ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2023 року

м. Київ

справа №640/583/20

адміністративне провадження № К/9901/29968/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агри-Трейд»

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Єгорова Н.М.; судді - Коротких А.Ю., Федотов І.В.)

у справі № 640/583/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агри-Трейд»

до Головного управління ДПС у м. Києві,

Державної податкової служби України,

Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві

про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агри-Трейд» (далі - ТОВ «Агри-Трейд»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому просило: визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України щодо невключення до 01 лютого 2017 року в Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомостей про узгоджену суму бюджетного відшкодування позивача за період січень 2010 року - вересень 2011 року в розмірі 8730254,00 грн; визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України і Головного управління ДПС у м. Києві щодо неподання до органу Державної казначейської служби України до 01 квітня 2017 року висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 8730254,00 грн, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ «Агри-Трейд»; стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь платника заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 8730254,00 грн та пеню в розмірі 4716868,94 грн, нараховану на суму такої заборгованості за період з 11 березня 2017 року по 09 січня 2020 року.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 02 липня 2020 року адміністративний позов задовольнив у повному обсязі.

13 липня 2020 року позивачем подано до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат у розмірі 242851,20 грн.

Окружний адміністративний суд м. Києва додатковим рішенням від 10 лютого 2021 року відмовив ТОВ «Агри-Трейд» у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 26 травня 2021 року додаткове рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ТОВ «Агри-Трейд» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року в частині наведених мотивів залишення без змін резолютивної частини додаткового рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2021 року, а в частині зміни мотивувальної частини цього додаткового рішення залишити без змін; направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд справу в частині перегляду додаткового рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2021 року.

Мотивуючи касаційну скаргу, позивач посилається на порушення судом норм процесуального права. При цьому звертає увагу на те, що наявні в матеріалах справи документи підтверджують представництво ТОВ «Агри-Трейд» в суді адвокатом Антіповим Є.В., а також фактичне понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в заявленому до відшкодування обсязі та розмірі, пов`язаність визначених у детальному описі правничих послуг (робіт) зі справою та правильність відображення їх змісту і обсягу в первинних бухгалтерських документах.

Верховний Суд ухвалою від 03 вересня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Агри-Трейд».

25 жовтня 2021 року від Головного управління ДПС у м. Києві та Державної податкової служби України надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких вони зазначили, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом норм процесуального права.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У пункті 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Судовим розглядом встановлено, що 02 жовтня 2019 року між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Адвокатська фірма «АКТІО» укладено договір № 1959 про надання правової допомоги та додаткову угоду від 27 грудня 2019 року № 1 до нього, де визначено погодинні тарифні ставки адвокатського гонорару.

На підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду копії: договору про надання правової допомоги від 02 жовтня 2019 року № 1959; додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги від 02 жовтня 2019 року № 1959, укладеної 27 грудня 2019 року; актів надання послуг від 31 грудня 2019 року № 57, від 17 лютого 2020 року № 17, від 31 березня 2020 року № 24; звітів про надані послуги та понесені витрати за жовтень 2019 року - 06 лютого 2020 року; платіжних доручень від 21 жовтня 2019 року № 2PL867992, від 22 жовтня 2019 року № 2PL807390, від 22 жовтня 2019 року № 2PL808259, від 22 жовтня 2019 року № 2PL809291, від 10 грудня 2019 року № 2PL010519, від 28 лютого 2020 року № 1, від 28 лютого 2020 року № 2, від 18 березня 2020 року № 1, від 05 травня 2020 року № 2PL059723, від 05 травня 2020 року № 2PL059819, від 05 травня 2020 року № 2PL059839, від 12 травня 2020 року № 2PL372257; картки рахунку 361 Адвокатського об`єднання «Адвокатська фірма «АКТІО» за вересень 2019 року - червень 2020 року.

Відповідно до пункту 1.1 договору від 02 жовтня 2019 року № 1959 його предметом є надання послуг у сфері права на умовах і в порядку, що визначені цим договором, у рамках погодженої сторонами заявки на отримання послуг у сфері права, зокрема, здійснення захисту і представництва інтересів клієнта, надання йому правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, спрямованих на забезпечення реалізації прав, законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також сприяння відновленню в разі їх порушення.

Згідно з пунктом 3 договору від 02 жовтня 2019 року № 1959 порядок його виконання полягає в наданні Адвокатським об`єднанням послуг клієнту за цим договором та здійснюється на підставі заявки клієнта на отримання послуг у сфері права, погодженої сторонами, та/або додаткових угод, що укладаються сторонами в рамках цього договору на підставі заявок на отримання послуг у сфері права.

Водночас судами з`ясовано, що ні з договору від 02 жовтня 2019 року № 1959, ні з додаткової угоди до нього неможливо встановити, який саме податковий спір є предметом договору, за яким Адвокатське об`єднання «Адвокатська фірма «АКТІО» надає або буде надавати платнику послуги з питань правової допомоги, що унеможливлює співвідношення предмета договору від 02 жовтня 2019 року № 1959 про надання правової допомоги та предмета спору в адміністративній справі № 640/583/20.

Крім того, в наданих позивачем доказах на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу посилання на номер адміністративної справи, в межах якої надавалася правнича допомога, відсутнє. Зокрема, в представлених ТОВ «Агри-Трейд» актах від 31 грудня 2019 року № 57, від 17 лютого 2020 року № 17, від 31 березня 2020 року № 24 зазначено про надання послуг у сфері права. Таким чином, вказані акти не можуть свідчити про надання АО «Адвокатська фірма «АКТІО» послуг ТОВ «Агрі Трейд» саме у справі № 640/583/20. У платіжних дорученнях вказано призначення платежу «дог 1959 от 01.10.19, агри трейд», що також свідчить про непідтвердженість заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Наведене дає підстави для висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення Шостий апеляційний адміністративний суд не допустив порушення норм процесуального права, а тому касаційну скаргу ТОВ «Агри-Трейд» слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 341 343 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агри-Трейд» залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова