Історія справи

Ухвала КАС ВП від 31.01.2019 року у справі №815/4128/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 січня 2019 року

Київ

справа №815/4128/16

адміністративне провадження №К/9901/37572/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03.10.2016 (головуючий суддя - Бутенко А.В.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017 (головуючий суддя - Градовський Ю.М., судді - Стас Л.В., Косцова І.П.)

у справі № 815/4128/16

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області

про визнання протиправними та скасування наказів № 91 від 18.03.2016, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000784000 та №0000794000 від 31.03.2016,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) звернулася до суду з адміністративним позовом до Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (далі - Роздільнянська ОДПІ), в якому просила:

- визнати протиправними та скасувати наказ № 91 від 18.03.2016 начальника Роздільнянської ОДПІ «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2» та наказ № 92 начальника Роздільнянської ОДПІ «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2»;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.03.2016 № 0000784000 та № 0000794000.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкові повідомлення-рішення від 31.03.2016 є протиправними, оскільки на 21.12.2015 припадав останній день терміну дії ліцензій, виданих позивачу 15.12.2014 Головним управлінням ДФС в Одеській області, на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами, тому в діях ФОП ОСОБА_2 відсутній склад правопорушення, передбачений статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 03.10.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017, адміністративний позов ФОП ОСОБА_2 задовольнив частково:

- визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 31.03.2016 № 0000784000 та № 0000794000.

Судові рішення мотивовані тим, що строк дії дозвільного документа, протягом якого суб'єкт може провадити відповідну господарську діяльність, спливає у відповідний місяць та число останнього року строку, який визначений у спеціальному дозволі, тобто о 23:59 годині останнього дня визначеного строку, тому позивач мала право здійснювати ліцензійну діяльність, починаючи з 22.12.2014 до 24 години 21.12.2015 включно.

Не погодившись із судовими рішеннями, Роздільнянська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_2 у повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.09.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Роздільнянської ОДПІ.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

14.03.2018 справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діє з 15.12.2017; далі - КАС України), передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що на підставі наказу № 91 від 18.03.2016 уповноваженими особами Роздільнянської ОДПІ проведено фактичну перевірку позивача у кіоску за адресою: вул. Малиновського, 1 в м. Роздільна Одеської області.

Крім того, на підставі наказу № 92 від 18.03.2016 уповноваженими особами Роздільнянської ОДПІ проведено фактичну перевірку позивача також за адресою: вул. Леніна б/н (біля будинку № 78Г) у м. Роздільна Одеської області.

За результатами проведення вказаних фактичних перевірок складено акти від 30.03.2016, у висновках яких вказано про порушення позивачем частини дванадцятої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР), а саме виявлено факт продажу тютюнових виробів без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі цих товарів.

На підставі висновків актів перевірок 31.03.2016 Роздільнянська ОДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення № 0000784000 та № 0000794000 про застосування до платника податків фінансових санкцій.

Позивач скористався своїм правом на оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, проте скарги позивача були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного.

Згідно з приписами статті 15 Закону №481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання.

Частиною першою статті 17 Закону №481/95-ВР визначено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим

плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Так, відповідно до абзацу 5 частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Тимчасовий порядок видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.1996 № 493 (далі - Порядок № 493).

Згідно з пунктами 23, 25 Порядку № 493 роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами може провадитися суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності, в тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Форма ліцензії затверджується Мінекономрозвитку. Бланки ліцензій виготовляються друкарським способом, повинні мати номер і бути захищені від підробки та несанкціонованого тиражування. У ліцензії зазначається:

- на лицьовому боці: найменування органу, що її видав; вид товарів (алкогольні напої чи тютюнові вироби), на право реалізації яких видано ліцензію; для юридичних осіб - найменування та місцезнаходження, номер телефону, факс (за їх наявності); для фізичних осіб - прізвище, ім'я та по батькові, паспортні дані (серія, номер, ким і коли виданий, місце проживання), номер телефону (за його наявності); ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності; місце торгівлі; адреси відокремлених від роздрібної мережі місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів; реєстраційний номер ліцензії, дата реєстрації; термін дії; дата видачі ліцензії; посада, прізвище, ім'я, по батькові уповноваженої особи, яка підписала ліцензію;

- на зворотному боці: відмітки про поточне (щоквартальне) внесення плати за ліцензію; відмітка про реєстрацію ліцензії в державній податковій інспекції, а в сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта підприємницької діяльності.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що суб'єкт господарювання, маючи на меті здійснювати роздрібний продаж певних видів алкогольних та тютюнових виробів, зобов'язаний отримати відповідні ліцензії, які оформлюються на спеціальних бланках та повинні містити необхідні відомості, зокрема термін дії.

Законодавець у Цивільному кодексі України виокремлює як поняття «строку», так і «терміну», які не є тотожними.

Так, відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. При цьому під терміном слід розуміти певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно із наведеними положеннями Закону № 481/95-ВР вживається поняття «термін дії ліцензії» на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами, який, відповідно до частини другої статті 252 Цивільного кодексу України, визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Тобто визначальним фактором для правильного вирішення даної справи є встановлення терміну дії ліцензій, отриманих позивачем.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС в Одеській області 15.12.2014 видало позивачу відповідні ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами, терміном дії з 21.12.2014 до 21.12.2015.

Отже, термін дії вказаних ліцензій був встановлений контролюючим органом шляхом визначення конкретного календарного дня її початку та закінчення. При цьому дата закінчення поєднана з прийменником «до», у зв'язку з чим така прийменникова конструкція в українській мові прямо вказує на зазначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що строк дії дозвільного документа, протягом якого суб'єкт може провадити відповідну господарську діяльність, спливає у відповідний місяць та число останнього року строку, який визначений у спеціальному дозволі, тобто о 23:59 годині останнього дня визначеного строку.

Таким чином, здійснений позивачем 21.12.2015 роздрібний продаж тютюновими виробами в останній день чинності ліцензій - 21.12.2015 - є правомірним, оскільки вчинений у межах строку дії ліцензій, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03.10.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова