Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.07.2018 року у справі №810/5763/15
Постанова КАС ВП від 29.11.2023 року у справі №810/5763/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 810/5763/15

адміністративне провадження № К/9901/28592/21

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №810/5763/15

за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень протиправними, зобов`язання вчинити певні дії щодо переведення та перерахунку пенсії, компенсації втрати частини пенсії, відшкодування майнової та моральної шкоди

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2017 року (суд у складі головуючого судді Дутчак І.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року (колегія суддів у складі головуючого судді Кузьмишиної О.М., суддів Кобаля М.І., Костюк Л.О.) у справі №810/5763/15

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2015 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до Пенсійного фонду України (далі - відповідач 1, ПФУ), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (правонаступник Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області; далі - відповідач-2, ГУ ПФУ у Київській області), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог остаточно просив:

1) визнати протиправними дії (бездіяльність) Пенсійного фонду України щодо відмови забезпечити перерахунок розміру його пенсії:

- з 22.05.2008, 01.10.2011 та 01.01.2014 відповідно до статті 22 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ) із розміру 110 % трьох з половиною мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) із врахуванням здійснених виплат;

- з 01.01.2001 відповідно до статті 51 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ) із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком;

2) зобов`язати Пенсійний фонд України забезпечити перерахунок пенсії позивача з 22.05.2008 та 01.10.2011 відповідно до статті 22 Закону №2262-XII із розміру 110 % трьох з половиною мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону № 1058-IV, із урахуванням здійснених виплат;

3) зобов`язати Управління ПФУ провести перерахунок розміру пенсії з 22.05.2008 відповідно до статті 22 Закону №2262-XII із розміру 110 % трьох з половиною мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону №1058-IV, та додаткової пенсії як постраждалому від аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3 у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, за виключенням періоду з 11.12.2009 по 30.09.2011, за який згідно з рішенням суду здійснений перерахунок пенсійних виплат;

4) стягнути з Управління ПФУ недоотримані ним з 22.05.2008 пенсійні виплати, після проведення перерахунку пенсії;

5) визнати протиправними дії відповідачів щодо зменшення суми пенсійних виплат позивачу з 22.05.2008, 01.10.2011 та 01.11.2011 та ухвалити окреме рішення суду щодо цих дій відповідачів;

6) зобов`язати відповідачів відшкодувати йому завдані матеріальні збитки в розмірі 300000 грн, пропорційно по 150000 грн із кожного відповідача;

7) зобов`язати відповідачів відшкодувати йому завдану моральну шкоду в розмірі 200000 грн, пропорційно по 100000 грн із кожного відповідача;

8) відшкодувати позивачу судові витрати в розмірі 20000 грн.;

9) визнати протиправними дії Управління ПФУ за відмову перевести позивача згідно із його заявою від 25.01.2016 на пенсію відповідно до статті 22 Закону № 2262-XII у розмірі 110 % трьох з половиною розмірів мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого частиною першою 28 Закону №1058-IV;

10) зобов`язати пенсійний орган перевести позивача з часу подання заяви - 25.01.2016 на пенсію згідно із статтею 22 Закону №2262-XII у розмірі 110 % трьох з половиною розмірів мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону №1058-IV;

11) визнати протиправними дії відповідачів щодо незабезпечення перерахунку пенсії позивачу з 01.01.2014 відповідно до статті 22 Закону №2262-XII із розміру 110 % трьох з половиною розмірів мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону №1058-IV, та відшкодувати завдану матеріальну шкоду нездійснення перерахунку пенсійних виплат з 01.01.2014 з урахуванням індексації даної матеріальної шкоди згідно із законодавством за рахунок коштів виділених відповідачам на здійснення своїх повноважень;

12) зобов`язати відповідачів забезпечити отримання з 01.01.2014 пенсійних виплат позивачем згідно із статтею 22 Закону №2262-XII у розмірі 110 % трьох з половиною розмірів мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону №1058-IV, та як постраждалому від аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3;

13) визнати протиправними дії відповідачів за відмову повідомити позивача, які закони набрали законної сили з 01.11.2011 та які всупереч статті 58 Конституції України застосовані для нарахування йому пенсії;

14) зобов`язати відповідачів повідомити позивача про зміни в пенсійному законодавстві України та Конституції України з 01.11.2011, на підставі яких був зроблений перерахунок пенсії позивача;

15) визнати протиправними дії відповідача-2 за відмову виконувати Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 справа № 3/рп/2012 та заявленими принципами пропорційності і справедливості при нарахуванні пенсії позивачу та за відмову виконувати Рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008;

16) зобов`язати відповідача-2 виконувати Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 та від 25.01.2012 справа № 3/рп/2012;

17) зобов`язати відповідачів компенсувати позивачу втрату частини пенсії у зв`язку із порушенням строків її виплати згідно із законом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є інвалідом війни ІІ групи безстроково, інвалідність пов`язана з виконанням ним обов`язків військової служби, має право на пільги, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та право на отримання пенсії по інвалідності згідно із статтею 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Крім того, він відноситься до потерпілих від аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3, оскільки був відселений із території зони безумовного (обов`язкового) і гарантованого добровільного відселення у 1990 році, тому має також право на пільги, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 20.11.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2018, позов задоволено частково, закрито провадження у справі в частині позовних вимог про:

- визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідачів щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 22 Закону №2262-XII у розмірі 110% трьох з половиною мінімальних пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону №1058-IV, та додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до статті 51 Закону №796-ХІІ із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону №1058-IV, за період з 22.05.2008 по 10.12.2009, за жовтень 2011 року та з 01.11.2011 по 31.12.2016;

- визнання протиправними дій відповідача-2 щодо відмови перевести ОСОБА_1 згідно із його заявою від 25.01.2016 на пенсію по інвалідності відповідно до статті 22 Закону №2262-XII у розмірі 110% трьох з половиною мінімальних пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону №1058-IV;

- зобов`язання відповідача-2 перевести з 25.01.2016 ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності відповідно до статті 22 Закону №2262-XII у розмірі 110 % трьох з половиною мінімальних пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону №1058-IV, здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням проведених виплат.

3. Визнано протиправною бездіяльність відповідача-2 щодо непроведення з 01.01.2017 ОСОБА_1 перерахунку розміру пенсії по інвалідності відповідно статті 22 Закону №2262-XII у розмірі 110% трьох з половиною мінімальних пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону №1058-IV.

Зобов`язано ГУ ПФУ у Київській області провести з 01.01.2017 ОСОБА_1 перерахунок розміру пенсії по інвалідності відповідно статті 22 Закону №2262-XII у розмірі 110% трьох з половиною мінімальних пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону №1058-IV, та виплатити йому недоплачену суму пенсії з урахуванням проведених виплат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року задоволено частково касаційні скарги ОСОБА_1 та ГУ ПФУ у Київській області. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2018 року у справі №810/5763/15 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2021 року згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2021, справу №810/5763/15 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Кузьмишиної О.М., суддів Костюк Л.О. та Пилипенко О.Є.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2021 року справу №810/5763/15 прийнято до провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

19 травня 2021 року, ОСОБА_1 подано заяву про відвід суддів Шостого апеляційного адміністративного суду Кузьмишиної О.М., Костюк Л.О. та Пилипенко О.Є. від розгляду справи №810/5763/15.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року цю заяву визнано необґрунтованою. Справу передано для вирішення питання про відвід в порядку ч.1 ст. 31 КАС України.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Шостого апеляційного адміністративного суду Кузьмишиної О.М., Костюк Л.О. та Пилипенко О.Є. від розгляду справ № 810/5763/15 - відмовлено.

4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області залишено без задоволення. Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2017 року залишено без змін.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що враховуючи наявність судових рішень, які набрали законної сили, у частині вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій (бездіяльності) Управління ПФУ щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії відповідно до статті 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 110% трьох з половиною мінімальних пенсії за віком, та додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров`ю, згідно із статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ухваленими за період з 22 травня 2008 року по 10 грудня 2009 року, за жовтень 2011 року, з 01 листопада 2011 року по 31 грудня 2016 року, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.

Оскільки у 2017 році розмір пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , як інваліду ІІ групи, визначався у розмірі, встановленому статтею 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», то вимоги щодо виплати мінімальної пенсії по інвалідності в розмірі 110% трьох з половиною мінімальних пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у період з 01 січня 2017 року, є обґрунтованими.

В частині позовних вимог щодо розміру виплати ОСОБА_1 з 01 січня 2017 року додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, як постраждалому від Чорнобильської катастрофи категорії 3 відповідно до статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволенню позову у цій частині та перерахунку додаткової пенсії, оскільки розмір цієї додаткової пенсії згідно із змінами, внесеними у цю статтю Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII, визначається з 01 січня 2015 року у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2017 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року повністю. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасувати повністю ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2021 року, (суддя Кузьмишина О.М.) у справі №810/5763/15 про відмову у відводі колегії суддів та задовольнити заяву позивача про відвід.

Як підставу касаційного оскарження судових рішень скаржник вказує пункти 1 та 3 частини четвертої та підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, як підставу оскарження судових рішень, які зазначені у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржником у касаційній скарзі зазначено про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вважає, що суди не застосували висковків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 січня 2019 року по справі №240/4937/18 та від 20 лютого 2018 року по справі №669/512/17.

Скаржник зазначає, що приймаючи спірні рішення та закриваючи провадження у справі, суди протиправно взяли до уваги рішення у справі №1007/3814/12, оскільки воно не виконане. Відповідач відмовився перерахувати пенсійні виплати позивачу відповідно до статті 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 110% прожиткового мінімуму.

Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року по справі №1-28/2008 поновлено дію статті 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак суди першої та апеляційної інстанцій в порушення норм процесуального права не застосували його при прийнятті рішення у справі.

Конституційний Суд України у рішенні від 27 лютого 2020 року по справі №1-247/2018(3393/18) вказав, що обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов`язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну та членів їх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації.

Касатор наголошує, що згідно з правовими позиціями Конституційного Суду України неможливо ставити гарантовані законом витрати, пільги, в залежність від видатків бюджету.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 серпня 2021 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.

6. Ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2021 року по справі №810/5763/15.

Поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2017 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року по справі №810/5763/15.

7. Відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2017 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року по справі №810/5763/15.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

8. Верховний Суд ухвалою від 10 листопада 2023 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу та призначив до розгляду в порядку письмового провадження з 13 листопада 2023 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. ОСОБА_1 є інвалідом війни ІІ групи з числа сержантів. З 07 квітня 1993 року особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеною до категорії 3, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області та отримує пенсію по інвалідності у розмірі згідно із статтею 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ.

Як інвалід війни ІІ групи з числа сержантів, ОСОБА_1 має право на отримання пенсії по інвалідності на умовах і в порядку, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та, як потерпілий від Чорнобильської катастрофи категорії 3, право на додаткову пенсію відповідно до статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

11. Враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС дійшла таких висновків.

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії по інвалідності військовослужбовцям інвалідам війни ІІ групи призначаються в розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).

Статтею 22 зазначеного Закону у редакції, чинній на час прийняття, було встановлено мінімальні пенсії військовослужбовцям по інвалідності, в абзаці третьому цієї статті визначено, що мінімальний розмір пенсії військовослужбовців інвалідів війни ІІ групи з числа сержантів становить 110% трьох з половиною мінімальних пенсії за віком.

За змістом статті 49, частини другої статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, чинній на час прийняття, було встановлено, що особам, віднесеним до категорії 3, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Водночас, пунктом 29 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VI внесено зміни у статтю 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та встановлено, що мінімальний розмір пенсії по інвалідності військовослужбовців з числа сержантів становить 110% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Пунктом 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» вказаного Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VI внесено також зміни у статтю 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та визначено, що особам, віднесеним до категорії 3, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

12. Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 у справі №1-28/2008 положення пунктів 28 і 29 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VI визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

За змістом частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

13. Таким чином, з 22 травня 2008 року відновлено дію статті 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та дію статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому із цієї дати ОСОБА_1 , як інвалід війни ІІ групи з числа сержантів, має право на отримання мінімальної пенсії по інвалідності в розмірі 110% трьох з половиною мінімальних пенсії за віком та, як потерпілий від Чорнобильської катастрофи категорії 3, право на отримання додаткової пенсії в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Суди попередніх інстанцій встановили, що у червні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області, правонаступником якого є ГУ ПФУ у Київській області, у якому просив зобов`язати ГУ ПФУ у Київській області здійснити, починаючи з 26 березня 2007 року, перерахунок розміру пенсії як інваліду війни II групи відповідно до статті 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 110% трьох з половиною мінімальних пенсії за віком та розміру додаткової пенсії згідно із статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком (справа №2-а-1322/10).

За результатами розгляду постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2010 року у зазначеній справі позов ОСОБА_1 задоволено частково, зобов`язано управління ПФУ провести з 14 жовтня 2009 року перерахунок розміру пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до статті 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із розрахунку 110% трьох з половиною мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії згідно із статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та виплатити йому недоплачену суму пенсії з урахуванням проведених виплат.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2011 року апеляційні скарги сторін задоволено частково, постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2010 року скасовано та прийнято нову постанову, якою зобов`язано Управління ПФУ провести з 11 січня 2010 року перерахунок розміру пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до статті 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із розрахунку 110% трьох з половиною мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії згідно із статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та виплатити недоплачену суму пенсії з урахуванням проведених виплат. Решту позовних вимог залишено без розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_1 у вказаній адміністративній справі залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2011 року, якою скасовано постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2010 року, залишено без змін, змінивши дату початку перебігу періоду перерахунку пенсій з « 11 січня 2010 року» на « 11 грудня 2009 року».

14. Таким чином, колегія суддів КАС ВС погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позовні вимоги ОСОБА_1 про перерахунок розміру пенсії як інваліду війни II групи згідно із статтею 22 Закону №2262-XII у розмірі 110% трьох з половиною мінімальних пенсії за віком і додаткової пенсії згідно із статтею 51 Закону №796-XII в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону №1058-IV, і виплати недоплаченої суми пенсії за період з 22 травня 2008 року по 10 грудня 2009 року уже були предметом судового розгляду та з цього приводу є судові рішення, які набрали законної сили, на їх виконання управлінням ПФУ ОСОБА_1 , починаючи з 11 грудня 2009 року, здійснено перерахунок пенсії у вказаних розмірах та виплачувалася мінімальна пенсія по інвалідності та додаткова пенсія як потерпілому від аварії на Чорнобильській АЕС у зазначених вище розмірах до 01 листопада 2011 року.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14 червня 2011 року №3491-VI, який набрав чинності з 19 червня 2011 року, Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4 та установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статей 14, 22, 37 і частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Визначення порядку та розмірів виплати пенсій відповідно до зазначених норм Законів України делеговано Кабінету Міністрів України.

На виконання вимог вказаного вище Закону України від 14 червня 2011 року №3491-VI Кабінет Міністрів України 06 липня 2011 року прийняв постанову №745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», що набрала чинності 23 липня 2011 року.

Пунктом 5 цієї Постанови №745 встановлено, що мінімальний розмір пенсії по інвалідності, що призначається відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», для інвалідів війни ІІ групи не може бути нижче 110% прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.

Пунктом 1 даної постанови визначено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що належать до категорії 3, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується у розмірі 10% прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.

Також, Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 у справі №1-42/2011 визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) пункт 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».

Кабінет Міністрів України 23 листопада 2011 року прийняв постанову №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою затвердив Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пунктом 13 Порядку №1210 встановлено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, що належать до категорії 3, виплачується з 01 січня 2012 року в розмірі 10%, з 01 липня 2012 року - в розмірі 12% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22 грудня 2011 року №4282-VI, що набрав чинності з 01 січня 2012 року, установлено, що у 2012 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статей 14, 22, 37 та 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

З метою здійснення у 2012 році заходів щодо поетапного (до 2015 року) підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення Кабінет Міністрів України 28 грудня 2011 року прийняв постанову №1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення», яка набрала законної сили з 01 січня 2012 року.

Пунктом 2 Постанови №1381 встановлено, що мінімальний розмір пенсії по інвалідності, що призначається відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», для інвалідів війни ІІ групи не може бути нижче 110% прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.

15. Конституційний Суд України у рішенні від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 у справі №1-11/2012 зазначив, що відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної ним у рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії можуть бути визначені як законами України, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема актами Кабінету Міністрів України.

