Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.03.2018 року у справі №819/1394/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 травня 2020 року

Київ

справа №819/1394/17

адміністративне провадження №К/9901/35875/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.

розглянув як суд касаційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами адміністративну справу №819/1394/17

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на службі та стягнення, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року, ухвалену в складі: головуючого судді Подлісної І.М., та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Улицького В.З., суддів Гулида Р.М., Кузьмича С.М.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі - ГУ НП у Тернопільскій області, відповідач) із вимогами:

1.1. визнати протиправним і скасувати наказ ГУ НП у Тернопільській області від 28 липня 2017 року №2050 «Про грубе порушення службової дисципліни, допущені капітаном поліції, ОСОБА_1 , і покарання винних» у частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора- криміналіста слідчого відділення Збаразького відділення поліції Підволочиського ВП ГУ НП у Тернопільській області зі служби в поліції за пунктом 6 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;

1.2. поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого інспектора-криміналіста слідчого відділення Збаразького відділення поліції Підволочиського ВП ГУ НП у Тернопільській області з 28 липня 2017 року;

1.3. стягнути з ГУ НП у Тернопільській області на користь позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 28 липня 2017 року.

2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржуваний наказ про його звільнення є незаконним, адже будь-яких належних доказів вчинення ним дисциплінарного проступку у вигляді перебування на службі в нетверезому стані під час службового розслідування здобуто не було.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом ГУ НП у Тернопільській області ОСОБА_1 прийнято на службу до поліції та призначено на посаду старшого інспектора-криміналіста Слідчого відділення Збаразького відділення поліції Підволочиського відділу поліції ГУ НП у Тернопільській області.

4. 27 липня 2017 року позивач у складі групи, до якої входили: начальник Збаразького відділення поліції Підволочиського ВП ГУ НП у Тернопільській області підполковник поліції ОСОБА_2 , його заступник підполковник поліції ОСОБА_3 , слідчий Слідчого відділення Збаразького відділення поліції Підволочиського відділу поліції ГУ НП у Тернопільській області капітан поліції ОСОБА_4 , оперуповноважений Сектору кримінальної поліції Підволочиського ВП ГУ НП у Тернопільській області майор поліції ОСОБА_5 , виїхали на місце перекриття дороги у с. Старий Вишнівець Збаразького району Тернопільської області групою осіб у кількості 25 чоловік.

5. На місці події, де позивач проводив відеозапис правопорушення, одна з осіб відчула від нього запах алкоголю.

6. Наказом ГУ НП у Тернопільській області від 27 липня 2017 року № 2048 призначено службове розслідування за фактом перебування старшим інспектором-криміналістом СВ Збаразького ВП Підволочиського ВП ГУ НП у Тернопільській області капітаном поліції ОСОБА_1 на службі у стані алкогольного сп`яніння.

7. За підсумками службового розслідування складено висновок від 28 липня 2017 року, у якому встановлено факт грубого порушення службової дисципліни ОСОБА_1 , що виразилось у перебуванні на службі у стані алкогольного сп`яніння, що в подальшому набуло суспільного резонансу та негативно вплинуло на авторитет поліції.

8. На підставі висновків службового розслідування ГУ НП у Тернопільській області було прийнято наказ від 28 липня 2017 року №2050, яким позивача звільнено зі служби в Національної поліції України відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» за грубе порушення службової дисципліни, вимог керівництва МВС України, Національної поліції України, ГУ НП у Тернопільській області щодо суворого дотримання законності та службової дисципліни та статті 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», що виразилося у появі на службі в стані алкогольного сп`яніння, що в подальшому набуло суспільного резонансу та негативно вплинуло на імідж поліції.

9. Наказом ГУ НП у Тернопільській області від 28 липня 2017 року №179о/с позивача звільнено з поліції відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

10. Не погоджуючись з наказом про звільнення, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

11. Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року, адміністративний позов задоволено:

11.1. скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 28 липня 2017 року №2050 у частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 - старшого інспектора-криміналіста Слідчого відділення Збаразького відділення поліції Підволочиського ВП ГУ НП у Тернопільській області за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію»;

11.2. поновлено капітана поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого інспектора-криміналіста Слідчого відділення Збаразького відділення поліції Підволочиського ВП ГУ НП у Тернопільській області з 28 липня 2017 року;

11.3. стягнено з ГУ НП у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу з 28 липня 2017 року по 08 листопада 2017 року в сумі 34976 грн 37 коп.

12. Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що показання технічного пристрою (газоаналізатора) «Drager Alcotest 6810», на яких ґрунтуються висновки службового розслідування про знаходження позивача в стані алкогольного сп`яніння, не можуть бути належними доказами вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

13. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що в спірних правовідносинах належним доказом перебування особи на службі в стані сп`яніння є висновок медичної установи за результатами проведеного огляду, який у межах службового розслідування не проводився.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

14. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права і недотримання процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

15. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

16. Відповідач наполягає на тому, що висновки службового розслідування ґрунтувалися на належних доказах вини позивача, а саме: показаннях технічного пристрою (газоаналізатора) «Drager Alcotest 6810», показаннях свідків і письмових поясненнях позивача, відібраних у нього безпосередньо після події, що була причиною службового розслідування, які суди попередніх інстанцій проігнорували.

17. У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно встановили обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування їхніх рішення немає.

18. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Бевзенку В.М., суддям Шарапі В.М., Данилевич Н.А.

19. Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

20. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 05 травня 2020 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

21. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 травня 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.

V. Джерела права та акти їхнього застосування

22. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.

23. Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

24. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX.

25. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26. Відповідно до статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №?580-VIII) служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

27. Частиною першою статті 18 Закону №?580-VIII установлено, що поліцейський зобов`язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

28. Згідно із статтею 19 Закону №?580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

29. Частиною другою статті 19 Закону №?580-VIII передбачено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується Законом.

30. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону №?580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

31. Пунктом 4 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №?580-VIII передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

32. За змістом пункту 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» на поліцейських поширено дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року №3460-IV .

33. Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (далі - Дисциплінарний статут ОВС) службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

34. Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об`єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

35. За змістом статті 2 Дисциплінарного статуту ОВС дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

36. Статтею 12 Дисциплінарного статуту ОВС передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

37. Відповідно до вимог статті 14 Дисциплінарного статуту ОВС, з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

38. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року №230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (далі - Інструкція).

39. Відповідно до пункту 2.1. Інструкції підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового і начальницького складу діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб рядового і начальницького складу чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового і начальницького складу і можуть викликати суспільний резонанс.

40. Відповідно до пунктів 8.1.-8.4. Інструкції підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.

41. У вступній частині висновку службового розслідування викладаються: посада, звання, прізвище, ініціали службової особи (осіб), яка (і) проводила (и) службове розслідування; підстави для проведення службового розслідування.

42. В описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла (и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім`я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв`язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов`язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом`якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного. Також в описовій частині зазначаються відомості про залучення фахівців та дані про них, висвітлюються подані ними результати. При проведенні службових розслідувань за фактами витоку секретної інформації зазначаються форма допуску до робіт, пов`язаних з державною таємницею, особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування, або осіб, дані яких вказуються у висновку службового розслідування, а також номер, дата наказу про надання доступу до секретної інформації та найменування органу, який видав цей наказ.

43. Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного суду України від 29 грудня 1992 року №14 Із змінами, унесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України від 28 березня 1997 року №3 та від 03 грудня 1997 року №12 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» передбачено, що нетверезий стан працівника може бути підтверджено як медичним висновком, так і іншими видами доказів (актами та іншими документами, поясненням сторін і третіх осіб, показаннями свідків), які мають бути відповідно оцінені судом.

44. Відповідно до абзацу другого пункту 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп`яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

VI. Позиція Верховного Суду

45. Зміст положень Дисциплінарного статуту ОВС свідчить про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих і підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативно-правовими актами передбачені.

46. Водночас підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні поліцейським службової дисципліни.

47. Такими обставинами є лише фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діяннях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків і причинного зв`язку між ним і дією порушника дисципліни.

48. У цій справі підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції був висновок відповідача про перебування позивача на службі в нетверезому стані.

49. Суди першої та апеляційної інстанцій визнали указані обставини не доведеними відповідачем під час розгляду справи належними доказами у вигляді медичного висновку.

50. Проте Суд уважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної оцінки.

51. Верховний Суд зауважує, що чинним законодавством не визначено характеру та обсягу доказів, якими може підтверджуватися факт перебування особи на службі (на роботі) в стані алкогольного сп`яніння, а тому під час підтвердження або спростування таких обставин необхідно застосовувати загальні положення КАС України, що регулюють порядок надання доказів і розкривають поняття їхньої належності, достатності, допустимості.

52. Відповідно до частини першої статті 69 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

53. Частиною першою статті 70 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

54. Отже, нетверезий стан працівника або особи, яка проходить публічну службу, може бути підтверджено як медичним висновком, так і іншими видами доказів (актами та іншими документами, поясненням сторін і третіх осіб, показаннями свідків), які мають бути відповідно оцінені судом.

55. Аналогічний висновок був висловлений у постановах Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року в справі №806/2272/16, від 07 листопада 2019 року в справі №826/1610/18.

56. У висновку службового розслідування відповідач зазначив, що перебування позивача в нетверезому стані підтверджується сукупністю доказів: показаннями технічного пристрою (газоаналізатора) «Drager Alcotest 6810», відповідно до яких концентрація алкоголю у повітрі, що видихається, становила 0,81 проміле; письмовими поясненнями позивача, у яких він визнав, що вживав алкогольні напої за годину до виїзду на виклик до місця перекриття дороги в селі Старий Вишнівець.

57. Однак суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, не надав оцінку цим доказам, як і не зазначили в своїх рішеннях мотивів (із посиланням на відповідні норми матеріального права), із яких вони дійшли висновку про неналежність цих доказів.

58. Посилання позивача у відзиві на касаційну скаргу на положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння <…>, затверджену спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, у частині процедури огляду працівників на стан алкогольного сп`яніння Суд відхиляє.

59. Відповідно до пункту 1 цієї Інструкції вона визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду.

60. Отже, положення цієї Інструкції не регулюють правовідносини між сторонами цієї справи, що склалися під час проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння.

61. З огляду на викладене Суд уважає висновки судів попередніх інстанції передчасними, оскільки ці суди не дослідили всіх обставин у справі та не надали належної оцінки поданим доказам.

62. Згідно зі статтею 159 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

63. Положення цієї норми кореспондують приписам статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15.12.2017).

64. Це означає, що судове рішення має міститись пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

65. Беручи до уваги викладене, Суд погоджується з доводами касаційної скарги та уважає, що оскаржувані судові рішення судами першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм процесуального права, унаслідок яких суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, що мають значення для правильного вирішення справи.

66. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 359 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

67. Частиною другою статті 352 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд, зокрема, не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

68. З огляду на викладене Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

69. Суду першої інстанції під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

VII. Судові витрати

70. Оскільки Верховний Суд не змінив та не ухвалив нового рішення, судові витрати, відповідно до статті 139 КАС України, розподілу не підлягають.

71. Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

72. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області задовольнити частково.

73. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року у справі №819/1394/17 скасувати.

74. Адміністративну справу №819/1394/17 направити на новий розгляд до Тернопільського окружного адміністративного суду.

75. Судові витрати не розподіляються.

76. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

С.А. Уханенко