Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 березня 2018 року

Київ

справа №807/2448/15

адміністративне провадження №К/9901/13559/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуУжгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській областіна постановуЗакарпатського окружного адміністративного суду від 2 березня 2016 року (суддя Луцович М.М.)та ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року (колегія у складі суддів: Костів М.В., Гулид Р.М., Шавель Р.М.)у справі №807/2448/15 (876/2244/16)за позовомПриватного нотаріуса ОСОБА_2доУжгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській областіпровизнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватний нотаріус ОСОБА_2 звернулася до суду із адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області від 10 листопада 2015 року № 518/1703 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю оскаржуваного рішення податкового органу, а також тим, що суму єдиного соціального внеску в розмірі 11834,13 грн. за 2014 рік ОСОБА_2 сплачено своєчасно.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 2 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області № 518/1703 від 10 листопада 2015 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що оскаржуване рішення податкового органу є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству, а тому підлягає скасуванню.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи й правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Ужгородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області було винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 10 листопада 2015 року №518/1703, яким позивачеві визначено штраф у розмірі 2162,09 грн. та нараховано пеню у розмірі 54,05 грн. Підставою для формування оскаржуваного рішення слугувало те, що позивач сплатила суму єдиного внеску за 2014 рік із запізненням на 5 календарних днів.

Судами також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач - приватний нотаріус ОСОБА_2 - особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, подала до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2014 рік, відповідно до якого сума єдиного внеску, що підлягала сплаті становить 11834,13 грн.

Шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів позивачем на відповідний рахунок сплачено єдиний соціальний внесок 30 квітня 2015 року, що підтверджується завіреною копією виписки, наданою ЗАТ КБ "ПриватБанк" про сплату 11834,13 грн. на р/р №37192204000714, МФО 812016. У графі виписки дата оплати та дата валютування зазначено 30 квітня 2015 року.

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками єдиного внеску є, зокрема, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме нотаріальну діяльність.

Згідно із частиною сьомою статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Пунктом 1 частини десятої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Згідно з пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Частиною десятою статті 25 цього ж Закону встановлено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» дата валютування - це зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача. До настання дати валютування сума переказу обліковується в обслуговуючих отримувача банку або в установі - учасників платіжних систем.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що порушення встановлених Законом строків сплати єдиного внеску є підставою для застосування до платника штрафних санкцій та нарахування пені. При цьому, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів, днем сплати єдиного внеску вважається - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Зважаючи на вищенаведені положення закону, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, встановивши, що позивачем сума платежу була сплачена 30 квітня 2015 року, у розрахунковому документі датою валютування зазначено 30 квітня 2015 року, відповідно єдиний внесок позивачем сплачено в межах граничного строку встановленого законом.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій, які встановивши факт сплати позивачем єдиного внеску в межах граничного строку, визначеного законом, дійшли висновків, що оскаржуване рішення органу доходів і зборів є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд касаційної інстанції визнає, що судами першої та апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що судами повно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надано їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області залишити без задоволення, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 2 березня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду