Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.03.2021 року у справі №807/1621/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2021 року

м. Київ

справа № 807/1621/15

адміністративне провадження № К/9901/27784/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду у складі судді Луцович М. М. від 30 жовтня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Гуляка В. В., суддів Коваля Р. Й., Судової-Хомюк Н. М. від 08 червня 2016 року у справі за позовом Головного управління ДПС у Закарпатській області до Дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Державна податкова інспекція у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Закарпатській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України; далі - позивач, контролюючий орган) звернулася до суду з позовом до Дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - відповідач, Підприємство), в якому просило надати дозвіл на погашення суми податкового боргу у розмірі 3943758,61 грн. за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначала, що за відповідачем обліковується несплачений податковий борг. У зв'язку з тим, що в добровільному порядку відповідач цю заборгованість не погасив, а вжиті контролюючим органом заходи для погашення податкового боргу за рахунок коштів, які перебувають у власності платника податку, виявились безрезультатними, а також з огляду на відсутність на рахунках Підприємства достатньої суми коштів, необхідної для виконання податкового обов'язку, позивач просив надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2016 року, позов задоволено повністю; надано контролюючому органу дозвіл на погашення суми податкового боргу у розмірі 3943758,61 грн. за рахунок майна Підприємства (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул.

Собранецька, буд. 39, код ЄДРПОУ - 31179046), вказаного в актах опису майна №3/23 від 20 березня 2015 року та №4/23 від 13 серпня 2015 року, на яке поширюється право податкової застави.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що контролюючим органом вжито всіх заходів щодо погашення податкового боргу відповідача, шляхом звернення до суду із вимогою про стягнення коштів такого платника податків з рахунків в банку, однак згідно інкасових доручень щодо списання коштів на виконання відповідного судового рішення з рахунків платника стягнуто лише 1039,58 грн. у зв'язку з відсутністю коштів, що є підставою для погашення суми боргу за рахунок майна Підприємства, що перебуває у податковій заставі.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Підприємство подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права та порушення процесуальних норм - - вирішення спору без повного та всебічного дослідження всіх обставин, що мають істотне значення для правильного розгляду справи, просило їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У доводах касаційної скарги посилається на помилковість позиції судів попередніх інстанцій й залишення ними поза увагою обставин того, що в статутному фонді Підприємства частка держави становить не менше 25 відсотків, а заставне майно належить до основних засобів, які забезпечують ведення виробничої діяльності, тому згідно приписів статей 1 та 2 Закону України від 29 листопада 2001 року №2864-III "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (далі - ~law21~) відсутні підстави для надання дозволу на погашення суми податкового боргу відповідача за рахунок коштів, отриманих від продажу майна, що перебуває у податковій заставі у відповідності до актів опису майна. Також стверджує, що однією із обов'язкових умов (обставин), наявність яких за правилами статті 95 Податкового кодексу України (далі - ПК України) зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом є, окрім іншого, відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, однак у ході розгляду справи позивачем не надано доказів відсутності на рахунках Підприємства грошових коштів, які можуть бути використані для погашення податкового боргу, й таким обставинам суди не надали належної правової оцінки.

Контролюючий орган у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Підприємство зареєстровано як юридична особа й знаходиться на податковому обліку в контролюючого органу.

З метою погашення Підприємством податкового боргу, що виник раніше, контролюючим органом винесено податкову вимогу від 04 лютого 2015 року №207-25, яка отримана відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 року у справі №807/688/15 задоволено позов Державної податкової інспекції у м.

Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області про стягнення з розрахункових рахунків Підприємства суми коштів у розмірі 3420348,33 грн. на погашення податкового боргу по податку на додану вартість. Дане рішення набрало законної сили.

З метою примусового виконання вказаного судового рішення видано виконавчий лист від 06 липня 2015 року.

Податковим керуючим на підставі рішення голови ліквідаційної комісії про опис майна платника податків у податкову заставу проведено опис майна Підприємства, за результатами якого складено відповідні акти, згідно яких описано: автомобільний підйомник, ідентифікатор НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, марка МАЗ, модель 6303, рік випуску 2005, колір жовтий, шасі НОМЕР_2, тип ТЗ спец-дорожний С, повна маса 20000 кг., об'єм двигуна V=14860 в кількості 1 штука вартістю 1792982,00 грн. ; автогрейдер марки ДЗ 98 В рік випуску 2003 № НОМЕР_3, двигун, шасі НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_5, в кількості 1 штука, вартістю 247797,00 грн. ; плавильно-зливочна машина Grafko Super Shot 125 DCRG, реєстраційнй номер НОМЕР_18, рік випуску 2004, заводський номер НОМЕР_6, двигун НОМЕР_7, маса 4205 кг., в кількості 1 штука, вартістю 388459,00 грн. ; самоскид МАЗ-551605,2005 року виписку, реєстраційний номер НОМЕР_8, модель 551605-221, колір оранжевий, шасі № НОМЕР_9, повна маса 33500 кг., об'єм двигуна V=14860, в кількості 1 штука, вартістю 415936,00 грн. ; самоскид МАЗ-551605,2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_10, модель 551605-221, колір оранжевий, шасі № НОМЕР_11, повна маса 33500 кг., об'єм двигуна V=14860, в кількості 1 штука, вартістю 415936,00 грн. ; автогрейдер GR - 165, рік випуску 2007, реєстраційний номер НОМЕР_12 заводський № НОМЕР_13, двигун № НОМЕР_14, повна маса 16000 кг., в кількості 1 штука, вартістю 400488,48 грн. ; автогрейдер GR - 165, рік випуску 2007, реєстраційний номер НОМЕР_15, заводський № НОМЕР_16, двигун № НОМЕР_17, повна маса 15050 кг., в кількості 1 штука, вартістю 501276,00 грн.

На виконання постанови суду контролюючий орган звертався до банківських установ, обслуговуючих платника податків, з інкасовими дорученнями на стягнення коштів за податковим боргом, а саме: інкасовим дорученням №185 від 02 липня 2015 року у ПАТ "Укрексімбанк", відповідно до якого списано коштів в сумі 39,58 грн. та яке в іншій частині повернуто без виконання у зв'язку із відсутністю коштів; інкасовим дорученням №186 від 02 липня 2015 року у ПАТ "Укрексімбанк", яке повернуто без виконання у зв'язку із відсутністю коштів; інкасовим дорученням №188 від 02 липня 2015 року у ПАТ "КомінвестБанк", яке повернуто без виконання у зв'язку із відсутністю коштів; інкасовим дорученням №190 від 02 липня 2015 року у АТ "УкрСибБанк", яке було повернуто у зв'язку з відсутністю коштів; інкасовим дорученням №194 від 02 липня 2015 року у АБ "Укргазбанк", відповідно до якої частково списано коштів сумі 1000 грн. та яке в решті було повернуто без виконання у зв'язку із відсутністю коштів.

Станом на 18 серпня 2015 року за відповідачем обліковується несплачений податковий борг в сумі 3943758,61 грн.

Посилаючись на вказані обставини та наявність підстав, установлених статтею 95 ПК України, контролюючий орган звернувся до суду із даним позовом про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Верховний Суд не погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважаючи їх передчасними та такими, що зроблені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 87.2 статті 87 ПК України (в редакції, чинній на момент звернення до суду із цим позовом) джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених пунктом 87.2 статті 87 ПК України, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до пунктів 88.1 та 88.2 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених пунктів 88.1 та 88.2 статті 88 ПК України, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з пунктів 88.1 та 88.2 статті 88 ПК України та не потребує письмового оформлення.

За приписами пунктів 88.1 та 88.2 статті 88 ПК України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені пунктів 88.1 та 88.2 статті 88 ПК України, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені пунктів 88.1 та 88.2 статті 88 ПК України, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно з пунктом 89.2 статті 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Як установлено пунктом 89.3 статті 89 ПК України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Порядок продажу майна, що перебуває у податковій заставі, врегульовано положеннями статті 95 ПК України.

Пунктами 95.1 та 95.2 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

За приписами пункту 95.3 цієї ж статті стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Зміст наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок майна такого платника, переданого у податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі приймається на підставі рішення суду.

Обов'язковими умовами (обставинами), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.

Сукупність вказаних обставин наділяє контролюючого орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

До предмету доказування у справі, що розглядається, входять обставини щодо переліку усіх відкритих платником податків банківських рахунків, наявність/відсутність на таких рахунках грошових коштів, необхідних для погашення наявної у відповідача суми податкового боргу, а також вчинення податковим органом дій щодо стягнення коштів з таких рахунків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами направлення позивачем інкасових доручень від 02 липня 2015 року на адресу банківських установ (ПАТ "Укрексімбанк ", ПАТ "КомінвестБанк ", АТ "УкрСибБанк" та АБ "Укргазбанк") такі платіжні інструменти повернулися без виконання (в переважній своїй більшості) у зв'язку з відсутністю грошових коштів.

Положення статей 11, 71, 86 КАС України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

Разом з тим, судами не з'ясовано обставин наявності чи відсутності у відповідача інших відкритих рахунків, крім вищезазначених (зокрема, не витребувано у податкового органу інформацію облікових даних відповідача), не перевірено чи вчинялися позивачем дії щодо стягнення коштів з усіх таких рахунків. В матеріалах справи відсутня актуальна інформація та її документальне підтвердження про діючі (на момент звернення з цим позовом до суду) рахунки у фінансових установах, обслуговуючих відповідача, та наявність чи відсутність на таких рахунках грошових коштів.

Залишено поза увагою судів й те, що всі інкасові доручення, на які посилається контролюючий орган як на обставину відсутності грошових коштів на рахунках Підприємства, складені 02 липня 2015 року та повернені банківськими установами 16 та 17 липня 2015 року, що, однак, не є беззаперечним доказом відсутності коштів на усіх рахунках платника податків у обслуговуючих його банках на час звернення із цим позовом до суду 20 серпня 2015 року.

Натомість у ході апеляційного провадження відповідач заперечував дотримання контролюючим органом всіх обов'язкових умов та виникнення у нього права на звернення до суду із даним позовом, що обґрунтовував обставинами сплати Підприємством протягом 2015 року податкових зобов'язань у сумі 3812514,00 грн. (у тому числі після липня 2015 року) та наявністю інкасового доручення від 02 липня 2015 року №191, відповідно до якого 17 липня 2015 року банком списано з його рахунку кошти у розмірі 501846,56 грн. на погашення податкового боргу.

Наведене, на переконання відповідача, спростовувало твердження контролюючого органу про відсутність на рахунках підприємства грошових коштів.

Однак належної правової оцінки таким доводам відповідача не було надано судом апеляційної інстанції. Більше того, визнавши інкасове доручення від 02 липня 2015 року №191 таким, що не є безумовною підставою для відмови у наданні дозволу на погашення суми податкового боргу в сумі 3943758,61 грн. за рахунок майна, на яке поширюється право податкової застави, апеляційний суд, однак, не навів обґрунтованих мотивів, за яких при виконанні банком цього платіжного інструменту та списання за ним з рахунку Підприємства відповідної суми коштів заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Окрім того слід зазначити, що Верховний Суд раніше вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні згаданих вище норм податкового законодавства в контексті схожих за своїм змістом правовідносин. Зокрема, у своїх постановах від 11 лютого 2020 року у справі №818/1604/16, від 31 березня 2020 року у справі №818/2857/14 та від 19 січня 2021 року у справі №808/3932/15 Верховний Суд сформулював правовий висновок про те, що у разі, якщо майно, яке описане в податкову заставу, належить до основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності, а частка державної власності в статутному капіталі платника податків становить не менше 25 %, і майно перебуває у платника податків на праві господарського відання, питання надання дозволу на погашення податкового боргу має вирішуватися з урахуванням положень ~law22~.

Отже, оскільки у справі, яка розглядається, відповідач звертає увагу на те, що в статутному фонді Підприємства частка держави становить не менше 25 відсотків, а заставне майно належить до основних засобів, які забезпечують ведення виробничої діяльності, то перевірка та встановлення таких обставин має значення для правильного вирішення спору.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, належним чином не перевірив такі фактичні дані.

Допущені судами при з'ясуванні обставин цієї справи недоліки щодо обсягу, змісту, необхідності та достатності доказів унеможливлюють формулювання правового висновку. Їх усунення можливе лише у разі відновлення судового розгляду справи судом першої інстанції.

Враховуючи вказане, судові рішення підставі статті 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в ході проведення якого необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2016 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

СуддіС. С. Пасічник І. А. Васильєва В. П. Юрченко