Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КАС ВП від 18.11.2018 року у справі №804/1678/15 Ухвала КАС ВП від 18.11.2018 року у справі №804/16...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Державний герб України

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 грудня 2018 року

Київ

справа №804/1678/15

адміністративне провадження №К/9901/25870/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2016 (судді Білак С.В., Шальєва В.А., Олефіренко Н.А.)

по справі № 804/1678/15

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області), в якому просила суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 21.03.2014 № 0003591703 про збільшення грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 16 437,08 грн, у т.ч. за основним платежем - 13 013,66 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 423,42 грн.; скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 08.09.2014 № 2660-25 про сплату боргу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 16 372,08 грн, у т.ч. за основним платежем - 12 948,66 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 423,42 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2015 адміністративний позов задоволено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2016 скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2015 та відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2016 та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2015.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач зазначає, що в редакції на момент прощення позивачу боргу існувала єдина законодавчо закріплена форма повідомлення боржника про факт анулювання боргу - виключно рекомендованим листом з повідомленням про вручення про анулювання боргу і саме за цієї умови обов'язок зі сплати податку на доходи фізичних осіб покладався на боржника (позивача). Крім того, оскаржуване податкове повідомлення-рішення не містить посилання на норму закону, відповідно до якої до позивача застосовано штрафні санкції. Розрахунок штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення не надавався. Крім того, оскаржуване податкове повідомлення-рішення не було вручено позивачу належним чином, оскільки податковий орган двічі допустив помилку при зазначенні адреси. За результатами адміністративного оскарження скарга позивача залишена без задоволення, при цьому ГУ ДФС у Дніпропетровській області зазначило суму на 64,34 грн, не скасувавши при цьому податкове повідомлення-рішення та не надавши пояснень. Несвоєчасне направлення податкової вимоги контролюючим органом призводить до збільшення розміру пені.

Відповідач в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржуване судове рішення законним, обґрунтованим, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з тих мотивів, що Податковий кодекс України у редакції, чинній у грудні 2012 року, прямо і однозначно передбачав необхідність повідомлення кредитором боржника про факт анулювання боргу рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Зважаючи на вимоги пункту 3 статті 6 Цивільного кодексу України, сторони при укладанні додаткової угоди № 3 від 07.12.2012 року до кредитного договору від 11.08.2008 року № СL-301/353/2008 відступили від вимог чинного податкового законодавства, у зв'язку з чим положення додаткової угоди № 3 від 07.12.2012 року до кредитного договору від 11.08.2008 року № СL-301/353/2008 щодо обізнаності Позичальника (боржника) про необхідність подання річної декларації з податку на доходи фізичних осіб та сплати податку є неправомірним. Контролюючим органом порушено вимоги пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, пунктів 3.5, 3.6 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень - рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 № 1236. Враховуючи протиправність податкового-повідомлення рішення, податкова вимога про стягнення податкового боргу за таким також є протиправною.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що у позивача виник обов'язок відобразити такий дохід у річній податковій декларації та самостійно сплатити податок із суми анульованого (прощеного) боргу, однак, позивач не дотримався зазначеної норми Кодексу та не здійснив самостійне декларування свого доходу (додаткового блага). Несвоєчасне направлення контролюючим органом податкової вимоги на адресу платника податків не свідчить про звільнення позивача від обов'язку сплачувати податкові зобов'язання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ПАТ «ОТП Банк» було укладено Кредитний договір від 11.08.2008 № СL 301/353/2008. За умовами договору отримано кредитні кошти у розмірі 24 040,00 дол. США, цільове використання кредиту - придбання автомобіля Volkswagen Раssаt. Дата остаточного повернення кредиту згідно договору - 11.08.2015.

У зв'язку з укладенням між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» договору комісії від 18.03.2011, всі права та обов'язки за додатковим договором № 3 перейшли до ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

07.12.2012 року між позивачем (Позичальник), ПАТ «ОТП Банк» (Банк) та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (Кредитор) було укладено додатковий договір № 3 до Кредитного договору від 11.08.2008 № СL-301/353/2008. За умовами даної додаткової угоди, кредитор набуває усіх прав вимоги за кредитним договором від 11.08.2008 року № СL-301/353/2008.

Пунктом 2.1.3 додаткового договору № 3 від 07.12.2012 до Кредитного договору від 11.08.2008 № СL-301/353/2008 визначено, що за умови належного виконання Позичальником умов Кредитного договору та цього додаткового договору сторони, серед іншого, домовились, що Кредитор здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі 9 735,18 дол. США, еквівалентному 77 813,29 грн., і позичальник буде вважатись таким, що погасив свої боргові зобов'язання перед Кредитором у повному обсязі. Також даний пункт додаткової угоди передбачає, що сторони домовились припинити претензійно-позовну роботу по стягненню боргових зобов'язань за Кредитним договором.

Згідно пункту 3.4 даного додаткового договору, підписанням цього додаткового договору Позичальник підтверджує, що Кредитор повідомив його про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній податковій декларації.

На виконання вимог суду апеляційної інстанції ТОВ «ОТП Факторинг Україна» надало довідку від 23.12.2015 вих. № 761 з якої вбачається, що 07.12.2012 на погашення заборгованості за кредитним договором від 11.08.2008 № СL-301/353/2008 та додатковою до нього угодою № 3 було внесено 120 000,03 грн. (що еквівалентно на момент погашення 15 031,14 USD), а саме було погашено: заборгованість по несплаченим відсоткам в розмірі 4 492,96 USD, тіло кредиту в розмірі 10 538,18 USD. Відповідно до умов додаткового договору № 3 від 07.12.2012 сторонами було досягнуто домовленості про списання тіла кредиту у розмірі 9 735,18 USD, що еквівалентно 77 813,29 грн.

Судами встановлено, що з 29.10.2013 по 01.11.2013 посадовою особою відповідача було проведено позапланову документальну перевірку діяльності позивача, за результатами якої складено акт від 05.11.2013 р. №967/173-15/НОМЕР_2 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2) за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.

В ході перевірки виявлено порушення позивачем: пункту 179.1 сатті 179, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, у результаті неподання (несвоєчасне) подання податкових декларацій за період, що перевірявся, в тому числі по податкових (звітних) періодах: 2012 рік; пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, у результаті неведення обліку доходів та витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу у 2012 р.; абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 179.4 статті 179, пункту 167.1 статті 167, у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся, на суму 13013,66 грн.

Податковим органом за результатами проведеної перевірки зроблено висновок, що позивачем не задекларовано у податковій декларації про майновий стан та доходи за 2012 рік отримане додаткове благо у розмірі 77 813,29 грн. (ознака доходу - 126), не задекларовано та не сплачено податок на доходи фізичних осіб з такої суми і не надано до податкового органу податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2012 рік.

За результатами перевірки, ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.03.2014 року № 0003691703, яким збільшено грошове зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 16 437,08 грн., у т.ч. за основним платежем - 13013,08 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3423,42 грн.

08.09.2014 ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська прийнято податкову вимогу від № 2660-25 про сплату боргу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 16 372,08 грн., у т.ч. за основним платежем - 12 948,66 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 423,42 грн.

Колегія суддів зазначає, що в касаційній скарзі позивач не оспорює факт наявності чи відсутності обов'язку щодо сплати податку в зв'язку з анулюванням кредитором боргу, а посилається на процедурні порушення виконання кредитором вимог абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, що звільняє позивача від обов'язку слати вказаного виду податку. Відтак, обставиною, яка підлягає доказуванню задля встановлення наявності чи відсутності підстав для включення до загального місячного оподатковуваного доходу сум боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, є встановлення факту належного повідомлення кредитором боржника про анулювання боргу та включення сум анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу.

Відповідно до абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Конструкція вказаної правової норми (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає спосіб повідомлення платника податку про анулювання боргу шляхом надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення. При цьому, колегія суддів зазначає, що метою вказаної правової норми є повідомлення особи про наявність обов'язку сплати податку. Форма такого повідомлення, за встановленого факту обізнаності особи про наявність у останньої обов'язку щодо сплати та декларування податку на доходи фізичних осіб, не може нівелювати такий обов'язок.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно пункту 3.4 додаткового договору № 3 від 07.12.2012 визначено, що підписанням цього додаткового договору Позичальник підтверджує, що Кредитор повідомив його про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній податковій декларації, а відтак позивач був обізнаний про наявність у нього обов'язку зі сплати податку.

Отже, додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід.

Законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що несвоєчасне направлення контролюючим органом податкової вимоги на адресу платника податків не свідчить про звільнення позивача від обов'язку сплачувати податкові зобов'язання.

Таким чином, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2016 по справі № 804/1678/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. ВасильєваСудді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст