Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 травня 2018 року

Київ

справа №814/917/16

адміністративне провадження №К/9901/23957/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Бевзенка В.М.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2016 року (суддя - Біоносенко В.В.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року (головуючий суддя - Кравченко К.В., судді Градовський Ю.М., Лук'янчук О.В.)

у справі за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, Атестаційної комісії №7 Головного управління Національної поліції в Миколаївській області,

третя особа - Національна поліція України,

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, Атестаційної комісії №7 Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, третя особа - Національна поліція України, про визнання незаконним та скасування наказу відповідача № 66 о/с від 01 квітня 2016 року щодо звільнення позивача зі служби в поліції та поновлення його на посаді, а також стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції Головне управління Національної поліції в Миколаївській області звернулось до Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить ці рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що суди, зокрема, при прийнятті рішення неправильно застосували у цій справі частину другу статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), а також тим, що судами неправильно було застосовано норми матеріального права при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного пртогулу.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши оскаржені рішення судів попередніх інстанцій, доводи сторін у справі, робить висновок, що касаційна скарга має бути залишена без задоволення з огляду на таке.

Позивач з червня 2009 року по листопад 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ.

Наказом начальника ГУНП в Миколаївській області від 07 листопада 2015 року № 3 о/с "По особовому складу", відповідно до п. 9 та 12 Розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію", як прибулого з Міністерства внутрішніх справ, позивача призначено з присвоєнням спеціального звання "капітан поліції" на посаду оперуповноваженого кримінальної поліції.

Згідно наказу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 01 лютого 2016 року № 52 наказано, зокрема, провести атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Миколаївській області та підпорядкованих підрозділів.

Наказом начальника ГУНП в Миколаївській області від 01 квітня 2016 року № 66 о/с старшого оперуповноваженого Новоодеського відділення поліції Вознесенського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області, звільнено зі служби в поліції за п.5 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність). Підставою для прийняття оскаржуваного наказу вказано протокол атестаційної комісії від 04 березня 2016 року № 15.00004432.0023360.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

02 липня 2015 року прийнято Закон України "Про Національну поліцію" (Закон №580, набрав чинності 07 листопада 2015 року), яким утворено Національну поліцію України.

Згідно з частини 2 статті 57 Закону №580-VIII атестування поліцейських проводиться:

1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;

2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;

3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Усі підстави для проведення атестації поліцейського є індивідуальними, обумовленими або просуванням по службі, або неналежним виконанням поліцейським своїх обов'язків. У даному випадку, відповідач проводив атестацію не з індивідуальних причин (у розумінні частини другої статті 57 Закону №580-VIII), а загальну атестацію для всіх поліцейських Головного управління Національної поліції в Миколаївській області та територіальних підрозділів, які до цього працювали в міліції. Однак, у Законі №580-VIII відсутні підстави для проведення атестації майже всього складу територіального органу поліції. Наявність таких підстав для проведення атестування позивача не встановлена.

Таким чином, проведення атестації без необхідних передумов і за відсутності підстав, передбачених частиною другою статті 57 Закону №580-VIII, суперечить вимогам цього закону.

Аналогічні норми в частині підстав для атестування містить також Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року №1465, зокрема п. 3 р. І.

ОСОБА_2 наказом начальника Головного управління національної поліції в Миколаївській області № 3 о/с від 07 листопада 2015 року призначили на посаду оперуповноваженого кримінальної поліції, безстроково із забезпеченням відповідних гарантій поліцейського, тому проводити її атестацію можливо лише в разі виникнення індивідуальних підстав передбачених частиною другою статті 57 Закону № 580, але відповідач не зазначає, цих підстав.

З урахуванням викладеного, з наведених підстав висновок атестаційної комісії є необґрунтованим та не може бути покладений в основу прийняття відповідачем оскаржуваного наказу про звільнення позивача зі служби в поліції.

Крім того, судами попередніх інстанцій були правильно застосовані норми матеріального права при нарахуванні позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права та не спростовують доводів судів першої та апеляційної інстанції.

За таких обставин, Суд, вважає, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому робить висновок про відсутність підстав для їх скасування.

За правилами частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.

Суддя - доповідач В.М. Бевзенко

Судді О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець