Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.10.2020 року у справі №520/5018/2020

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року

м. Київ

справа № 520/5018/2020

адміністративне провадження № К/9901/24467/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С. М.,

суддів: Бевзенка В. М., Кравчука В. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2020 (головуючий суддя:

Бадюков Ю. В. ) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від
11.09.2020 (головуючий суддя: Мінаєва О. М., судді: Макаренко Я. М., Донець Л. О.) у справі №520/5018/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУПФУ в Харківській області або відповідач), в якому просила:

визнати протиправним і скасувати рішення відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №7 управління застосування пенсійного законодавства ГУПФУ в Харківській області від 02.04.2020;

зобов'язати відповідача здійснити перерахунок її пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до частини четвертої статті 54 Закону України від
28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - ~law15~) у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з
01.01.2014 по 02.08.2014 відповідно до ~law16~ у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії зі віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше сплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 нарахування та виплата основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю мала здійснюватися у розмірах та на підставі ~law18~, а не в порядку та розмірах, встановлених постановами Уряду від
06.07.2011 №745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" та від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2020, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2020, позовну заяву залишено без розгляду у зв'язку з пропуском, встановленого статтею 122 КАС України, строку звернення з позовом до суду.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки пенсія є щомісячним платежем, то відповідно про порушення своїх прав позивачка мала дізнатися із моменту отримання пенсії у розмірі меншому, аніж встановлено законодавством.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивачка подала касаційну скаргу у якій просить суд касаційної інстанції їх скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Скаржниця наполягає, що нею не пропущений, встановлений КАС України, шестимісячний строк звернення до суду, позаяк про порушення свої прав остання дізналася лише на початку квітня 2020 року із рішення пенсійного органу, прийнятого за наслідками розгляду питання про перерахунок та виплату їй основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах, встановлених ~law19~ за період з 01.01.2014 по 02.08.2014. Відповідно, лише при розгляді по суті оскаржуваного рішення відповідача можливо визначити момент, з якого остання має право на перерахунок пенсії. Крім того, за позицією позивачки, інститут строку звернення до суду не може слугувати меті відмови у захисті порушеного права та меті легалізації триваючого порушення з боку держави. Таким чином, у разі порушення державним органом пенсійного законодавства, вимоги про виплату пенсії за минулий час, у тому числі і за рахунок непризначених чи неврахованих складових, можуть бут заявлені без обмеження будь-яким строком.

Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2020 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 27.01.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому останній з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з'ясував повноту фактичних обставин справи встановлених судами, перевірив правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка перебуває на обліку в пенсійному органу, є особою, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році 1 категорії, що підтверджується інформацією, зазначеною у посвідченні серії НОМЕР_1 від 07.10.2019, а також інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Дізнавшись про те, що виплата основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю здійснюється у розмірах, встановлених постановами Уряду №745 та №1210, ОСОБА_1 31.03.2020 звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.

За результатами розгляду заяви від 31.03.2020, пенсійним органом було прийнято рішення від 02.04.2020 про відмову ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії за спірний період, оскільки виплата призначеної пенсії (основної та додаткової) проводилася у порядку та розмірах, встановлених постановами Уряду №745 та №1210.

Вважаючи таке рішення протиправним, позивачка звернулася з цим позовом до суду.

Положеннями статей 1, 3 та 8 Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю України, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 46 Основного Закону України також встановлено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статей 22, 64 Конституції України право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб'єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку, якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.

Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб'єкт владних повноважень або суд у випадку визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб'єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.

Важливо, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.

При цьому, відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень заяви особи, до якої додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків, якщо інше прямо не передбачено законом.

Верховний Суд наголошує, що право на пенсію в Україні підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оскільки за чинним законодавством України особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках системи пенсійного забезпечення в Україні та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити в отриманні пенсії доти, доки право на пенсію передбачено чинним законодавством України.

У справі, яка розглядається, спір виник у зв'язку із незгодою позивачки із рішенням відповідача від 02.04.2020, прийнятому за наслідками розгляду заяви про перерахунок пенсії.

Натомість суди попередніх інстанцій, застосовуючи до позивачки наслідки, встановлені статтями 123, 240 КАС України у вигляді залишення позовної заяви без розгляду, не перевірили правомірність прийнятого пенсійним органом рішення, при тому, що таке рішення оскаржене позивачкою до суду у строк, встановлений статтею 122 КАС України (позовну заяву направлено на адресу суду засобами поштового зв'язку 14.04.2020). У такій спосіб, суди фактично позбавили останню права на гарантований Конституцією України та міжнародними актами права на судовий захист.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів Верховного Суду вважає, що оскаржувані судові рішення прийняті із неправильним застосуванням норм матеріального права, які гарантують право на соціальний захист у старості та порушенням норми процесуального права, а саме щодо права особи на справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спору у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту права на соціальний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 24.11.2020 у справі №815/460/18.

Згідно з частиною 1 статті 353 КАС України КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а касаційна скарга - задоволенню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2020 у справі №520/5018/2020 - скасувати.

Справу №520/5018/2020 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

В. М. Бевзенко

В. М. Кравчук