Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.06.2020 року у справі №300/2162/19
Постанова КАС ВП від 28.03.2023 року у справі №300/2162/19

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2023 року

м. Київ

справа № 300/2162/19

адміністративне провадження № К/9901/15250/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №300/2162/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року (головуючий суддя Микитин Н.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року (головуючий суддя Старунський Д.М., судді: Качмар В.Я., Курилець А.Р.),

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.10.2019 №0002183306 на суму 2' 321' 170,90грн. з податку на доходи фізичних осіб; №0002193306 на суму 193430,91грн з військового збору.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.12.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2020, у задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій позивач просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.12.2019, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2020 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Ухвалою Верховного суду від 24.06.2020 відкрито касаційне провадження у справі №300/2162/19 за касаційною скаргою позивача.

Судом отримано відзив податкового органу на касаційну скаргу.

Поряд з цим, відповідач звернувся до суду з клопотанням про заміну сторони її правонаступником.

Ухвалою суду від 27.03.2023 розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 28.03.2023.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Враховуючи приписи статті 52 КАС України, якою встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив, - суд вбачає підстави клопотання відповідача про заміну сторони у справі її правонаступником задовольнити.

У справі, що розглядається, Верховний Суд з`ясував наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ст. 79, п.82.2 ст.82 ПК України та наказу №1375 від 21.08. 2019 посадовими особами ГУ ДПС в Івано-Франківській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 щодо достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати ПДФО та військового збору з отриманих доходів за період 01.01.2018 по 31.12.2018.

За результатами перевірки складено акт №118/09-19-33-06/ НОМЕР_1 від 04.10.2019, яким зафіксовано порушення позивачем: пп. 164.2.17 «д» п. 164.2 ст. 164, п. 177.11 ст. 177 ПК України в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з ПДФО в розмірі 1' 356' 936,72грн; п. 1.2 п.п. 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з військового збору в розмірі 154744,73грн.

20.10.2019 ОСОБА_1 подано заперечення на вказаний акт перевірки (а.с.18-19).

Листом від 22.10.2019 Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області надано відповідь на заперечення у відповідності до якої висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 04.10.2019 № 118/09-19-33-06/ НОМЕР_1 залишено без змін (а.с.16-17).

Висновки акту перевірки ґрунтуються на тому, що у 2018 році позивач отримав дохід у вигляді додаткового блага в сумі 10' 316' 315,09грн, що підтверджується інформацією, наданою АТ "УКРСОЦБАНК" в податковому розрахунку за формою № 1-ДФ про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб за ознакою "126" - дохід, отриманий платником податку як додаткове благо та довідкою від 17.09.2018 № 8229167. Разом з тим, вказаний дохід позивач не задекларував та не сплатив до бюджету відповідні суми ПДФО та військового збору.

Відтак, 25.10.2019 відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:

№0002183306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1' 856' 936,72грн та нараховано штрафні санкції на суму 464234,18грн;

№0002193306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 154744,73грн та застосовано штрафні санкції на суму 38686,18грн.

Прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення позивач вважав протиправними, такими, що підлягають скасуванню та звернувся з адміністративним позовом до суду.

В обґрунтування позову позивач вказує, що у нього відсутній обов`язок відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, у тому числі і військового збору з огляду на те, що такий борг погашено шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (квартири позивача). Крім того, позивач зазначає, що розмір безспірної заборгованості за вказаним Договором кредиту становить 3' 724' 644,45грн., яка підтверджується рішенням Постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків у справі №132/11 від 01.03.2011 та ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва по справі №6-3095/11 від 28.09.2011. Водночас банківська установа подала до контролюючого органу податковий розрахунок за формою №1-ДФ, в якій відобразила суму прощеної заборгованості, яка на думку позивача є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків неіснуючої заборгованості ОСОБА_1 за наведеним договором кредиту, що не базується на судовому рішенні. Як вважає позивач, податковий орган не взяв до уваги, що фактично у позивача не відбулося збільшення загального майнового стану чи приросту активів, а навпаки - відбулося зниження активів (отримання збитків), внаслідок чого відсутній об`єкт оподаткування в розумінні статті 14, пункту 163.1 статті 163, пункту 164.1 статті 164 ПК України.

Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що позивач не відобразив у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік дохід, отриманий як додаткове благо за ознакою "126", в сумі 10' 316' 315,09грн, у зв`язку з цим були прийнятті податкові повідомлення-рішення про збільшення позивачу грошового зобов`язання з ПДФО та з військового збору. Відповідач вказав, що для підтвердження виплачених доходів та надання документів, податковий орган надіслав запит на адресу позивача. У відповідь на цей запит, ОСОБА_1 надіслав лист з додатками, серед яких зокрема було долучено копію довідки від 17.09.2018 №8229167 про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу, чим підтвердив достовірність даних про суму виплаченого (нарахованого) позивачу доходу в розмірі 10' 316' 315,09грн, що зазначений у звітності форми 1-ДФ АТ "УКРСОЦБАНК" за період 01.01.2018 по 31.12.2018. Відтак, позивачу було відомо про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу із вказаної довідки виданої АТ "УКРСОЦБАНК", в якій зазначено про обов`язок позивача сплатити ПДФО та військовий збір з відображенням основної суми прощеного(анульованого) боргу в розмірі 10' 316' 315,09грн.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивач, в силу вимог частини першої статті 77 КАС України, не довів перед судом, що у спірному випадку мало місце отримання ним додаткового блага (списання/анулювання боргу) саме у вигляді курсової різниці, яка виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту).

Не погоджуючись з позицією судів попередніх інстанцій, вважаючи судові рішення такими, що винесені з порушенням норм матеріального і процесуального права, позивач оскаржив їх у касаційному порядку, вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій, всупереч положенням статті 90 КАС України, зроблено висновки, які не ґрунтуються на безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх доказів у справі. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає, що Банк задовольнив грошові вимоги по Договору кредиту у розмірі 3'724' 644,45грн, що встановлені рішенням Постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків у справі №132/11 від 01.03.2011 та ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва по справі №6-3095/11 від 28.09.2011, у повному обсязі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки набувши право власності на квартиру. Таким чином, з огляду на те, що загальний розмір заборгованості позивача перед Банком становить 3' 724' 644,45грн, при цьому, розмір звернення стягнення на предмет іпотеки становить 5' 564' 025,00грн - Банк зобов`язаний повернути позивачу різницю між розміром заборгованості та вартістю реалізації предмета іпотеки. Позивач посилається на висновки, викладені Верховним Судом у цивільних та господарських спорах про застосування норм права щодо кредитних правовідносин. Як наголошує позивач, останнім отримано довідку Банку про дохід у вигляді прощеного боргу без розрахунку, з незрозумілим розміром заборгованості, що за своєю правовою природою і економічною суттю не відповідає вимогам законодавства. З довідки слідує, що Банком як кредитором, здійснено зміну валюти зобов`язання з іноземної на гривню та визначено суму анульованого боргу в національній валюті, проте, без розрахунку таких сум, а лише з посиланням на дату офіційного курсу НБУ. Позивач вважає, що Банк неправомірно та безпідставно відобразив односторонні арифметичні розрахунки неіснуючої заборгованості позивача за Договором кредиту, що в свою чергу призвело до подання Банком податковому органу недостовірних даних, на підставі яких винесено протиправні податкові повідомлення-рішення. Зважаючи на викладене, позивач просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідач проти доводів касаційної скарги заперечив, вказав, що викладене у касаційній скарзі не відповідає обставинам справи та наявним у справі доказам. Як вбачається, між позивачем і Банком укладено Договір кредиту. Банк направив позивачу вимогу-повідомлення про порушення забезпеченого іпотекою зобов`язання та зазначив загальну суму заборгованості. Забезпечену іпотекою вимогу Банк задовольнив. Після здобуття Банком права власності на предмет іпотеки, загальний залишок заборгованості за Договором кредиту склав 37' 242' 765,42грн. У подальшому, Банком надано позивачу довідку про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу по основній сумі кредиту у розмірі 10' 316' 315,09грн, що підлягає оподаткуванню. За встановлених обставин, сума прощеного боргу (тіло кредиту) відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є додатковим благом і підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за 2018 рік. Як відзначає податковий орган, основна сума боргу платника податку анульована (прощена) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника у розумінні норм ПК України. Наведене відповідає економічній сутності доходу, оскільки при списанні заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом. Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію у подібних спорах. З урахуванням зазначеного, відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

У справі, що розглядається, на підставі матеріалів судами встановлено, що 29.10.2007 між позивачем та АБ СР "УКРСОЦБАНК" було укладено договір кредиту №67-22/340, згідно з яким Банк надав позивачу на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 400000 доларів США для придбання квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач взяв на себе зобов`язання повернути їх банку в порядку та на умовах, визначних у договорі, не пізніше 26.10.2029 (а.с. 111-116).

