 105951 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову в цій частині.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 14.1.234 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частини першої статті 9, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій).

Переглядаючи оскаржувані судові в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами рішення першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Панас» з податку на прибуток за 2013 рік та з податку на додану вартість по взаємовідносинам з платниками податків контрагентами-постачальниками Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛАДЕЙ-УКРАЇНА» за період - травень 2013 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «МІСЬКПРОЕКТБУД» за період - травень 2013 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «ХОЛЛАНД НОВОХЕМ ІСТЕРН ЮРОП» за період - жовтень 2013 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛІОТТА ТРАНС» за період - квітень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «БІА» за період - травень 2014 року та контрагентами-покупцями, результати якої оформлено актом від 21.07.2014 №546/14-03-22-08/24056985.

На підставі висновків податкового органу про вчинення позивачем порушень пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.08.2014 № 0013732208 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 843062,5грн., в тому числі: в сумі 674450 грн. за основним платежем та в сумі 168612,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вчинення позивачем вищезазначених порушень вимог податкового законодавства, на думку податкового органу, полягає у неправомірному включенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість за нереальними операціями з придбання активів у Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАДЕЙ-УКРАЇНА», Товариства з обмеженою відповідальністю «МІСЬКПРОЕКТБУД», Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЛЛАНД НОВОХЕМ ІСТЕРН ЮРОП», Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІОТТА ТРАНС» та Товариства з обмеженою відповідальністю «БІА».

Задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції керувався тим, що пред`явлені суду позивачем первинні документи за наслідками спірних господарських операцій підтверджують їх реальний характер та зв`язок з господарською діяльністю Приватного підприємства «Панас».

Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення:

про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 06.08.2014 №0013732208 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 423804 грн. за основним платежем та в сумі 105951 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується товарність здійснення господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛАДЕЙ-УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІСЬКПРОЕКТБУД».

про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 06.08.2014 №0013732208 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 250646 грн. за основним платежем та в сумі 62661,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, суд апеляційної інстанції виходив з того, що укладені Приватним підприємством «Панас» правочини щодо придбання активів у Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЛЛАНД НОВОХЕМ ІСТЕРН ЮРОП», Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІОТТА ТРАНС» та Товариства з обмеженою відповідальністю «БІА» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, з огляду на наявність вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2014 у кримінальній справі №761/26458/14-к стосовно директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЛЛАНД НОВОХЕМ ІСТЕРН ЮРОП» ( ОСОБА_1 ) за фактом вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 28 та частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, а також у зв`язку з визнанням позивачем факту помилкового відображення податку на додану вартість у складі податкового кредиту за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛІОТТА ТРАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІА».

У ситуації, що розглядається, відповідачем фактично оскаржується судове рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 06.08.2014 №0013732208 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 423804 грн. за основним платежем та в сумі 105951 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як зазначено вище, підставою для прийняття податковим органом вказаного акту індивідуальної дії в цій частині нарахувань слугували висновки акту перевірки за епізодом щодо господарських операцій позивача:

1) з Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛАДЕЙ-УКРАЇНА» щодо придбання запасних частин на підставі договору від 07.05.2013 № 45. Відсутність права у позивача на формування показників податкового обліку за такими операціями відповідач пов`язує з відсутністю первинних документів, передбачених умовами договірних відносин, зокрема, замовлень покупця на поставку товарів із зазначенням адреси доставки та умов транспортування. Крім того, до перевірки позивачем не пред`явлено документів щодо оплати придбаних активів, а також довіреностей або журналів обліку довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей. Згідно з актом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 20.09.2013 №1241/26-55-22-01/38005314 щодо неможливості проведення зустрічної звірки у Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАДЕЙ-УКРАЇНА» відсутні умови, необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності, зокрема складські приміщення, устаткування, трудові ресурси, а стан такої юридичної особи - відсутнє за адресою місцезнаходження.

2) з Товариством з обмеженою відповідальністю «МІСЬКПРОЕКТБУД» щодо придбання запасних частин авіаційного устаткування на підставі договору від 07.05.2013 № 008/05. Відсутність права у позивача на формування показників податкового обліку за такими операціями відповідач пов`язує з відсутністю первинних документів, передбачених умовами договірних відносин, зокрема, замовлень покупця на поставку товарів із зазначенням адреси доставки, умов транспортування та номенклатури товару. Крім того, згідно з актом Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 26.07.2013 №1106/22-609/34761776 щодо неможливості проведення зустрічної звірки Товариство з обмеженою відповідальністю «МІСЬКПРОЕКТБУД» відсутні умови, необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності, зокрема складські приміщення, устаткування, трудові ресурси, а стан такої юридичної особи - відсутнє за адресою місцезнаходження. Разом з тим, податковий орган вказував на наявність кримінального провадження від 19.07.2013 №32013110080000100 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 28, частини першої статті 205 Кримінального кодексу України щодо придбання Товариства з обмеженою відповідальністю «МІСЬКПРОЕКТБУД» з метою прикриття незаконної діяльності.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податку як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

З метою дослідження фактичного придбання активів у межах господарської діяльності необхідно було встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок поставки, обсяги і зміст поставки, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій з придбання активів, та оцінювати такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

Вимоги частин четвертої та п`ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Судами попередніх інстанцій зазначених вимог не виконано, у зв`язку з чим суд касаційної інстанції вважає передчасними їхні висновки щодо підтвердженості права позивача на формування показників податкового обліку за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛАДЕЙ-УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІСЬКПРОЕКТБУД».

Так, суди першої та апеляційної інстанцій при дослідженні реального вчинення вищезгаданих господарських операцій посилалися на наявні в матеріалах справи первинні документи, зокрема, податкові накладні, видаткові накладні, договори, рахунки на оплату, виписка по рахунку, при цьому, не конкретизуючи їх суті та фактичного змісту операцій, яких вони стосуються, обмежившись загальним висновком про те, що надана документація у повній мірі відображає реальні наслідки господарських відносин.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що реальність господарських операцій потребує, зокрема, з`ясування того факту, чи справді активи (товари) отримано від указаного у первинних документах контрагента.

Для цього треба встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків.

Крім того, в даному випадку необхідно дослідити реальну можливість контрагентів позивача виконати спірні поставки з урахуванням їх фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів), понесення ними витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо).

Проте, суди попередніх інстанцій в порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи дослідження вказаних обставин залишили поза увагою.

Крім того, податковий орган в обґрунтування правомірності прийняття ним податкового повідомлення-рішення за епізодом щодо господарських відносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «МІСЬКПРОЕКТБУД» посилався на наявність досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.07.2013 за №32013110080000100 за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 28, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, пов`язаних з фактом придбання Товариства з обмеженою відповідальністю «МІСЬКПРОЕКТБУД» з метою прикриття незаконної діяльності.

Судам попередніх інстанцій необхідно було надати належну оцінку зазначеним обставинам, з`ясувати результати розслідування/розгляду кримінальної справи, у разі необхідності - допитати посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «МІСЬКПРОЕКТБУД», перевірити дані щодо участі таких осіб в діяльності контрагента позивача, що має істотне значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, у даній справі висновки судів попередніх інстанцій про помилковість доводів відповідача щодо штучного формування податкового кредиту за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛАДЕЙ-УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІСЬКПРОЕКТБУД» є передчасними та зроблені без належного з`ясування фактичних обставин справи.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення в частині вирішення справи за епізодом щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 06.08.2014 №0013732208 в частині нарахувань, здійснених за наслідками формування податкового кредиту за операціями позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛАДЕЙ-УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІСЬКПРОЕКТБУД» підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для задоволення позову в цій частині з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2015 учасниками справи не оскаржується, а тому підстави для надання правової оцінки висновкам суду в цій частині вирішення справи відсутні.

Керуючись статтями 341, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.11.2014 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2015 у справі № 814/2840/14 в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 06.08.2014 №0013732208 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 423804 грн. за основним платежем та в сумі 105951 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - скасувати.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У іншій частині постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2015 у справі № 814/2840/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна Л.І. Бившева В.В. Хохуляк