Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.01.2018 м. Київ

справа № 820/11105/15

провадження № К/800/4544/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Харківський міський центр зайнятості,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Бенедик А.П., Водолажської Н.С., Калиновського В.А. від 22 лютого 2016 року, -

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання незаконними дій та бездіяльності Харківського міського центру зайнятості.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року адміністративний позов задоволено. Визнано дії Харківського міського центру зайнятості у направленні позивача 26 травня 2015 року на працевлаштування до ТОВ "ПВМ ГРУП" по професії "оператор з обробки інформації та програмного забезпечення", яка не відповідає його освіті, професії (спеціальності), кваліфікації, досвіду і тривалості безробіття та без врахування цих обставин, - незаконними.

Визнано незаконними дії Харківського міського центру зайнятості у підборі позивачу 12 серпня 2015 року роботи за професіями "приймальник замовлень", "обліковець", які у базі вакансій Харківського міського центру зайнятості були відсутні, що не сприяло позивачу у підборі підходящої роботи під час здійснення прийому.

Визнано незаконними дії Харківського міського центру зайнятості у підборі позивачу 12 серпня 2015 року роботи за професіями "приймальник замовлень", "обліковець", за якими у позивача відсутня професійно-технічна освіта та професійна підготовка на виробництві.

Визнано незаконною бездіяльність Харківського міського центру зайнятості у направленні позивача на медичний огляд, відповідно до медичних висновків, що викладені в медичній довідці № 265 від 30.01.2015 для встановлення придатності за станом здоров'я виконувати роботу за професіями "приймальник замовлень", "обліковець".

Визнано незаконними дії Харківського міського центру зайнятості у підборі позивачу 20 серпня 2015 року роботи за професіями "контролер на контрольно-пропускному пункті", "розподілювач робіт", які у базі вакансій Харківського міського центру зайнятості були відсутні, що не сприяло позивачу у підборі підходящої роботи під час здійснення прийому.

Визнано незаконними дії Харківського міського центру зайнятості у підборі позивачу 20 серпня 2015 року роботи за професіями "контролер на контрольно-пропускному пункті", "розподілювач робіт", за якими у позивача відсутня професійно-технічна освіта та професійна підготовка на виробництві.

Визнано незаконною бездіяльність Харківського міського центру зайнятості у направленні позивача на медичний огляд, відповідно до медичних висновків, що викладені в медичній довідці № 265 від 30.01.2015 для встановлення придатності за станом здоров'я виконувати роботу за професіями "контролер на контрольно-пропускному пункті", "розподілювач робіт".

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року скасовано, прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вказує, що дії відповідача у здійсненні позивачу пошуку роботи по професіям без врахування того, що ОСОБА_1 не має професійно-технічної освіти та професійну підготовку на виробництві є незаконними.

В запереченні на касаційну скаргу Харківський міський центр зайнятості просить в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований Харківським міським центром зайнятості як такий, що шукає роботу. Відповідно до наказу відповідача № 25.11.2014 № НТ 141125 позивачу поновлено статус безробітного та відмовлено у призначенні допомоги по безробіттю.

Під час прийому 26 травня 2015 року позивачу підібрано роботу на посаді «оператор з обробки інформації та програмного забезпечення» у ТОВ «ПВМ ГРУП», на яку останній погодився та отримав відповідне направлення №20391504200089093 від 26 року 2015 року. На прийомі 04 червня 2015 року позивач повернув корінець направлення з відмовою роботодавця у працевлаштуванні за направленням від 27 травня 2015 року з результатом: відсутні додаткові навички.

В подальшому, на прийомах 12 серпня 2015 року та 20 серпня 15 року Харківський міський центр зайнятості переглянув вакансії для позивача та запропонував такі посади, як "приймальник замовлень", "обліковець", "контролер на контрольно-пропускному пункті" та "розподілювач робіт".

Не погоджуючись із вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції покликався на те, що відповідачем вчинялись відповідні дії щодо сприяння працевлаштуванню позивача, а тому вказані обставини не є пасивною поведінкою суб'єкта владних повноважень, яка могла б бути пов'язана з невиконанням останнім дій, які повинні були і могли бути вчинені в силу покладених на відповідача обов'язків і згідно з чинним законодавством України, що в свою чергу несло б негативний вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ст.43 Конституції України, Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування; безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи; зареєстрований безробітний - особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи; вакансія - вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа; працевлаштування - комплекс правових, економічних та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації права особи на працю;

Статус безробітного надається особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (ч.2 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення").

Згідно ч.2 ст. 44 Закону України "Про зайнятість населення", зареєстровані безробітні зобов'язані: самостійно або за сприяння територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснювати активний пошук роботи, який полягає у вжитті цілеспрямованих заходів до працевлаштування, зокрема взяття участі у конкурсних доборах роботодавців; відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів; дотримуватися письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, зокрема брати участь у заходах, пов'язаних із сприянням забезпеченню зайнятості населення; інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.

Апеляційним судом встановлено, що відповідно до Розділу 4 Національного класифікатора України "Класифікатор професій" ДК 003:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 липня 2010 року N 327, професія "оператор з обробки інформації та програмного забезпечення" відноситься до категорії "Технічні службовці" та є професією, до якої може застосовуватись рівень кваліфікації "молодший спеціаліст", а також професій, що вимагають повної загальної середньої та професійно-технічної освіти чи повної загальної середньої освіти та професійної підготовки на виробництві.

Порядок та умови професійного навчання працівників на виробництві визначені Положенням про професійне навчання працівників на виробництві, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства освіти і науки України від 26 березня 2001 р. N 127/151, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 6 квітня 2001 р. за N 315/5506 (далі - Положення).

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 Положення професійне навчання працівників на виробництві спрямоване на підвищення якості професійного складу працівників роботодавців різної форми власності та підпорядкування (надалі - роботодавець), формування у них високого професіоналізму, майстерності, сучасного економічного мислення, вміння працювати в нових економічних умовах та забезпечення на цій основі високої продуктивної праці і ефективної зайнятості.

Професійне навчання працівників роботодавця організовується відповідним підрозділом, фахівцями, які займаються цими питаннями, чи службою управління персоналом.

Згідно п.2.2. Положення для професійного навчання працівників на виробництві застосовуються такі його види: первинна професійна підготовка робітників; перепідготовка робітників; підвищення кваліфікації робітників; перепідготовка, спеціалізація, підвищення кваліфікації, стажування керівників, професіоналів та фахівців.

Первинна професійна підготовка робітників - це професійно-технічне навчання осіб, які раніше не мали робітничої професії, що забезпечує рівень професійної кваліфікації, необхідний для продуктивної професійної діяльності (п. 2.3 Положення).

Апеляційним судом вірно зазначено, що працевлаштування особи на вказану професію можливо, зокрема, у випадку наявності у неї повної загальної середньої освіти та проходження професійної підготовки на виробництві, тому дій відповідача щодо підбору позивачу роботи на посаді "оператор з обробки інформації та програмного забезпечення" у ТОВ "ПВМ ГРУП" є правомірними.

Крім того, судом встановлено, що позивач зацікавився вказаною пропозицією, погодився на співбесіду з роботодавцем та отримав відповідне направлення, що свідчить на користь того, що відповідачем вчинялись дії щодо сприяння працевлаштуванню позивача, а послідуюча відмова роботодавця у прийнятті позивача на роботу не зумовлена неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача.

Щодо покликання позивача на судові рішення по справі № 640/7568/15-а, як на підставу для визнання незаконними дії Харківського міського центру зайнятості щодо направлення позивача на працевлаштування до ТОВ "ПВМ ГРУП", слід наголосити, що вказаними судовими рішеннями визнано правомірними дії Харківського міського центру зайнятості саме у відмові в направленні на професійне навчання за вказаною професією через можливість його проходження лише за наявності у особи відповідної попередньої повної загальної середньої та професійно-технічної освіти, а тому покликання скаржника на те, що судовими рішеннями у справі за позовом ОСОБА_1 вже встановлювались обставини щодо визначення професії "оператор з обробки інформації та програмного забезпечення", як непідходящої, є безпідставними, а позовні вимоги в цій частині - необґрунтованими.

Необґрунтованими є покликання позивача на те, що під час прийомів 12.08.2015 та 20.08.2015 відповідач незаконно визначив, що для нього кваліфікація "приймальник замовлень", "обліковець", "контролер на контрольно-пропускному пункті", "розподілювач робіт" є підходящою роботою, оскільки спочатку відповідач повинен був направити його на проходження медичного огляду для встановлення здатності за станом здоров'я виконувати роботу в зв'язку з наявністю довідки лікарського закладу, в якій наведено рішення ЛКК щодо стану здоров'я позивача.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач має повну вищу освіту за спеціальністю соціологія, закінчив Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна у 2005 році. Крім того, позивач також має базову вищу освіту за спеціальністю право, бакалавр, кваліфікація юрист, закінчив Харківський національний університет внутрішніх справ у 2009 році.

В запереченнях на позовну заяву відповідачем вказано, що на відвідуванні 12.08.2015 посади соціолога, викладача соціологічних дисциплін роботодавцями не заявлялись. Самостійно підібраних варіантів працевлаштування позивач не надав. Посади юриста, юрисконсульта надаються роботодавцями, як правило, із вимогами до освітнього рівня та стажу роботи за посадою (наприклад, магістр права та декілька років роботи за фахом) або як спеціалізоване робоче місце для інвалідів. Так, 12.08.2015 роботодавцем «Державна інспекція сільського господарства у Харківській області» заявлена посада юриста з умовою наявності досвіду роботи, на переговорах із спеціалістом роботодавець підтвердив цю вимогу, тому при опрацюванні вакансії ОСОБА_1 (який має освіту бакалавра та не має досвіду роботи юристом) не направлявся для працевлаштування на цю посаду. За таких умов, у залишений час прийому також проводився перегляд наявних професій, які не потребують додаткового навчання та враховують стан здоров'я позивача, зокрема, за професіями «приймальник замовлень», «обліковець», що відповідає чинному законодавству. Таких професій роботодавцями не заявлено, про що є відмітка в додатку № 1 до ПК. Після цього позивач отримав рекомендацію ознайомитись самостійно з наявними вакансіями та призначено відвідування на 20.08.2015 року.

На відвідуванні 20.08.2015 посади соціолога, викладача соціологічних дисциплін роботодавцями заявлені не були. Самостійно підібраних варіантів працевлаштування позивач не надав. З наявних вакантних посад, опрацьовувалась вакантна посада юрисконсульта в установі «Міська державна лікарня ветеринарної медицини м. Харкова», серед заявлених вимог - рівень спеціаліста «магістр». Роботодавець не змінив вимоги до претендента, освітній рівень якого «бакалавр». За таких умов, у залишений час прийому також проведений спільний перегляд наявних професій, які не потребують додаткового навчання та з урахуванням стану здоров'я позивача, зокрема, за професіями «контролер на КПП» та «розподілювач робіт», що відповідало чинному законодавству. Таких професій роботодавцями не заявлено, про що є відмітка в додатку № 1 до ПК. За таких умов, позивачу рекомендовано 08.09.2015 відвідати тренінг у відділі активної підтримки безробітних, наступний прийом у спеціаліста з працевлаштування призначено 18.09.2015.

Слід наголосити, що відповідно до ч.1 ст. 46 Закону України "Про зайнятість населення", підходящою для безробітного вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації особи з урахуванням доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної ради. Заробітна плата повинна бути не нижче розміру заробітної плати такої особи за останнім місцем роботи з урахуванням середнього рівня заробітної плати, що склався у регіоні за минулий місяць, де особа зареєстрована як безробітний.

Під час пропонування підходящої роботи враховується тривалість роботи за професією (спеціальністю), кваліфікація, досвід, тривалість безробіття, а також потреба ринку праці.

Проте, згідно ч.3 цієї ж статті Закону, у разі коли неможливо надати безробітному роботу за професією протягом шести місяців з дня перебування на обліку в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, йому пропонується підходяща робота з урахуванням здібностей, стану здоров'я і професійного досвіду, доступних для нього видів навчання та потреби ринку праці.

Також, відповідно до п. 19 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку громадян, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року N 198 (далі - Порядок №198), у разі коли протягом шести місяців з дня реєстрації безробітному неможливо підібрати роботу за професією, підходящою є робота, що потребує зміни професії з урахуванням його здібностей, стану здоров'я, професійного досвіду, доступних для нього видів навчання та потреби ринку праці.