16. Суди попередніх інстанцій встановили, що у березні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському районі Київської області, правонаступником якого є ГУ ПФУ у Київській області, у якому не погоджуючись із виплатою йому мінімальної пенсії по інвалідності як інваліду війни ІІ групи в розмірі 110% прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, як особі, віднесеній до категорії 3, у розмірі 10% прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, просив суд визнати протиправними дії відповідача Управління ПФУ щодо виплати йому пенсії в меншому розмірі, ніж передбачено законом; зобов`язати Управління ПФУ провести з 01 листопада 2011 року перерахунок його пенсії по інвалідності відповідно до статті 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із розрахунку 110% трьох з половиною мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії згідно із статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та виплатити недоплачену суму пенсії з урахуванням проведених виплат (справа №1007/3814/12).

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2012 року, ухваленою у даній адміністративній справі, у задоволенні зазначених вище позовних вимог ОСОБА_1 до Управління ПФУ про перерахунок пенсії відмовлено. Судом першої інстанції встановлено, що з 01 листопада 2011 року пенсія по інвалідності та додаткова пенсія ОСОБА_1 виплачуються Управлінням ПФУ у розмірах, встановлених відповідними постановами Кабінету Міністрів України, а саме: мінімальна пенсія по інвалідності як інваліду війни ІІ групи в розмірі 110% прожиткового мінімуму та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, як особі, віднесеній до категорії 3, у розмірі 10% прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, у зв`язку з чим підстави для перерахунку пенсії відсутні.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2012 року у цій справі залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2014 року ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року в адміністративній справі №1007/3814/12 (К/800/10495/14) відмовлено, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення відповідають усталеній практиці Вищого адміністративного суду України у такій категорії справ, касаційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або процесуального права.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06 грудня 2012 року №5515-VI, який набрав чинності з 01 січня 2013 року, пунктом 4 Прикінцевих положень цього Закону установлено, що у 2013 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статей 14, 22, 37 та 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

17. У зв`язку з цим, суди дійшли вірного висновку, що у 2013 році пенсія по інвалідності і додаткова пенсія ОСОБА_1 виплачувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, порушення вимог пенсійного законодавства з боку Управління ПФУ відсутні.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.

Згідно з частиною першою статті 96 Конституції України Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період.

16 січня 2014 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» №719-VII, який набрав чинності з 01 січня 2014 року.

Положень щодо порядку застосування з 01 січня 2014 року статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати додаткової пенсії особам, віднесеним до категорії 3, та статті 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо виплати мінімальної пенсії по інвалідності військовослужбовцям інвалідам ІІ групи війни з числа сержантів прийнятий 16 січня 2014 року Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не містив, змін чи обмежень для застосування розмірів мінімальної пенсії по інвалідності передбачено не було.

Постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 та від 28 грудня 2011 року №1381, якими визначалися розміри додаткової пенсії та мінімальної пенсії по інвалідності військовослужбовцям інвалідам війни, залишилися чинними.

18. Таким чином, з 01 січня 2014 року нарахування і виплата мінімальної пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , як інваліду війни ІІ групи, та додаткова пенсія, як постраждалому від Чорнобильської катастрофи категорії 3, мали здійснюватися у розмірах, встановлених статтею 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто в розмірі 110% трьох з половиною мінімальних пенсії за віком та в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Надалі, 31 липня 2014 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» №1622-VІI.

Пунктом 9 цього Закону Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» доповнено пунктом 67 та установлено, що у 2014 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статей 14, 22, 37 та 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Цей Закон України набрав чинності з 03 серпня 2014 року.

19. Отже, починаючи з 03 серпня 2014 року - з дня набрання чинності цим Законом від 31 липня 2014 року №1622-VІI норми статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та статті 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» знову підлягали застосуванню у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України у зазначених вище постановах Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 та від 28 грудня 2011 року № 1381.

20. Виходячи з наведеного вище, у період з 1 січня по 2 серпня 2014 року Управління ПФУ повинно було нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 мінімальну пенсію по інвалідності, як інваліду війни ІІ групи, в розмірі 110% трьох з половиною мінімальних пенсії за віком та додаткову пенсію, як постраждалому від Чорнобильської катастрофи категорії 3, у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком.

Також, 28 грудня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №76-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2015 року, пунктом 4 цього Закону внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», текст статті 51 цього Закону викладено у такій редакції: «Особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».

Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28 грудня 2014 року №80-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2015 року, пунктом 9 Прикінцевих положень Закону установлено, що у 2015 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статей 14, 22, 36, 37 та 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

21. Таким чином, з 01 січня 2015 року зазначеним Законом України Кабінету Міністрів України знову надано право визначати порядок та розміри додаткових пенсій за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним категорії 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також розміри мінімальних пенсій по інвалідності особам, які мають право на пенсійне забезпечення, згідно із статтею 22 Закону №2262-XII.

Як встановили суди попередніх інстанцій під час розгляду справи, у січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Броварах та Броварському районі Київської області (далі - також Управління ПФУ), у якому зазначав, що є інвалідом війни II групи, внаслідок травми і захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, та постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 3, тому умови і порядок виплати йому мінімальної пенсії за віком та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров`ю, мають визначатися згідно із нормами статті 22 Закону №2262-XII та статті 51 Закону №796-XII у розмірі 110% трьох з половиною мінімальних пенсії за віком та 25% мінімальної пенсії за віком, що підтверджено постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2011 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2013 року.

За результатами розгляду справи постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2015 року скасовано; в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Управління ПФУ здійснити перерахунок його пенсії за період з 01 січня 2014 року по 30 липня 2014 року та за жовтень 2011 року з урахуванням проведених виплат скасовано, позовну заяву в цій частині залишено без розгляду; - в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Управління ПФУ перерахувати ОСОБА_1 пенсію з 01 листопада 2011 року згідно із статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням проведених виплат та відповідно до статті 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із розрахунку 110% трьох з половиною мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням проведених виплат, провадження у справі в цій частині закрито.

В іншій частині постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 вересня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року в адміністративній справі №361/807/15-а залишено без змін.

22. Із зазначених вище судових рішень в адміністративній справі №361/807/15-а вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_1 про перерахунок розміру його пенсії як інваліду війни II групи відповідно до статті 22 Закону №2262XII у розмірі 110% трьох з половиною мінімальних пенсії за віком і додаткової пенсії згідно із статтею 51 Закону №796-XII в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону №1058-IV, та виплати недоплаченої суми пенсії за жовтень 2011 року, з 01 листопада 2011 року та з 01 січня 2014 року вже були предметом судового розгляду та з цього приводу є судові рішення, які набрали законної сили.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25 грудня 2015 року №928-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2016 року, пунктом 9 Прикінцевих положень Закону установлено, що у 2015 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статей 14, 22, 36, 37 та 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У період 2016 року положення статті 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підлягали застосуванню у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

23. У квітні 2016 року ОСОБА_1 знову звернувся до суду позовом до Управління ПФУ з аналогічними вимогами.

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2017 року, ухваленою в адміністративній справі №361/1849/16-а, позов ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправними дії, бездіяльність Управління ПФУ за безпідставне переведення ОСОБА_1 при обрахуванні розміру пенсії зі статті 22 Закону №2262XII на пенсію згідно із статтею 21 цього ж Закону без його заяви та повідомлення про переведення і відмову надати розпорядження про переведення на іншу пенсію, відповідно до заробітної плати; зобов`язано Управління ПФУ здійснити з 01 листопада 2011 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно статті 22 Закону №2262XII у розмірі 110% трьох з половиною мінімальних пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону №1058-IV, з урахуванням проведених виплат та стягнути різницю недоотриманої пенсії; зобов`язано Управління ПФУ перерахувати ОСОБА_1 додаткову пенсію, як постраждалому від аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3, з 01 листопада 2011 року, відповідно до статті 51 Закону № 796-XII із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону №1058-IV, з урахуванням проведених виплат та стягнути різницю недоотриманої пенсії. В решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року в адміністративній справі №361/1849/16-а, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу Управління ПФУ задоволено, постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2017 року скасовано, прийнято нову постанову, якою закрито провадження у справі в частині задоволення вимог адміністративного позову щодо зобов`язання Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 листопада 2011 року відповідно до статті 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 110% трьох з половиною мінімальних пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням проведених виплат та стягнути різницю недоотриманої пенсії та зобов`язання Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області перерахувати належну ОСОБА_1 додаткову пенсію як постраждалому від аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3 з 01 листопада 2011 року відповідно до статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням проведених виплат та стягнути різницю недоотриманої пенсії. В решті позову відмовлено.

Київський апеляційний адміністративний суд у зазначеній постанові від 27 липня 2017 року зазначив про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо перерахування мінімальної пенсії по інвалідності як інваліду ІІ групи згідно із статтею 22 Закону №2262XII та додаткової пенсії як потерпілому від категорії 3 відповідно до статті 51 Закону №796-XII, оскільки Управління ПФУ правомірно виплачувало позивачу пенсію в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, залежно від фінансових ресурсів Пенсійного фонду України на 2015-2016 роки.

24. Наведене вище свідчить, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо перерахунку розміру мінімальної пенсії по інвалідності як інваліду війни ІІ групи та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, як постраждалому від аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3 за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року вже були предметом судового розгляду та з цього приводу є судове рішення, яке набрало законної, щодо відмови у позові в цій частині заявлених вимог.

У постанові від 27 липня 2017 року Київський апеляційний адміністративний суд зазначив, що у статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ визначено розміри пенсій по інвалідності та встановлено, що пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в таких розмірах:

а) інвалідам війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).

У статті 22 цього Закону встановлено мінімальні розміри пенсій по інвалідності. Мінімальні розміри пенсій по інвалідності встановлюються інвалідам війни з числа солдатів і матросів строкової служби I групи - у розмірі 120 відсотків, II групи - 110 відсотків, III групи - 105 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Отже, стаття 21 зазначеного Закону визначає порядок розрахунку пенсії у відсотковому відношенні від відповідних сум грошового забезпечення (заробітку), а стаття 22 цього Закону встановлює мінімальний розмір пенсії по інвалідності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розмір пенсії по інвалідності ОСОБА_1 обчислено відповідно до статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 80 відсотків відповідних сум грошового забезпечення (заробітку) позивача, який є меншим, ніж встановлений статтею 22 цього Закону розмір мінімальної пенсії по інвалідності, тому ОСОБА_1 , як інваліду війни ІІ групи, виплачується мінімальний розмір пенсії по інвалідності, який у 2012 - 2016 роках визначався у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, що відповідало вимогам чинного законодавства, оскільки Законами України про Державний бюджет України на 2012 - 2016 роки було встановлено, що стаття 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовується в порядку та розмірах, встановлених Кабінету Міністрів України.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

25. Враховуючи викладене вище, колегія суддів КАС ВС погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що враховуючи наявність зазначених вище судових рішень, які набрали законної сили, у частині вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій (бездіяльності) Управління ПФУ щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії відповідно до статті 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 110% трьох з половиною мінімальних пенсії за віком, та додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров`ю, згідно із статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ухваленими за період з 22 травня 2008 року по 10 грудня 2009 року, за жовтень 2011 року, з 01 листопада 2011 року по 31 грудня 2016 року, суди дійшли вірного висновку про закриття провадження у справі в цій частині.

26. З цих же підстав підлягає закриттю і провадження у справі в частині вимог щодо визнання протиправними дій Управління ПФУ щодо відмови перевести ОСОБА_1 згідно із його заявою від 25 січня 2016 року на пенсію по інвалідності відповідно до статті 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 110% трьох з половиною мінімальних пенсії за віком та зобов`язання відповідача Управління ПФУ перевести його на пенсію по інвалідності згідно із цієї статтею, оскільки з приводу цих вимог теж вже ухвалені судові рішення.

27. Покликання скаржника на протиправність наведених вище рішень, зокрема, у справі №1007/3814/12, а також їх невиконання, колегія суддів КАС ВС не приймає до уваги, оскільки у відповідності до частини четвертої статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

28. Стосовно виплати ОСОБА_1 з 01 січня 2017 року пенсії по інвалідності згідно із статтею 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суди зазначили, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року №1801-VІІ, що набрав чинності з 01 січня 2017 року, не містить вказівки на те, що у 2017 році норми і положення статті 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин, колегія суддів КАС ВС погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що мінімальний розмір пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , як інваліду війни ІІ групи, з 01 січня 2017 року має визначатися у розмірі, встановленому статтею 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

29. Враховуючи, що пункт 29 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VI, яким вносилися зміни у статтю 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та мінімальний розмір пенсії по інвалідності військовослужбовців з числа сержантів встановлювався в розмірі 110% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 у справі №1-28/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України, інші Закони, якими б вносилися зміни у ст. 22 вказаного Закону Верховною Радою України не приймалися, колегія суддів КАС ВС підтримує висновок судів попередніх інстанцій, що з 01 січня 2017 року ОСОБА_1 має виплачуватися мінімальна пенсія по інвалідності в розмірі 110% трьох з половиною мінімальних пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тому позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими.

30. Стосовно розміру виплати ОСОБА_1 з 01 січня 2017 року додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, як постраждалому від Чорнобильської катастрофи категорії 3 відповідно до статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то розмір цієї додаткової пенсії згідно із змінами, внесеними у цю статтю Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII, визначається з 01 січня 2015 року у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, тому колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що підстави для задоволення позову у цій частині та перерахунку додаткової пенсії відсутні.

Зазначені положення Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII неконституційними не визнавались.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

У рішенні від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 Конституційний суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов`язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов`язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Отже, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

31. Таким чином, нормативно-правові акти, які видані Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень, підлягають обов`язковому застосуванню судами під час вирішення справ про соціальний захист громадян.

Відповідно до статті 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року.

32. В частині вимог ОСОБА_1 щодо відшкодування йому майнової та моральної шкоди, колегія суддів КАС ВС звертає увагу на наступне.

У постанові від 06 квітня 2023 року по справі №200/5144/20-а, Верховний Суд сформулював загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб`єктом владних повноважень.

Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

У розвиток цих положень, у постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем.

Поняття «моральна шкода» є оціночним, комплексним і таким, що потребує дослідження в кожному окремому випадку.

32. Застосовуючи ці правові висновки в контексті обставин справи, що розглядається, колегія суддів КАС ВС вважає вірним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині, оскільки позивач не довів і суди не встановили, що його негативні емоції досягли рівня страждань або приниження, які є моральною шкодою, будь-яких доказів на підтвердження факту шкоди та обґрунтування її розміру позивачем не надано.

33. Стосовно вимог щодо визнання протиправності дій відповідача та відмови повідомити позивача про застосування законів при нарахуванні йому пенсійних виплат та зобов`язання відповідачів повідомити позивача про зміни в пенсійному законодавстві, суди обгрунтовано зазначили, що такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки з матеріалів справи вбачається, що Управлінням ПФУ неодноразово надавалися ОСОБА_1 відповіді на його звернення та заяви, у яких містилися посилання на нормативно-правові акти, на підставі яких здійснювалося нарахування йому пенсії.

34. Інші позовні вимоги щодо відмови відповідачем Управлінням ПФУ виконувати рішення Конституційного Суду України позивачем жодним чином не обґрунтовані, безпосередньо вказані рішення конкретно позивача не стосуються. Безпідставним є й вимоги щодо компенсації позивачу втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати, оскільки на вимогах закону не ґрунтуються.

35. Колегія суддів КАС ВС не приймає до уваги доводи скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №1-247/2018, оскільки зазначене рішення стосується норм Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а в межах спірних правовідносин оскаржуються дії відповідача щодо нарахування пенсійних виплат відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та інших осіб».

Щодо доводів касаційної скарги стосовно прийняття судами попередніх інстанцій рішень без урахування висновків у подібних правовідносинах, а саме викладених у постановах Верховного Суду від 21 січня 2019 року по справі №240/4937/18 та у справі №669/512/17 в постанові від 20 лютого 2018 року, колегія суддів КАС ВС звертає увагу на наступне.

У рішенні Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі №240/4937/18, яке скасоване постановою Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року, предметом розгляду були визнання протиправною бездіяльність органу ПФУ щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов`язання нарахувати та виплатити вказане підвищення до пенсії, тобто предмет розгляду справі, що розглядається, не є аналогічним обставинам зазначеним у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №240/4937/18.

У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року по справі №669/512/17 предмет спору стосується перерахунку пенсії згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» від 23 грудня 2015 року №900, статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених із військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262, постановами Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11 листопада 2015 року №988, «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року №268» від 18 листопада 2015 року №947, у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, що також не відповідає обставинам даної справи.

36. Таким чином, враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, передбачені частиною першою статті 341 КАС України, Верховний Суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій.

Верховний Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи зазначену позицію Європейського суду з прав людини, Верховний Суд надав відповідь на всі аргументи позивача, наведені в касаційній скарзі, які мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

37. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2017 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року по справі №810/5763/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Стрелець Т.Г.

Судді Стеценко С.Г.

Тацій Л.В.