Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.01.2018 Київ К/9901/3009/18 803/978/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Волинської митниці ДФС на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18.06.2014 (суддя Валюх В.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2015 (головуючий суддя - Гінда О.М., судді: Качмар В.Я., Ніколін В.В.) у справі № 803/978/14 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Волинської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.11.2013 № 205070000/2013/00182.

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 18.06.2014 адміністративний позов задовольнив повністю.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29.09.2015 залишив постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18.06.2014 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Волинська митниця ДФС оскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18.06.2014, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2015 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог Волинська митниця ДФС посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: статей 49, 52, 58, 256, 337 Митного кодексу України.

Зокрема, відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій проігноровано вимоги Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651, відповідно до яких Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 при здійсненні декларування спірного товару повинна була зазначити суму з урахуванням прийнятого за попередньою імпортною операцією рішення від 21.11.2013 № 205000006/2013/000124/2 про коригування митної вартості товарів.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі контракту від 20.02.2013 № 13/2013/РL, укладеного з фірмою «Sokolow S.A.» (Польща), позивачем 27.11.2013 ввезено на митну територію України партію товару - сало свинне заморожене, вагою 20000 кг., на загальну суму 12000,00 Євро.

Для митного оформлення вказаного товару декларантом подано на митний пост «Луцьк» Ягодинської митниці Міндоходів контракт від 20.02.2013 № 13/2013/РL, рахунок-фактуру (інвойс) від 26.11.2013 № 9300034179, вантажну митну декларацію від 27.11.2013 № 205070000/2013/058333, декларацію митної вартості від 27.11.2013 № 205070000/2013/058333, міжнародну товарно-транспортну накладну від 26.11.2013 № 008898, сертифікат про походження товару від 26.11.2013 № MF/AK0168311, ветеринарне свідоцтво від 27.11.2013 ВРД-00 № 378917, сертифікат якості від 26.11.2013, контракт на перевезення товару від 13.03.2013 № 20/2013, довідку про транспортні витрати від 27.11.2013.

В графах 12, 45 вантажної митної декларації від 27.11.2013 № 205070000/2013/058333 вказано митну вартість товару в розмірі 131937,40 грн., що визначена за ціною контракту.

27.11.2013 Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 відмовлено в митному оформленні товару та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 205070000/2013/00182, в якій зазначено про відмову в митному оформленні (випуску) імпортованого товару з причини невідповідності заповнення граф 12, 45 вантажної митної декларації вимогам статті 53 Митного кодексу України.

У картці відмови відповідач роз'яснив вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме: приведення рівня митної вартості в графах 12, 45 вантажної митної декларації у відповідність до рішення про визначення митної вартості від 21.11.2013 № 205000006/2013/000124/2.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу органу доходів і зборів протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьмортранс» до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрос-Нова», про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

У справі, що розглядається, суди встановили, що позивачем надано органу доходів і зборів належні та допустимі докази на підтвердження ціни договору, ці документи не містять розбіжностей та вказують, що їх дані піддаються обчисленню.

В графу «Для відміток митниці» декларації митної вартості від 27.11.2013 № 205070000/2013/058333 інспектором органу доходів і зборів не внесено жодного запису, у тому числі щодо необхідності надання декларантом додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Також, у даному випадку окремого рішення про коригування митної вартості відповідачем не приймалось, процедура консультацій із декларантом щодо вибору для застосування методу визначення митної вартості товару не проводилась.

За таких обставин, висновок судових інстанцій про те, що орган доходів і зборів під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення діяв у спосіб, який не відповідає вимогам Митного кодексу України, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Посилання скаржника на обґрунтування своєї позиції на необхідність визначення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 суми з урахуванням прийнятого за попередньою імпортною операцією рішення від 21.11.2013 № 205000006/2013/000124/2 про коригування митної вартості товарів, суд не може визнати об'єктивним, оскільки це не передбачено положеннями Митного кодексу України.

Більш того, зазначене рішення визнано протиправним та скасовано постановою Волинського окружного адміністративного суду від 04.06.2014 у справі № 803/946/14, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2015, а тому не створює для суб'єкта господарської діяльності будь-яких правових наслідків.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Волинської митниці ДФС без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Волинської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18.06.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2015 у справі № 803/978/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.М. Шипуліна

Судді Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк