Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КАС ВП від 03.05.2020 року у справі №813/3003/14 Ухвала КАС ВП від 03.05.2020 року у справі №813/30...
print
Друк
search Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.05.2020 року у справі №813/3003/14

Державний герб України

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 квітня 2020 року

Київ

справа №813/3003/14

адміністративне провадження №К/9901/26179/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2014 (суддя Братичак У.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 (головуючий суддя Ніколін В.В., Гінда О.М., Качмар В.Я.) у справі №813/3003/14 за позовом Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівзахідтрансбуд" про арешт коштів,

ВСТАНОВИВ:

Залізнична об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - ОДПІ, позивач) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівзахідтрансбуд" (далі - ТОВ "Львівзахідтрансбуд", відповідач) про арешт коштів на рахунках в межах суми податкового боргу, в розмірі 50885,98грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач має борг по податках та платежах перед бюджетом, а саме з податку на додану вартість та податку на прибуток. Сума боргу з податку на додану вартість становить 50885,98грн. Станом на день звернення до суду відповідачем заборгованість не погашена. Вказані обставини, на думку позивача є підставою для накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банках.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2014, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ОДПІ звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.09.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу у справі №813/3003/14.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №813/3003/14 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 29.04.2020 матеріали справи прийнято судом до провадження та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження на 30.04.2020.

В обґрунтування вимог касаційної скарги податковий орган посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 86 КАС України. Позивач вказує, що у відповідача виник податковий борг, контролюючим органом надіслано податкову вимогу, відповідачем податковий борг не сплачено, що надає право ОДПІ звернутися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, прийняти у справі нове рішення, яким позов задовольнити.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Львівзахідтрансбуд" зареєстроване як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідач взятий на податковий облік з 03.10.2003 за № 32639820, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 16.01.2014 №1413031400450.

Податковий борг відповідача виник внаслідок несплати податкових зобов`язань з податку на прибуток в сумі 924,18грн. та з податку на додану вартість в сумі 42777,82грн.

На виконання пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України ОДПІ направила на адресу відповідача податкову вимогу від 24.12.2012 №792. Проте, вказана вимога залишена без задоволення, податковий борг відповідачем не погашено.

Керуючись підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби звернувся до суду щодо накладення арешту на кошти платника податків.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що встановлені у справі обставини не свідчать про відсутність у відповідача майна в розумінні підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 ПК України.

Визначення адміністративного арешту, як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Відповідно до підпункту 94.2 статті 94 ПК України, арешт майна може бути застосований контролюючими органами лише за наявності обставин, вичерпній перелік яких наведено у підпунктах 94.2.1 - 94.2.7 пункту 94.2 статті 94 ПК України, зокрема якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;

відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу;

платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

За змістом пункту 94.4 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що органам державної податкової служби надано право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, відповідно до якої підставою для накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, є сукупність таких обставин, як наявність у платника податкового боргу та відсутність (недостатність) у платника майна, достатнього для погашення такого боргу.

Судами з`ясовано, що на підтвердження факту відсутності у відповідача майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг, позивач надав акт опису майна від 21.02.2014 у якому податковим керуючим здійснено запис про відсутність у боржника майна, лист ГУ Держкомзему у Львівській області від 17.04.2013 №01-16/3-2291 про відсутність у відповідача земельних ділянок та рекомендацією звернутися до уповноважених органів, оскільки з 01.01.2013 змінився порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно, лист ТУ Держгірпромнагляду по Львівській області від 19.04.2013 №3/04-01-05/1176 про відсутність у відповідача транспортних засобів.

У свою чергу, заперечуючи позов, відповідач посилався на те, що податковим органом не було здійснено усіх заходів щодо встановлення наявності у відповідача майна, на яке може бути накладено арешт. Позивачем не надано доказів звернення із запитом до органів Державтоінспекції щодо наявності на балансі товариства транспортних засобів. При цьому, наявність транспортних засобів у власності товариства підтверджується довідкою про автомобільний автотранспорт від 16.05.2014 №16/05 з відповідними копіями технічних паспортів, наданими суду.

Таким чином, суди дійшли висновку, що вказані обставини не свідчать про відсутність у відповідача майна в розумінні підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 ПК України. Відмовляючи у задоволенні цього позову, суди попередніх інстанцій зазначили, що ОДПІ не подано достатніх та переконливих доказів на підтвердження відсутності у ТОВ "Львівзахідтрансбуд" майна за рахунок якого може здійснюватись погашення податкового боргу, а тому звернення з таким позовом до суду є передчасним.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Касаційний суд вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст

Приймаємо до оплати