Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.07.2018 року у справі №813/550/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2019 року

Київ

справа №813/550/18

адміністративне провадження №К/9901/57128/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №813/550/18

за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Львівської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Прокуратури Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року, ухвалену в складі: головуючого судді Лунь З. І., та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року, ухвалену в складі: головуючого судді Святецького В. В., суддів Довгополова О. М., Пліша М. А.,

УСТАНОВИЛ:

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Прокуратури Львівської області (далі - відповідач) з вимогами:

1.1. визнати дії відповідача щодо ненадання вичерпної відповіді на запит позивача, викладений у формі заяви від 29 листопада 2017 року, у частині надання копій документів чи інших матеріалів, з яких можна зробити висновок, що станом на 18 серпня 2017 року у Відділі матеріально-технічного забезпечення та спеціально-побутових потреб або у Відділі ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи Прокуратури Львівської області неналежно виконуються обов'язки, покладені на ці відділи, або що в роботі цих відділів є зауваження та в частині надання інформації про дублювання яких саме функцій та яких підрозділів здійснювалося Відділом інформаційних технологій, про що було зазначено в пункті 6 подання Прокуратури Львівської області від 21 серпня 2017 року №11-1054 вих17 протиправними;

1.2. зобов'язати відповідача надати вичерпну відповідь на запит позивача, викладений у формі заяви від 29 листопада 2017 року, у частині надання копій документів чи інших матеріалів, з яких можна зробити висновок, що станом на 18 серпня 2017 у Відділі матеріально-технічного забезпечення та спеціально-побутових потреб або у Відділі ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи Прокуратури Львівської області неналежно виконуються обов'язки, покладені на ці відділи, або що в роботі цих відділів є зауваження та в частині надання інформації про дублювання яких саме функцій та яких підрозділів здійснювалося Відділом інформаційних технологій, про що було зазначено в пункті 6 подання Прокуратури Львівської області від 21 серпня 2017 року №11-1054 вих17.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправні дії відповідача, що полягають у наданні останнім неповної відповіді на його заяву про надання інформації від 29 листопада 2017 року.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Судами попередніх інстанцій установлено, що 29 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Прокуратури Львівської області із заявою, у якій, зокрема, просив роз'яснити: (1) яким чином ліквідація Відділу інформаційних технологій Прокуратури Львівської області вплинула на: оптимізацію штатного розпису Прокуратури Львівської області; належне матеріально-технічне забезпечення прокуратури області; ефективність використання трудових ресурсів (у чому це відобразилося); як це вплинуло на належне ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань; як це вплинуло на належне ведення інформаційно-аналітичної роботи прокуратури; а також надати аргументи чи документальні підтвердження фактів, які б підтверджували, що діяльність Відділу інформаційних технологій сприяла: неналежному матеріально-технічному забезпеченню Прокуратури Львівської області; неналежному веденню Єдиного реєстру досудових розслідувань; неналежному веденню інформаційно-аналітичної роботи Прокуратури Львівської області.

4. Заявник також просив надати копії документів чи інших матеріалів, з яких можна зробити висновки, що станом на 18 серпня 2017 року у Відділі матеріально-технічного забезпечення та соціально-побутових потреб або у Відділі ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи Прокуратури Львівської області неналежно здійснюється виконання обов'язків, покладених на ці відділи, або що в роботі цих відділів є зауваження (а. с.8).

5. У цій же заяві позивач зазначив, що в абзаці шостому подання щодо зміни структури та штатного розпису Прокуратури Львівської області від 21 серпня 2017 року №11-1054вих-17 зазначено, що після ліквідації Відділу інформаційних технологій покращиться ефективність роботи органів Прокуратури Львівської області та не буде дублювання функцій окремих підрозділів. Отже, заявник просив надати інформацію про дублювання яких саме функцій і якими підрозділами йшла мова.

6. Розглянувши вказану заяву, Прокуратура Львівської області листом від 28 грудня 2017 року №13/2-131вих-17 повідомила позивача про те, що діяльність відділів Прокуратури Львівської області, про які йдеться в поданні від 21 серпня 2017 року №11-1054вих-17, спрямована на забезпечення належних умов роботи працівників прокуратури, у тому числі шляхом забезпечення інформаційними та телекомунікаційними технологіями, мережами, програмно-апаратними комплексами, засобами оргтехніки, системами обчислювальної техніки та зв'язку, упровадження, ведення та обслуговування баз даних і державних реєстрів. Указане свідчить про тісний зв'язок між завданнями та функціями зазначених підрозділів, що і викладено в поданні від 21 серпня 2017 року №11-1054вих-17. У зв'язку з нетривалим проміжком часу - з моменту ліквідації Відділу інформаційних технологій Прокуратурою Львівської області до моменту розгляду заяви - не проводилося вивчення питання, яким чином ліквідація вказаного відділу вплинула на ефективність використання трудових ресурсів, ефективність роботи органів Прокуратури Львівської області, належне матеріально-технічне забезпечення Прокуратури Львівської області, ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури. Водночас зазначено, що негативних наслідків проведених структурних змін на момент розгляду заяви не встановлено, але надати аргументи чи документальні підтвердження фактів, які б підтверджували, що діяльність Відділу інформаційних технологій сприяла неналежному матеріально-технічному забезпеченню Прокуратури Львівської області, неналежному веденню Єдиного реєстру досудових розслідувань чи веденню інформаційно-аналітичної роботи Прокуратури Львівської області не вбачається за можливе, оскільки це не зазначалося в поданні як підстава для ліквідації відділу. Також зазначено, що в абзаці шостому подання від 21 серпня 2017 року №11-1054вих-17 іде мова про дублювання функцій підрозділів Прокуратури Львівської області, зазначених у поданні.

7. Уважаючи, що позивач не отримав частини запитуваної ним інформації, він звернувся з цим позовом до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

8. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року, адміністративний позов задоволено частково:

8.1. визнано протиправними дії Прокуратури Львівської області щодо ненадання повної відповіді на заяву ОСОБА_1 від 29 листопада 2017 року в частині надання інформації про дублювання яких саме функцій і яких підрозділів здійснювалося Відділом інформаційних технологій, про що було зазначено в пункті 6 подання Прокуратури Львівської області від 21 серпня 2017 року №11-1054 вих17;

8.2. зобов'язано Прокуратуру Львівської області надати повну відповідь на заяву ОСОБА_1 від 29 листопада 2017 року в частині надання інформації про дублювання яких саме функцій і яких підрозділів здійснювалося Відділом інформаційних технологій, про що було зазначено в пункті 6 подання Прокуратури Львівської області від 21 серпня 2017 року №11-1054 вих17.

8.3. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

9. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що відповідачем на заяву позивача, подану в порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян", надано неповну відповідь, адже вона не містила відомостей про функції Відділу інформаційних технологій Прокуратури Львівської області, які дублювалися з іншими підрозділами, про що йшлося в пункті 6 подання Прокуратури Львівської області від 21 серпня 2017 року №11-054 вих.17.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

10. У касаційній скарзі представник Прокуратури Львівської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та прийняти нове, яким відмовити в позові повністю.

11. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначив, що, звертаючись з позовом до суду, позивач як на підставу позову посилався на порушення Прокуратурою Львівської області вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" у частині надання неповної відповіді на інформаційний запит.

12. Скаржник уважає, що судами попередніх інстанцій не було враховано доводів Прокуратури Львівської області про те, що запит позивача за своєю формою і змістом не стосувався публічної інформації, а тому його розгляд не міг здійснюватися в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації".

13. З урахуванням викладеного скаржник зазначає, що прокуратурою не було порушено встановлених Законом України "Про доступ до публічної інформації" гарантій щодо доступу до публічної інформації, у зв'язку з чим не було підстав для задоволення позову.

14. У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно встановили обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає.

15. Протоколом автоматизованого розподілу від 10 вересня 2018 року для розгляду касаційної скарги було визначено колегію суддів у складі: судді-доповідача Желтобрюх І. Л., суддів Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.

16. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 19 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

17. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 21 червня 2019 року, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

18. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 червня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О. Р., суддям Кашпур О. В., Уханенку С. А.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

19. Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

21. Питання практичної реалізації особою наданого їй Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян, відповідно до їх статуту, пропозиції про поліпшення їхньої діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів урегульовано Законом України "Про звернення громадян" від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР).

22. Відповідно до частини першої статті 3 Закону №393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

23. Частиною третьою статті 3 Закону №393/96-ВР передбачено, що заява (клопотання) - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - це письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

24. Відповідно до частини першої статті 7 Закону №393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

25. Згідно з частиною першою статті 15 Закону №393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

26. Частиною третьою статті 15 Закону №393/96-ВР передбачено, що відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

27. Відповідно до частини четвертої статті 15 Закону №393/96-ВР рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

VI. Позиція Верховного Суду

28. Аналіз наведених положень Закону №393/96-ВР дає підстави для висновку, що органи, до яких було направлено звернення, зобов'язані об'єктивно та вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їхнє виконання, повідомляти осіб про наслідки розгляду заяв.

29. Зобов'язання суб'єкта розгляду звернення уважається виконаним, якщо такий суб'єкт склав чітку відповідь на звернення особи, відповідно до поставлених у ньому запитань, і довів зміст відповіді до заявника в обраний ним спосіб: поштою або засобами електронного зв'язку.

30. У спірних правовідносинах позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій, з урахуванням змісту подання Прокуратури Львівської області від 21 серпня 2017 року №11-1054 вих17 "Щодо змін структури та штатного розпису прокуратури Львівської області", просив надати роз'яснення та копії документів, що пов'язані з ліквідацією Відділу інформаційних технологій.

31. Так, посилаючись на абзац шостий подання Прокуратури Львівської області від 21 серпня 2017 року №11-1054 вих17, у якому йшлося про необхідність ліквідації Відділу інформаційних технологій з одночасним уведенням до Відділу матеріально-технічного забезпечення та соціально-побутових потреб і Відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи Прокуратури Львівської області п'яти посад спеціалістів для уникнення дублювання функцій окремих підрозділів, позивач просив надати роз'яснення які саме функції і яких підрозділів Прокуратури Львівської області дублюються.

32. Судами попередніх інстанцій установлено, що, надаючи відповідь на вказане запитання, Прокуратура Львівської області в листі від 28 грудня 2017 року №13/2-131вих-17 зазначила, що в пункті шостому подання Прокуратури Львівської області від 21 серпня 2017 року №11-1054 вих17 йдеться про дублювання функцій підрозділів прокуратури, зазначених у поданні.

33. Беручи до уваги встановлені судами попередніх інстанцій обставини, Суд погоджується з їхніми висновками про те, що відповідь Прокуратури Львівської області, оформлена листом від 28 грудня 2017 року №13/2-131вих-17, у частині надання роз'яснень щодо дублювання функцій окремих підрозділів прокуратури, є неповною, адже вона не містить переліку функцій конкретних підрозділів Прокуратури Львівської області, що дублюються з іншими підрозділами.

34. Аргументи скаржника про те, що в цій справі права позивача порушені не були, адже позивачем оскаржуються дії (бездіяльність) Прокуратури Львівської області як розпорядника публічної інформації щодо ненадання відповіді на інформаційний запит, у той час як заява позивача від 29 листопада 2017 року за своєю суттю є зверненням, що має розглядатися в порядку, передбаченому Законом №393/96-ВР, є безпідставними.

35. Із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи випливає, що звернення позивача від 29 листопада 2017 року за своєю формою та змістом є заявою про надання роз'яснень та інформації, яке відповідачем було розглянуто в порядку та строки, визначені Законом №393/96-ВР.

36. Суд зазначає, що як на підставу позову позивач посилався у тому числі й на те, що відповідь Прокуратури Львівської області, оформлена листом від 28 грудня 2017 року №13/2-131вих-17, була складена з порушенням вимог статті 15 Закону №393/96-ВР, адже вона не містила відомостей щодо усіх питань, порушених у заяві від 29 листопада 2017 року.

37. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суди попередніх інстанцій застосували до них положення Закону №393/96-ВР.

38. Отже, відповідач помилково вважає, що спір у цій справі стосувався правовідносин, на які поширюються вимоги Закону України "Про доступ до публічної інформації".

39. З урахуванням викладеного, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права під час ухвалення судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог.

40. Положеннями частини 1 статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

41. Відповідно до частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

42. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

43. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки судів попередніх інстанцій в цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для їхнього скасування чи зміни відсутні.

VII. Судові витрати

44. Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

45. Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

46. Касаційну скаргу Прокуратури Львівської області залишити без задоволення.

47. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року в справі №813/550/18 залишити без змін.

48. Судові витрати не розподіляються.

49. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О. Р. Радишевська

Судді: О. В. Кашпур

С. А. Уханенко