Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.01.2018 Київ К/9901/3578/18 804/16980/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бившевої Л.І.

суддів: Хохуляка В.В., Шипуліної Т.М.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС (далі - Митниця) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2015 (суддя - Рябчук О.С.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2015 (головуючий суддя - Уханенко С.А., судді - Богданенко І.Ю., Дадим Ю.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФБМ-Днепр» (далі - Товариство) до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (далі - Казначейство), Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2014 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому з урахуванням уточнень просило: визнати протиправним та скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 28.04.2014 № 110070000/2014/300058/1; зобов'язати Митницю скласти та надати висновок Казначейству про повернення Товариству надміру сплаченого митного платежу у загальному розмірі 54879,89 грн.; зобов'язати Казначейство на підставі висновку Митниці повернути Товариству надміру сплачений митний платіж у загальному розмірі 54879,89 грн.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що Митниці були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів, що надійшли до України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Митниця витребувала додаткові документи, відмовила у прийнятті митної декларації та прийняла рішення про коригування митної вартості товару. Вважаючи рішення Митниці таким, що не відповідає чинному законодавству, позивач просив його скасувати та зобов'язати Митницю подати до Казначейства висновок про повернення надмірно сплаченого митного платежу, а Казначейство - повернути Товариству з державного бюджету надмірно сплачену суму.

Суди встановили, що 28.04.2014 Товариство подало в електронному вигляді до Митниці митну декларацію №110070000/2014/304776, згідно якої митна вартість товару, придбаного на підставі контракту № 4UA від 06.05.2013, укладеного між Товариством (покупцем) та Компанією «ЕС International (Nantong) Co., Ltd.» (продавцем), була визначена позивачем за ціною контракту (метод №1). За результатом проведеного митного контролю Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № 110070000/2014/300058/1 від 28.04.2014, відповідно до якого здійснила коригування задекларованої Товариством митної вартості товару на підставі наявних у Митниці відомостей із застосуванням методу 2(ґ) за ціною: товар № 1 - 2,2000 дол. США за кг., товар № 2 - 2,2062 дол. США за кг. Підставою для коригування митної вартості товарів Митниця зазначила неподання декларантом всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість, а саме - транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Також, у зазначеному рішенні Митниця зобов'язала Товариство протягом 10 календарних днів надати додаткові документи: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації виробника товару. Листами № 19/05/14-02 від 19.05.2014, № 26/06/14-01 від 26.06.2014, №35 від 31.07.2014 Товариство зверталось до Митниці та до ДФС України з вимогою про скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 110070000/2014/300058/1 від 28.04.2014, а також надавались додаткові документи. Листами № 3301/04-50-52 від 23.05.2014, № 4307/04-50-52 від 03.07.2014, № 3387/6/99-99-24-02-06-15 від 12.09.2014 контролюючими органами здійснено розгляд заперечень та додаткових документів Товариства та відмовлено в скасуванні рішення про коригування митної вартості товарів. Товар випущено у вільний обіг під гарантійні зобов'язання.

Судами також встановлено, що на підтвердження заявленої митної вартості згідно митної декларації №110070000/2014/304776 від 28.04.2014 Товариством до Митниці та ДФС України були подані усі необхідні документи для ідентифікації та визначення вартісних показників товару, розміру ціни, сплаченої за товар, для здійснення розрахунку митної вартості товарів саме за методом №1 та документи, підтверджуючі витрати на транспортування товару.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 28.01.2015 позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 28.04.2014 №110070000/2014/300058/1. В решті позовних вимог відмовив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.07.2015 рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що позивач для оформлення товару за першим методом (за ціною контракту) надав усі передбачені чинним законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а Митниця безпідставно застосувала другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товару та не довела неможливість визначення митної вартості товару за ціною контракту та необхідності визначення такої вартості за резервним методом. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суди зазначили, що Товариство заявило передчасний позов в частині зобов'язання відповідачів вчинити певні дії.

Митниця оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 12.08.2015 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Митниці та витребував матеріали справи із суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, які полягають у незастосуванні норм, викладених у частині другій статті 19, статті 67 Конституції України, статтях 31, 33, 52, 53, 54, 58, 64, 337 Митного кодексу України, Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі 1994 року, які підлягали застосуванню. Також Митниця посилається на те, що: документи, які підтверджують числові значення митної вартості, подані Товариством, не містили відомостей та містили розбіжності; документів, які б підтверджували вартість транспортно-експедиторського обслуговування та оплату таких послуг, Товариством під час здійснення митного оформлення до Митниці надано не було; із наданих Товариством до Митниці документів неможливо встановити, яким чином відбувся розподіл витрат на транспортно-експедиторське обслуговування до та після перетинання митного кордону; суд апеляційної інстанції в мотивувальній частині ухвали вказав про те, що він частково погоджується з висновками суду першої інстанції, проте не зазначив в якій саме частині.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство посилається на те, що ним був наданий Митниці повний пакет необхідних документів, які підтверджують заявлену митну вартість товарів, а Митниця, порушуючи норми митного законодавства, прийняла неправомірне рішення про коригування митної вартості товару.

Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2018 у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25.01.2018 прийняв касаційну скаргу Митниці до провадження та визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що Товариство одночасно з митною декларацією в повному обсязі надало до Митниці документи, які підтверджують митну вартість товару, згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, а під час проведення консультацій - пакет додаткових документів, визначених частиною 3 статті 53 цього Кодексу, тоді як Митниця не довела, що подані Товариством документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому Митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту (методом № 1), неможливості послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості та необхідності визначення митної вартості товару заме за резервним методом.

Таким чином, доводи Митниці, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2015 та ухвалі Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2015, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити. Посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права є необґрунтованими, оскільки рішення суду першої інстанції було залишене судом апеляційної інстанції без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Митниці підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2015 та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2015 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна