Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 серпня 2018 року

Київ

справа №804/6515/15

адміністративне провадження №К/9901/36438/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуДніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській областіна ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року (суддя Т.І. Ясенова)у справі№ 804/6515/15за позовомДержавного підприємства «Підприємство Жовтоводської виправної колонії Управління Державної Пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області № 26»до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Підприємство Жовтоводської виправної колонії Управління Державної Пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області №26» звернулося до суду із адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними (недійсними) та скасувати податкові повідомлення-рішення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (правонаступником якої є Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області) яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) від 30 грудня 2014 року №0004941501 на суму 142855,61 грн. та від 30 грудня 2014 року №0004931501 на суму 10293,24 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30 грудня 2014 року №0004941501 в частині застосування штрафу в розмірі 72869,24 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням першої інстанції, відповідач 06 січня 2016 року подав апеляційну скаргу разом з клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2016 року відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, внаслідок чого апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали; далі - КАС України), оскільки до неї не додано документ про сплату судового збору, та встановлено термін для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання ухвали.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року апеляційну скаргу повернуто на підставі пункту 1 частини 3 статті 108 КАС України у зв'язку із неусуненням у встановлений судом строк її недоліку.

18 жовтня 2016 року податкова інспекція повторно звернулася із апеляційною скаргою, додавши до неї клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтоване тим, що станом на дату подання апеляційної скарги вперше відповідач фактично був позбавлений можливості сплатити судовий збір у зв'язку із відсутністю передбачених державою витрат на сплату судового збору.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку із визнанням неповажними причин пропуску строку на апеляційне оскарження, викладених у клопотанні про поновлення такого строку та запропоновано відповідачу в тридцятиденний строк з моменту отримання копії ухвали надати оригінал документа сплати судового збору в розмірі 3369,27 грн. та заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, в якій вказати інші поважні підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.

У встановлений судом строк відповідачем було подано клопотання про поновлення пропущеного строку разом з клопотанням про звільнення від сплати судового збору. У клопотанні про поновлення пропущеного строку було наведені аналогічні обставини, якими було обґрунтовано попереднє клопотання про поновлення процесуального строку, щодо неможливості сплатити судовий збір у зв'язку з відсутністю відповідного фінансування для сплати судового збору. При цьому, відповідач обґрунтовуючи поважність причин пропущення строку на апеляційне оскарження також посилається на необізнаність працівника податкового органу із супроводженням справи, що призвело до неможливості своєчасного повторного звернення до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, внаслідок чого відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою податкового органу.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що пропуск строку на апеляційне оскарження є значним, а апелянтом вказані неповажні підстави для поновлення цього строку, оскільки заявник апеляційної скарги повторно обґрунтовує тими ж обставинами, що й при зверненні з апеляційною скаргою та які були визнанні неповажними.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

В обґрунтування касаційної скарги наголошує на тому, що податковий орган звертався з апеляційною скаргою вперше і її було подано з дотриманням строків на апеляційне оскарження, проте була відсутня можливість сплатити судовий збір з причин незалежних від його волевиявлення. При цьому, відповідач також посилається на неознайомлення відповідного працівника податкового органу з ухвалою про повернення апеляційної скарги, що призвело до неможливості своєчасного повторного звернення до суду апеляційної інстанції.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу, позивач просить ухвалу апеляційного суду залишити в силі, а касаційну скаргу відхилити.

Переглянувши судове рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

За змістом частини 2 статті 186 КАС України (в редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Частиною 4 статті 189 КАС України було визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

З огляду на викладені вимоги закону та зважаючи на те, що повторна апеляційна скарга на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року була подана поза межами законодавчо встановленого десятиденного строку її апеляційного оскарження, а вказані податковим органом в клопотанні причини пропуску цього строку визнані судом апеляційної інстанції недостатніми для висновку про його пропуск з поважних причин, касаційний суд вважає, що відповідачу обґрунтовано відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі абзацу 2 частини 4 статті 189 КАС України ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року.

Доводи ж касаційної скарги про те, що неможливість вчасної подачі апеляційної скарги була зумовлена відсутністю належного фінансування видатків, передбачених для сплати судового збору, не свідчать про наявність поважних підстав, що перешкоджали відповідачу своєчасно звернутися до суду апеляційної інстанції.

Стаття 49 КАС України передбачала обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.

Отже, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Крім того, слід звернути увагу на те, що податковий орган є суб'єктом владних повноважень, що здійснює свою діяльність на професійній основі, а тому питання внутрішньої організації виконання роботи його працівниками не є об'єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають оскаржити судове рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження.

При цьому, Верховний Суд враховує, що вдруге апеляційну скаргу відповідачем було подано 18 жовтня 2016 року, тобто майже через вісім місяців після її первинного подання та повернення її судом апеляційної інстанції. При цьому, доказів наявності непереборних обставин, які б перешкоджали апеляційному оскарженню судового рішення у цей період, матеріали справи не містять.

У касаційній скарзі відсутні й відомості про наявність інших обставин, які б давали підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, а також свідчили б про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області - залишити без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду