Історія справи

Постанова КАС ВП від 28.11.2022 року у справі №420/11532/20
Ухвала КАС ВП від 12.07.2021 року у справі №420/11532/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 420/11532/20

адміністративне провадження № К/9901/32351/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Губської О.А.,

суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 420/11532/20

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державної установи «Південна виправна колонія (№51)», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності щодо непогодження подань про преміювання, зобов`язання нарахувати та виплатити премію, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року (головуючий суддя Бжассо Н.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року (колегія суддів: головуючий суддя Федусик А.Г., судді Бойко А.В., та Шевчук О.А.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Державної установи «Південна виправна колонія (№51)», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, у якому просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо непогодження подань Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про преміювання начальника державної установи «Південна виправна колонія (№51)» - начальника арештного дому полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 за травень, червень, липень та серпень 2018 року, оформленого листами Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції № 3.1/6620/мл від 05 липня 2018 року, № 3.1/7680/кВТ від 07 серпня 2018 року та №3.1/8677/мл від 06 вересня 2018 року;

1.2. зобов`язати Державну установу «Південна виправна колонія (№51)» нарахувати та виплатити колишньому начальнику державної установи «Південна виправна колонія (№51)» - начальнику арештного дому полковнику внутрішньої служби ОСОБА_1 , відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 925/5 від 28 березня 2018 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 березня 2018 року за № 377/31829), та на підставі листів Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції №3.1/6620/мл від 05 липня 2018 року, №3.1/7680/кВТ від 07 серпня 2018 року та №3.1/8677/мл від 06 вересня 2018 року премію за травень (200% посадового окладу), червень (200% посадового окладу), липень (200% посадового окладу) та серпень (400% посадового окладу) 2018 року.

1.3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України №753/к від 21 лютого 2018 року, наказано вважати полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 таким, що з 21 лютого 2018 року обіймає посаду начальника державної установи «Південна виправна колонія (№51)». Наказом Міністерства юстиції України №887/к від 01 березня 2018 року внесені зміни до назви посади, а саме: слова «начальника державної установи «Південна виправна колонія (№51)» доповнено знаком та словами «- начальника арештного дому». Наказом Міністерства юстиції України №3301/к від 30 серпня 2018 року полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 (Р-599897) звільнено з Державної кримінально-виконавчої служби України з посади начальника державної установи «Південна виправна колонія (№51)» - начальника арештного дому 31 серпня 2018 року за власним бажанням відповідно до частини п`ятої статті 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу», та пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». З листа Державної установи «Південна виправна колонія (№51)» №2/3-861 від 15 вересня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 перебував на посаді начальника Державної установи «Південна виправна колонія (№51)» з 21 лютого 2018 року по 31 серпня 2018 року включно. При цьому, розмір премії був встановлений у 150% у березні 2018 року (9720 гривень) та 100% у травні 2018 року (6480 гривень). У квітні, червні, липні та серпні 2018 року премія не виплачувалась (0%). Фактично, як це вбачається із доказів у справі, премія нарахована за квітень 2018 року помилково була нарахована та виплачена установою за травень 2018 року. Зазначена бездіяльність відповідачів - Міністерства юстиції України та Державної установи «Південна виправна колонія (№51)», з не нарахування та невиплати премії за інші місяці 2018 року, на думку позивача, є незаконною і такою, що порушує його права.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2.1. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року, відмовлено у задоволенні позову.

2.2. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що преміювання працівників не має обов`язкового характеру та є правом керівників відповідних органів і установ (вищих начальників), реалізація якого залежить від якості та характеру роботи працівника. Також було зазначено, що у періоди травень-червень 2018 року, липень-серпень 2018 року позивачу премія не могла бути нарахована та виплачена у зв`язку з проведенням стосовно нього службового розслідування, за результатом якого встановлено наявність у діях (бездіяльності) дисциплінарного проступку.

ІІІ. Касаційне оскарження

3. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

3.1. Підставою звернення з касаційною скаргою позивач зазначив пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

3.2. На обґрунтування підстави оскарження скаржник вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: у правовідносинах про визнання протиправною бездіяльності щодо непогодження подань про преміювання керівників установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, підпорядкованих міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.

3.3. Вказує, що відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 4 глави 13 розділу ІІ Наказу Міністерства юстиції України від 28 березня 2018 року №925/5 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України» у подібних правовідносинах.

4. Міністерство юстиції України подало відзив на касаційну скаргу, за змістом якого висловило свої доводи, якими заперечило проти висловлених у скарзі обґрунтувань щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій по суті вирішення спору, та просило залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

5. Згідно з п.1 наказу Міністерства юстиції України №753/к від 21 лютого 2018 року, полковник внутрішньої служби ОСОБА_1 вважається таким, що з 21 лютого 2018 року обіймав посаду начальника державної установи «Південна виправна колонія (№51)».

6. Наказом Міністерства юстиції України №887/к від 01 березня 2018 року внесено зміни до наказу Міністерства юстиції України від 21 лютого 2018 року №753/к, а саме: слова «начальника державної установи «Південна виправна колонія (№51)» доповнено знаком та словами «- начальника арештного дому».

7. 10 травня 2018 року Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України листом №3.1/4767/мл звернулося до в.о. державного секретаря, керівника Секретаріату Державного секретаря Міністерства юстиції України з поданням про погодження премії начальнику Державної установи «Південна виправна колонія (№51)» ОСОБА_1 за квітень 2018 року у розмірі 100%.

8. Листом №23399/6280-32-18/16.3.2. від 12 червня 2018 року Міністерство юстиції України погодило зазначене клопотання.

9. 05 липня 2018 року Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України листом №3.1/6620/мл звернулося до в.о. державного секретаря, керівника Секретаріату Державного секретаря Міністерства юстиції України з поданням про погодження премії начальнику Державної установи «Південна виправна колонія (№51)» ОСОБА_1 за травень 2018 року у розмірі 200% та за червень 2018 року у розмірі 200%.

10. 07 серпня 2018 року Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України листом №3.1/7680/кВт звернулось до в.о. державного секретаря, керівника Секретаріату Державного секретаря Міністерства юстиції України з поданням про погодження премії начальнику Державної установи «Південна виправна колонія (№51)» ОСОБА_1 за липень 2018 року у розмірі 200%.

11. 06 вересня 2018 року Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України своїм листом №3.1/8677/мл звернулось до в.о. державного секретаря, керівника Секретаріату Державного секретаря Міністерства юстиції України з поданням про погодження премії начальнику Державної установи «Південна виправна колонія (№51)» ОСОБА_1 за серпень 2018 року у розмірі 400%.

12. З листів №29562/8534-32-18/16.3.2. від 23 липня 2018 року, №35322/10037-32-18/16.3.2. від 30 серпня 2018 року, № 39926/11216-32-18/16.3.2 від 01 жовтня 2018 року вбачається, що Міністерство юстиції України не погодило подання Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про преміювання позивача за травень, червень, липень 2018 року.

13. Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність щодо непогодження подань про преміювання, звернувся до суду з цим позовом.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

14. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

16. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

17. В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Згідно з ч.5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

19. Пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

20. Пунктом 2 ч.5 вказаної Постанови надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.

21. Відповідно до п.24 розділу 1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 09 лютого 2018 року №326/5 (далі Інструкція), встановлення надбавок, доплат, підвищень посадових окладів, преміювання та надання допомог для оздоровлення, матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань особам начальницького складу, які перебувають на посадах (виконують обов`язки) керівників Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України, міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, начальників установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, а також установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, здійснюється за погодженням із Державним секретарем Міністерства юстиції України у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

22. Розділ 17 Інструкції визначає порядок преміювання осіб рядового і начальницького складу.

23. Згідно з п.п.1,2 розділу 17 Інструкції, керівники органів і установ мають право преміювати осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи без обмеження індивідуальних премій максимальними розмірами.

24. Преміювання осіб рядового і начальницького складу здійснюється згідно з положенням про преміювання, що затверджується в кожному органі та установі, в межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менше ніж 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення з урахуванням фактичних обсягів фінансування, затверджених для бюджетних установ у кошторисах, а також фінансових можливостей підприємств установ виконання покарань.

25. Згідно з п.4 розділу 17 Інструкції виплата премії особам рядового і начальницького складу та позбавлення їх премії здійснюються за наказами про особовий склад. Накази про преміювання осіб рядового і начальницького складу видаються на підставі поданих рапортів (заяв) керівників структурних підрозділів щодо преміювання осіб рядового і начальницького складу, погоджених з фінансовим підрозділом у частині дотримання фонду преміювання, а керівників органів і установ - відповідного керівника органу управління вищого рівня. У рапортах з клопотанням про встановлення премії, позбавлення (зменшення) премії та у відповідних наказах про преміювання зазначаються конкретні причини, визначені затвердженими показниками, що стали підставою для цього.

26. У випадку допущення особами рядового або начальницького складу порушень чи проступків, які впливають на розмір премії, до наказу вносяться відповідні зміни та проводиться перерахунок премії в наступному місяці.

27. Приписами п.5 розділу 17 Інструкції передбачено, що керівники органів і установ мають право позбавляти осіб рядового і начальницького складу премії повністю або частково за той розрахунковий період, у якому допущено або виявлено порушення чи проступок, у тому числі за: порушення службової дисципліни; невихід на службу без поважних причин; порушення статутних правил несення служби у варті, добовому наряді, під час патрулювання та чергування; незадовільні показники службової діяльності; викривлення фінансової, бюджетної та статистичної звітності.

VI. Позиція Верховного Суду

28. Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

29. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

30. Підставою звернення з касаційною скаргою зазначено пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

31. Предметом оскарження у цій справі є бездіяльність відповідачів щодо непогодження подань про преміювання.

32. Така бездіяльність оскаржується позивачем, оскільки, на його думку, є такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує його права.

33. Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи питання щодо правильності застосування цими судами норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.

34. З аналізу наведеного законодавства вбачається, що преміювання осіб рядового або начальницького складу є виключно правом керівників органів і установ, а не обов`язком, та здійснюється за одночасної присутності декількох складових, зокрема, наявності особистого внеску відповідної особи в загальні результати роботи установи, відсутності порушень службової дисципліни (невиходу на службу без поважних причин, порушення статутних правил несення служби, незадовільні показники службової діяльності, викривлення фінансової, бюджетної звітності, тощо), а також за наявності відповідного бюджетного фінансування.

35. Відповідно до вимог п.6 Порядку погодження надання матеріальних допомог, встановлення надбавок, доплат, підвищень посадових окладів і преміювання керівників установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, підпорядкованих міжрегіональним управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08 квітня 2017 року №1835/5, рішення про преміювання керівників бюджетних установ приймається керівником відповідного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції за погодженням з Державним секретарем Міністерства юстиції та оформлюється відповідним наказом. Погодження премії здійснюється на підставі подань міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції та в межах фонду оплати праці із зазначенням розміру преміювання і розрахунку економії фонду оплати праці. На час проведення службового розслідування стосовно керівника бюджетної установи погодження на його преміювання не надається. За результатами службового розслідування, у разі відсутності дисциплінарного проступку та підстав для притягнення керівника бюджетної установи до відповідальності, премія погоджується за весь період його проведення на підставі відповідного подання міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.

36. Суди попередніх інстанцій установили, що наказом Міністерства юстиції України від 29 травня 2018 року №1819/7 призначено службове розслідування щодо невиконання або неналежного виконання обов`язків начальником Державної установи «Південна виправна колонія (№51)» ОСОБА_1.

37. Відповідно до висновку службового розслідування від 19 червня 2018 року, комісія встановила наявність в діях начальника Державної установи «Південна виправна колонія (№51)» ОСОБА_1 порушення пунктів 2.2, 2.3, 2.13, 2.14, 2.16, 5.1 посадової інструкції та пропонувала суворо попередити начальника Державної установи «Південна виправна колонія (№51)» ОСОБА_1 та зажадати від нього недопущення зазначених недоліків у майбутньому.

38. Також, наказом Міністерства юстиції України від 26 липня 2018 року №2583/17 було призначено службове розслідування щодо невиконання або неналежного виконання обов`язків начальником Державної установи «Південна виправна колонія (№51)» - начальником арештного дому ОСОБА_1.

39. Відповідно до висновку службового розслідування від 20 серпня 2018 року, комісія встановила наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із займаної посади.

40. З аналізу наведеного та з врахуванням п.6 Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, за яким на час проведення службового розслідування стосовно керівника бюджетної установи погодження на його преміювання не надається, Верховний Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність правової підстави виплати позивачу спірної премії в період часу, коли стосовно нього проводилось службове розслідування.

41. Крім того, суди правильно зазначили також про відсутність фактичних підстав у спірний період для виплати позивачу премії, оскільки вказаними службовими розслідуваннями встановлено наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

42. При цьому Верховний Суд погоджується з критичним сприйняттям судами доводів позивача щодо відсутності факту притягнення його до дисциплінарної відповідальності шляхом винесення відповідного наказу, оскільки самі висновки належним чином свідчать про незадовільні результати роботи позивача на займаній посаді. Відповідно до висновку службового розслідування від 20 серпня 2018 року комісія встановила наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із займаної посади, чого не було зроблено лише в зв`язку з тим, що ОСОБА_1 сам подав рапорт про звільнення.

43. Отже, Верховний Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо непогодження подань про преміювання, зобов`язання нарахувати та виплатити премію є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

44. За цих обставин Верховний Суд констатує правильність висновку судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

45. Отже, Верховний Суд резюмує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із дотримання норм матеріального та процесуального права.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги.

46. Отже, доводи касаційної скарги, які були підставою відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду.

47. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з?ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

48. Крім цього, у контексті оцінки решти доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

49. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, оскільки за правилами Кодексу адміністративного судочинства України об?єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

50. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

51. За змістом частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

52. Таким чином, відповідно до повноважень, наданих статтею 349 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

VIІ. Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3 341 344 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року залишити без задоволення.

2. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М.В. Білак

О.В. Калашнікова