Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 грудня 2018 року

Київ

справа №813/4421/14

адміністративне провадження №К/9901/25793/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2014 (суддя Костецький Н.В.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2015 (судді: Пліш М.А., Шинкар Т.І., Макарик В.Я.)

у справі № 813/4421/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельпласт-тепло»

до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ельпласт-тепло» (далі - позивач, ТОВ «Ельпласт-тепло») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, Городоцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області), в якому просило суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.06.2014 № 0000222200.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2014, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2015, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.06.2014 № 00000222200 в частині нарахування 113 724,70 грн із податку на додану вартість та 57 122,67 грн штрафних санкцій. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2015 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 12.05.2014 по 23.05.2014 посадовими особами відповідача згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 30.04.2014 № 371, направлень від 12.04.2014 № 157/2201, № 158/2210, № 159/2203, № 160/2206, № 161/1702 була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Ельпласт-Тепло» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 30.05.2014 № 225/22-01/35009379 та зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема, вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 120 875 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 06.06.2014 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000222200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 181 313 грн, з яких 120 875 грн - за основним платежем та 60 438 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судам попередніх інстанцій встановлено, що в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 6 283,00 грн. (за жовтень 2012 року в сумі 205,00 грн., за січень 2013 року в сумі 118,00 грн., за вересень 2013 року в сумі 5 820,00 грн. та за грудень 2013 року 140,00 грн.) по взаємовідносинах з ТОВ «Львівський хімічний завод», ТОВ «ТК «САТ», ТОВ «Алтема», ТОВ «Елді» позивач погоджується з відповідачем щодо неправомірності формування податкового кредиту.

Як вбачається з акту перевірки від 30.05.2014 № 225/22-01/35009379 підставами для визначення позивачу грошових зобов'язань в сумі 114 593,70 грн та застосування штрафних санкцій в розмірі 57 122,67 грн слугували висновки перевіряючого про безпідставність формування позивачем складу податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ПП «Салфит», які, за твердженнями відповідача, не спричиняють реального настання правових наслідків обумовлених ними, оскільки до перевірки не надано товарно-транспортних накладних, які б засвідчували яким транспортом перевозився товар від ПП «Салфит», де вказується пункт навантаження, пункт розвантаження, хто перевозив даний товар ,номер транспортного засобу та водій та інші реквізити, актів приймання - передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Такі висновки податкового органу, крім іншого, ґрунтуються на отриманій податковій інформації.

Аналогічними доводами обґрунтована і касаційна скарга податкового органу.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходили з такого.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду,зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, між позивачем та ПП «Салфит» 30.07.2013 укладено договір № 300702 купівлі-продажу металопродукції.

За змістом пункту 4 вказаного договору продавець зобов'язується передати покупцю товар належної якості, в кількості і асортименті за ціною, визначеною договором. Вивіз товару зі складу продавця здійснюється покупцем самостійно.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано первинні документи: копію договору купівлі-продажу №300702 від 30.07.2013 року укладеного з ПП «Салфіт»; копію договору застави №44-3/08-Л від 29.12.2008 року; додаток до договору застави №44-3/08-Л від 29.12.2008 року; рахунки фактур; видаткові накладні; податкові накладні; платіжні доручення; довіреності; товарно- транспортні накладні; паспорт якості на теплогідроізольовані труби попередньо ізольовані пінополіуретаном в поліетиленовій оболонці; реєстр виданих податкових накладних; картку рахунку контрагентів; технічні умови ДСТУ Б.В.2.5.-31:2007.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів.

Виходячи з наведеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ПП «Салфіт» за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами було порушено норми матеріального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2015 у справі № 813/4421/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. ВасильєваСудді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. ЮрченкоЗ оригіналом згідно

Помічник судді Фурдичко Б.М.