Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.11.2019 року у справі №823/461/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 листопада 2019 року

Київ

справа №823/461/17

адміністративне провадження №К/9901/24264/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л. О.,

суддів: Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 823/461/17

за позовом Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови

за касаційною скаргою Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого - судді Глущенко Я. Б., суддів: Кузьмишиної О. М., Пилипенко О. Є.

УСТАНОВИЛ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування

У березні 2017 року Канівське управління Пенсійного фонду Черкаської області (надалі - позивач) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (надалі - відповідач), у якому просило визнати дії відповідача про стягнення витрат виконавчого провадження в розмірі 67,36 грн - неправомірними та скасувати постанову від 15 лютого 2017 року про стягнення вказаних витрат.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 15 лютого 2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Вакуленко С. М. винесено постанову № 532206325 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадженні в розмірі 67,36 грн, під час примусового виконання виконавчого листа № 697/583/16-а виданого 10 червня 2016 року Канівським міськрайонний судом про стягнення з Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на користь ОСОБА_1 судовий збір сплачений останньою під час розгляд справи у суді в розмірі 551,20
грн.

Канівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області не погоджується з даною постановою та вважає її такою, що винесена з порушенням законодавства, оскільки 28 жовтня 2016 року на виконання постанови Канівського міськрайонного суду від 25 березня 2016 року у справі № 697/583/16-а за позовом ОСОБА_1 до Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити пенсійні виплати управлінням сплачено судовий збір ОСОБА_1 у розмірі 551,20 грн, тому просять суд визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Вакуленко С. М. про стягнення витрат виконавчого провадження розміром 67,36 грн неправомірними та скасувати постанову про стягнення витрат виконавчого провадження від 15 лютого 2017 року в розмірі 67,36 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 08 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, позов залишено без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що мотивувальна частина оскаржуваної постанови містить розрахунок здійснених виконавцем витрат із зазначенням обсягу та розміру усіх складових загальної суми витрат виконавчого провадження. Вказували на те, що управлінням до відкриття виконавчого провадження (28 жовтня 2016 року) добровільно сплачено на користь ОСОБА_1 551,20 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1392 від 28 жовтня 2016 року, проте вказане платіжне доручення було відправлене відповідачу 10 січня 2017 року та отримане останнім лише 17 січня 2017 року, тобто після відкриття виконавчого провадження та понесення відповідних витрат.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

06 листопада 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про скасування ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року з підстав порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та винести нову ухвалу якою позовні вимоги позивача задовольнити повністю.

У касаційній скарзі скаржник зазначив, що 28 жовтня 2016 року на виконання постанови Канівського міськрайонного суду від 25 березня 2016 року у справі № 697/583/16-а за позовом ОСОБА_1 до Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити пенсійні виплати управлінням сплачено судовий збір ОСОБА_1 у розмірі 551,20 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1392 від 28 жовтня 2016 року. Скаржник вважає, що управлінням виконано постанову суду в повному обсязі 28 жовтня 2016 року (тобто до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та застосування державним виконавцем примусових заходів), а тому дії відповідача є неправомірними, а оскаржувана постанова підлягає скасуванню. Крім того, скаржник вказував, що окремі витрати виконавчого провадження є в певній мірі незрозумілими, безпідставними, необґрунтованими та завищеними щодо їх кількості та вартості.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ~law19~).

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції ~law20~ обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1,7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України матеріали касаційної скарги передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

16 лютого 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Шарапа В. М., судді Бевзенко В. М., Данилевич Н. А.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 травня 2019 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року № 533/0/78-19 у зв'язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Шарапи В. М. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л. О., судді Загороднюк А. Г., Соколов В. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л. О. від 25 листопада 2019 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Установлені судами фактичні обставини справи

З 29 грудня 2016 року на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області перебувало виконавче провадження № 53220635 з примусового виконання виконавчого листа № 697/683/16-а від 10 червня 2016 року, що виданий Канівським міськрайонний судом про стягнення з Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на користь ОСОБА_1 сплаченого останньою під час розгляду справи у суді судового збору в сумі 551,20 грн.

30 грудня 2016 року відповідачем на адресу позивача було направлено постанову про відкриття вказаного виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого листа.

15 лютого 2017 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Вакуленко С. М. винесено постанову № 53220635 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в розмірі 67,36
грн при примусовому виконанні виконавчого листа № 697/583/16-а, яка була направлена боржнику цього ж дня.

Відповідно до наведеного розрахунку у постанові про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження сума витрат виконавчого провадження склала 67,36 грн, з яких витрати на папір-0,90 грн; канцелярські товари - 0,74 грн; поштові витрати -6,18 грн; витрати при роздруківці документів - 1,00 грн; тонер для принтерів - 1,20 грн; обслуговування комп'ютерної техніки - 6,34 грн; внесення по користуванню ЄДРВП - 51 грн.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права й акти їх застосування

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - ~law22~) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у ~law23~ органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, ~law24~, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до ~law25~, а також рішеннями, які відповідно до ~law26~ підлягають примусовому виконанню.

За ~law27~ виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі ~law28~, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з ~law29~ кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому ~law30~, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Відповідно до частин другої, третьої вказаної статті витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами ~law31~ або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

За змістом розділу І наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2830/5 "Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження" видами витрат виконавчого провадження є: 1) виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари; 2. пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України № 1404-VIII "Про виконавче провадження" плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

За змістом розділу ІІ розділу зазначеного наказу: 1) розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1,3,6,7,10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах; 2) розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2,4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта"; 5) розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 9 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до встановленого Міністерством юстиції України розміру оплати.

За пунктом 1 наказу Міністерства юстиції України від 24 березня 2017 року № 954/5 "Про встановлення розміру плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження" розмір плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями становить 51 грн. 00 коп. (з урахуванням ПДВ) за кожне відкрите виконавче провадження.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно частини 3 статті 211 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що кореспондує нормі частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15.12.2017).

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 159 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017), відповідно до якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Надаючи оцінку в межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд приходить до таких висновків.

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що мотивувальна частина оскаржуваної постанови містить детальний розрахунок витрат, понесених державним виконавцем, із зазначенням їх видів та розміру усіх складових загальної суми.

При цьому, розрахунки, наведені в оскаржуваній постанові, відповідають встановленим вимогам Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 зі змінами та доповненнями від 18 травня 2013 року № 924/5, наказу Міністерства юстиції України "Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження" від 29 вересня 2016 року № 2830/5 та наказу Міністерства юстиції України від 29 грудня 2016 року №3917/5 "Про встановлення розмірів плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями".

Колегія суддів також погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо безпідставності посилань позивача на виконання судового рішення до відкриття виконавчого провадження. Суд апеляційної інстанції встановив, що повне фактичне виконання судового рішення позивач повідомив відповідача вже після відкриття виконавчого провадження.

В аспекті спірних правовідносин та їхнього правового регулювання Верховний Суд зауважує, що витратами виконавчого провадження є фактично понесені державним виконавцем витрати під час організації та проведення виконавчих дій (витрати на поштову кореспонденцію, друк документів тощо). Такі витрати, боржник повинен компенсувати незалежно від того, чи він виконав судове рішення у добровільному порядку.

На дату винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 53220635 від 29 грудня 2016 року державному виконавцю не могло бути відомо про те, чи виконано судове рішення, на підставі якого виданий виконавчий лист, як і не було обов'язку з'ясувати це питання. Тож якщо при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження у державного виконавця не було визначених законом підстав прийняття інше рішення, аніж ухвалити постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом №697/583/16-а, який надійшов для примусового виконання.

При цьому, доводи скаржника стосовно виконання рішення до відкриття провадження виконавчого провадження свідчить про незгоду позивача з постановою про відкриття виконавчого провадження № 53220635 від 29 грудня 2016 року, яка не оскаржувалася ним ні окремо, ні в рамках даного провадження.

З матеріалів справи слідує, що виконавче провадження № 53220635 закінчено на підставі ~law33~, що є підставою для винесення державним виконавцем постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що управлінням до відкриття виконавчого провадження (28 жовтня 2016 року) добровільно сплачено на користь ОСОБА_1 551,20 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1392 від 28 жовтня 2016 року, оскільки вказане платіжне доручення було відправлене відповідачу 10 січня 2017 року та отримане останнім лише 17 січня 2017 року, тобто після відкриття виконавчого провадження та понесення відповідних витрат.

До того ж, матеріали справи не містять доказів того, що боржник за виконавчим листом № 697/583/16-а був повідомлений про його виконання.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що приймаючи оскаржувану постанову відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

Аналогічного підходу дотримується Верховний Суд, зокрема, у постановах від 13 червня 2018 року у справі №751/4363/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 750/6793/17, від 19 червня 2019 року у справі № 750/7053/17, фактичні обставини яких є подібними до обставин цієї справи.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки суду апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутнє.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутнє.

Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат.

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області залишити без задоволення.

2. Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

Л. О. Єресько

А. Г. Загороднюк

В. М. Соколов

Судді Верховного Суду