ПОСТАНОВА

Іменем України

30 січня 2020 року

Київ

справа №308/12552/16-а

адміністративне провадження №К/9901/32526/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Хобор Р.Б., Попка Я.С., Сапіги В.П. від 30 травня 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до відділу державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради (далі - відділ ДАБК виконкому Ужгородської МР, відповідач), в якому просила скасувати постанову № 16 про адміністративне правопорушення від 25 жовтня 2016 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що посадовими особами ДАБК виконавчого комітету Ужгородської МР порушено порядок проведення перевірки, оскільки позивача про таку перевірку повідомлено не було. Також зазначає, що до її відома не було доведено будь-яких документів, що стосуються проведення перевірки та оформлення її результатів, відтак, висновки відповідача про недопущення посадових осіб до перевірки не відповідають дійсності.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 березня 2017 року адміністративний позов задоволено частково: постанову Відділу ДАБК виконавчого комітету Ужгородської МР №16 про адміністративне правопорушення від 25 жовтня 2016 року скасовано. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не дотримано обов`язку щодо повного, об`єктивного та неупередженого здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, оскільки ним не надано доказів на підтвердження забезпечення права позивача бути присутнім під час здійснення такого контролю та неналежне повідомлення останнього про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року апеляційну скаргу відділу ДАБК виконавчого комітету Ужгородської МР задоволено, постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 березня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Задовольняючи апеляційну скаргу, Львівський апеляційний адміністративний суд виходив з того, що відповідачем правомірно, у межах своєї компетенції та у порядку, визначеному законом, прийнято постанову № 16 від 25 жовтня 2016 року у справі про адміністративне правопорушення; оскаржувана постанова складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), доведена належними та допустимими доказами. Вважає безпідставними посилання позивача на неналежне повідомлення про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки такі пояснення спростовуються матеріалами справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ОСОБА_1 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, а постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 березня 2017 року залишити в силі.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано 20 червня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 308/12552/16-а, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання заперечення на касаційну скаргу, однак, розгляд справи цим судом не був закінчений.

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2020 року прийнято до свого провадження адміністративну справу № 308/12552/16-а за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року суддею-доповідачем Берназюком Я.О.

Разом з касаційною скаргою скаржником подано клопотання про забезпечення її участі під час касаційного розгляду справи у судовому засіданні, у задоволенні якого відмовлено ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2020 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено та наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що 22 серпня 2016 року до виконавчого комітету Ужгородської міської ради надійшла скарга від ОСОБА_4 щодо незаконного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі наказу ДАБК № 2 від 14 вересня 2016 року та скарги ОСОБА_4 для здійснення позапланової перевірки на об`єкті «Будівництво гаража та демонтаж огорожі по АДРЕСА_1 » відповідачем було направлено головного спеціаліста Цап І.І. та начальника відділу ДАБК Зотову О.С., про що складено відповідне направлення про проведення позапланової перевірки № 2 від 15 вересня 2016 року зі строком дії направлення з 15 до 21 вересня 2016 року.

06 жовтня 2016 року відповідачем надіслано ОСОБА_1 лист № 87/26/15, в якому позивачу запропоновано з`явитись 10 жовтня 2016 року о 16.00 год. до відділу ДАБК Ужгородської МР для з`ясування обставин щодо влаштованого нею гаражу по АДРЕСА_1 .

10 жовтня 2016 року відповідачем повторно складено направлення для проведення позапланової перевірки № 25 зі строком дії направлення з 10 до 14 жовтня 2016 року, за яким на підставі наказу ДАБК № 26 від 10 жовтня 2016 року та скарги ОСОБА_4 для здійснення позапланової перевірки на об`єкті «Будівництво гаража та демонтаж огорожі по АДРЕСА_1 » було направлено головного спеціаліста Цап І.І. та начальника відділу ДАБК Зотову О.С.

10 жовтня 2016 року даними особами складено акт про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій.

Цього ж дня до чергової частини Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області від оператора « 102» надійшло повідомлення про те, що по АДРЕСА_1 Зотову О .С. не допускали до об`єкта здійснення перевірки, про що було складено відповідний висновок, затверджений т.в.о. начальника Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області Улинцем В.І. від 11 жовтня 2016 року, який направлено відповідачу листом т.в.о. начальника Ужгородського ВП від 18 жовтня 2016 року.

12 жовтня 2016 року відповідачем надіслано ОСОБА_1 лист № 103/26/15, в якому позивачу запропоновано з`явитись 17 жовтня 2016 року о 15.00 год. до відділу ДАБК Ужгородської МР для з`ясування обставин щодо влаштованого нею гаражу по АДРЕСА_1 .

20 жовтня 2016 року відділом ДАБК повторно надіслано позивачу лист № 114/26/15, в якому позивачу запропоновано з`явитись 25 жовтня 2016 року о 15.00 год. до відділу ДАБК Ужгородської МР для з`ясування відповідних обставин.

25 жовтня 2016 року начальником відділу ДАБК виконавчого комітету Ужгородської МР Зотовою О.С. прийнято постанову № 16 по справі про адміністративне правопорушення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 188-42 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 6800 грн за недопущення посадових осіб державного архітектурно будівельного контролю для проведення перевірки на об`єкті будівництва по АДРЕСА_1 від 10 жовтня 2016 року, чим порушено пункти 1, 4 частини першої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції не навів доказів та обґрунтувань, які покладено в основу мотивування судового рішення, зокрема, які підтверджують, що позивач своїми діями перешкоджала посадовим особам органів державного архітектурно-будівельного контролю виконувати свої обов`язки; відповідач своєчасно повідомив про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Від представника відповідача відзиву або заперечень на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року не відповідає, а вимоги касаційної скарги є обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Повноваження відділу ДАБК виконавчого комітету Ужгородської МР у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, КУпАП, законами України «Про регулювання містобудівної діяльності», «;Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Відповідно до статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Згідно з положеннями пунктів 1 та 4 частини першої статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності» посадові особи органів державного архітектурно будівельного контролю під час перевірки мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню.

Відповідно до пункту 1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Порядок № 553), державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється ДАБІ України та її територіальними органами.

Пунктом 2 Порядку № 553 встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об`єкта будівництва.

Згідно пункту 5 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Відповідно до пунктів 7 та 9 Порядку № 533 позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставою для проведення позапланової перевірки, у тому числі, є: вимога правоохоронних органів.

Згідно підпункту 1 пункту 11 Порядку № 533 посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право безперешкодного доступу на місце будівництва об`єкта та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню.

Пунктом 13 Порядку № 553 визначено, що суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право: вимагати від посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю дотримання вимог законодавства; перевіряти наявність у посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю службових посвідчень; бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним органом державного архітектурно-будівельного контролю; подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного органом державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 553 суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов`язаний: допускати посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки за умови дотримання порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; подавати документи, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Аналіз наведених вище положень нормативно-правових актів дає підстави для висновку про те, що посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право проводити перевірки на об`єкті контролю виключно після пред`явлення суб`єкту містобудування службових посвідчень та направлень на перевірку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду 09 грудня 2019 року у справі № 822/836/16, від 15 січня 2020 року у справі № 818/1617/16.

У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки складається відповідний акт (пункт 14 Порядку № 553).

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що 10 вересня 2016 року головним спеціалістом відділу ДАБК Цап І.І. та начальником відділу ДАБК Зотовою О.С. складено акт про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій, в якому зазначено, що ОСОБА_1 не допустила посадових осіб органу ДАБК на територію по АДРЕСА_1 , яка належить останній.

У подальшому, 25 жовтня 2016 року начальником відділу ДАБК виконавчого комітету Ужгородської МР Зотовою О.С. прийнято постанову № 16 по справі про адміністративне правопорушення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 188-42 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 6800 грн

Зокрема, відповідно до частини другої статті 188-42 КУпАП передбачено, що недопущення посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкти будівництва під час здійснення ними державного архітектурно-будівельного контролю - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зі змісту статті 9 КУпАП вбачається, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 244-6 КУпАП Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виробництва, виготовлення та застосування будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, а також будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту та прийняття в експлуатацію об`єктів чи споруд, невиконанням законних вимог (приписів) посадових осіб інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю (статті 96, 96-1 (крім частин третьої - п`ятої), 97, частини третя - п`ята статті 152-1, стаття 188-42).

