Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.05.2018 року у справі №490/2300/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2019 року

Київ

справа №490/2300/17

провадження №К/9901/51073/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н. В., суддів: Берназюка Я. О., Кравчука В. М., провівши у касаційному порядку попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання незаконним та нечинним рішення, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Кравця О. О., Домусчі С. Д., Коваля М. П. від 18 квітня 2018 року,

УСТАНОВИЛ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1.13 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Миколаївської міської ради, у якому просив визнати незаконним та нечинним рішення Миколаївської міської ради від 21 грудня 2000 року № 26/1 "Про перейменування вулиці Паркової у вулицю Анатолія Олійника та внесення змін до пункту 1 рішення міської ради від 03 березня 2000 року №17/20".

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Постановою Центрального районного суду міста Миколаєва від 04 жовтня 2017 року позов задоволено. Визнано незаконним та нечинним рішення Миколаївської міської ради від 21 грудня 2000 року № 26/1 "Про перейменування вулиці Паркової у вулицю Анатолія Олійника та внесення змін до пункту 1 рішення міської ради від 03 березня 2000 року №17/20".

3. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року постанову суду першої інстанції скасовано, адміністративний позов залишено без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, визначеного статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року.

4. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом, а поважності причин його пропуску не доведено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03 березня 2000 року Миколаївською міською радою прийнято рішення № 17/20, яким було доручено виконкому міської ради до 01 травня 2000 року внести пропозиції щодо присвоєння однієї із вулиць Центрального району міста Миколаєва імені міського голови Олійника А. О.

21 грудня 2000 року Миколаївською міською радою прийнято рішення № 26/1 "Про перейменування вулиці Паркової у вулицю Анатолія Олійника та внесення змін до пункту 1 рішення міської ради від 03 березня 2000 року №17/20", яким вирішено, зокрема, внести зміни до пункту 1 рішення Миколаївської міської ради "Про увіковічення пам'яті Миколаївського міського голови Олійника А. О." від 03 березня 2000 року №17/20, виклавши у наступній редакції: "Доручити виконкому міської ради до 01 травня 2000 року внести пропозиції щодо присвоєння одній з вулиць міста Миколаєва імені міського голови Олійника А. О."; перейменувати вулицю Паркову на вулицю Анатолія Олійника.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована наявністю поважної причини пропуску строку звернення до суду з позовом, оскільки про існування оспорюваного рішення відповідача дізнався 31 січня 2017 року.

8. Миколаївська міська рада відзиву на касаційну скаргу не надіслала.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Згідно із частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року та на час звернення позивача до суду з позовом та розгляду справи судом першої інстанції (далі - КАС України), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

10. Відповідно до статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

11. Згідно частини 1 статті 103 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

12. Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

13. При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

14. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день надходження поштового відправлення, в якому особі надіслано рішення, яке вона оскаржує.

15. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року та розгляду справи судом апеляційної інстанції, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

16. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.

Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

17. Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі № 815/91/18.

18. Також, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

19. Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, у чинній редакції, передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

20. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

21. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

22. Колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, що викладена в ухвалі від 30 серпня 2006 року по справі "Каменівська проти України" Заява № 18941/04, у якій Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. v. France, рішення від 29 липня 1998 року, п. 37).

23. У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

24. У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

25. Строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов'язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов'язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії. Можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених законом для звернення за захистом прав та інтересів, розглядом і вирішенням адміністративних справ, оскарженням і переглядом постанов, інших актів у адміністративних справах. Зазначені строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків тягне чітко визначені юридичні наслідки.

26. Частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України у чинній редакції передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

27. ОСОБА_1, звертаючись до суду із цим позовом, зазначив, що строк звернення до суду розпочався 13 лютого 2017 року - день отримання копії оскаржуваного рішення. При цьому питання поновлення вказаного строку не порушував. Судом апеляційної інстанції зазначено, що у судовому засіданні під час розгляду справи позивачем вказано про те, що про рішення Миколаївської міської ради, яке є предметом спору у справі, намір щодо його оскарження виник у після того, як він дізнався про негативну оцінку мешканців перейменованої вулиці та факти щодо процедури його прийняття.

28. Судом апеляційної інстанції вказано, що інформація щодо зміни назви вулиці Паркової була оприлюднена у вигляді повідомлення у газетах "Вечірній Миколаїв" від 23 грудня 2000 року, "Південна правда" від 26 грудня 2000 року, "Вечірній Миколаїв" від 06 березня 2001 року.

29. За таких обставин, встановивши, що позов поданий після закінчення строку, установленого статтею 99 КАС України, апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для залишення позову без розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

30. Висновок, сформований судом, підтверджує, що до суду з цим позовом позивач звернувся з порушенням визначеного строку, що підтверджено встановленими фактичними обставинами.

31. Колегія суддів приходить до висновку про те, що прийняте у справі судове рішення є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, висновок суду є правильними, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року - без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

Суддя Я. О. Берназюк

Суддя В. М. Кравчук