Історія справи

Постанова КАС ВП від 29.01.2026 року у справі №240/31199/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 року

м. Київ

справа №240/31199/23

адміністративне провадження №К/990/21601/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Радишевської О.Р., Соколова В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Дубком Сергієм Миколайовичем, на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року, ухвалене у складі судді Лавренчук О.В., і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2024 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Залімського І.Г., суддів Мацького Є.М., Сушка О.О.,

У С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого позивачу обчислена одноразова грошова допомога при звільненні, грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошова допомога для оздоровлення за 2023 рік, сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168);

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 доплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошову допомогу при звільненні та грошову допомогу для оздоровлення за 2023 рік, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого позивачу обчислена грошова допомога для оздоровлення за 2022 рік, сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, та індексації;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 доплатити позивачу грошову допомогу для оздоровлення за 2022 рік, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, та індексації.

ІІ. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 12 лютого 2024 року позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення індексації грошового забезпечення при здійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки. Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 доплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2022-2023 роки, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахування суми індексації. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

3. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 частково, суд першої інстанції виходив із того, що додаткова винагорода військовослужбовцям на період дії воєнного стану не є складовою частиною грошового забезпечення, а тому у відповідача відсутні підстави для включення до складу одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошової допомоги для оздоровлення додаткової винагороди, виплату якої передбачено Постановою №168. Однак індексація грошового забезпечення, яка має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців при розрахунку грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки.

4. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 24 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року - без змін.

5. Приймаючи вказану постанову, апеляційний суд, керуючись положеннями частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), здійснив перегляд рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги позивача (у частині відмови у задоволенні позовних вимог) та погодився з висновком цього суду про те, що додаткова винагорода військовослужбовцям на період дії воєнного стану не є складовою частиною грошового забезпечення, а тому у відповідача відсутні підстави для включення до складу одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошової допомоги для оздоровлення додаткової винагороди, виплату якої передбачено Постановою №168.

6. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 11 червня 2024 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишив без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року - без змін.

7. Приймаючи вказану постанову, апеляційний суд, керуючись положеннями частини першої статті 308 КАС України, здійснив перегляд рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідача (у частині задоволення позовних вимог) та погодився з висновком цього суду про те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку їхніх виплат. Отже, індексація входить до складу грошового забезпечення, з якого має бути обрахована грошова допомога для оздоровлення.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Адвокат Дубок Сергій Миколайович (далі - Дубок С.М.) подав в інтересах ОСОБА_1 до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2024 року в справі №240/31199/23 у частині відмови у задоволенні позовних вимог і прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

9. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та помилково виходили з того, що додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, не входить до складу грошового забезпечення, з якого обраховуються спірні виплати, оскільки вказана додаткова винагорода виплачувалася позивачу щомісячно за рахунок коштів фонду грошового забезпечення з моменту впровадження Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ) такої виплати до дня його звільнення, а отже, мала постійний характер, тому є невід`ємною складовою грошового забезпечення і має бути включена до розрахунку розміру спірних виплат.

10. Як підставу оскарження судових рішень в указаній частині, скаржник, посилаючись на підпункти «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, визначив пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

11. Водночас скаржник звернув увагу на висновки, викладені Верховним Судом у рішенні від 06 квітня 2023 року в справі №260/3564/22 та у постанові від 31 березня 2021 року в справі №620/2878/20, а також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року в справі №522/2738/17. Наголосив на тому, що додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, є невід`ємною складовою місячного грошового забезпечення позивача та має бути включена до розрахунку розміру спірних виплат.

IV. Рух справи у суді касаційної інстанції

12. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Мартинюк Н.М., суддів Єресько Л.О., Губської О.А. ухвалою від 13 червня 2024 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

13. Військовою частиною НОМЕР_1 подано відзив на касаційну скаргу із проханням відмовити у задоволенні її вимог у повному обсязі.

14. Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 серпня 2025 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року №925/0/78-25 (на підставі службової записки в.о. секретаря судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Єресько Л.О. від 15 серпня 2025 року №602/0/64-25 про проведення повторного автоматизованого розподілу судових справ у зв`язку з перебуванням судді Мартинюк Н.М. у відпустці по вагітності та пологах) для розгляду справи №240/31199/23 (провадження №К/990/21601/24) визначено новий склад колегії суддів: Кашпур О.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Радишевська О.Р., Соколов В.М.

15. Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. ухвалою від 20 серпня 2025 року справу №240/31199/23 прийняв до провадження, а ухвалою від 28 січня 2026 року призначив її до розгляду в порядку письмового провадження з 29 січня 2026 року.

V. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

16. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14 серпня 2023 року №228 солдата ОСОБА_1 , навідника - номера обслуги 1 артилерійського взводу 1 артилерійської батареї артилерійського дивізіону, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 12 серпня 2023 року №222-РС, з 14 серпня 2023 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

17. У вересні 2023 року адвокат позивача звернувся до військової частини НОМЕР_1 із запитами щодо надання інформації про виплачені ОСОБА_1 при звільненні суми та, якщо такі суми нараховані неправильно, про перерахунок і доплату належних останньому при звільненні сум. У відповідь отримав листи від 27 жовтня 2023 року, якими підтверджено нездійснення виплат спірних сум.

18. Доплату спірних сум відповідач ОСОБА_1 не здійснив, у зв`язку з чим останній звернувся до суду з цим позовом.

VІ. Джерела права й акти їхнього застосування

19. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. За приписами пункту 1 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

21. До складу грошового забезпечення, як установлено у пункті 2 статті 9 Закону №2011-XII, входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

22. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (пункт 3 статті 9 Закону №2011-XII).

23. Приписами пункту 4 статті 9 Закону №2011-XII обумовлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються КМУ, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

24. У пунктах 2, 3 постанови КМУ від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Постанова №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

25. Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №260), у пункті 2 розділу І якого внормовано, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану (доповнено згідно із наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року №44, який застосовується з 01 лютого 2023 року); допомоги.

26. Водночас у пункті 16 розділу І Порядку №260 визначено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

27. 28 лютого 2022 року КМУ на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» прийняв Постанову №168, яка застосовується з 24 лютого 2022 року, пунктом 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Надалі до цієї Постанови неодноразово вносилися зміни та доповнення, у тому числі й до пункту 1.

28. Згідно із пунктом 1 статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

29. Відповідно до пункту 1 розділу ХХІІІ Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

30. За приписами пункту 6 розділу ХХІІІ Порядку №260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

31. Нормами пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-XII передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

32. Згідно із абзацом сьомим пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їхнього призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються КМУ.

33. Відповідно до пункту 6 розділу XXXI Порядку №260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

34. Згідно із пунктами 1, 4 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою КМУ від 17 вересня 2014 року №460 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення. Допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.

35. За правилами пункту 5 розділу XXXII Порядку №260 одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються, зокрема, звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.

VІІ. Позиція Верховного Суду

36. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

37. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

38. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).

39. У касаційній скарзі доводи і вимоги скаржника полягають в оскарженні рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2024 року в справі №240/31199/23 у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

40. У частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі №240/31199/23 у касаційному порядку не оскаржуються.

41. Касаційне провадження у цій справі відкрите за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дубок С.М., на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2024 року на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

42. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги і зазначеним судовим рішенням судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині, Суд, з огляду на приписи статті 341 КАС України, зважає на те, що Верховний Суд уже висловив правову позицію щодо питань, чи ураховується передбачена Постановою №168 додаткова винагорода до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюються військовослужбовцям розміри грошових допомог для оздоровлення, при звільненні та грошова компенсація за невикористані дні відпусток.

43. Зокрема, як зазначив Верховний Суд у постанові від 08 серпня 2024 року в справі №240/26703/23, приписи пункту 1 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ вказують, що ці норми встановлюють лише право військовослужбовця на отримання допомоги для оздоровлення.

44. Положення пункту 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ є відсилочними, оскільки розміри грошового забезпечення визначає КМУ, а право визначати порядок виплати грошового забезпечення законодавець делегував, зокрема, Міністру оборони України.

45. Такими нормативно-правовими актами є Постанова №704, якою, з-поміж іншого, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, крім посадового окладу, окладу за військовим званням, включає і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії), та Порядок №260.

46. Отже, за своєю правовою природою додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час дії воєнного стану.

47. За правилами пункту 6 розділу ХХІІІ Порядку №260 до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога для оздоровлення, не включаються винагороди, незалежно від їхнього виду (щомісячні чи одноразові).

48. У підсумку Верховний Суд у постанові від 08 серпня 2024 року в справі №240/26703/23 констатував, що, делегуючи КМУ право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що ураховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців. Тому саме положення Порядку №260 унормували приписи Закону №2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагороди із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір грошової допомоги для оздоровлення.

49. Аналогічні правові висновки сформовано Верховним Судом у постановах від 23 вересня 2024 року в справах №240/25672/23, №240/32125/23, №240/33138/23, №260/8841/23, від 07 листопада 2024 року в справі №240/23909/23, від 16 січня 2025 року в справі №240/31239/23, від 10 квітня 2025 року в справі №240/31708/23, від 23 квітня 2025 року в справі №580/769/23, від 27 листопада 2025 року в справі №240/34321/23 та інших.

50. Вирішуючи питання, чи ураховується передбачена Постановою №168 додаткова винагорода до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір грошової допомоги при звільненні, то Верховний Суд у постанові від 23 вересня 2024 року в справі №240/32125/23 дійшов висновку, що, обчислюючи розмір одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби без щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, відповідач діяв правомірно.

51. Відповідаючи на указане питання, Верховний Суд, посилаючись на відповідне правове регулювання, у постанові від 23 вересня 2024 року в справі №240/32125/23, з-поміж іншого, констатував, що за правилами пункту 6 розділу ХХІІІ Порядку №260 до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога для оздоровлення, не включаються винагороди, незалежно від їхнього виду (щомісячні чи одноразові). Аналогічне виключення стосовно винагород міститься і в пункті 5 розділу ХХХІІ Порядку №260, яким визначено умови виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.

52. Такої ж позиції дотримувався Верховний Суд у постановах від 07 листопада 2024 року в справі №240/23909/23, від 23 квітня 2025 року в справі №580/769/23 та інших.

53. Таким чином, відповідно до вже сформованих Верховним Судом правових висновків, передбачена Постановою №168 додаткова винагорода не ураховується до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюються розміри грошових допомог для оздоровлення та при звільненні.

54. Висновки, викладені Верховним Судом у наведених постановах, є релевантними та застосовними до спірних правовідносин у справі, яка розглядається, тому відсутня необхідність формування правових висновків щодо спірних питань.

55. За таких обставин, оскільки передбачена Постановою №168 додаткова винагорода не ураховується до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюються розміри грошових допомог для оздоровлення та при звільненні, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення означених позовних вимог ОСОБА_1 .

56. Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржника щодо застосування правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року в справі №522/2738/17, оскільки висновки у цій справі зроблені у неподібних до справи №240/31199/23 правовідносинах, а саме з приводу обчислення розміру пенсії, та є нерелевантними для цієї справи.

57. Щодо посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31 березня 2021 року в справі №620/2878/20, то необхідно зазначити, що у цій справі вирішувалося питання щодо включення/невключення до складу грошового забезпечення, з якого нарахована одноразова грошова допомога при звільненні, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 22 вересня 2010 року №889. Отож обставини у справі №620/2878/20 та у справі, яка розглядається, не є подібними.

58. Також не є слушними посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду, викладену у рішенні від 06 квітня 2023 року в справі №260/3564/22, оскільки у цій справі вирішувалося питання саме нарахування і виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, й спірні правовідносини у справі №260/3564/22 не є подібними до правовідносин, які є предметом спору в справі №240/31199/23.

59. Зважаючи на наведене, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2024 року в справі №240/31199/23 у вказаній частині, з огляду на приписи статті 350 КАС України, підлягають залишенню без змін. Доводи, викладені скаржником щодо необґрунтованої відмови судами попередніх інстанцій у задоволенні зазначеної частини позовних вимог ОСОБА_1 , свого підтвердження не знайшли.

60. З приводу питання, чи ураховується передбачена Постановою №168 додаткова винагорода до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір грошової компенсації за невикористані військовослужбовцем дні відпусток, то Верховний Суд у постанові від 23 вересня 2024 року в справі №240/32125/23 констатував, що, на відміну від правил обчислення розміру допомоги для оздоровлення, пункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір відповідної компенсації. Навпаки, за приписами указаної норми, до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат відповідач був зобов`язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням. Таким чином, ураховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, відповідно до довідки військової частини виплачувалася позивачу починаючи з квітня 2022 року по лютий 2023 року, вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки.

61. Відповідної правової позиції дотримувався Верховний Суд у постановах від 07 листопада 2024 року в справі №240/23909/23, від 19 грудня 2024 року в справі №580/3483/24, від 10 вересня 2025 року в справі №240/2400/24, від 30 жовтня 2025 року в справах №240/33499/23, №240/3749/24 та інших.

62. Отже, ураховуючи, що Верховним Судом сформований правовий висновок щодо вказаного спірного питання, беручи до уваги, що додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, виплачувалася ОСОБА_1 у період проходження ним військової служби, ця винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача, з якого обчислюється розмір грошової компенсації за невикористані ним дні оплачуваних відпусток.

63. За таких обставин, помилковими є висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в означеній частині. У зв`язку з цим, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2024 року в справі №240/31199/23 у вказаній частині, з огляду на приписи статті 351 КАС України, необхідно скасувати та задовольнити зазначені позовні вимоги ОСОБА_1

VІІІ. Судові витрати

64. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 350 351 355 356 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Дубком Сергієм Миколайовичем, задовольнити частково.

2. Скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2024 року в справі №240/31199/23 у частині відмови ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 доплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

3. Ухвалити в указаній частині нове рішення, яким задовольнити зазначені позовні вимоги ОСОБА_1 .

4. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

5. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 доплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

6. У іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2024 року в справі №240/31199/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: О. Р. Радишевська

В. М. Соколов