Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.05.2019 року у справі №806/198/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2019 року

Київ

справа №806/198/17

провадження №К/9901/44909/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н. В., суддів: Берназюка Я. О., Желєзного І. В., розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Юрія Вікторовича, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс", про скасування рішення, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду у складі судді Шимоновича Р. М. від 16 травня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Кузьменко Л. В., Іваненко Т. В., Франовської К. С. від 13 липня 2017 року,

УСТАНОВИЛ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Ю. В., третя особа:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс", у якому просила скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису 15401535 від 14 липня 2016 року, номер рішення 30465381 від 14 липня 2016 року.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено

3. Рішення судів мотивовані тим, що відповідач мав повноваження з 01 січня 2016 року здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень без вчинення нотаріальної дії щодо такого майна, а тому відсутні підстави для скасування спірного рішення з підстав, заявлених позивачем.

Матеріали справи не містять жодних доказів припинення договору іпотеки від 02 листопада 2007 року з підстав, передбачених Законом України "Про іпотеку".

Відповідач довів належними та допустимими доказами правомірність своїх дій при прийнятті оспорюваного рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись із судовим рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулась із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02 листопада 2007 року між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №0501/1107/71-249, за умовами якого Банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 20 000,00 доларів США, а остання зобов'язувалася у свою чергу, в порядку та на умовах визначених кредитним договором повертати кредит, сплачувати відсотки за користування кредитом, комісію та інші платежі у сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 02 листопада 2007 року між позивачем та Банком укладено договір іпотеки № 6533, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Демецькою С. Л., за умовами якого, в іпотеку передана квартира за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 55,7 м2, житловою площею 40,5 м2. Пункт 12.3 вказаного договору іпотеки містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, зокрема він має право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

28 листопада 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Сведбанк", яке є правонаступником Акціонерного комерційного банку "ТАС-Комерцбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" укладено договір факторингу № 15 та договір про передачу прав за іпотечними договорам, за якими відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором та іпотечним договором, укладеними з позивачем, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс".

14 липня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія Вектор плюс" звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Ю. В. із заявою про реєстрацію іншого речового права на нерухоме майно в Державному реєстрі іпотек на підставі договору відступлення прав за договорами іпотеки від 28 листопада 2012 року.

14 липня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплун Ю. В. прийнято рішення про державну реєстрацію іншого речового права (іпотека) на нерухоме майно, у відповідності до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс" стало іпотекодержателем за вищезазначеним договором іпотеки.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

6. Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що іпотека була припинена і відповідач вніс відомості про реєстрацію іпотеки, яка посвідчена приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Демецькою С. Л. від 02 листопада 2007 року, а тому були відсутні підстави для проведення державної реєстрації прав за договором іпотеки від 02 грудня 2007 року.

7. Інші учасники справи своїх доводів відносно касаційної скарги не надіслали.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

9. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі - КАС України у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

10. На підставі пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

11. Згідно із частиною 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

12. Пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

13. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

14. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

15. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

16. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

17. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

18. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

19. За правилами пункту 1 частини 1 статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

20. З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги заявлено на поновлення порушеного цивільного права позивача, спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиконанням умов цивільно-правового договору (кредитного договору та іпотечного договору), стосуються оскарження правомірності набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, впливають на майнові права позивача як іпотекодавця, яка правомірність такого набуття ставить під сумнів. Тому, Верховний Суд, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшов висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим, випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

21. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема від 28 серпня 2018 року у справі №820/8219/15 (провадження №11-582апп18) та від 11 вересня 2018 року у справі №817/2398/15 (провадження №11-354апп18), і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від такого висновку.

22. При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

23. За нормами частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

24. Відповідно до пункту 5 частини 1 стаття 349 КАС України, у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

25. Згідно зі статтею 354 КАС України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтею 354 КАС України. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 354 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

26. Відповідно до статті 238 КАС України, у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1).

27. Відповідно до частини 1 статті 239 КАС України, у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої частини 1 статті 239 КАС України, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

28. Таким чином, судові рішення підлягають скасуванню у повному обсязі із закриттям провадження у даній справі.

Керуючись статтями 339, 341, 345, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року - скасувати.

Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Юрія Вікторовича, третя особа:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс", про скасування рішення - закрити.

Роз'яснити право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

Суддя Я. О. Берназюк

Суддя І. В. Желєзний