Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.04.2018 року у справі №826/15406/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2019 року

Київ

справа №826/15406/16

адміністративне провадження №К/9901/47195/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2018 (головуючий суддя - Коротких А.Ю., судді: Літвіна Н.М., Чаку Є.В.) у справі №826/15406/16 за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, -

встановив:

Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» коштів з рахунків у банках, що обслуговують такого платника.

Постановою Окружного адміністративного суду від 14.12.2017 адміністративний позов задоволено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2018 відмовлено у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» про продовження строку на усунення недоліків, апеляційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду від 14.12.2017 повернуто скаржнику.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги Публічне акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» оскаржило його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2018 та направити справу для продовження розгляду до цього ж суду.

В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначає, що незадовільний майновий стан підтверджений належними доказами, а враховуючи гарантоване конституційне право на доступ до правосуддя та апеляційне оскарження судового рішення, з урахуванням правової позиції Європейського суду з прав людини стосовно того, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, вважає, що у суду апеляційної інстанції були достатні підстави відстрочити відповідачу сплату судового збору.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини п'ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2018 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору залишено без задоволення, оскільки належних доказів, які б свідчили про незадовільне матеріальне становище надано не було, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» на зазначене рішення суду першої інстанції залишено без руху з підстав невідповідності вимогам пункту 1 частини п'ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання документа про сплату судового збору.

Копію ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2018 заявником апеляційної скарги отримано 06.02.2018, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0305710276418.

В межах строку, наданого для усунення недоліків від Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору в розмірі 1712480,06 за подання апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду від 14.12.2017, яке мотивовано тим, що державними виконавцями в різний час було накладено арешт на рухоме майно підприємства, що є аргументованим підтвердженням складного матеріального становища.

Також, на підтвердження заявленого клопотання відповідачем було надано копію постанови про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №44016106 від 09.02.2017.

Крім того, в обґрунтування вимог клопотання про відстрочення сплати судового збору Публічне акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» послалося на норми Конституції України та Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, згідно з якими гарантується право на судовий захист.

Частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір».

Згідно з частиною першою статті 4 цього Закону України судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на час звернення до суду), за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з підпунктом 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) за подання до адміністративного суду апеляційної скарги апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні, зокрема позовної заяви.

Враховуючи позовні вимоги майнового характеру, за подання апеляційної скарги відповідач мав сплатити судовий збір у сумі 1712480,06 грн. (1141653,37 х 150 %).

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Аналогічні положення закріплені й у частині першій статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

При цьому особа, яка вважає свій майновий стан незадовільним, через що в неї існують перешкоди для доступу до правосуддя, має подати до суду відповідне клопотання і документи, які свідчили би про поганий майновий стан.

Заявляючи відповідне клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати особа повинна навести доводи того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору та підтверджували можливість сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Тобто, обґрунтування незадовільного майнового становища покладається на особу, яка звертається до суду.

В свою чергу, суд має врахувати майновий стан заявника, надавши оцінку доказам, які підтверджують його майновий стан, що перешкоджають сплаті судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Отже, можливість зменшення тягаря судових витрат залежить від доказів, наданих на підтвердження незадовільного стану особи, яка звернулася до суду.

При зменшенні тягаря судових витрат для юридичних осіб суд має виходити з достатності коштів на рахунках для оплати судових витрат чи можливості їх руху внаслідок арешту тощо.

З наведених норм вбачається, що єдиною підставою для відстрочення, розстрочення, звільнення від сплати судового збору є майновий стан заявника.

Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Так, відстрочення чи звільнення від сплати судового збору може мати місце за наявності виняткових обставин та не суперечити приписам чинного законодавства.

Разом з тим, відповідачем не надано до суду достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за подану ним апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у встановленому законом порядку.

Зокрема, слід зазначити, що надана скаржником постанова про арешт коштів від 09.02.2017 не свідчить про відсутність у Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» коштів станом на час звернення з апеляційною скаргою у грудні 2017 року.

У свою чергу, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду позов. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Крім того, невмотивоване звільнення від сплати судового збору утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб'єктів звернення до суду за захистом. Адже, відповідно до частини першої 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Надавши оцінку наданим товариством доказам на обґрунтування заявленого клопотання про відстрочення сплати судового збору суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав їх недостатніми у якості об'єктивної перешкоди у Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» для сплати судового збору у повному розмірі та наявності підстав для відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент подачі апеляційної скарги) до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Отже, враховуючи те, що Публічне акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» не виконало вимоги ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2018, а подане клопотання про відстрочення сплати судового збору визнано необґрунтованим, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про повернення апеляційної скарги.

Таким чином, Верховний Суд вважає, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, а тому підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Слід також зазначити, що в силу приписів частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення апеляційної скарги не позбавляє скаржника права повторного звернення до суду апеляційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду