Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.01.2018 Київ

справа № 817/1049/15

провадження № К/9901/1334/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі Рівненської області

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду у складі судді Гломба Ю.О. від 08 липня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Мацького Є.М., Євпак В.В., Шидловського В.Б. від 28 вересня 2015 року, -

встановив:

В квітні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі Рівненської області про визнання протиправними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 30.12.2014 року за №171 та №172.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після 01.01.2011 року накладення органами Пенсійного фонду України штрафу на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за прострочення заборгованості із сплати страхових внесків, донарахування органом Пенсійного фонду чинним законом не передбачено.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 8 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року, позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі Рівненської області про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 30.12.2014 року №171 в частині нарахування пені в розмірі 10325,21 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановляючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що порушення з боку позивача мали місце до 1 січня 2011 року, тому відповідач відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VІ мав право і після 1 січня 2011 року застосовувати фінансові санкції на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування зазначає, що після 01.01.2011 року накладення органами Пенсійного фонду України штрафу на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за прострочення заборгованості із сплати страхових внесків, донарахованих органом Пенсійного фонду, чинним законом не передбачено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 30 листопада 2015 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1.

Відповідно до п. 4 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону №2147-VIII) справа передана до Верховного Суду.

Згідно ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 у період з 14.03.2003 року по 18.07.2014 року була зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності та перебувала на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Рівненському районі Рівненської області як платних страхових внесків.

26.11.2008 року уповноваженими особами відповідача здійснено позапланову перевірку правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасності сплати позивачем страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в ході якої виявлено порушення п. 5 ч. 2 ст. 17, ч. 1 ст. 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - несвоєчасне обчислення страхових внесків у вересні 2005 року та в січні 2006 року в сумі 700,96 грн., за результатами якої складено акт № 253 від 26.11.2008 року (а. с. 62-64), на підставі якого управлінням Пенсійного фонду України в Рівненському районі виставлено позивачу вимогу про сплату боргу від 27.11.2008 р. № Ф-373, якою донараховано страхові внески на суму 5963,43 грн. (а. с. 66).

11.12.2008 року УПФУ в Рівненському районі прийнято рішення №1088 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків (а.с.65), яким застосовано до позивача фінансові санкції в розмірі 11669,20 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14.08.2009 року (№ 2а-7312/08/1770), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 року (справа №9104/32847/10), в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання недійсною вимоги про сплату боргу від 27.11.2008 №Ф-373 відмовлено.

Рішення №1088 від 11.12.2008 року про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків позивачем не оскаржувалась.

На відшкодування заборгованості та на підставі ч. 3 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" УПФУ в Рівненському районі для позивача виставлено вимогу №Ф-27У від 05.01.2009 р. на суму 17346,72 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14.08.2009 року (справа № 2а/1770/2997/2012) стягнуто з фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на користь Управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі Рівненської області заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та фінансові санкції в сумі 17346,72 грн.

Наявною в матеріалах справи копією квитанції №124 підтверджується, що заборгованість у сумі 17346,72 грн., сплачена 12.03.2014 року.

25.07.2014 року УПФУ в Рівненському районі на підставі п. 10.5 Інструкції та п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виставлено рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду №157 на суму 11894,40 грн. (за період з 11.12.2008 року по 29.05.2014 року) та №158 на суму 23105,02 грн. (за період з 26.12.2008 року по 29.05.2014 року).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.09.2014 року у справі №817/2292/14, що набрала законної сили 14.10.2014 року, задоволено позовні вимоги ОСОБА_2, визнано протиправним та скасовано рішення УПФУ в Рівненському районі Рівненської області від 25.07.2014 року №157 та №158 (а.с.47-48) у зв'язку із невірним визначенням органом пенсійного фонду періоду, за який позивач зобов'язаний сплатити пеню за несвоєчасну сплату страхових внесків.

30.12.2014 року УПФУ в Рівненському районі на підставі п. 10.5 Інструкції та п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виставлені рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду №171 на суму 11451,56 грн., в т.ч.567,75 грн. штраф, 10883,81 грн. пеня (за період з 11.12.2008 року по 12.03.2014 року) та №172 на суму 22194,82 грн. (за період з 26.12.2008 року по 12.03.2014 року).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3, п. 1 ст. 14 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі Закон № 1058-IV) суб'єктами системи пенсійного забезпечення є страхувальники. Страхувальниками є роботодавці підприємства, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання.

Відповідно п. 6 ч. 2 ст. 17, ч. 6 ст. 20 даного Закону № 1058-IV страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Пунктом 2 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV, яка діяла до 1 січня 2011 року та пп. 9.3.2 п. 9.3. Інструкції передбачалось, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами ПФУ, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу. Із набранням чинності Законом № 2464-VI наведена вище норма матеріального права скасована (підпункт й пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону).

У відповідності до пункту 10.5. Інструкції рішення про нарахування пені посадові особи органів Пенсійного фонду виносять одночасно з прийняттям рішення про застосування фінансових санкцій, зазначених у підпункті 9.3.2 пункту цієї Інструкції, яке протягом трьох робочих днів із дня його винесення надсилається страхувальнику з повідомленням про вручення.

Оскаржуваним рішенням управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі Рівненської області №172 від 30.12.2014 року пеня ОСОБА_2 нарахована за період з 26.12.2008 року по 12.03.2014 року у зв'язку із несвоєчасною сплатою фінансових санкцій, донарахованих рішенням відповідача від 11.12.2008 року №1088, яке не оскаржувалось позивачем.

Стосовно доводів позивача в касаційній скарзі про те, що після 01.01.2011 року накладення органами ПФУ штрафу на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за прострочення заборгованості із сплати страхових внесків, донарахованих органом Пенсійного фонду не передбачено, колегія суддів зазначає наступне.

З набранням чинності з 1 січня 2011 року Законом № 2464-VІ п.2 ч.9 ст.106 із Закону № 1058-ІV виключена.

У той же час, згідно з абзацом п'ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом шостим цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 1 січня 2011 року, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання, зокрема, Закону № 1058-ІV та абзаців п'ятого, шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.

Таким чином, оскільки заборгованість зі сплати страхових внесків виникла до 1 січня 2011 року, УПФУ має право здійснювати контрольні функції щодо правильності нарахування, своєчасності та сплати страхових внесків і застосовувати фінансові санкції згідно із законодавством, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосовувати штрафні санкції також і після цієї дати.

Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях Верховного Суду України від 20 листопада 2012 року у справі №21-367а12, від 04 червня 2013 року у справі №21-170а13, 31 березня 2015 року №21-77а15.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 349, 35, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08 липня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Ю. Бучик

судді М.М. Гімон

Л.Л. Мороз