В забезпечення виконання зобов`язань за Договором кредиту між такими сторонами укладено 29.10.2007 іпотечний договір № 42.02-11/986, предметом якої виступає: чотирьох-кімнатна квартира АДРЕСА_2 та перебуває у власності ОСОБА_1 , згідно пункту 1.2 якого, за згодою сторін, предмет іпотеки оцінено в 2 525 000,00 грн.(за офіційним курсом на день складення договору складає 500 000,00 доларів США). За умовами цього договору іпотеки іпотекодавець передає іпотекодержателю майно, на яке відповідно до законодавства може бути звернено стягнення. Договір посвідчено нотаріально та зареєстровано в реєстрі за №470 (а.с.118-120).

Також, 29.10.2007 укладено договір поруки №335, за яким поручителем за вищевказаним кредитним договором виступило ТОВ "Фінансова компанія "ДЕКРА" (а.с.115-116).

ПАТ "УКРСОЦБАНК" направив позивачу вимогу-повідомлення про порушення забезпеченого іпотекою зобов`язання за кредитним договором від 06.11.2017 № 08.206-297/3341 та зазначив, що станом на 06.11.2017 загальна сума заборгованості складає 1' 004' 348,86 доларів США (а.с.54).

За результатами вказаної вимоги, 14.08.2018 Банк задовольнив забезпечену іпотекою вимогу та звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на квартиру АДРЕСА_3 . Згідно висновку суб`єкта оціночної діяльності ринкова вартість предмета іпотеки станом на 14.08.2018 визначена на рівні 5' 564' 025,00 грн (а.с.55).

Після здобуття Банком права власності на предмет іпотеки, залишок заборгованості за договором кредиту №67-22/340 від 29.10.2007 (за основною сумою, процентами, пенею та штрафними санкціями) за офіційним курсом НБУ станом на 14.08.2018 склав 37' 242' 765,42грн. (а.с.55).

ПАТ "УКРСОЦБАНК" 17.09.2018 ОСОБА_1 надано довідку №8229167 про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу, де вказано про отримання останнім доходу у вигляді прощеного (анульованого) боргу по основній сумі кредиту у розмірі 10' 316' 315,09грн., що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 1,5%, який необхідно самостійно сплатити до Державного бюджету України. Як стверджує позивач, вказана довідка ним отримана 27.09.2018 (а.с.55).

Як вважав податковий орган, позивач не відобразив у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік дохід, отриманий як додаткове благо за ознакою "126", в сумі 10' 316' 315,09грн, у зв`язку з цим були прийнятті податкові повідомлення-рішення про збільшення позивачу грошового зобов`язання з ПДФО та з військового збору

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.

Згідно пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 162.2.17 пункту 16.2 статті 162 ПК України, до якого згідно з підпунктом "д" включається суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Відсутність у підпункті "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (процентного) кредитором за його самосійним рішенням, була усунута шляхом внесення змін Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015.

Згідно з підпунктом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 01.01.2015) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

З викладеного слідує, що під додатковим благом розуміється основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.

У цій справі позивач стверджує, що Банком як кредитором, здійснено зміну валюти зобов`язання з іноземної на гривню та визначено суму анульованого боргу в національній валюті.

07.05.2015 набув чинності Закон України від 09.04.2015 №321-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань", згідно з яким підрозділ 1 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України доповнено пунктом 8 у наступній редакції: не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, непогашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Системний аналіз правових норм дає підстави для висновку, що за змістом наведених положень у разі, якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 28.07.2021 у справі №826/12872/17.

За наслідками розгляду справи суди вказали, що при анулюванні (прощенні) позивачу суми боргу за кредитом не були дотримані умови для застосування преференцій щодо сплати податку на доходи фізичних осіб, а саме, не відбулась зміна валюти зобов`язання на гривню, тому відповідач підставно не застосував положення пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України при проведенні перевірки та винесенні оскаржуваних рішень.

Як вбачається, у справі, що розглядається з оскаржуваних судових рішень не слідує, що між позивачем та банком було укладено угоду про зміну валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, а тому пункт 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень ПК України не врегульовує виниклі між сторонами спірні правовідносини.

Касаційний суд наголошує, що боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Сторонами не заперечується, що 29.10.2007 між позивачем та Банком укладено договір кредиту, згідно з яким Банк надав позивачу грошові кошти в сумі 400000 доларів США для придбання квартири. Позивач взяв на себе зобов`язання повернути їх банку в порядку та на умовах, визначених у договорі, не пізніше 26.10.2029

Як видно з матеріалів справи, ПАТ "УКРСОЦБАНК" направив позивачу вимогу-повідомлення про порушення забезпеченого іпотекою зобов`язання за кредитним договором та зазначив, що станом на 06.11.2017 загальна сума заборгованості складає 1' 004' 348,86 доларів США.

За результатами вимоги, Банк задовольнив забезпечену іпотекою вимогу та звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на квартиру. Згідно висновку суб`єкта оціночної діяльності ринкова вартість предмета іпотеки визначена на рівні 5' 564' 025,00грн.

Після здобуття Банком права власності на предмет іпотеки, залишок заборгованості за кредитним договором (основна сума, проценти, пеня, штрафні санкції) за офіційним курсом НБУ станом на 14.08.2018 склав 37' 242'765,42грн, про що Банком повідомлено позивача довідкою від 17.09.2018 (а.с.55).

Банком позивачу надано довідку від 17.09.2018 про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу, де вказано про отримання останнім доходу у вигляді прощеного (анульованого) боргу по основній сумі кредиту у розмірі 10' 316' 315,09грн., що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 1,5%, який необхідно самостійно сплатити до Державного бюджету України. Довідка позивачем отримана.

Таким чином, анульована кредитором основна сума кредитної заборгованості позивача за кредитним договором є доходом, який отриманий платником податку як додаткове благо, а тому такий дохід підлягає включенню до річного оподатковуваного доходу.

Банком повідомлено позивача про прощення (анулювання) боргу, тобто дотримано умови, з якими положення підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України пов`язують обов`язок платника податків відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Розглянувши посилання позивача на рішення Третейського суду, суди правильно вказали, що взаємовідносини позивача з Банком по кредитному договору від 29.10.2007 припинились не у 2011 році винесенням рішення Постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків у справі №132/11 та визначенням суми заборгованості, що підлягає сплаті, а у зв`язку прийняттям у 2018 році банком, як кредитором, рішення про анулювання позивачу кредитної заборгованості. Наведене підтверджується також листом Банку від 10.06.2019, що наданий позивачу, про відсутність претензій до фізичної особи ОСОБА_1 за кредитним договором від 29.10.2007 №67-22/340 (а.с.56).

За встановлених обставин анулювання (прощення) кредитором основної суми заборгованості за кредитом (тіло кредиту), суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що вказана сума у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є додатковим благом платника податку (позивача) та підлягає включенню до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Відтак, суди правомірно вважали доведеним порушення позивачем абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України та зазначили про обґрунтованість висновків контролюючого органу щодо нарахування позивачу грошового зобов`язання, де базою оподаткування визначено тіло кредиту.

КАС України встановлює, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, Суд відзначає, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують незгоду позивача з визначеними Банком розмірами сум коштів до моменту винесення спірних рішень контролюючого органу та необхідності сплати податкових зобов`язань. У цій справі не встановлено, що позивачем оспорювались дії Банку щодо прощення позивачу боргу у конкретно визначеній сумі.

Крім того, необхідно вказати, що обов`язок зі сплати податку не ставиться законодавцем у залежність від суми виданого та поверненого кредиту. Повернення позичальником основної суми боргу (наданих банком кредитних коштів), так і сплати процентів за кредитним договором з банком, обумовлені умовами самого кредитного договору.

Доводи касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до незгоди, у тому числі, з діями Банку, що не були оскаржені та не є предметом розгляду у цій справі, а також - переоцінки встановлених судами обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 52 343 349 350 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання відповідача про заміну сторони у справі її правонаступником задовольнити. Замінити Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43142559) правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області, як відокремленим підрозділом (філією) Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 43968084).

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року у справі №300/2162/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду