Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 року

м. Київ

справа № 440/9085/25

адміністративне провадження № К/990/42246/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді- Уханенка С. А.,

суддів - Кашпур О.В., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та відшкодування моральної шкоди, провадження у якій відкрито,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року (головуючий суддя - Алєксєєва Н.Ю.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року (головуючий суддя - Подобайло З.Г., судді : Ральченко І.М., Чалий І.С.),

УСТАНОВИВ:

І. Рух справи

1. У червні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, заявник) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; відповідач), в якому просив:

- визнати протиправними дії військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , що мали місце 01 травня 2025 року і полягали у здійсненні ним пропозиції ОСОБА_3 запитати у адвоката Ошеки Олександра Анатолійовича про те, як він під час участі у бойових діях «тікав по траншеях з позиції»;

- стягнути з відповідача на його користь 100000,00 грн у відшкодування моральної шкоди, заподіяної протиправними діями указаного військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_3 .

1.1. Позов обґрунтовано тим, що з 15 лютого 2023 року позивач здійснює адвокатську діяльність.

2. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року, відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання дій протиправними та відшкодування моральної шкоди, за пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України, у зв`язку з тим, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

3. Предметом оскарження є ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі та постанова суду апеляційної інстанції, ухвалена за наслідками перегляду цієї ухвали.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

4. 15 жовтня 2025 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Потавського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, просив переглянути і скасувати оскаржені судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

5. Скаргу обґрунтовано тим, що судові рішення прийнято за неповного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення цього спору, так як у цьому випадку суди не надали належної правової оцінки тому, що 01 травня 2025 року військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_2 був посадовою особою відповідача та, на думку заявника, здійснював у спірних відносинах саме владні управлінські функції, адже перебував на військовій службі в черговій частині зазначеного центру.

5.1. ОСОБА_1 наголошує, що між сторонами виникли публічно-правові відносини, адже на момент вчинення оскаржуваних незаконних протиправних дії посадова особа відповідача, за його твердженням, здійснювала саме владні управлінські функції. Позивач указує, що оскаржує протиправність дій відповідача, оскільки вважає, що такими діями порушено його права у сфері публічних правовідносин, при виконанні суб`єктом владних повноважень публічних владних функцій держави.

5.2. Заявник підкреслює, що істотне значення у цьому спорі є не те, що посадова особа відповідача висловила стосовно нього певну інформацію, з якою він не погоджується, а те, що указана посадова особа ІНФОРМАЦІЯ_3 на момент вчинення дій, що оскаржує позивач, перебувала в черговій частині відповідача і виконувала обов`язки військової служби. Отже, в аспекті спірних правовідносин та обставин справи, цей спір та обраний позивачем спосіб захисту для відновлення його порушених прав та інтересів, необхідно кваліфікувати як публічно-правовий спір, що належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

5.3. Також у касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що позовну заяву він подав без додержання вимог, встановлених статтями 160 161 КАС України, оскільки ним не було викладено обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, а у порушення приписів частини першої статті 169 КАС України, суд не постановив ухвалу про залишення його позовної заяви без руху. Отже, на його думку, суд безпідставно відмовив у відкритті провадження, надавши правову оцінку спірним правовідносинам, без з`ясування обставин спору.

5.4. Заявник указує, що бажає стягнути з відповідача суму у розмірі 100 000,00 грн не за приниження його прав, честі, гідності та ділової репутації (і його позов взагалі не стосується «приниження прав» позивача), а просить стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди за незаконні та протиправні дії його військовослужбовця, які,на його думку, полягають в тому, що посадова особа ІНФОРМАЦІЯ_3 діяла не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження не з метою, з якою ці повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дії; упереджено, недобросовісно, нерозсудливо та без дотримання принципу рівності перед законом, незапобігаючи всім формам дискримінації. З-поміж іншого, ОСОБА_1 повідомив, що з приводу спростування недостовірної інформації, з метою захисту прав, честі, гідності та ділової репутації, він вже звернувся до суду в порядку цивільного судочинства (справа № 552/5434/25).

6. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 30 жовтня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі.

7. Підставою відкриття касаційного провадження є необхідність перевірки правильності застосування судами норм процесуального права, зокрема, положень пункту 1 частини першої статті 170 КАС України щодо підстав відмови у відкритті провадження у цій справі.

8. Ухвалу про відкриття касаційного провадження від 30 жовтня 2025 року направлено учасникам справи через підсистему «Електронний суд» та доставлено до їхніх електронних кабінетів, проте відзив на касаційну скаргу від ІНФОРМАЦІЯ_3 не надійшов.

ІІІ. Джерела права й акти їхнього застосування. Позиція Верховного Суду

9. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та аналізуючи доводи касаційної скарги, а також, виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Суд зазначає таке.

10. Частиною першою статті 2 КАС України установлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

11. Право на звернення до суду та способи судового захисту регламентовані статтею 5 КАС України відповідно до приписів пункту 3 частини першої якої, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їхній захист, шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Отже, суд, отримавши позов, насамперед, зобов`язаний з`ясувати чи має місце порушення суб`єктивних прав, свобод чи інтересів особи, за обставин, які ним визначені у позові як предмет спору та виходячи з наведеного у позові обґрунтування у співставленні із його прохальною частиною.

12. Так, судова юрисдикція - це інститут, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

12.1. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їхній сукупності. Також таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

12.2. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

12.3. Верховний Суд зауважує, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

12.4. Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

13. Так, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

14. У постанові від 06 листопада 2019 року (справа № 756/4477/18) Велика Палата Верховного Суду указала, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи особистого немайнового інтересу учасника таких відносин. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

15. У справі, що розглядається, суди встановили (і про що указано у позовній заяві), що предметом цього спору ОСОБА_1 визначив: дії військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , що мали місце 01 травня 2025 року і полягали у здійсненні ним пропозиції ОСОБА_3 запитати у позивача, як адвоката, про те, як він під час участі у бойових діях «тікав по траншеях з позиції», з посиланням на те, що з 15 лютого 2023 року позивач здійснює адвокатську діяльність.

15.1. Верховний Суд зауважує, що установлені обставини справи свідчать, що позивач фактично оскаржує словесний вираз, що має оціночний характер його безпосередньої участі у бойових діях. І цей вираз ОСОБА_1 пов`язує саме із здійсненням ним адвокатської діяльності, про що чітко зазначено у розділі позовної заяви «Виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги».

15.2. Отже, оскаржені позивачем дії, є висловлюванням (критикою, оцінкою дій), що стосуються суб`єктивного сприйняття ролі позивача у бойових діях, через призму його професійної (адвокатської) діяльності і становлять собою критичну оцінку особистої поведінки та професійної діяльності останнього. Проте наслідки таких дій не свідчать про існування публічно-правового спору, оскільки особисті висловлювання посадової особи суб`єкта владних повноважень у присутності сторонньої особи та її оціночні судження щодо проходження військової служби ОСОБА_1 ( що останній пов`язує зі здійсненням професійної діяльності) свідчать про приватноправовий характер правовідносин, що виключає можливість розгляду цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

16. За правилами статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

17. Як слушно зауважили суди у цій справі, позовна заява не містить вимог про вирішення публічно-правового спору, у розумінні КАС України, а вимога позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн є ключовим аргументом позову, а отже, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

18. У справі № 756/4477/18 Велика Палата Верховного Суду, з-поміж іншого, презюмувала, що до справ адміністративної юрисдикції належать публічно-правові спори, які виникають, зокрема, з приводу виконання чи невиконання органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою або іншим суб`єктом публічно-владних управлінських функцій і не обумовлені порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

18.1. Підсумовуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду у справі № 756/4477/18 констатувала, що у разі, якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням суб`єкта владних повноважень, яке вона вважає неправомірним, і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав або інтересів цієї особи чи пов`язані з реалізацією нею майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, то визнання незаконним вказаного рішення і його скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.

19. Таким чином, зважаючи на суб`єктний склад та характер правовідносин у цій справі, наведені в касаційній скарзі доводи ОСОБА_1 щодо поширення на спірні правовідносини юрисдикції адміністративного суду, Верховний Суд відхиляє як необґрунтовані та вважає, що суди попередніх інстанцій правильно відмовили у відкритті провадження у справі за пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України.

20. Верховний Суд також відхиляє аргументи заявника щодо недотримання судом першої інстанції приписів частини першої статті 169 КАС України, з посиланням на відсутність у позові обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги, оскільки такі доводи жодним чином не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та не впливають на правильність оскаржених судових рішень.

21. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

22. За таких обставин, Верховний Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

23. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, наведених у статтях 139 140 КАС України, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року залишити без змін.

3. Судові витрати не розподіляються.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.А. Уханенко

Судді: О. В. Кашпур

В.М. Соколов