Згідно з вимогами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною першою статті 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

За приписами частини першої статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк (стаття 277-1 КУпАП).

Аналіз наведених вище правових положень дає можливість дійти висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною другою статті 188-42 КУпАП розпочинається зі складення у присутності особи, яка притягається до адмінвідповідальності, протоколу про адміністративне правопорушення, і їй вручається копія такого протоколу. Про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. В процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право користуватися правами передбаченими статтею 268 КУпАП.

Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

При цьому обов`язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 742/3757/16-а, від 31 січня 2019 року у справі № 760/10803/15-а, від 19 вересня 2019 року у справі № 686/21230/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 486/92/17, від 14 листопада 2019 року у справі № 815/1570/16, від 06 грудня 2019 року у справі № 804/7725/17, від 24 грудня 2019 року у справі № 360/403/19.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, відділом ДАБК виконавчого комітету Ужгородської МР 06 жовтня 2016 року та 12 жовтня 2016 року були складені листи, в яких запропоновано позивачу з`явитися на визначені дату і час до відділу ДАБК Ужгородської МР для з`ясування обставин справи щодо влаштованого гаражу по АДРЕСА_1. Відповідачем долучено до вказаних листів копії списків згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих поданих в Поштамт з фіскальними чеками, однак, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, докази отримання позивачем зазначених відправлень відсутні.

При цьому, судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами (а саме - відстеження пересилання поштового відправлення - штрихкодовий ідентифікатор 8800019225220), що лист № 114/26-15 від 20 жовтня 2016 року, в якому ОСОБА_1 повторно було запропоновано з`явитися до відповідача для з`ясування обставин справи, позивач отримала 25 жовтня 2016 року, тобто у день винесення оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Колегія суддів враховує, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

Законодавство покладає обов`язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.

Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи.

Верховний Суд дійшов висновку, що обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти особу, що якої застосовується адміністративне стягнення не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи.

Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Такий обов`язок вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи.

З`ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.

Повідомлення має на меті забезпечити участь особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується. У разі одержання повідомлення до засідання, але у строк, що є меншим за п`ятиденний, особа повинна вживати розумних заходів для реалізації своїх прав на участь у засіданні.

У матеріалах справи, що розглядалась, немає доказів, які б свідчили про ухилення позивача від отримання повідомлення. Отже, відповідач не довів, що про час розгляду справи про накладення штрафу позивач був поінформований належним чином.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 813/3415/18.

На цій підставі колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень у силу вимог частини другої статті 71 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій) та частини другої статті 77 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) не доведено факт своєчасного повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, чим порушено її права, гарантовані статтею 268 КУпАП.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції, зазначив лише, що доводи позивача щодо неналежного повідомлення про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення не приймаються до уваги, оскільки такі пояснення спростовуються матеріалами справи. При цьому суд апеляційної інстанції не навів відповідні докази, якими спростовуються такі доводи.

Колегія суддів також враховує ненадання відповідачем до судів першої та апеляційної інстанцій та, як наслідок, відсутність у матеріалах справи копії протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відділом ДАБК Ужгородської МР відносно позивача. При цьому, у статті 258 КУпАП, що визначає випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, не наведено такої підстави, як вчинення правопорушення, визначеного статтею 188-42 КУпАП. Отже, у даному випадку відповідачем недоведено складання протоколу про адміністративне правопорушення, що також є підставою для визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати, а постанову суду першої інстанції - залишити у силі.

Оскільки колегія суддів задовольняє касаційну скаргу, то відповідно до частини шостої статті 139 КАС України суд касаційної інстанції вирішує питання про новий розподіл судових витрат. Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції № 1872/з2 від 10 липня 2017 року за подання касаційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 768 грн. Отже, на користь скаржника належить стягнути цю суму судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 345, 349, 352, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Львівського адміністративного суду від 30 травня 2017 року скасувати.

Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 березня 2017 року залишити у силі.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору за подання касаційної скарги у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн за рахунок бюджетних асигнувань відділу державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко