ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2023 року

м. Київ

справа № 240/5135/18

адміністративне провадження № К/9901/10417/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Міністерства оборони України

на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 (колегія у складі суддів Мацького Є.М., Охрімчук І.Г. Капустинського М.М.)

у справі № 240/5135/18

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1, Військова частина НОМЕР_1

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання призначити, нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу.

І. РУХ СПРАВИ

1. У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності ІІІ групи з 27.10.2017, внаслідок поранення (травм), пов`язаних із захистом Батьківщини, з урахуванням раніше виплачених сум страхування, оформлену протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.03.2018 №34;

- зобов`язати відповідача призначити, нарахувати та виплати одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням інвалідності ІІІ групи з 27.10.2017, внаслідок поранення (контузії) та захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2017, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови КМ України від 25.12.2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", з урахуванням раніше виплачених сум.

2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду 14.01.2019 у задоволенні позову відмовлено.

3. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, рішення Житомирського окружного адміністративного суду 14.01.2019 скасовано та прийнято нове про задоволення позовних вимог.

4. У касаційній скарзі Міністерство оборони України просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

5. Ухвалою Верховного Суду від 04.06.2019 відкрито касаційне провадження.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом на посаді начальника служби пожежної безпеки у Військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ).

7. 19.10.2014 під час виконання бойового завдання щодо забезпечення руху конвою техніки 24 окремої механізованої бригади внаслідок потрапляння колони у засідку бойовиків поблизу населеного пункту Сміле Слов`яносербського району Луганської області ОСОБА_1 отримав поранення: Вибухова травма. Вогнепальні осколкові сліпі поранення лівого плеча, шиї, лівої половини обличчя з наявністю стороннього тіла (металевого осколка) Акубаротравма лівого вуха. Перфорація лівої барабанної перетинки. Лівобічна комбінована тугуватість з сприянням шепітної мови 0 м, що підтверджується довідкою командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №1995/вос від 04.11.2014 (т. 1, а.с. 21).

8. Згідно з довідкою МСЕК від 23.06.2015 ОСОБА_1 встановлено 15% втрати працездатності.

9. У вересні 2015 року ОСОБА_1 нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу у зв`язку із втратою працездатності у сумі 12789 грн, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 №1863 від 17.10.2018.

10. Згодом з 27.10.2017 ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності, що настала за наслідками поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісії від 16.01.2018.

11. У зв`язку із встановленням позивачу статусу інваліда війни ІІІ групи з 27.10.2017 внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини та, на думку позивача, набуття ним права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб відповідно до чинних ст.16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, у встановлений законодавством строк позивач звернувся до командування Військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату (доплату) одноразової грошової допомоги та надав копії необхідних документів, для направлення їх до МО України для вирішення питання про виплату йому одноразової грошової допомоги МОУ згідно із ст.16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як інваліду війни ІІІ групи.

12. Згодом Військовою частиною НОМЕР_1 через Житомирський ОВК направлено до Міністерства оборони України документи щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини.

13. Згідно з витягом з протоколу №34 від 30.03.2018 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з урахуванням виплачених раніше сум, оскільки встановлення йому ІІІ групи інвалідності відбулося з 27.10.2017, тобто у понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності. Вказано, що згідно з абз. 2 п. 4 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

14. Не погоджуючись із діями відповідача, наголошуючи, що Міністерство оборони України протиправно відмовило у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги як інваліду ІII групи, позивач звернувся з цим позовом до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

15. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що з 27.10.2017, моменту встановлення інвалідності ІІІ групи, він набув право на отримання одноразової грошової допомоги.

16. Міністерство оборони України заперечувало проти задоволення позовних вимог, покликаючись на правомірність прийнятого рішення.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що законодавство допускає можливість виплати одноразової грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності, однак право на отримання такої допомоги обмежено дворічним строком з моменту первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. У цій справі така умова не дотримана, оскільки між встановленням позивачу ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності та встановленням ІІІ групи інвалідності минуло більше 2-х років. У зв`язку з цим рішення відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу є правомірним.

18. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.03.2018 у справі № 295/3091/17, зазначив, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

19. Також покликаючись на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 21.06.2018 у справі №760/11440/17, дійшов висновку, що у разі встановлення військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у них виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується їм з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги. Оскільки, на момент виникнення спірних правовідносин, строків реалізації права на одноразову грошову допомогу законодавством передбачено не було, отже, позивач має право на отримання вказаної допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення групи інвалідності (відсотка втрати працездатності).

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

20. У касаційній скарзі відповідач покликається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

21. Скаржник зазначає про те, що на дату встановлення позивачу ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності і на дату встановлення третьої групи інвалідності, п. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-XII і п. 8 Порядку № 975 визначали право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі лише за умови, що встановлення вищої групи інвалідності відбулось протягом двох років після первинного встановлення інвалідності бо ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.

22. Це питання законодавцем було остаточно визначено та врегульовано Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VІІІ, яким п. 4 ст. 16-3 доповнено абз. 2 такого змісту: « у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися. Не здійснюється.»

23. Отже, враховуючи те, що первинний огляд МСЕК з метою встановлення ступеня втрати працездатності відбувся у червні 2015 року, після чого позивачу виплачена одноразова грошова допомога, а повторний понад дворічний термін, то у відповідача не було підстав для прийняття рішення щодо призначення допомоги у більшому розмірі.

24. Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.

26. Ключовим питанням у справі є правильність застосування до спірних правовідносин п. 4 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо обмеження дворічним терміном права особи з інвалідністю на отримання ОГД у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності.

27. Подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді.

28. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.07.2020 у справі №240/10153/19 відступив від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 (справа №295/3091/17), від 21.06.2018 (справа №760/11440/17), та дійшов такого висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII:

"(1) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду;

(2) передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01 січня 2014 року;

(3) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01 січня 2014 року чи після)".

29. Також Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.12.2020 у справі №1.380.2019.006957 зазначив таке:

" пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII передбачено вирішення питання виплати ОГД шляхом її виплати з урахуванням раніше виплаченої суми тим особам, яким раніше уже було встановлено факт ушкодження здоров`я і які раніше уже таку допомогу отримували.

Одночасно, цією нормою також передбачено обмеження такої виплати строком у два роки з часу попереднього встановлення факту ушкодження здоров`я.

Проте, ті особи, стан здоров`я яких погіршиться після спливу двох років з часу первинного встановлення факту ушкодження здоров`я, втрачають право на виплату ОГД, в тому числі з врахуванням раніше виплаченої суми.

Дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, а наслідок, який спричинило ушкодження здоров`я після дворічного строку, відповідно до рішення МСЕК (встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності) для обчислення строку самостійного правового значення не має. Дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту рішення компетентного органу (МСЕК), яким вперше встановлено ступінь ушкодження здоров`я особи (незалежно від його виду: інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності), внаслідок травми або захворювання.

Такий підхід (застосування дворічного строку) має на меті гарантування принципу правової визначеності для особи та запобігання можливих помилок з боку суб`єктів (органів МСЕК), які встановлюють причинно-наслідковий зв`язок між отриманою травмою або захворюванням та ступенем зумовленого ними погіршення стану здоров`я, визначивши, що лише протягом дворічного проміжку часу це можливо встановити достовірно".

30. Водночас, Верховний Суд у справі №1.380.2019.006957 констатував, що держава, незалежно від завершення цього дворічного строку, зберігає для такої особи всі інші, окрім права на отримання ОГД, гарантії права на соціальний захист, гарантованого, зокрема частиною п`ятою статті 17 (держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей) та статтею 46 Конституції України (Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними), які деталізовані в низці Законів України та підзаконних нормативно-правових актах.

31. Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2023 у справі №240/7411/21, дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від позицій, сформованих Верховним Судом за наслідками розгляду справ №240/10153/19 та №1.380.2019.006957, а також в інших постановах Верховного Суду щодо застосування положень п. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ у подібних правовідносинах, у яких викладено аналогічні висновки та зазначив наступне:

«(1) частина четверта статті 7 КАС України не може бути застосована до правових актів, які визнані неконституційними за рішенням Конституційного Суду України;

(2) правовий висновок Верховного Суду, наведений у постановах від 15.07.2020 у справі №240/10153/19 та від 02.12.2022 у справі №1.380.2019.006957, стосується редакції пункту четвертого статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що діяла до ухвалення рішення Конституційного суду України від 06.04.2022 № 1-р(ІІ)/2022, і застосовується до правовідносин, що виникли до 06 квітня 2022 року.

До правовідносин, що виникли після 06 квітня 2022 року, стаття 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» застосовується без урахування пункту четвертого цієї статті, що його визнано неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 06.04.2022 № 1-р(ІІ)/2022.»

32. Враховуючи зазначене, колегія суддів не знаходить підстав для відступу від цих правових висновків у справі, що розглядається.

33. Отже, застосовуючи ці висновки до обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивачу встановлено групу інвалідності у понад дворічний термін після встановлення ступеня працездатності без встановлення інвалідності, то рішення відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу є правомірним.

34. На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

35. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

36. У зв`язку із чим, Суд приходить до висновку, що рішенням суду апеляційної інстанції скасоване рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, тому постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 необхідно скасувати, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 - залишити в силі.

37. Рішення ухвалено на користь суб`єкта владних повноважень, а тому перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 345 349 352 356 359 КАС України, Верховний Суд-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року у справі №240/5135/18 скасувати.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року у справі №240/5135/18 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і не оскаржується.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя О.П. Стародуб