Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.09.2018 року у справі №815/2657/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2020 року

Київ

справа №815/2657/17

адміністративне провадження №К/9901/59571/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Губської О.А.,

суддів: Загороднюка А.Г., Шевцової Н.В.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 815/2657/17

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2 про визнання протиправними дії, визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2017 року (головуючий суддя: Балан Я.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2018 року (колегія суддів: головуючий суддя: Градовський Ю.М., судді: Крусян А.В, Лук?янчук О.В.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Позивач звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2 , в якому просила:

визнати противоправними дії Головного управління Національної поліції в Одеській області по реалізації дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби ОСОБА_1 ;

визнати противоправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області за №228 від 27 січня 2017 року в частині звільнення зі служби старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 ;

визнати противоправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області за №354 о/с від 27 лютого 2017 року про звільнення зі служби старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області внести до трудової книжки старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 записи про недійсність записів щодо її звільнення та накладення дисциплінарного стягнення;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи, слідчого відділу Приморського відділу поліції в м.Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області;

стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 15515,00 грн за місяць, починаючи з дня звільнення по день фактичного поновлення на посаді.

1.1. Позов обґрунтовано тим, що вона має спеціальне звання старший лейтенант поліції та перебувала на службі в органах Національної поліції України на посаді слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи, слідчого відділу Приморського відділу поліції у м.Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області. У лютому 2017 року Начальником Головного управління Національної поліції в Одеській області прийнято наказ за №354 о/с про її звільнення зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби). В обґрунтування прийняття оскаржуваних наказів керівником вказано про складання протоколу про адміністративне правопорушення серії АП2 №065480 за частиною першою статті 130 КУпАП за порушення вимог п.п.2.5 ПДР та керування транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Позивачка вказує, що постановою Малиновського районного суду м.Одеси від 14 березня 2017 року по справі за №521/163/17 встановлено відсутність як події так і складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, у її діях, у зв`язку з чим, справу закрито. Наведені обставини, на її думку, свідчать про те, що накази про її звільнення були прийнятті безпідставно та протиправно, оскільки нею не допущено будь-яких порушень, що могли бути підставою для звільнення з займаної посади.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2018 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

2.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 , як працівник поліції, була зупинена працівниками патрульної служби 17 грудня 2016 року близько 2.15 годин в м.Одесі по вулиці Пушкінській,5 під час керування транспортним засобом. Під час перевірки документів у працівників патрульної служби виникли підозри щодо перебування позивачки у стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим їй було запропоновано пройти медичний огляд, від якого ОСОБА_1 відмовилась. З урахуванням висновків службового розслідування та встановлених обставин, керівництвом Головного управління Національної поліції в Одеській області прийнято рішення про застосування дисциплінарного стягнення та звільнення з займаної посади. Оскільки позивачка приймала присягу та клялась дотримуватися Законів України, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої обов`язки, Суд встановив, що накази прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства, при їх прийняті порушень не допущено.

ІІІ. Касаційне оскарження

3. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернулася з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

3.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суди не взяли до уваги ту обставину, що спірні накази прийняті безпідставно з порушенням норм діючого законодавства, а також без належного з`ясування обставин, які спростовують факт перебування її у стані алкогольного сп`яніння, без врахування пояснень всіх свідків події, а також без врахування постанови Малиновського районного суду міста Одеси від 14 березня 2017 року, якою провадження в адміністративній справі стосовно неї за частиною першою статті 130 КУпАП закрите у зв?язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.

IV. Встановлені судами фактичні обставини справи

4. ОСОБА_1 проходила службу в Приморському Відділі поліції у м.Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області на посаді слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи, та має спеціальне звання старший лейтенант.

5. 17 грудня 2016 року близько 2:15 години позивач рухалась за кермом автомобіля марки «Тойота Фортунер», номерний знак НОМЕР_1 по вулиці Пушкінській в м.Одесі та була зупинена працівниками патрульної служби сержантом ОСОБА_3 та лейтенантом ОСОБА_4 на перехресті вулиць Пушкінська-Дерибасівська. Працівниками патрульної служби запропоновано ОСОБА_1 надати документи на право керування транспортним засобом, але під час перевірки документів від водія відчули нестійкий запах алкогольних напоїв. Працівники патрульної служби запропонували ОСОБА_1 пройти медичний огляд щодо встановлення стану алкогольного сп`яніння, однак вона закрила автомобіль, тривалий час відходила та підходила до транспортному засобу, розмовляла по телефону, після чого тільки близько 3:40 години, у присутності двох свідків, відмовилась від тестування та медичного огляду, після чого, близько 4:27 години відносно неї складений протокол серії АП2 №065480 за порушення п.2.5 ПДД за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

6. 17 грудня 2016 року о 12:45 годині, тобто через 10 годин після вказаної події, старший лейтенант поліції ОСОБА_1 самостійно звернулась до КУ «Одеський обласний центр психічного здоров`я», розташований за адресою: м.Одеса, вулиця Воробйова ,9, де пройшла медичний огляд щодо встановлення стану алкогольного сп`яніння.

7. За результатами проходження медичного обстеження, лікарем КУ «Одеський обласний центр психічного здоров`я» ОСОБА_5 складено висновок №002194 від 17 грудня 2016р., яким встановлено, що у ОСОБА_1 ознак сп`яніння не виявлено.

8. На підставі виявлених порушень транспортної дисципліни, ТВО начальника Приморського Відділу поліції в м.Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, на ім`я Начальника Головного управління Національної поліції України в Одеській області подана доповідна записка від 19 грудня 2016 року, в якій викладені обставини, які були виявлені щодо позивачки 17 грудня 2016 року під час керування транспортним засобом.

9. Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області №3268 від 22 грудня 2016 року за вказаним фактом призначено службове розслідування, яке доручено інспектору сектору кадрового забезпечення Приморського Відділу поліції в м.Одесі Головного управління Національної поліції майору поліції ОСОБА_6 та старшому інспектору з ОД ВІОС УКЗ Головного управління Національної поліції майору поліції ОСОБА_7 .

10. За результатами проведеного службового розслідування складений висновок від 20 січня 2017 року, за змістом якого подія, яка відбулась 17 грудня 2016 року з ОСОБА_1 , стала можливою внаслідок низьких моральних якостей слідчого, грубого порушення вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, Правил дорожнього руху, ігнорування наказів, вказівок і розпоряджень керівництва Головного управління Національної поліції щодо неухильного дотримання транспортної дисципліни.

11. Висновок службового розслідування містить пропозицію звільнити ОСОБА_1 зі служби в поліції.

12. На підставі висновку проведеного службового розслідування та встановлених обставин, наказом Начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області №228 від 27 січня 2017 року ОСОБА_1 за грубе порушення вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», п.п. 1.3, 2.1, 2.5 та п.п .2.9 ПДД, що виразилось у особистій недисциплінованості, грубому порушенні ПДД, керуванні 17 грудня 2016 року автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння, відмови від проходження медичного огляду, проявлення нещирості під час спілкування з працівниками патрульної поліції, притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено стягнення у виді звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення) Закону України «Про Національну поліцію».

13. Наказом Начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області №354 о\с від 27 лютого 2017 року ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).

14. Позивач, не погоджуючись з діями щодо її звільнення та вважаючи вказані накази протиправними, звернулася з цим позовом до суду.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

15. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

17. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

18. За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

19. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію», відповідно до частини першої статті 1 якого Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

20. Згідно зі статтею 3 Закону, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

21. Відповідно до статті 17 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

22. За змістом частини першої статті 18 цього ж Закону, поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

23. За правилами статті 19 Закону України «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. У частині 2 вказаної статті Закону визначено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

24. Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліції» встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

25. Сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, що затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV та діяв на час спірних правовідносин.

26. Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (надалі - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

27. За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

28. Згідно зі статтею 2 Дисциплінарного статуту, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

29. Відповідно до частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

30. Статтею 7 Дисциплінарного статуту встановлено обов`язки осіб рядового і начальницького складу та визначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу:

дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників;

захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави;

поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу;

дотримуватися норм професійної та службової етики;

берегти державну таємницю;

у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб;

стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою;

постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень;

сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку;

виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету;

з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють;

берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

31. За приписами статті 12 Дисциплінарного статуту, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, як звільнення з органів внутрішніх справ.

32. Порядок накладання дисциплінарних стягнень врегульовано статтею 14 Дисциплінарного статуту.

33. Вказаною нормою, зокрема, передбачено, що з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється Міністром внутрішніх справ України.

34. Наказом Міністерства внутрішніх справ України №230 від 12 березня 2013 року затверджена Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (надалі - Інструкція №230).

35. Пунктом 2.1 вказаної Інструкції передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

36. Підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника (пункт 2.6 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України).

37. За вимогами пункту 6.2 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, голова та члени комісії, що проводять службове розслідування, наділені повноваженнями щодо проведення одночасного опитування осіб, у поясненнях яких про обставини порушення є суттєві розбіжності, з метою забезпечення повного, всебічного і об`єктивного дослідження обставин подій, що стали підставою для призначення службового розслідування. Таке одночасне опитування проводиться за згодою опитуваних осіб, про його проведення складається довідка. Відповідачем не надавалось до суду жодних доказів проведення таких опитувань осіб, у поясненнях яких містяться розбіжності, що, в свою чергу, свідчить про неповноту проведення службового розслідування.

38. Відповідно до пункту 8.1. Інструкції №230, підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.

39. Згідно з вимогами пункту 8.3. Інструкції №230, в описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла (и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім`я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв`язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов`язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом`якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

VI. Позиція Верховного Суду

40. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.

41. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

42. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв?язку зі звільненням позивача у порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності.

43. Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та вирішуючи питання щодо правильності застосування цими судами норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.

44. Законом України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський при проходженні служби, у своїй повсякденної діяльності та поза межами служби, повинен неухильно дотримуватися Конституції України, Законів України та інших нормативно-правових актів, які регламентують діяльність такого працівника, а також Присяги поліцейського.

45. Статтею 7 Дисциплінарного статуту визначено обов`язки осіб рядового і начальницького складу та закріплено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників.

46. Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 грудня 2016 року близько 2:15 години позивач рухалась за кермом автомобіля марки «Тойота Фортунер», номерний знак НОМЕР_1 по вулиці Пушкінській в м.Одесі та була зупинена працівниками патрульної служби сержантом ОСОБА_3 та лейтенантом ОСОБА_4 на перехресті вулиць Пушкінська-Дерибасівська. Працівниками патрульної служби запропоновано ОСОБА_1 надати документи на право керування транспортним засобом, але під час перевірки документів від водія відчули нестійкий запах алкогольних напоїв. Працівники патрульної служби запропонували ОСОБА_1 пройти медичний огляд щодо встановлення стану алкогольного сп`яніння, однак вона закрила автомобіль, тривалий час відходила та підходила до транспортному засобу, розмовляла по телефону, після чого тільки близько 3:40 години, у присутності двох свідків, відмовилась від тестування та медичного огляду, після чого, близько 4:27 години відносно неї складений протокол серії АП2 №065480 за порушення п.2.5 ПДД за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

47. Верховний Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про обґрунтованість висновків відповідача, що ці обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 допустила порушення вимог статті 18 Закону України «Про Національну поліції», інших нормативно-правових актів, Правил дорожнього руху, якими визначено правила поведінки особи у таких випадках.

48. Верховний Суд бере до уваги та наголошує, що ці нормативно-правові акти зобов?язують будь-яку особу-водія, а також поліцейського, який за родом своєї служби повинен бути прикладом неухильного дотримання Конституції та Законів України, Присяги поліцейського, зокрема, на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд на визначення стану алкогольного сп?яніння.

49. Втім, суди встановили, що від проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння позивач відмовилась у присутності двох осіб.

50. Також суди встановили, що ця обставина нею не заперечувалась. Такі дії вона аргументувала своєю незгодою з висновками патрульних щодо здійснення нею керування транспортним засобом у стані алкогольного сп?яніння.

51. Крім цього, суди встановили, що, відповідно до наказу №3268 від 22 грудня 2017 року, на підставі доповідної записки про складання стосовно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за частиною першої статті 130 КУпАП, за порушення вимог п. 2.5. Правил дорожнього руху призначене та проведене службове розслідування.

52. Це службове розслідування проведене у строки, визначені Інструкцією та в порядку, визначеному діючим законодавством, у висновку вказано про те, що ця подія стала можливою внаслідок низьких моральних якостей позивача, грубого порушення нею вимог статті 7 Дисциплінарного статуту, Правил дорожнього руху, ігнорування наказів, вказівок і розпоряджень керівництва щодо неухильного дотримання транспортної дисципліни.

53. Водночас, суди встановили, що факт перебування ОСОБА_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом та зупинки працівниками патрульної служби 17 грудня 2016 року підтверджується допитаними під час апеляційного розгляду справи патрульними ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , на підставі показів свідків ОСОБА_9 (командир роти), ОСОБА_10 (безпосередній керівник позивачки), підтверджено відмову останньої від проходження медичного огляду на стан сп?яніння.

54. Надаючи оцінку зібраним доказам у їх сукупності, суди дійшли висновку про те, що ОСОБА_1 не спростувала факт перебування з ознаками алкогольного сп`яніння. Також суди критично сприйняли висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 17 грудня 2016 року, який проведено о 12.45год., за яким у ОСОБА_1 не виявлено ознак сп`яніння, як такий, що не спростовує пояснення до доводи працівників патрульної служби та їх командира роти. Враховано, що на пропозицію суду пояснити, чому вона, вважаючи, що не перебуває з ознаками алкогольного сп`яніння не погодилась на пропозицію працівників патрульної служби пройти медичний огляд чи перевірку на спеціальному приладі «Драгер», ОСОБА_1 не змогла чітко сформулювати відповідь.

55. Втім, Верховний Суд наголошує, що факт перебування позивача в спірний момент в стані алкогольного сп?яніння не має вирішального значення ні для вирішення цієї прави, ні для вирішення питання про наявність підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності, оскільки санкція частини першої статті 130 КУпАП має альтернативні види складів правопорушення, та, крім як за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп?яніння, передбачає також відповідальність і за відмову від пропозиції працівника поліції щодо проходження медичного огляду на встановлення стану алкогольного сп?яніння. Аналогічний зміст вимог до водія містить і пункт 2.5 Правил дорожнього руху.

56. Однак, ні Малиновський районний суд міста Одеси, ухвалюючи постанову від 14 березня 2017 року, ні суди попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи не звернули увагу на цю обставину, у зв?язку з чим залишили поза увагою, що самостійною обставиною притягнення позивача до відповідальності слугував факт її відмови від проходження від медичного огляду.

57. У зв?язку з цим, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що постанова Малиновського районного суду міста Одеси від 14 березня 2017 року не може бути доказом в цій справі, однак з інших, ніж зазначено цими судами, підстав, а саме: оскільки це судове рішення не містить доказів щодо обставин та предмету спору, не спростовує відсутність факту відмови позивача від проходження медичного огляду на стан сп?яніння.

58. Зважаючи на викладене, Верховний Суд також доходить висновку про порушення судами норм процесуального права в частині мотивування. Однак, таке порушення не призвело до ухвалення незаконного рішення, а тому, відповідно до правил статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України, не може бути підставою для скасування чи зміни цих рішень.

59. Поряд з цим Верховний Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_1 , як працівник поліції та особа, яка приймала Присягу на вірність Законам України, у випадку необґрунтованих претензій з боку працівників патрульної служби під час зупинки та перевірки документів, повинна була погодитись на вимогу патрульних, пройти перевірку на спеціальному приладі чи медичне обстеження, спростувати доводи та пояснення патрульних щодо наявності у неї ознак алкогольного сп`яніння.

60. Оскільки ОСОБА_1 відмовилась від будь-якого виду медичного обстеження на наявність алкогольного сп`яніння під час спірної події, суди дійшли правильного висновку про те, що цими діями позивач засвідчила свою недисциплінованість, грубо порушила Правила дорожнього руху та проявила нещирість під час спілкування з поліцейськими, що і стало підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності та звільнення з займаної посади.

61. Верховний Суд резюмує, що вказані висновки судів попередніх інстанцій та наявні на їх підтвердження докази в матеріалах справи спростовують твердження позивача в касаційній скарзі про недоведеність обставини керування нею транспортним засобом в стані алкогольного сп?яніння, не врахування судами змісту постанови Малиновського районного суду міста Одеси від 14 березня 2017 року та, як наслідок, відсутність підстав для застосування до неї дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби в поліції. Також ці обставини, та, крім іншого, особисті пояснення позивача від 30 грудня 2016 року, спростовують доводи її касаційної скарги про те, що вона не керувала транспортним засобом в той час, коли до неї підійшли працівники патрульної поліції, та була щирою в спірних правовідносинах.

62. Що стосується доводів касаційної скарги стосовно ступеня тяжкості застосованого дисциплінарного стягнення Верховний Суд зазначає таке.

63. Суди попередніх інстанцій встановили, що приймаючи рішення про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення позивача з займаної посади, керівництво Головного управління Національної поліції в Одеській області виходило з того, що працівник поліції під час виконання службових обов`язків, керування транспортним засобами та іншої діяльності повинен суворо та неухильно дотримуватися Законів України, інших нормативно-правових норм, які визначають діяльність працівника поліції.

64. Оскільки встановлено, що ОСОБА_1 таким вимогам не відповідає, діючих норм законодавства та інших нормативно-правових актів не дотримується, рішення про застосування до неї крайнього виду стягнення - звільнення з займаної посади - є обґрунтованим та необхідним в цій ситуації.

65. На підставі викладеного, Верховний Суд вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанції про те, що спірні накази про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та звільнення її з займаної посади є такими, що прийняті у відповідності до норм діючого законодавства, виходячи з обставин скоєного проступку. При прийнятті спірних наказів відповідачем не було допущено порушень.

66. За цих обставин Верховний Суд вважає, що суди правильно вказали на наявність належних та достатніх доказів на підтвердження правомірності цих наказів відповідача, у зв?язку з чим відсутні підстави для їх скасування та задоволення цього позову в цілому.

67. Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій не підтвердилися під час розгляду касаційної скарги, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та не приймаються Судом як належні, оскільки зводяться до переоцінки позивачем встановлених обставин справи.

68. Втім, всі обставини спірних правовідносин в повній мірі перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи та ухвалення оскаржуваних судових рішень, їм надана належна правова оцінка. Водночас, аргументи, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведені.

69. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, оскільки за правилами Кодексу адміністративного судочинства України об?єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

70. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з?ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

71. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

72. За змістом частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

73. Таким чином, зважаючи на приписи статтей 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

VIІ. Судові витрати

74. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2018 року залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2018 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді А.Г. Загороднюк

Н.В. Шевцова