Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.01.2018 Київ К/9901/2141/17 806/1733/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В.М.,

суддів Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу за позовом:

ОСОБА_2

до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області

про визнання незаконним та скасування наказу №28-0 від 22.05.2017 року, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії,

касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду в складі судді Капинос О.В. від 19 липня 2017 року і ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року в складі колегії суддів: Шидловського В.Б. (головуючий), суддів Бучик А.Ю., Шевчук С.М. про визнання незаконним та скасування наказу №28-0 від 22.05.2017 року, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

23 червня 2017 року ОСОБА_2 подала позовну заяву про: визнання незаконним та скасування наказу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області від 22.05.2017 №28-0; поновлення позивача на роботі на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу податків і зборів з фізичних осіб Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області; стягнення з Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (ЄДРПОУ 39487678) на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 25.05.2017 до дня поновлення на роботі; зобов'язання Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (ЄДРПОУ 39487678) здійснити донарахування до заробітної плати, які б мали нараховуватися позивачу за ранг та стаж державної служби з 22.05.2017 до дня поновлення на роботі.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області №28-0 від 22.05.2017. Поновлено ОСОБА_2 на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу податків і зборів з фізичних осіб Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області. Стягнуто з Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 7436,40 грн. без урахування податку на доходи фізичних осіб та інших обов'язкових платежів. Постанову суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач з 1993 року працювала в органах державної податкової служби, у тому числі, на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу податків і зборів з фізичних осіб Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області. Згідно протоколу засідання кадрової комісії Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області від 22.05.2017 №3, вирішено звільнити головного державного ревізора-інспектора відділу податків і зборів з фізичних осіб ОСОБА_2, у зв'язку з відмовою від запропонованої посади. Наказом відповідача від 22.05.2017 №28-0 ОСОБА_2 з 22.05.2017 звільнено з посади головного державного ревізора-інспектора відділу податків і зборів з фізичних осіб Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, через скорочення штату працівників. Підставою для прийняття даного наказу зазначено попередження позивача про наступне вивільнення.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що відповідач порушив порядок звільнення позивача з займаної посади, що полягало у неналежному виконанні ним обов'язку запропонувати працівнику іншу роботу. Тому, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для поновлення позивача на посаді, з якої її було звільнено і стягнення на її користь з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, як передбачено статтею 235 Кодексу законів про працю України.

17 листопада 2017 року відповідачем по справі - Малинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Житомирській області подано касаційну скаргу на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанцій не було враховано, що відповідач не мав можливості перевести позивача на іншу роботу, оскільки остання відмовилась від запропонованої їй посади, про що було складено відповідний акт і що також не заперечувалось позивачем в ході судового розгляду справи. Крім того, скаржник посилається на те, що судами першої і апеляційної інстанцій не було враховано, що внаслідок реорганізації робоче місце, на якому поновлено позивача, не збереглось після скорочення. Враховуючи наведене, на думку скаржника, судові рішення прийняті судами з порушенням норм матеріального права, а відтак, підлягають скасуванню.

12 січня 2018 року позивачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року без змін. Позивач зазначає, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, а оскаржувані рішення постановлені судами з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Учасниками справи не заявлено клопотань про участь у судовому засіданні.

За наслідками попереднього розгляду справи колегія суддів касаційного суду, перевіривши доводи та вимоги касаційної скарги, а також правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, приходить до висновку, що підстави для задоволення касаційної скарги та скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції і ухвалення нового судового рішення, передбачені статтею 351 КАС України, відсутні.

Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу", однією з підстав для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Згідно з частиною 3 цієї статті, процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Пунктом 4 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України передбачено, що підставами припинення трудового договору є, серед іншого, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Частиною 4 цієї статті визначено, що в разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що можливість розірвання з працівником трудового договору з підстав, визначених пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, обумовлена виключно настанням змін в організації виробництва і праці підприємства внаслідок, у тому числі, скорочення чисельності або штату його працівників.

Судами попередніх інстанцій на основі досліджених під час розгляду справи доказів встановлено, що наказом Державної фіскальної служби України "Про внесення змін до наказу ДФС від 25.12.2015 №996" від 17.02.2017 №100 вирішено затвердити у новій редакції чисельність працівників головних управлінь ДФС в областях, м. Києві, державних податкових інспекцій у районах, містах (крім міста Києва), районах у містах, об'єднаних державних податкових інспекцій головних управлінь ДФС в областях та м. Києві, затверджених наказом ДФС від 25.12.2015 №996 (зі змінами). Зазначеним наказом у Малинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області затверджено чисельність працівників у кількості 19 працівників, замість раніше визначених 34 працівників. Зміни до штатного розпису відповідача були введені в дію з 16.03.2017 і посада головного державного ревізора-інспектора відділу податків і зборів з фізичних осіб, яку обіймала позивач, підлягала скороченню.

Тому, обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій щодо того, що в Малинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області мали місце зміни в організації виробництва і праці, а саме, скорочення чисельності та штату її працівників і у відповідача були наявні підстави для звільнення позивача з посади на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до частини 2 статті 40 Кодексу законів про працю України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частиною 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України, одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Отже, власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 18.10.2017 по справі №6-1723цс17.

Судами попередніх інстанцій на основі досліджених під час розгляду справи доказів встановлено, що 22.03.2017 ОСОБА_2 було попереджено про наступне вивільнення із займаної посади з 22.05.2017. При цьому, 22.05.2017 позивачу запропоновано посаду головного державного інспектора Радомишльського відділення Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області, від якої вона відмовилась, про що працівниками відповідача складено акт від 22.05.2017, що не заперечувалося позивачем в ході судового розгляду справи. 16.03.2017 до штатного розпису Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області було введено нові структурні одиниці: Сектор обслуговування платників - завідувач сектору та головний державний інспектор., всього по відділу 2 штатні одиниці, та Спеціаліст з питань податків і зборів з фізичних осіб - головний державний ревізор-інспектор - 1 штатна одиниця. На посаду головного державного ревізора-інспектора з питань податків і зборів з фізичних осіб в порядку переведення з 23.05.2017 призначено заступника начальника відділу податків і зборів з фізичних осіб Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області ОСОБА_3, яка згідно протоколу засідання кадрової комісії від 19.05.2017, у розумінні статті 42 Кодексу законів про працю України є працівником з більш високою кваліфікацією (категорія "Б", в той час як у позивача категорія "В"). Однак, судами попередніх інстанцій також з'ясовано, що жодної з двох вакантних посад у новоствореному Секторі обслуговування платників позивачу не запропоновано, хоча на момент її звільнення ці посади були вакантні. На вказані посади призначені у порядку переведення працівники після звільнення позивача.

Враховуючи наведене, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо неналежного виконання відповідачем обов'язку, визначеного у частині 2 статті 40, частині 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України, та, як наслідок, порушення ним порядку звільнення позивача з займаної посади, що є підставою для визнання такого звільнення незаконним.

Колегія суддів касаційного суду відхиляє доводи касаційної скарги щодо неможливості переведення позивача на іншу посаду внаслідок відмови від запропонованої роботи, оскільки норми частини 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України не звільняють роботодавця від обов'язку запропоновувати працівнику усі вакантні посади, що з'явилися на підприємстві протягом відповідного періоду і які існували на день звільнення, незалежно від факту відмови такого працівника від однієї із запропонованих посад.

Частиною 1 статті 235 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи. При ліквідації підприємства (установи, організації) правила пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Таким чином, за приписами чинного законодавства, неможливість поновлення працівника на попередній роботі, у разі його незаконного звільнення, може обумовлюватись виключно повною ліквідацією та утворенням нового підприємства, до якого працівник не переводився.

З урахуванням характеру спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій обрали вірний спосіб захисту порушених прав позивача, який передбачений статтею 235 Кодексу законів про працю України, шляхом її поновлення на посаді, яку позивач обіймала до реорганізації і звільнення.

З огляду на наведене, судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень було правильно застосовано норми матеріального права і не допущено порушень норм процесуального права, що спростовує доводи касаційної скарги.

Частиною 1 статті 350 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Тому, касаційна скарга Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року по справі №806/1733/17 підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 341-343, 350, 355-356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року по справі №806/1733/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання незаконним та скасування наказу №28-0 від 22.05.2017 року, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач Шарапа В.М.

Судді Бевзенко В.М.

Данилевич Н.А.