Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 серпня 2018 року

Київ

справа №815/6766/15

касаційне провадження №К/9901/14012/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці ДФС (далі - Митниця) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.01.2016 (суддя - Завальнюк І.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2016 (головуючий суддя - Осіпов Ю.В., судді - Золотніков О.С., Скрипченко В.О.) у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2.) до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Митниці, у якому просив: визнати протиправними дії Митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ФОП ОСОБА_2, за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються; скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00266; визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610140/2 від 28.08.2015.

На обґрунтування зазначених позовних вимог ФОП ОСОБА_2 послався на те, що Митниці були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів, що надійшли до України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Митниця витребувала додаткові документи, відмовила у прийнятті митної декларації та прийняла рішення про коригування митної вартості товару. Вважаючи такі дії Митниці протиправними, а картку відмови та рішення Митниці такими, що не відповідають чинному законодавству, позивач просив їх скасувати.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 26.01.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2016, позов задовольнив: визнав протиправними дії Митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ФОП ОСОБА_2, за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються; скасував картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00266; визнав протиправним та скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610140/2 від 28.08.2015.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що позивач для оформлення товару за першим методом (за ціною контракту) надав усі передбачені чинним законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, з урахуванням того, що: здійснення оплати за імпортований товар трьома платіжними документами не являється порушенням умов контракту; і інвойсі № 4810616 сторони узгодили, що оплата за товар проводиться шляхом здійснення передплати та остаточного розрахунку; датою прийняття товару на борт судна є 13.07.2015, яка і зазначена в коносаменті від 12.07.2015, з урахуванням того, що вказані відомості не вливають на порядок формування митної вартості. Митниця безпідставно застосувала резервний метод визначення митної вартості товару та не довела неможливість визначення митної вартості товару за ціною контракту та необхідності визначення такої вартості за другорядним методом. Також суди виходили з того, що скасування рішення Митниці про коригування митної вартості товарів є підставою для скасування картку відмови.

Митниця оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 02.06.2016 відкрив касаційне провадження у справі. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме: пунктів 4, 5 частини другої статті 53, пункту 2 частини шостої статті 54, частину першу статті 55, частини четверту - шосту, дев'яту статті 58, частини першу - третю статті 256, частини першу, четверту статті 337 Митного кодексу України; стандартних правил 6.3, 6.4 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (дата набрання чинності для України - 15.09.2011); пункті в7.1, 7.2, 7.4 Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, і реалізації заходів з управління ризиками в митній службі України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 597; пунктів 2.1, 2.3 Порядку застосування автоматизованої системи аналізу та управління ризиками під час митного контролю та митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 13.12.2010 № 1467; пунктів 1, 2 розділу 2, розділу 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 №362; порушення норм процесуального права - а саме статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

У запереченні на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_2 вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим просить суд касаційну скаргу залишити без задоволенні, а судові рішення - без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22.08.2018 прийняв касаційну скаргу Митниці до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляд справи на 28.08.2018.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що ФОП ОСОБА_2 подав до Митниці електронну митну декларацію № 500060001/2015/015681 від 25.08.2015, згідно якої митна вартість товару, придбаного на підставі контракту від 09.06.2015 №NVP-IS/1, укладеного між ФОП ОСОБА_2 (покупцем) та Компанією «Inter-Sprint Banden B.V.» (Нідерланди) (продавцем), була визначена позивачем за ціною контракту (метод 1). До митної декларації були додані наступні документи: картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами; міжнародні автомобільна накладна (СМR); коносамент (Bill of Lading) банківські платіжні документи; рахунок-фактура (інвойс); пакувальний лист; рахунок-проформа; зовнішньоекономічний договір; договір про надання послуг митного брокера; сертифікат відповідності (орган із сертифікації); інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару; вагові довідки; лист-розпорядження. 28.08.2015 ФОП ОСОБА_2 отримав електронне повідомлення від інспектора Митниці, в якому було вказано, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складової митної вартості, зокрема: поставка за митною декларацією здійснюється на умовах CIF (Інкотермс-2010), а в поданих документах відсутні страхові документи, що містять відомості про вартість страхування. У зв'язку із цим позивачу запропоновано надати додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; додаткові документи для підтвердження митної вартості. 28.08.2015 ФОП ОСОБА_2 листом надав Митниці документ, що підтверджує страхування товару, та прайс-лист постачальника. За результатом проведеного митного контролю Митниця відмовила у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю, склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00266 та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2015/610140/2 від 28.08.2015, відповідно до яких визначила митну вартість товарів за резервним методом згідно з вимогами статті 64 Митного кодексу України. Підставою для коригування митної вартості товарів Митниця зазначила те, що надані декларантом документи містять розбіжності: оплата за товар здійснена трьома платіжними документами, що не виключає можливість наявності інших платіжних документів; дата коносамента передує даті пакувального листа; наданий прайс-лист діяв у червні 2015 року, що передує даті інвойсу аж на 2 місяці, прайс-лист не містить жодного посилання на дану поставку вантажу; другий наданий декларантом документ не містить посилань ні на вантаж, ні на контракт, ні на суб'єктів, зазначених у графах 2, 8. Джерелом інформації Митний орган вказав митну декларацію від 05.06.2015 №125100005/2015/54436 (з аналогічним індексом навантаження та іншими технічними характеристиками, тому митну вартість визначено на рівні 212 доларів США за одиницю (із розрахунку в середньому 3,13 доларів США / кг нетто вантажу. Товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною четвертою вказаної статті встановлено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Згідно з частиною п'ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини одинадцятої статті 264 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що ФОП ОСОБА_2 одночасно з митною декларацією в повному обсязі надав до Митниці документи, які підтверджують митну вартість товару, а також інші наявні у нього документи згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, тоді як Митниця не довела, що подані ФОП ОСОБА_2 документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому Митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту (методом № 1), з урахуванням того, що: здійснення оплати за імпортований товар трьома платіжними документами не являється порушенням умов контракту; і інвойсі № 4810616 сторони узгодили, що оплата за товар проводиться шляхом здійснення передплати та остаточного розрахунку; датою прийняття товару на борт судна є 13.07.2015, яка і зазначена в коносаменті від 12.07.2015; за умовами поставки CIF Інкотермс-2010 вартість страхування включається до вартості товару, і саме продавець зобов'язаний забезпечити страхування на користь покупця. Також, суди виходили з того, що скасування рішення Митниці про коригування митної вартості товарів є підставою для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Таким чином, доводи Митниці, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Одеського окружного адміністративного суду від 26.01.2016 та ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2016, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Митниці підлягає залишенню без задоволення, а постанова Одеського окружного адміністративного суду від 26.01.2016 та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2016 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.01.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна