Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 640/30798/20

адміністративне провадження № К/9901/47359/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2021 (суддя Аблов Є.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2021 (судді: Кобаль М.І. (головуючий), Бужак Н.П., Костюк Л.О.) у справі №640/30798/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Реккітт Бенкізер Хаусхолд енд Хелс Кер Україна» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Реккітт Бенкізер Хаусхолд енд Хелс Кер Україна» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 12 листопада 2020 року №00100040303 та №00099040303.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими, базуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2021, позов Товариства задоволено, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано.

4. Рішення судів вмотивовано тим, що сума податку на додану вартість (ПДВ), яка підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Тобто від`ємне значення податку, яке може бути заявлене до бюджетного відшкодування, розраховується за звітний період, а не в розрізі окремих операцій чи товару.

Також суди дійшли висновку, що позивач мав право на формування податкового кредиту з ПДВ по господарським операціям (маркетингові послуги) з контрагентами з огляду на реальність здійснення таких господарських операцій, які підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2021, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2021та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства у повному обсязі.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 19.10.2020 №2103/28-10-04-03-03/33696041, оформленого за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки Товариства щодо декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період липень 2020 року, з метою перевірки відповідності формування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог, зокрема:

- пункту 200.1, пп. «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та вимог Наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №159/28289 в результаті чого встановлено відсутність права у Товариства на отримання бюджетного відшкодування за липень 2020 року на суму 7 558 698 грн;

- підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду по декларації з ПДВ за липень 2020 року на суму ПДВ 1 389 607 грн, що призвело до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 1 389 607 грн.

Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано наступним.

Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування за липень 2020 року на суму 7 558 698 грн, оскільки імпортовані за період квітень, травень, червень, серпень, вересень та грудень 2019 року товари станом на 31.07.2020 були реалізовані, а тому при визначенні різниці між податковим зобов`язанням від їх реалізації та сформованого податкового кредиту при їх придбанні (імпорті) у Товариства не виникає від`ємного значення суми податку на додану вартість у періодах квітень, травень, червень, серпень, вересень та грудень 2019 року, по операціях з імпорту відсутня сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Також контролюючий орган дійшов висновку, що перевіркою не підтверджено економічну доцільність ТОВ «РЕККІТТ БЕНКІЗЕР ХАУСХОЛД ЕНД ХЕЛС КЕР УКРАЇНА» придбання у контрагентів послуг з просування товарів торгових марок замовника (маркетингових послуг). При цьому відповідач посилається на відсутність у позивача листів опитування, інформації про телефонні дзвінки та перелік телефонів по яким проводились опитування.

На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12 листопада 2020 року:

- №00100040303, яким позивачу відмовлено на врахування суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 7 558 698,00 грн;

- №00099040303, яким зменшено розмір від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 1 389 607,00 грн.

При розгляді справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем у рядку 20.2.1 декларації за липень 2020 року заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок в банку суму ПДВ в розмірі 7 558 698 грн.

У додатку Д3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» декларації з податку на додану вартість за липень 2020 року ТОВ «Реккітт Бенкізер Хаусхолд енд Хелс Кер Україна» відображено, що сума бюджетного відшкодування сформована по контрагенту, із зазначенням власного ІПН; звітний (податковий), період, у якому виникло від`ємне значення - « 04.2019», « 05.2019», « 06.2019», « 08.2019», « 09.2019», « 12.2019».

Так, під час проведення перевірки, на запит №1 від 23.09.2020 Товариством надано аналіз рахунку 281 «Товари на складі» у розрізі номенклатури, кількісних та вартісних показниках, із залишками на початок періоду, оборотами та залишками на кінець періоду.

Згідно даних рахунку 281 «Товари на складі» станом на 01.04.2019 у позивача обліковувались залишки імпортних товарів на складі у загальній вартості 195 134 162,00 грн (без ПДВ), протягом 2019 року Товариством імпортовано товарів загальною вартістю 1 262 283 823 грн та реалізовано товарів за 2019 рік вартістю 1 305 104 333,00 грн.

Станом на 31.07.2020 у ТОВ «Реккітт Бенкізер Хаусхолд енд Хелс Кер Україна» обліковується залишок товарів на складі вартістю 152 313 653,00 грн.

Контролюючий орган за результатами аналізу, дійшов висновку, що відповідно до рахунку 28 «Товари на складі» та з урахуванням вибуття запасів за обраним Товариством методом, станом на 31.07.2020, залишків товарів, які було імпортовано за період: квітень, травень, червень, серпень, вересень та грудень 2019 року не встановлено, тобто імпортовані за вказані періоди товари реалізовані у повному обсязі. Тобто фактично відповідач вважає, що від`ємне значення ПДВ розраховується щодо окремого товару, за яким нараховане ПДВ, а не за звітний період.

Також встановлено, що Товариство мало з господарські операції контрагентами ТОВ «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН КРЕМІНЬ», ТОВ «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ПЛЮС», ТОВ «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ЛЬВІВ», ТОВ «ЮНИС», ТОВ «МАНГО-ФАРМ», ПФ «ГАММА-55», ТОВ «МЕДІКАЛ СТРІТ», Фірма «ВОЛИНЬФАРМ» у формі ТОВ, ТОВ «МЕДФАРМ», ТОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД», ТОВ «АПТЕКАРЬ», ТОВ «ГАЛАФАРМ» в межах договорів про надання послуг. Предметом таких договорів було надання замовнику (позивачу) інформаційних, рекламних та маркетингових послуг стосовно товарів замовника, які полягали, зокрема в опитуванні покупців щодо торгівель марок позивача - наскільки вони є популярними та впізнаними для потенційних споживачів.

На підтвердження реальності господарських операцій за вказаними договорами позивач надав копії наступних документів: договори, додатки до договорів, заявки, таблиці з переліком та розрахунками вартості послуг, акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), звіти про надані послуги, податкові накладні, рахунки - фактури, платіжні доручення.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскільки на момент декларування бюджетного відшкодування ПДВ у липні 2020 року імпортований позивачем товар протягом квітня - червня, серпня, вересня та грудня 2019 року реалізовано, то від`ємне значення з ПДВ за вказані періоди, яке зазначене у розрахунку бюджетного відшкодування до декларації з ПДВ за липень 2020 року на суму 7 558 698 грн відсутнє.

Також відповідач стверджує, що позивачем не доведено яким чином маркетингові послуги (послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію та інші) вплинули на його взаємовідносини з постачальниками та замовниками лікарських засобів, чи вплинула отримана інформація на обсяги реалізації продукції, на стимулювання збуту продукції, політику цін, тощо.

9. Товариством надано заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач вказує на правильність висновків судів попередніх інстанцій про безпідставність тверджень контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вказує, у зв`язку з чим просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій просить залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій

10. Надаючи оцінку доводам скаржника у касаційні скарзі колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

11. Підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14.1 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника (підпункт 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між загальною сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за звітний період.

При цьому, жодною нормою Податкового кодексу України не передбачено, що від`ємне значення ПДВ розраховується щодо окремих операцій чи окремого товару.

Таким чином, при імпорті товарів бюджетному відшкодуванню підлягає та частина від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах до Державного бюджету України, тому незалежно від факту реалізації імпортованого товару, суми податку на додану вартість, сплачені платником податку до Державного бюджету України при імпорті придбаних у нерезидента товарів включаються до складу податкового кредиту та відповідно підлягають бюджетному відшкодуванню.

Судами встановлено, що матеріалами справи та актом перевірки (т.1 а.с.92) підтверджується, що за звітний період сума, розрахована в порядку 200.1 статті 200 Податкового кодексу України має від`ємне значення різниці між податковими зобов`язаннями та податковим кредитом з ПДВ в розмірі 7 558 698,00 грн та не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України.

Також судами встановлено, що заявлене до відшкодування ПДВ було сплачене позивачем при імпорті товарів, сплату ПДВ позивач підтвердив митними деклараціями, що не заперечувалося відповідачем та підтверджується доданими митними деклараціями до матеріалів справи.

Отже, враховуючи, що контролюючим органом не заперечується відсутність у позивача податкової заборгованості, наявність податкового кредиту з податку на додану вартість, що був сформований у минулих періодах (акт перевірки -т.1 а.с.92), та факт сплати відповідних сум до Державного бюджету України при імпорті товарів (митні декларації) колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що контролюючим органом було протиправно прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 12.11.2020 №00100040303, яким виявлено відсутність права на врахування суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 7 558 698,00 грн.

Таким чином, наведені скаржником підстави для касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій в зазначеній вище частині не знайшли свого підтвердження при касаційному розгляді цієї адміністративної справи.

12. Щодо податкового повідомлення - рішення від 12 листопада 2020 року №00099040303, яким зменшено розмір від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 1 389 607,00 грн.

Як вже зазначалось судом, підставою для відкриття провадження у цій справі слугували посилання скаржника на приписи пункту 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питань застосування пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України у правовідносинах щодо отримання від аптек послуг (маркетингових послуг), відповідач вважає, що операції в межах договорів про надання послуг (надання інформаційних, рекламних та маркетингових послуг) проведені не в межах господарської діяльності, оскільки позивачем не доведена їх економічна доцільність. Зокрема відповідач вказує на недоведеність позивачем яким чином отримані маркетингові послуги (послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію та інші) вплинули на його взаємовідносини з постачальниками та замовниками лікарських засобів, чи вплинула отримана інформація на обсяги реалізації продукції, на стимулювання збуту продукції, політику цін, тощо.

Оцінюючи наведені скаржником доводи, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово висловлювався відносно господарських операцій що пов`язані з наданням послуг (інформаційних, рекламних, маркетингових послуг та інших), в тому числі і щодо обставин виникнення права платника податку на формування податкового кредиту за такими господарськими операціями, доведення безпосереднього зв`язку таких операцій з господарською діяльністю платника податків, їх економічної доцільності (наявність ділової мети) та підтвердження таких операцій належними первинними документами.

Відповідні висновки та правові позиції містяться в постановах Верховного Суду у справах №804/839/16, №815/2126/15, №813/2781/17, №804/2949/16 та в багатьох інших.

З урахуванням зазначеного Суд критично оцінює посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питань застосування пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України у правовідносинах надання інформаційних, рекламних та маркетингових послуг, зокрема і в частині доведеності їх економічної доцільності (ділової мети).

При цьому касаційна скарга не містить інших підстав для касаційного оскарження судових рішень, що передбачені статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається з касаційної скарги, контролюючий орган фактично не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки обставин господарських операцій позивача з контрагентами. Проте слід зазначити, що висновки судів попередніх інстанцій в частині спірних правовідносин були зроблені судами на підставі зібраних, досліджених та проаналізованих доказів у цій справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

13. Наведене вище у сукупності дає підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів сторін.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій фактично зводяться до переоцінки обставин господарських операцій позивача з контрагентом проте положення статі 341 Кодексу адміністративного судочинства України не наділяють суд касаційної інстанції повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

14. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2021 слід залишити без задоволення.

15. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

16. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2021 у справі №160/1816/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова