Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 травня 2018 року

Київ

справа №817/3419/15

адміністративне провадження №К/9901/10385/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року (головуючий суддя Жуковська Л.А.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2016 року (головуючий суддя Котік Т.С., судді - Жизневська А.В., Малахова Н.М.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, Головного управління Національної поліції в Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області (далі - УМВС України в Рівненській області), Головного управління Національної поліції в Рівненській області (далі - ГУ НП в Рівненській області), в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Рівненській області від 6 листопада 2015 року № 353 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_2 із займаної посади у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (через скорочення штатів); поновити позивача на посаді дільничного інспектора міліції відділу дільничних інспекторів міліції Рівненського ВМ УМВС України в Рівненській області; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу; відшкодувати моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2016 року, позов залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; далі - КАС України), у зв'язку з повторним неприбуттям позивача у судове засідання без поважних причин.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 липня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 січня 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Відповідно до статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями. Повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі, з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою. Судовий виклик або судове повідомлення осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки, складеного відповідно до статті 34 цього Кодексу факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), електронною поштою, телефонограмою, опублікування у друкованому засобі масової інформації. Повідомлення шляхом надсилання тексту повістки здійснюється за тими самими правилами, що і повідомлення шляхом надсилання повістки, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Вручення повістки за правилами статті 35 КАС України здійснюється під розписку. Особа, яка вручає повістку, зобов'язана повернути до адміністративного суду розписку адресата про одержання повістки, яка приєднується до справи.

Частиною одинадцятою статті 35 КАС передбачено, що розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що справа призначалася до розгляду у судовому засіданні неодноразово, а саме: 23 грудня 2015 року, 19 січня 2016 року, 2 та 23 лютого 2016 року, 1 та 24 березня 2016 року. Всі судові повістки, що направлялися позивачу про призначення судових засідань на вказані дати, поверталися до суду з поштового відділення із відміткою «за закінченням терміну зберігання».

23 лютого 2016 року ОСОБА_2 прибув у судове засідання, проте, у зв'язку з його клопотанням про відкладення розгляду справи, судом було оголошено перерву до 1 березня 2016 року до 16.30 год. Про обізнаність позивача про призначення справи на 1 березня 2016 року 16.30 год. свідчить розписки, що міститься в матеріалах справи.

Згідно з Журналом судового засідання від 1 березня 2016 року ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, у зв'язку з чим судом ухвалено відкласти розгляд справи до 24 березня 2016 року до 12.30 год.

Рівненський окружний адміністративний суд 3 березня 2016 року рекомендованим листом з позначкою «судова повістка» направив позивачу за вказаною ним адресою для листування повістку про виклик у судове засідання на 24 березня 2016 року до 12.30 год.

9 березня 2016 року це відправлення повернуто відділенням поштового зв'язку до суду з відміткою «за закінченням терміном зберігання».

Тобто поштове відправлення з повісткою не вручено ОСОБА_2 з причин, незалежних від суду, який у встановленому процесуальним законом порядку вчинив необхідні дії, спрямовані на повідомлення учасників процесу про дату, час і місце розгляду справи, адже отримання рекомендованих листів адресатом є поза межами судового контролю. Обов'язок суду «повідомити» полягає в тому, щоб інформувати учасника про судове засідання, а не забезпечити його участь.

За наведених обставин, у розумінні частини одинадцятої статті 35 КАС України необхідно вважати, що таку повістку про виклик у судове засідання на 24 березня 2016 року о 12.30 год. вручено позивачу належним чином.

Згідно з Журналом судового засідання від 24 березня 2016 року у судове засідання з'явився представник відповідача, позивач - не з'явився.

Наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь у справі визначено статтею 128 КАС України. Так, частиною третьою цієї статті передбачено, що у разі повторного неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Наведена норма кореспондується із закріпленим у пункті 4 частини першої статті 155 КАС України правилом, за яким позов залишається судом без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у попереднє судове засідання чи у судове засідання без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до частини другої статті 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Частиною другою статті 40 вказаного Кодексу встановлено, що особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов'язані завчасно повідомити про це суд.

Матеріали справи не містять поданого на виконання вимог цієї норми повідомлення від позивача про неможливість прибуття у судові засідання призначені на 1 та 24 березня 2016 року з поважних причин, заяви про розгляд справи за його відсутності чи відкладення її розгляду.

У розумінні КАС України позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду. Тому, будучи ініціатором судового розгляду справи, позивач насамперед має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права. При цьому визначальними процесуальними обов'язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді адміністративної справи.

Таким чином, за матеріалами справи встановлено, що позивач був належним чином повідомлений судом про призначення судового засідання як на 1, так і на 24 березня 2016 року, двічі (повторно після відкладення розгляду справи) не прибув у судове засідання без повідомлення поважних причин неявки та заяв про розгляд справи за його відсутності не подавав. Отже, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про можливість застосування визначеного частиною третьою статті 128 та пунктом 4 частини першої статті 155 КАС України правового наслідку неявки позивача у судове засідання - залишення позову без розгляду.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що він з поважних причин не міг отримати поштову кореспонденцію через зламані поштові скриньки в під'їзді, оскільки ОСОБА_2, знаючи про ризики не отримання поштової кореспонденції, всупереч приписам пункту 2 частини першої статті 106 КАС України, не зазначив у позовній заяві інших засобів зв'язку, за якими його можливо повідомити про дату, час та місце судового розгляду.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13 грудня 2011 року по справі №17-рп/2011 також визначив, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що ухвала Рівненського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2016 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, судами не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді І.Л.Желтобрюх

Т.Г.Стрелець