Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 822/782/15

провадження № К/9901/22052/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу № 822/782/15

за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа - Хмельницький обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії;

за заявою ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України (суддя Рецебуринський Ю. Й.) від 21 липня 2015 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, третя особа - Хмельницький обласний військовий комісаріат, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, викладене в п. 35 протоколу № 28 від 28 листопада 2014 року, в частині призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку зі зміною групи інвалідності, її причинного зв'язку унаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини;

- зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності ІІ групи, у відповідності до пп. «б» п. 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ), в розмірі, встановленому Порядком призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975) на день встановлення інвалідності, з урахуванням раніше виплачених сум.

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначав, що з 05 грудня 2007 року йому встановлено ІІ групу інвалідності, в зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби, та у грудні 2008 року виплачено одноразову грошову допомогу. З 21 січня 2014 року позивачеві встановлено ІІ групу інвалідності, в зв'язку із захворюванням, які пов'язані із захистом Батьківщини. Враховуючи наведене, на думку позивача, у нього виникло право на отримання одноразової грошової допомоги, у призначенні якої відповідач йому протиправно відмовив.

3. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року, ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

4. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 липня 2015 року на підставі п. 5 ч. 5 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року.

5. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, 20 липня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду України із заявою про її перегляд, з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України, - неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. У вказаній заяві позивач просив скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2015 року, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

6. Ухвалою судді Верховного Суду України від 13 вересня 2016 року відкрито провадження за вказаною заявою.

7. У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання пп. 1, 7 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року), 14 лютого 2018 року матеріали вказаної заяви передано на розгляд до Верховного Суду.

8. Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2018 року справу прийнято до провадження та витребувано з Вищого адміністративного суду України матеріали касаційної скарги № К/800/33160/15 для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2015 року.

9. Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2018 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

10. Станом на 28 листопада 2018 року заперечення на заяву про перегляд судового рішення до Верховного Суду не надходили.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що полковника ОСОБА_2, заступника начальника Військового інженерного інституту Подільського державного аграрно-технічного університету, звільнено з військової служби у відставку за станом здоров'я, що підтверджується витягом з наказу Міністерства оборони України (по особовому складу) від 02 жовтня 2007 року № 919.

12. 05 грудня 2007 року ОСОБА_2 комісією МСЕК була встановлена ІI група інвалідності, спричинена захворюванням, пов'язаним із проходженням військової служби, що підтверджується витягом з акту огляду МСЕК № 103097.

13. У грудні 2008 року позивачу виплачено одноразову грошову допомогу внаслідок захворювання, яке пов'язано з проходженням військової служби, відповідно до вимог ст. 16 Закон № 2011-ХІІ в розмірі 42-кратного місячного грошового забезпечення.

14. Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК № 0170983 від 20 січня 2014 року ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності з 01 січня 2014 року у зв'язку із захворюванням, що пов'язане із захистом Батьківщини.

15. 07 лютого 2014 року позивач звернувся до Хмельницького обласного військового комісаріату через Кам'янець-Подільський ОМВК із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням іншої причини інвалідності.

16. Листом Хмельницького обласного військового комісаріату від 10 грудня 2014 року № 7/2026/1 ОСОБА_2 повідомлено про те, що згідно з витягом з протоколу засідання комісії з розгляду спірних питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 28 листопада 2014 року № 28 на підставі п. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ та п. 8 Порядку № 975, йому відмовлено у здійсненні доплати одноразової грошової допомоги. Зазначено, що виплату різниці в розмірі допомоги у разі встановлення вищої групи чи іншої причини інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності понад дворічний термін законодавством не передбачено.

17. Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням іншої причини інвалідності, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ

18. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем доведена правомірність відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги по ІІ групі інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним із захистом Батьківщини.

19. В обґрунтування такого висновку суд першої інстанції зазначив, що відповідно до п. 2 Порядку № 975 допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Водночас, п. 2 розділу II «;Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04 липня 2012 року № 5040-VI (далі - Закон № 5040-VI; набрав чинності з 01 січня 2014 року) було передбачено, що дія цього Закону не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.

У зв'язку з наведеним, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки первинне встановлення інвалідності позивачу було 05 грудня 2007, і останньому вже виплачувалася одноразова допомога в сумі 42218,40 грн., на позивача не поширюється дія ст. 16-2 Закону № 2011-ХІІ, а позовні вимоги є безпідставними.

Також судом першої інстанції, з посиланням на ч. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ, зазначено, що з дати встановлення позивачу первинної групи інвалідності пройшло більше 2 років.

20. Суд апеляційної інстанції залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року - без змін, погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

21. В обґрунтування такого висновку суд апеляційної інстанції зазначив, що у відповідності до ч. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ та п. 8 Порядку № 975 виплата одноразової грошової допомоги у більшому розмірі здійснюється лише у випадку, якщо вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності встановлено не пізніше двох років після первинного встановлення інвалідності.

Оскільки первинно інвалідність ОСОБА_2 встановлена 05 грудня 2007 року, а іншу причину інвалідності встановлено 20 січня 2014 року, тобто більше ніж через два роки після первинного встановлення інвалідності, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму.

22. Вищий адміністративний суд України відмовляючи у відкритті касаційного провадження на підставі п. 5 ч. 5 ст. 214 КАС України погодися з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність дій відповідача щодо відмови позивачеві у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку зі зміною причини інвалідності.

IV. ДОВОДИ ЗАЯВИ

23. У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2015 року ОСОБА_2 посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції ст. 16, 16-2 Закону № 2011-ХІІ (в редакції від 01 січня 2014 року) та п. 3, 6 Порядку № 975, у спорах, предметом яких є вирішення питання щодо виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям у зв'язку зі зміною причини, або групи інвалідності.

24. На обґрунтування заяви надано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 05 липня 2016 року (№ К/800/3396/16), у яких суд по-іншому, і на думку заявника вірно, застосував одні й ті самі норми права у подібних правовідносинах.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Перевіривши наведені у заяві доводи, Суд дійшов висновку що заява ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2015 року задоволенню не підлягає.

26. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України в редакції Закону № 2136-VIII заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

27. Проте аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.

28. Як слідує з матеріалів справи що розглядається, і встановлено судами попередніх інстанцій, спір у цій справі виник з приводу призначення та виплати одноразової грошової допомоги особі, якій при повторному огляді МСЕК було змінено причини інвалідності, без зміни групи інвалідності (ІІ група) у понад двох річний термін, та за умови, що така допомога цій особі уже виплачувалася при первісному встановленні інвалідності цієї ж групи (ІІ група). Водночас, висновки судів попередніх інстанцій щодо змісту спірних правовідносин ґрунтуються на застосуванні ч. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ, п. 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 5040-VI та п. 8 Порядку № 975.

29. У рішенні Вищого адміністративного суду України від 05 липня 2016 року (№ К/800/3396/16), наданому як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права у подібних правовідносинах, спірні правовідносини виникли з приводу призначення та виплати одноразової грошової допомоги особі, якій змінено групу інвалідності (з ІІ на І групу). За вказаних фактичних обставин, у цьому рішенні суд касаційної інстанції па підставі аналізу ст. 16, 16-2 та п. 6 Порядку № 975 зробив висновок, що право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається з моменту настання підстав для отримання цієї допомог, настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби. У разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

30. Верховним Судом України неодноразово зазначалося про те, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

31. Аналіз рішення, про перегляд якого подано заяву, та рішення, на яке робиться посилання як на приклад неоднаковості у застосуванні норм матеріального права, дає підстави вважати, що рішення суду касаційної інстанції, додане на обґрунтування заяви, ухвалене цим судом за інших фактичних обставин справи та не містять іншого, ніж в оскаржуваному рішенні, тлумачення норм матеріального права, про які йдеться у заяві ОСОБА_2

32. Надане ОСОБА_2 рішення Вищого адміністративного суду України не містить висновку щодо застосування ч. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ, п. 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 5040-VI та п. 8 Порядку № 975 при вирішенні спорів пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням. Також, у вказаному рішенні Вищим адміністративним судом України не робилися висновки можливості призначення та виплати одноразової грошової допомоги особі, якій було змінено причини інвалідності, без зміни групи інвалідності.

33. Наведене свідчить про те, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справі, копію судового рішення в якій додано до заяви. Ухвалення різних за змістом судових рішень зумовлено наявністю різних обставин, які були встановлені судами при розгляді зазначених справ.

34. Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права при вирішенні спорів щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням.

35. Частиною 1 ст. 244 КАС України передбачено, що суд відмовляє у задоволенні заяви, зокрема, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

36. Враховуючи вищенаведене та відповідно до ч. 1 ст. 244 КАС України, Суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2015 року слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 241, 242, 244 КАС України, пп. 1 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VІІІ, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2015 року у справі № 822/782/15 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа - Хмельницький обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді В. М. Кравчук

О. П. Стародуб