Згідно ч. 8 ст. 46 Закону України "Про зайнятість населення" підходящою для безробітного не може вважатися робота, якщо: місце роботи розташовано за межами доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної ради; умови праці не відповідають правилам і нормам, встановленим законодавством про працю та охорону праці (в тому числі якщо на запропонованому місці роботи порушуються встановлені законом строки виплати заробітної плати); умови праці на запропонованому місці роботи не відповідають стану здоров'я громадянина, підтвердженому медичною довідкою.

Відповідно до п. 22 Порядку №198 підходящою не може бути робота у разі, коли: вона пов'язана із зміною місця проживання безробітного без його згоди; місце роботи розташоване за межами доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої держадміністрації, виконавчого органу відповідної ради; умови праці не відповідають правилам і нормам, встановленим законодавством про працю та охорону праці, стану здоров'я особи, що підтверджено медичною довідкою; заробітна плата нижча, ніж встановлений законом розмір мінімальної заробітної плати, або не забезпечуються гарантії щодо її своєчасної виплати.

Таким чином, законодавцем чітко визначено перелік робіт, які не можуть вважатися для безробітного підходящими.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що оскільки умови праці можуть визначатись тільки за конкретною посадою, з урахуванням стану здоров'я при застосуванні на цій посаді праці конкретного робітника.

Таким чином, дії відповідача щодо проведення під час відвідування позивачем центру зайнятості 12.08.2015 спільного перегляду наявних професій "приймальник замовлень", "обліковець" та 20.08.2015 професій "контролер на контрольно-пропускному пункті", "розподілювач робіт" є правомірними. Вказані дії вчинені відповідачем з метою сприяння працевлаштування позивача.

Необґрунтованими є покликання позивача на те, що відповідачем безпідставно та без врахування стану здоров'я, професійного досвіду, специфіки роботи запропоновано позивачу вакансії, які можуть призвести до погіршення стану здоров'я, оскільки жодних доказів, які б підтверджували вказані обставини матеріали справи не містять. Крім того, як зазначено вище, жодних вакансій за посадами "приймальник замовлень", "обліковець" "контролер на контрольно-пропускному пункті", "розподілювач робіт" під час спільного з позивачем перегляду вакансій не виявлено.

Щодо вимог в частині визнання незаконною бездіяльності Харківського міського центру зайнятості у направленні позивача на медичний огляд, відповідно до медичних висновків, що викладені в медичній довідці № 265 від 30.01.2015, для встановлення придатності за станом здоров'я виконувати роботу за професіями "приймальник замовлень", "обліковець", "контролер на контрольно-пропускному пункті", "розподілювач робіт", апеляційним судом вірно зазначено таке.

Згідно довідки № 265 від 30.01.2015, яка видана Харківською міською поліклінікою № 20 вбачається, що позивачу за видом хвороби не рекомендована праця, пов'язана з підйомом вантажів понад 5 кг, тривалим перебуванням на ногах, переохолодженням, психоемоційним перевантаженням постійно.

Відповідачем з метою вирішення питання щодо подальшого працевлаштування позивача направлено головному лікарю Харківської міської поліклініки №20 запит №502 від 24.06.2015, в якому просив надати перелік професій, за якими може працювати позивач з урахуванням стану здоров'я.

Листом від 07.08.2015 №943 за підписом головного лікаря Комунального закладу охорони здоров'я «Харківська міська поліклініка №20» повідомлено відповідача, що перелік професій, за якими може працювати позивач з урахуванням стану здоров'я, не входить до компетенції лікувально-профілактичного закладу і визначити придатність до праці по будь якій професії можливо тільки при вказівці роботодавцем характеристики умов праці.

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до вірного висновку що відповідачем вчинялись відповідні дії що встановлення професій, робота за якими є підходящою позивачу за станом здоров'я. В свою чергу, за наслідком отриманої відповіді лікувального закладу вбачається, що необхідною умовою для визначення можливості праці позивачем на відповідній професії, є вказівка характеристики умов праці саме роботодавцем.

Разом з тим, як вже зазначалось, жодних вакансій за посадами "приймальник замовлень", "обліковець" "контролер на контрольно-пропускному пункті", "розподілювач робіт" під час спільного з позивачем перегляду вакансій не виявлено.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції правильно та повно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року - без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

судді М.М. Гімон

Л.Л. Мороз