ПОСТАНОВА

Іменем України

30 квітня 2020 року

Київ

справа №810/384/16

адміністративне провадження №К/9901/25919/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційне підприємство «Транспорт-експедиція» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016 (головуючий суддя Беспалов О.О., судді: Грибан І. О., Губська О.А.) у справі №810/384/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційне підприємство «Транспорт-експедиція» до Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Транспорт-експедиція" (далі - ТОВ "Транспорт-експедиція", позивач) звернулось до суду з позовом до Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі Ірпінська ОДПІ, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.06.2015 №0004871501.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2016 адміністративний позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016 постанову Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2016 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ТОВ "Транспорт-експедиція" звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016, постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.12.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Транспорт-експедиція" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016 у справі №810/384/16.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №810/384/16 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 29.04.2020 матеріали справи прийнято судом до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін на 30.04.2020.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на те, що судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги пункт 86.8 статті 86 Податкового кодексу України. Як вказує позивач, апеляційним судом не враховано той факт, що позивачем отримано акт перевірки №757/15-01/30684447, водночас, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту перевірки №754/15-01/30684447. При цьому, акт перевірки №754/15-01/30684447 позивач не отримував, доказів про існування такого акту відповідач не надав.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ "Транспорт-експедиція" сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку задекларованих за лютий та березень 2015 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем статті 33 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, статтей 6, 7 Розділу ІХ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.10.2014 за №1267/26044.

За результатами перевірки податковим органом складено акт перевірки від 03.06.2015 №757/15-01/30684447.

На підставі висновків перевірки Ірпінською ОДПІ 17.06.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення №0004871501, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 96439,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 48219,50грн.

Зі змісту вказаного податкового повідомлення-рішення вбачається, що воно прийнято на підставі акту перевірки від 03.06.2015 №754/15-01/30684447.

ТОВ "Транспорт-експедиція" вважаючи, що відповідачем порушено процедуру прийняття податкового повідомлення-рішення, передбачену пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, оскільки акт перевірки №754/15-01/30684447 не був вручений підприємству, звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.06.2015 №0004871501.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.06.2015 №0004871501. Підставою для скасування спірного рішення для суду першої інстанції слугувало ненадання відповідачем доказів вручення акту перевірки у порядку, встановленого Податковим кодексом України. Судом вказано, що в матеріалах справи відсутні докази надсилання та вручення позивачу акту перевірки від 03.06.2015 №754/15-01/30684447. Суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає викладеним у частині третій статті 2 КАС України критеріям, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.

Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Суд посилався на те, що у висновку акту перевірки №757/15-01/30684447 зазначено про встановлення порушення позивачем вимог податкового законодавства, що відповідає даним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Крім того, ця обставина підтверджується копією корінця оскаржуваного рішення контролюючого органу, у якому зазначено правильний номер акту перевірки. Таким чином, доводи позивача про винесення податкового повідомлення-рішення на підставі акту перевірки суб`єкта господарювання, відмінного від позивача, спростовуються матеріалами справи.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пунктом 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов`язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п`яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Пунктом 86.8 статті 86 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, податковим органом проведено перевірку ТОВ "Транспорт-експедиція". За результатами перевірки складено акт від 03.06.2015 №757/15-01/30684447.

З матеріалів справи слідує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято на підставі акту перевірки від 03.06.2015 №754/15-01/30684447.

При цьому, як стверджує позивач, акт перевірки №754/15-01/30684447 не був вручений підприємству. Позивач наголошує, що номер акта, зазначений в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні не стосується перевірки позивача, оскільки за результатами перевірки позивача було складено акт №757/15-01/30684447, який отриманий позивачем 05.06.2015 згідно копії зворотного поштового повідомлення.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що у висновку акту перевірки №757/15-01/30684447 зазначено про встановлення порушення позивачем вимог податкового законодавства, чим завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, в тому числі, за березень 2015 року в сумі 96439,00грн., що відповідає даним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Крім того, ця обставина підтверджується копією корінця спірного рішення, долученого відповідачем, у якому зазначено правильний номер акту перевірки №757/15-01/30684447.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи позивача про винесення податкового повідомлення-рішення на підставі акту перевірки суб`єкта господарювання, відмінного від позивача, спростовуються наявними у матеріалах справи документами.

Слід зауважити, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акту, в тому числі і оцінка дій посадових осіб контролюючого органу щодо його складання, виклад у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору про оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Необхідно вказати, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнано судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.

Окрім іншого, за результатами розгляду справи, апеляційний суд звертав увагу, що у відповідності до частини другої статті 11 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

У розумінні статті 108 КАС України Кодекс дозволяє повторне звернення до адміністративного суду з таким самим позовом до тієї ж сторони за умови зазначення в ньому інших підстав, якими позивач обґрунтовує свій позов.

Відтак, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про неможливість при розгляді даної справи досліджувати інші підстави позову ніж ті, що заявлені у ньому, позаяк, самовільна зміна судом апеляційної інстанції цих підстав призведе до порушення права на повторне звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

На підставі викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що судом повно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, надано належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону.

Судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази

Пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційне підприємство «Транспорт-експедиція» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду