Історія справи

Постанова КАС ВП від 29.12.2025 року у справі №240/2126/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2025 року

м. Київ

справа №240/2126/24

адміністративне провадження № К/990/39133/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Уханенка С. А.,

суддів - Кашпур О.В., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року (головуюча суддя - Попова О.Г.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року (головуючий суддя - Шидловський В.Б., судді - Курко О.П., Боровицький О.А.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області (далі - УДМС України в Житомирській області), в якому просив: визнати протиправними та скасувати рішення відповідача від 07 червня 2021 року № 1801150002360 про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , видану ОСОБА_1 , громадянину російської федерації (далі - рф), ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов`язати УДМС України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 обмін посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 .

1.1. Позов обґрунтовано тим, що він є громадянином російської федерації і у 2020 році на підставі частини двадцятої статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» йому було видано посвідку на тимчасове проживання на території України строком до 27 лютого 2023 року. Однак рішенням УДМС України в Житомирській області від 07 червня 2021 року № 800131713 указану посвідку скасовано на підставі підпункту 1 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державні, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №321 (далі - Порядок № 321), з тих підстав, що її було видано на підставі підроблених документів. Позивач указує, що з 2014 року приймав участь в антитерористичній операції (далі - АТО) у складі добровольчого батальйону, у тому числі на території донецького аеропорту, що підтверджено перевіркою Служби безпеки України, у зв`язку з чим йому надано статус учасника бойових дій відповідно до законодавства України і оформлено посвідку на тимчасове проживання на території України. Посилаючись на те, що наразі не має процесуального статусу підозрюваного/обвинуваченого у жодному кримінальному провадженні та не є засудженим вироком суду України, а у разі повернення до російської федерації йому, як учаснику бойових дій проти окупаційних військ росії в Україні, існує загроза його свободі, життю та здоров`ю з підстав політичних переконань, просив суд задовольнити позов.

ІІ. Встановлені судами обставини справи

2. Позивач є громадянином рф, який у період з 10 серпня 2014 року по 30 січня 2015 року під іменем ОСОБА_1 брав участь в АТО у складі ІНФОРМАЦІЯ_4, у тому числі у період з 01 по 09 жовтня 2014 року перебував на території донецького аеропорту ім. С. Прокоф`єва.

3. Позивач має статус учасника бойових дій з 02 березня 2021 року, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 .

4. У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до УДМС України в Житомирській області з питання документування його посвідкою на тимчасове проживання в Україні на підставі частини двадцятої статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» і 28 лютого 2020 року йому видано посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1 терміном дії до 27 лютого 2023 року.

5. У травні 2021 року до УДМС України в Житомирській області надійшов лист Головного управління Національної поліції (далі - ГУ НП) в Житомирській області від 05 травня 2021 року № 329/16/01-2021 в якому, зокрема, повідомлено про те, що 26 квітня 2021 року відділом міграційної поліції ГУ НП в Житомирській області отримано інформацію стосовно того, що під час перевірки дактилокарти ОСОБА_1 , 1975 р.н., було встановлено збіг з дактилокартою громадянина рф ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який наразі перебуває у міжнародному розшуку за скоєння розбійного нападу у місті москва (частина друга статті 162 Кримінального кодексу рф). Отже, ОСОБА_1 звернувся до органу УДМС з підробленими документами, що не відповідають дійсності та в яких указано неправдиві анкетні дані щодо його особи. Також у листі повідомлено, що 24 вересня 2020 року стосовно ОСОБА_1 слідчим управлінням ГУ НП в Житомирській області відкрито кримінальне провадження, відомості щодо якого унесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) № 12020060000000391 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 та частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

6. На підставі указаної інформації, УДМС України в Житомирській області звернулося з листами до ГУ НП в Житомирській області з приводу отримання належним чином засвідчених документів, що підтверджують указану у листі від 05 травня 2021 року № 329/16/01-2021 інформацію та, одночасно, до слідчого відділу ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо отримання результатів судової технічної експертизи документів щодо паспорта громадянина рф № НОМЕР_3 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , призначеної у межах розгляду кримінальної справи № 296/9396/20 або надання інформації, що підтверджує факти підроблення указаного документа.

7. Листом від 01 червня 2021 року № 57/6/2582 ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомило, що особу ОСОБА_2 підтверджено Житомирським НДЕКЦ МВС України (лист від 06 травня 2021 року № 19/106/6/7-5731-2021) при проведенні перевірки вміщеної до обліку обласного рівня дактилокарти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у ході чого установлено збіг з відбитками пальців рук на дактилокарті, заповненій на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також у цьому листі УСБУ звернуло увагу на те, що ОСОБА_2 , використовуючи анкетні дані ОСОБА_1 , у період з 10 серпня 2014 року по 30 січня 2015 року перебував у зоні проведення АТО у складі ІНФОРМАЦІЯ_4 та безпосередньо брав участь у бойових діях в районі села Пески Ясинуватського району Донецької області та Донецького аеропорту, що фактично перешкоджає депортації цього громадянини до рф, оскільки він може бути підданий політичним репресіям. З-поміж іншого, УСБУ зазначило, що 17 травня 2021 року у межах кримінального провадження, громадянину рф ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 провідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 263, частиною четвертою статті 358 КК України, у зв`язку з чим слідством проводиться комплекс слідчих (розшукових) дій, у тому числі з використанням матеріалів справи про оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 .

8. За результатами проведеної перевірки матеріалів справи щодо оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні громадянину рф ОСОБА_1 у зв`язку з розглядом листа ГУ НП в Житомирській області від 05 травня 2021 року № 329/16/01-2021, 07 червня 2021 року головним спеціалістом відділу у справах іноземців та осіб без громадянства УДМС України в Житомирській області складено висновок, яким рекомендовано скасувати, визнати недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню, посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 строком дії до 27 лютого 2023 року, виданої на ім`я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

8.1. Підставою такого рішення стало те, що в ході проведеної органом ДМС перевірки було встановлено, що громадянин рф ОСОБА_1 17 лютого 2020 року звернувся до УДМС із заявою про оформлення посвідки на тимчасове проживання на підставі частини двадцятої статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», як особа, яка брала участь у захисті територіальної цілісності та недоторканості України, надавши клопотання командира військової частини установленого зразка та паспорт громадянина рф № НОМЕР_3 , виданого 04 червня 2003 року, який згідно з висновком експерта від 04 листопадща 2020 року № 6/3-383 має переклеєні фотокартку та верхній шар паперу четвертої сторінки з іншого паспорта громадянина рф.

9. На підставі підпункту 1 пункту 63 Порядку №321 07 червня 2021 року УДМС України в Житомирській області прийнято рішення № 18011500023860 про скасування посвідки на тимчасове проживання, видану громадянину рф ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

10. Предметом спору у цій справі є правомірність скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні громадянину рф у зв`язку з наданням особою підроблених документів.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

11. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення УДМС України в Житомирській області від 07 червня 2021 року № 18011500023860 про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , виданої громадянину рф ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язано УДМС України в Житомирській області видати ОСОБА_1 посвідку на тимчасове проживання. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

11.1. Вирішуючи спір та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Житомирської обласної прокуратури від 21 грудня 2021 року було закрито кримінальне провадження від 24 вересня 2020 року № 12020060000000391 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 263 та частиною четвертою статті 358 КК України, а отже інформація Нацполіції України про підробку паспорта не встановлена вироком суду, який міг би бути належним юридичним фактом, кримінальне провадження № 12020060000000391 про підробку паспорта було закрите і підстави розслідування не були підтверджені. Тому суд дійшов висновку, що на час прийняття оскаржуваного рішення УДМС України у Житомирській області не мало належних та допустимих доказів вини позивача у вчиненні злочинів, зазначених у поданні ГУ НП у Житомирській області і відповідачем не надано доказів існування вироку суду, яким позивача засуджено за вчинення злочинів, чи постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, де були б встановлені обставини, що мали б для суду преюдиційне значення. Також суд першої інстанції урахував участь позивача в АТО та перебування його з перших днів повномаштабної війни рф проти України у складі механізованого батальйону «ІНФОРМАЦІЯ_6», як добровольця, та дійшов висновку, що ОСОБА_1 переслідував суспільнокорисну та законну мету, беручи участь в захисті суверенітету та недоторканості України в складі добровольчого батальйону, при цьому використання ним інших паспортних даних було обумовлено обставинами, які виключають прямий умисел з посягання на суспільні відносини, які є об`єктом охорони згідно зі статтею 358 КК України. Отже, використання позивачем своїх документів у ДМС України для отримання посвідки на тимчасове проживання було обумовлено тим, що у всіх військових документах, отриманих в добровольчому підрозділи (ДУК ПС) та структурах Міністерства оборони України для підтвердження участі в захисті України від збройної агресії РФ зазначалися дані ОСОБА_1 .

12. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання УДМС України в Житомирській області видати ОСОБА_1 посвідку на тимчасове проживання та відмовлено в позові в цій частині вимог. В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року залишено без змін.

12.1. Переглядаючи рішення суду першої інстанції та скасовуючи його в частині, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що підставою для скасування посвідки на тимчасове проживання відповідно до норм Порядку № 322, серед іншого, є: надання уповноваженими органами інформації щодо того, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів. В цьому ж випадку, кримінальне провадження № 12020060000000391 про підробку паспорта було закрите постановою прокурора від 21 грудня 2021 року і підстави розслідування не були підтверджені. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надані докази є неналежними та недопустимими і відповідач неправомірно взяв їх до уваги приймаючи оскаржуване рішення. Разом з тим, зобов`язуючи УДМС у Житомирській області видати ОСОБА_1 посвідку на тимчасове проживання суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки видача посвідки на тимчасове проживання є дискреційними повноваженнями відповідача.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін

13. Не погоджуючись із судовими рішеннями, УДМС у Житомирській області подало касаційну скаргу на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та відмовити в позові.

13.1. Заявник зазначив, що, вирішуючи спір, суди неправильно застосували норми Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Порядку № 321, оскільки за діючого законодавства для скасування попередньо виданої посвідки, органу ДМС достатньо отримати інформацію, що таку посвідку видано на підставі неправдивих відомостей. Натомість у цій справі, суди висновуючи таку визначену підпункту 1 пункту 63 Порядку №321 підставу для скасування посвідки, як отримання інформації від уповноваженого органу, безпідставно розширили межі її дії до доведення суб`єктом владних повноважень факту вини іноземця у кримінальному провадженні щодо факту підробки документів, на підставі яких іноземцю було оформлено посвідку на тимчасове проживання.

13.2. У касаційній скарзі УДМС у Житомирській області наголошує, що питання застосування органами ДМС приписів підпункту 1 пункту 63 Порядку № 322 (у разі отримання даних з баз даних Реєстру, відповідних автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз інших державних органів або інформації від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів), що є наслідком недотримання іноземцем частини третьої статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», потребує розгляду Верховним Судом шляхом формування відповідного висновку.

13.3. Заявник підкреслює, що нормами частини двадцять першої статті 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що технічний опис, зразки бланків посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною, знищення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Отже, підстави скасування посвідки на тимчасове проживання, передбачені приписами підпункту 1 пункту 63 Порядку № 322, не містять жодних передумов для прийняття рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання, окрім отримання інформації від уповноважених органів про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів.

13.4. УДМС у Житомирській області звертає увагу Верховного Суду на те, що суди попередніх інстанцій фактично залишили поза увагою ту обставину, що позивач у справі не ідентифікований у розумінні визначених термінів Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (пункти 5, 6 частини першої статті 3) ні як ОСОБА_1 , ні як ОСОБА_2 , оскільки, за інформацією представника позивача, паспорт на ім`я ОСОБА_2 у нього відсутній, а паспорт ОСОБА_1 (має ознаки підробленого за висновком експертизи) знищений у межах кримінального провадження. Водночас така інформація щодо знищення паспорта була одноособово надана стороною позивача і судами перевірена не була.

13.5. У касаційній скарзі відповідач указав, що при розгляді справи як у суді першої так і в суді апеляційної інстанцій представник позивача не заперечував, що ОСОБА_1 по справі є ОСОБА_2 , тоді як документовано цю особу було за персональними даними ОСОБА_1 , що фактично підтверджує надану ГУНП у Житомирській області інформацію про оформлення посвідки на тимчасове проживання на підставі неправдивих відомостей та підроблених документів.

13.6. У касаційній скарзі УДМС у Житомирській області посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа є винятковою, оскільки така судова практика надає змогу усім, без виключення громадянам іноземних країн (в т.ч. громадянам рф), які прибули на територію України поза пунктами пропуску державного кордону України за чужими персональними даними, не лише уникати ідентифікації за своїми справжніми персональними даними, але і легалізувати своє перебування на території України у статусі «самозванців» (Іmpostor - відповідно до Стандартів ІКАО, особу, яка подає заяву або отримує документ, видаючи себе за іншого, або особа, яка змінює свій зовнішній вигляд, щоб представити себе, як іншу особу з метою використання документу цієї особи), що в умовах повномасштабного військового вторгнення, може мати негативні наслідки, оскільки для забезпечення оборони країни і безпеки держави гострота стану вимагає особливого контролю за процедурою легалізації в Україні іноземців, зокрема, громадян країни-агресора, які потребують ретельної ідентифікації, оскільки в силу відсутності у них будь-яких документів можуть видавати себе за інших.

14. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою УДМС у Житомирській області, оскільки зазначена справа стосується питання права, яке має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а питання щодо застосування приписів підпункту 1 пункту 63 Порядку № 322, за обставин установлених судами у цій справі, потребує вирішенню Верховним Судом шляхом формування відповідного висновку.

15. У листопаді 2024 року надійшли додаткові пояснення УДМС у Житомирській області, в яких відповідач указав, що одночасно з підготовкою касаційної скарги направив запити щодо підтвердження чи спростування інформації з приводу знищення паспорта громадянина рф, оформленого на ОСОБА_1 і за отриманою від Житомирської обласної прокуратури інформацією указаний документ зберігається у матеріалах закритого кримінального провадження 12020060000000391 і рішення щодо його знищення слідчим відділом не приймалося.

16. У відзиві на касаційну скаргу представник позивача просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, зокрема, з тих підстав, що не може бути доказом повідомлення особі про підозру, оскільки відповідно до положень частини другої статті 2 КК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

16.1. На думку представника позивача, неприпустимість застосування органами ДМС доказів з незавершених кримінальних проваджень обумовлена неможливістю оцінити допустимість доказів, що передбачено нормами КПК України та має за нормами цього Кодексу здійснюватися виключно судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення в кримінальному провадженні. Водночас представник позивача послався на висновки Верховного Суду, сформовані у справах №№ 160/1521/23, 480/296/19, як приклад правильного застосування норм права за подібних обставин.

16.2. Також у відзиві зазначено, що у постанові Житомирської обласної прокуратури від 19 травня 2021 року про негайне звільнення затриманого ОСОБА_2 ( ОСОБА_1 ) (копія знаходиться у матеріалах справи) вказано, що: «Згідно листа Житомирського НДЕКЦ МВС України при порівнянні відбитків пальців з дактилоскопічної карти ОСОБА_2 встановлено їх збіг з відбитками пальців рук на дактилоскопічній карті, заповненій на ім`я ОСОБА_1 . Відповідно до листа Управління Служби безпеки України в Житомирській області від 18 травня 2021 року за № 57/6409 встановлено, що громадянин ОСОБА_1 в період з 01 по 09 жовтня 2014 року приймав безпосередньо участь в АТО в забезпеченні її проведення і захисті, незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в боях за Донецький аеропорт їм. С. Прокофьєва у складі ІНФОРМАЦІЯ_4. Крім того, зазначене підтверджується копією Посвідчення нагородження нагрудним знаком № 816 від 16.03.2016. Згідно пунктом 5-1 частини першої статті 589 КПК України у видачі особи іноземній державі відмовляється у разі, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що видача особи (екстрадиція) суперечить інтересам національної безпеки України».

16.3. Представник позивача указує, що участь ОСОБА_1 у захисті України описано у статті «ІНФОРМАЦІЯ_7», яка вийшла у Інтернет-виданні «Цензор.нет» 09 грудня 2020 року та наголошує, що позивач жодними своїми діями не порушував закони України, навпаки вважає Україну своєю Батьківщиною та віддає всі свої сили, знання та досвід для захисту її від російських загарбників, як учасник бойових дій, захисник незалежності та територіальної цілісності України, який має досить великий досвід у протидії російській агресії в зоні АТО, також постійно надає інструкторську допомогу ДУК «Правий Сектор», проводить навчання бійців зі стрілецької та тактичної підготовки.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

17. За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18. Абзацом першим статті 26 Конституції України встановлено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

19. Спеціальним нормативно-правовим актом, яким врегульовано правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України, є Закон України від 22 вересня 2011 року № 3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

20. За визначеннями, наведеними в статті 1 Законі України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» ( у редакції, чинній на час звернення позивачем із заявою про оформлення посвідки) іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - це іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні (пункт 7); іноземці та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні, - це іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на тимчасове проживання, якщо інше не встановлено законом (пункт 10); посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні (пункт 18).

21. Засади правового статусу іноземців та осіб без громадянства установлені статтею 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», згідно з частиною третьою якої іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

22. Підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України визначені статтею 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», частиною двадцятою якої передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які надавали інструкторську (стрілецьку, тактичну, медичну, радіотехнічну, вибухотехнічну та іншу) допомогу підрозділам Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Міністерства внутрішніх справ України, залученим до проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо у районах її проведення, та/або залученим до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо у районах їх проведення, або добровольчим формуванням, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та спільно з вищезазначеними підрозділами брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, а також які брали участь у виконанні бойових або службових завдань антитерористичної операції та/або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях спільно із вищезазначеними підрозділами та добровольчими формуваннями та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які перебувають на території України на законних підставах, у тому числі у випадках, якщо термін дії паспортного документа закінчився або він підлягає обміну, на час до завершення тимчасової окупації рф території України у значенні Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях».

22.1. Іноземці або особи без громадянства, зазначені у частині двадцятій статті 4 цього Закону, на дату звернення за оформленням посвідки на тимчасове проживання та до дня її отримання вважаються такими, які перебувають на території України на законних підставах. (частина двадцять перша статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

23. Згідно з частиною сімнадцятою статті 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання для осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства та один із таких документів:

1) подання Міністерства оборони України, іншого центрального органу виконавчої влади, що здійснює керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, або правоохоронного органу чи державного органу спеціального призначення з правоохоронними функціями, які виконували завдання антитерористичної операції, здійснювали заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях;

2) клопотання командира підрозділу Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів, державного органу спеціального призначення з правоохоронними функціями, що виконував завдання антитерористичної операції, здійснював заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, оформлене за зразком та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

23.1. За правилами частини вісімнадцятої статті 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» окрім документів для відповідної категорії осіб, визначених частинами першою - сімнадцятою цієї статті, іноземці та особи без громадянства подають для отримання посвідки на тимчасове проживання такі документи:

1) чотири кольорові фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра;

2) паспортний документ іноземця або особи без громадянства з відповідною довгостроковою візою та копією сторінки паспортного документа з такою візою, крім випадків, якщо особа не зобов`язана отримувати таку візу відповідно до цього Закону, інших законів України або міжнародних договорів України. Іноземці або особи без громадянства, зазначені у частині двадцятій статті 4 цього Закону, можуть подавати паспортний документ, термін дії якого закінчився або який підлягає обміну, у разі якщо за отриманням нового документа особа зобов`язана звернутися до органів державної влади країни громадянської належності або країни попереднього постійного проживання, якщо така країна вчинила акт агресії проти України або не визнає територіальну цілісність та суверенітет України, або відмовляється визнавати протиправність посягань на територіальну цілісність та суверенітет України, зокрема, голосувала проти Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй «Про територіальну цілісність України» від 27 березня 2014 року № 68/262;

3) копії сторінок паспортного документа іноземця або особи без громадянства з особистими даними з перекладом на українську мову, засвідченим в установленому порядку;

4) документ, що підтверджує сплату державного мита та адміністративного збору за видачу, оформлення або продовження строку дії посвідки. .

Уповноважений орган повертає паспортний документ особі одразу після прийняття заяви про видачу або продовження строку дії посвідки.

24. Відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» і частини вісімнадцятої статті 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 322 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання (далі - Порядок №322) яким, зокрема, визначено процедуру подання документів для оформлення посвідки та їх розгляд.

25. Відповідно до пункту 1 Порядку №322 ( у редакції, чинній на час оформлення позивачем посвідки) посвідка на тимчасове проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

26. Пунктом 32 Порядку № 322 установлений перелік документів, що надаються для оформлення посвідки та, зокрема, передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які зазначені в частині двадцятій статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», для отримання посвідки можуть подавати паспортний документ, строк дії якого закінчився чи який підлягає обміну, у разі, коли за отриманням нового документа особа зобов`язана звернутися до органів державної влади країни громадянської належності або країни попереднього постійного проживання, якщо така країна вчинила акт агресії проти України або не визнає територіальну цілісність та суверенітет України, або відмовляється визнавати протиправність посягань на територіальну цілісність та суверенітет України, зокрема, голосувала проти Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй «Про територіальну цілісність України» від 27 березня 2014 р. № 68/262.

27. За правилами підпункту 1 пункту 63 Порядку № 322 посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі отримання даних з баз даних Реєстру, відповідних автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз інших державних органів або інформації від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів.

28. Рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п`яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування (пунктом 64 Порядку № 322).

29. За правилами пункту 77 Порядку № 322 рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі посвідки, про її скасування може бути оскаржено іноземцем або особою без громадянства в адміністративному порядку або до суду в установленому порядку.

VI. Позиція Верховного Суду

30. Питанням, яке суд касаційної інстанції має вирішити в межах розгляду цієї справи, шляхом формування висновку щодо застосування приписів підпункту 1 пункту 63 Порядку № 322, є:

- достатність отримання органом ДМС інформації з бази даних Реєстру, відповідних автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз інших державних органів або інформації від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства для скасування посвідки на тимчасове проживання, виданої іноземцю, у разі отримання органом ДМС відомостей про те, що таку посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів.

31. Ключовими аргументами касаційної скарги УДМС у Житомирській області є:

- факт видачі позивачу посвідки на підставі наданого ним підробленого паспорта жодним чином не спростовано, а питання ідентифікації особи позивача наразі так і не вирішене. Навпаки, в ході розгляду справи судами установлено і представник позивача не заперечував, що ОСОБА_1 по справі є ОСОБА_2 , тоді як документовано цю особу було за персональними даними ОСОБА_1

- приписи підпункту 1 пункту 63 Порядку № 322 мають імперативний характер і жодних виключень не передбачають;

- висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності вироку у кримінальній справі, як єдиного доказу підробки паспорта, не ґрунтуються на законі, оскільки такий факт підтверджено іншими належними та допустимими доказами.

32. Ключовими аргументами відзиву представника позивача є:

- відсутність вироку у кримінальній справі та неприпустимість використання органами ДМС доказів із незавершених кримінальних проваджень;

- позивач з 2014 року брав участь в АТО у складі добровольчого батальйону, є учасником бойових дій, має досить досвід у протидії російській агресії, постійно надає інструкторську допомогу ДУК «Правий Сектор», проводить навчання бійців зі стрілецької та тактичної підготовки і бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф після лютого 2022 року.

33. Відповідаючи на визначене питання, Верховний Суд зазначає таке.

33.1. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

33.2. Водночас підпункт 1 пункту 63 Порядку № 322 не передбачає дискреції органу ДМС щодо оцінки гуманних або обставин суб`єктивних характеру (наявність інших документів, обставини війни, перебування в складі військових формувань тощо), оскільки встановлення факту підробки спростовує обставину належної ідентифікації особи та автоматично запускає правовий механізм скасування посвідки. Тому невиконання цього обов`язку органом суперечило б імперативному характеру норми. Отже, приписи підпункту 1 пункту 63 Порядку № 322 сформовано так, що для скасування посвідки, виданої на підставі підроблених документів органу ДМС достатньо лише установлення такого факту, що підтверджується належними доказами і судове рішення (вирок) може бути, проте не є єдиним доказом, що підтверджує такі обставини.

34. Підсумовуючи викладене, Суд констатує, що сам факт подання позивачем завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів під час оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні вже є тим юридичним фактом, з яким пов`язаний обов`язок відповідача прийняти рішення про скасування такої посвідки, оскільки акт, виданий на підставі підроблених документів, вважається таким, що не створює правових наслідків з моменту його видання, а отже, за наведеного правового регулювання, може бути скасований без додаткових підстав та умов.

Подібну правову позицію висловлено Верховним Судом у справі № 810/3642/17.

35. Повертаючись до обставин справи, що розглядається, Верховний Суд погоджується з аргументами УДМС у Житомирській області про те, що суди безпідставно визнали протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, вчинених ним на виконання приписів підпункту 1 пункту 63 Порядку № 322, оскільки відсутність вироку у кримінальній справі та закриття кримінального провадження з підстав закінчення строку досудового розслідування, жодним чином не спростовує факт надання позивачем підробленого паспорта на ім`я громадянина рф ОСОБА_1 , що підтверджується іншими доказами у справі, описаними у судових рішеннях (листи ГУ НП в Житомирській області, СБУ, висновок експерта, інформацією з дактилоскопічних карток тощо).

35.1. Верховний Суд указує, що наслідком кримінального переслідування є визначення вини особи у скоєнні кримінального злочину і сам факт вчинення злочину передує відкриттю кримінального провадження. Водночас відсутність чи наявність вини позивача у вчиненні злочинів, зазначених у поданні ГУ НП у Житомирській області (на що указав суд першої інстанції) не має значення для вирішення цього спору, оскільки для скасування посвідки достатньо лише факту невідповідності поданого паспорту особі, яку він посвідчує, через його підробку і свідоме використання такого документа для отримання такої посвідки.

36. Верховний Суд наголошує, що головна мета видачі посвідки - це офіційне підтвердження державою законних підстав для проживання іноземця на її території і використання такою особою підроблених документів перетворює правовий статус іноземця із «законного» на «нелегальний з видимістю легальності», що повністю суперечить принципу добросовісності, а надання підроблених документів повністю нівелює функцію верифікації особи та її намірів.

37. Також, із змісту оскаржених рішень вбачається, що у ході розгляду справи, позивач не заперечував, що органу ДМС був наданий документ, в якому надалі було виявлено ознаки підробки, а аргументи позивача зводились до того, що саме за цими даними він числився у складі ІНФОРМАЦІЯ_4.

38. Верховний Суд зауважує, що орган ДМС у таких випадках не наділений повноваженнями оцінювати обставини особистого та суспільного характеру, оскільки у разі отримання від уповноважених органів інформації щодо надання іноземцем неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів, останній зобов`язаний лише перевірити такі відомості та, за потреби, додатково їх уточнити, а у разі підтвердження такої інформації, в імперативному порядку скасувати посвідку на тимчасове проживання, оскільки такі дії ДМС є не лише правом, а й прямим обов`язком, установленим чинним законодавством.

39. Відсутність у іноземця інших документів, а також позитивна поведінка (участь в обороні України тощо), не усувають факт незаконності набуття посвідки та не можуть бути підставою для визнання дій ДМС протиправними, оскільки такі обставини не спростовують обов`язковості дотримання закону, так як не усувають факту підробки, не змінюють юридичної природи виданого документа та не можуть бути покладені в основу легалізації незаконно отриманого права.

40. Ураховуючи те, що у ході розгляду цієї справи сторона позивача не наполягала на неправдивості отриманої відповідачем інформації щодо підробки документів, а у відзиві на касаційну скаргу додатково наголошує, що ОСОБА_2 використовував дані ОСОБА_1 , після зйомок документального фільму, Верховний Суд погоджується з висновками ДМС України в Житомирській області щодо наявності підстав для скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_1 на підставі підпункту 1 пункту 63 Порядку № 322.

41. Верховний Суд наголошує, що за обставин, установлених судами у цій справі, вимога скасувати акт індивідуальної дії, виданий на підставі підроблених документів, не є належним захистом прав особи, яка здійснює захист суверенітету та територіальної цілісності України, проте наразі державною запроваджено спеціальні механізми легалізації перебування таких осіб на території України, а отже позивач не позбавлений можливості та має право вирішити питання легального перебування на території України у межах правового поля.

42. Відповідно до статті 351 КАС України підставою для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах та ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

43. За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасуванню, з ухваленням нового рішення в межах перегляду справи судом касаційної інстанції.

VІI. Судові витрати

44. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, наведених у статтях 139 140 КАС України, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області задовольнити.

2. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.

3. У позові ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, відмовити.

4. Судові витрати не розподіляються.

5. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: С.А. Уханенко

Судді: О.В. Кашпур

В.М. Соколов