Історія справи

Постанова КАС ВП від 30.01.2026 року у справі №200/3972/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 року

м. Київ

справа № 200/3972/25

адміністративне провадження № К/990/44656/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Тацій Л.В.,

суддів: Бевзенка В.М., Стеценка С.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу № 200/3972/25

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2025 (постановлена судом у складі колегії суддів: головуючого судді Геращенка І.В., суддів Гаврищук Т.Г., Казначеєва Е.Г.),

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУПФУ в Донецькій області, відповідач), в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність ГУПФУ в Донецькій області щодо невиплати суми заборгованості з пенсії за період з 22.05.2021 по 30.06.2023 в сумі 274827 гривень;

стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області суми заборгованість з пенсії за період з 22.05.2021 по 30.06.2023 в сумі 274827 гривень.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03.07.2025 позов ОСОБА_1 задоволено частково:

визнано протиправною бездіяльність ГУПФУ в Донецькій області щодо невиплати пенсії позивачу за період з 22.05.2021 до 31.05.2023 у розмірі 274827 грн;

стягнуто з ГУПФУ в Донецькій області на користь позивача заборгованість з пенсії за період з 22.05.2021 до 31.05.2023 у розмірі 274827 грн;

в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 15.10.2025 рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.07.2025 у справі №200/3972/25 скасував.

Закрив провадження у справі № 200/3972/25 за позовом ОСОБА_1 до ГУПФУ в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявлені позовні вимоги у цій справі стосуються саме порядку виконання судового рішення в іншій справі, тому позивач, має встановлене процесуальним законом право в порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та процесуальні дії у справі

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

В касаційній скарзі позивач вказує, що предмет та підстави позову у заявленій справі відрізняються від наведених у справі № 200/5011/22, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд ухвалою від 04.11.2025 відкрив касаційне провадження.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить її залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

У зв`язку з відставкою судді ОСОБА_2., у справі призначено повторний автоматизований розподіл справи між суддями та протоколом від 29.01.2026 визначено склад суду для розгляду справи: головуючий Тацій Л. В., судді: Бевзенко В. М., Стеценко С. Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується рішенням комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій від 24.06.2016 № 7/І/V/223 та посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим ГУНП в Донецькій області.

За відомостями витягу з наказу по особовому складу від 21.05.2021 за № 292 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 21.05.2021 за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням). Вислуга років на 21.05.2021 у календарному обчисленні складає: 17 років 6 місяців 20 днів, у пільговому обчисленні - 25 років 7 місяців 26 днів.

Відповідно до довідки від 12.04.2021, виданої інспектором СКЗ Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області, до вислуги років ОСОБА_1 у календарному та пільговому обчисленні увійшли періоди проходження служби - безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, та вислуга років на службі у календарному обчисленні згідно з розрахунком на 12.04.2021 становить - 17 років 5 місяців 11 днів; у пільговому обчисленні (без урахування вислуги у календарному обчисленні) - 8 років 1 місяць 6 днів; вислуга років у пільговому обчисленні - 25 років 6 місяців 17 днів.

02.06.2021 позивач звернувся до ГУНП в Донецькій області із заявою, в якій просив оформити та направити необхідні документи до відповідного органу Пенсійного фонду для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби".

Листом за № П-89/34/01-2021 від 11.06.2021 сектор з питань пенсійного забезпечення ГУНП в Донецькій області відмовив позивачу у підготовці та направленні до пенсійного органу пакету документів для призначення пенсії у зв`язку з тим, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії за вислугу років з огляду на недостатню кількість календарної вислуги років.

Листом від 02.06.2021 Д-81/34/01-2021 у задоволенні заяви позивача відмовлено з посиланням на те, що він не набув право на таку пенсію.

Вказані обставини встановлені судом під час розгляду справи № 200/8162/21 рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20.09.2021 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Донецькій області.

У вказаній справі судом рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2022, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2023, позов ОСОБА_1 задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 08.09.2022 №3105612717 щодо відмови у призначенні йому пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб"; зобов`язано відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" з 22.05.2021. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Відповідно до Протоколу про призначення пенсії від 30.01.2023, на виконання рішення у справі № 200/8162/21, ГУ ПФУ в Донецькій області позивачу призначена пенсія за пунктом «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», 22.05.2021.

Призначена пенсія виплачена ОСОБА_1 не у повному обсязі, а саме виплата пенсії розпочата з червня 2023 року. За попередній період, з 22.05.2021 по 31.05.2023 пенсія позивачу нарахована в загальній сумі 274 827 грн, але не виплачена.

Вважаючи, що ГУ ПФУ в Донецькій області була допущена протиправна бездіяльність щодо невиплати суми заборгованості по пенсії за період з 22.05.2021 по 31.05.2023 в сумі 274 827 грн, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Частинами другою та четвертою статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.

Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У частині першій статті 11 Закону № 1404-VIII йдеться про те, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а.

Статтею 382 КАС України передбачені спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.

Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Верховний Суд звертає увагу, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

У справі № 200/5011/22 судами розглянуті по суті позовні вимоги щодо призначення позивачу пенсії з 22.05.2021.

Також у справі № 200/5011/22 ОСОБА_1 заявляв вимогу про зобов`язання відповідача виплатити заборгованість, яка утворилася з 22.05.2021, але суди відмовили у задоволенні позову в цій частині, виходячи з мотивів передчасності таких позовних вимог.

Отже, виконання рішення суду у справі № 200/5011/22 обмежується призначенням ОСОБА_1 пенсії з 22.05.2021, через що висновок суду апеляційної інстанції про те, що заявлені у цій справі (№ 200/3972/25) позовні вимоги про виплату недоплаченої пенсії за спірний період мають бути вирішені у порядку контролю за виконанням судового рішення у справі № 200/5011/22, є помилковим.

Суд враховує, що у справі № 200/3972/25 позивач покликається на те, що ГУ ПФУ в Донецькій області допущена протиправна бездіяльність, яка полягає у невиплаті нарахованої пенсії за період з дати її призначення (22.05.2021) до 30.06.2023.

Отже, у справі, рішення у якій є предметом касаційного перегляду, підстави і предмет позову хоча і пов`язані з оскарженням дій ГУ ПФУ в Донецькій області, вчинених на виконання рішення суду в іншій справі (№ 200/5011/22), але за результатами вчинення таких дій між сторонами у справі виникли спірні правовідносини, які набули іншого характеру за ознаками фактичних обставин і норм права, якими ці правовідносини врегульовані.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що у цій справі та у справі № 200/5011/22, хоча і співпадають сторони, але предмет і підстави позовів є різними, що свідчить про виникнення між ОСОБА_1 і ГУ ПФУ в Донецькій області нових спірних правовідносин, вирішення яких не охоплюється виконанням рішення у справі № 200/5011/22.

Враховуючи викладене, колегія суддів, приходить до висновку про те, що позовні вимоги у цій справі підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, у зв`язку з чим постанова Першого апеляційного суду підлягає скасуванню.

Разом з цим, суд апеляційної інстанцій не переглядав в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, обмежившись виключно висновками про те, що позовні вимоги у цій справі пов`язані з виконанням судового рішення в іншій справі та не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі

Частиною четвертою статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Отже, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню шляхом скасування постанови суду апеляційної інстанції та направлення справи для продовження розгляду до Першого апеляційного адміністративного суду.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі № 200/3972/25, а справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - направити для продовження розгляду до Першого апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді В. М. Бевзенко

С.Г. Стеценко