Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.11.2018 року у справі №826/13516/16

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 грудня 2018 року

Київ

справа №826/13516/16

адміністративне провадження №К/9901/40411/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.2017 року (Літвінова А.В.),

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 року (Судді: Кузьмишина О.М., Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.),

у справі № 826/13516/16

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Подільському районі) з вимогами про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.07.2016 року № 0028-13-05, яким визначено до сплати суму транспортного податку з фізичних осіб.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2017 року в задоволені позову відмовлено, оскільки автомобіль позивача марки TOYOTA, моделі LAND CRUISER 200, 2014 року випуску, підпадає під оподаткування транспортним податком в 2016 році. Підставою для такого висновку суду стало те, що наданий позивачем самостійно сформований з офіційного сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (http://www.me.gov.ua/Vehicles/CalculatePrice?lang=uk-UA) розрахунок середньоринкової вартості автомобіля сформований з урахуванням пробігу кілометражем у 90 000, який не підтверджений жодним доказом, а тому суд повторно сформував розрахунок, в якому застосував нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів визначений в додатку № 2 до Методики (27 тисяч кілометрів за рік), з врахуванням якого середньо ринкова вартість автомобіля, згідно сформованого на офіційному сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу марки TOYOTA, моделі LAND CRUISER 200, 2014 року випуску становить 1 047 967,20 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 року змінено мотивувальну частину постанови суду першої інстанції з тих мотивів, що Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» ухвалений 28.12.2014 року, тобто після 15.07.2014 року. Транспортний податок установлено в місті Києві 28.01.2015 року Положенням про транспортний податок, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.01.2015 року №58/923 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629», отже застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу України з урахуванням внесених Законом змін з метою оподаткування транспортним податком, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто у 2016 році. Таким чином, згідно з пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України у редакції, що діяла у період з 01 січня по 31 грудня 2016 року, об'єктом оподаткування були легкові автомобілі які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см, а згідно матеріалів справи, позивач є власником транспортного засобу TOYOTA, моделі LAND CRUISER 200 2014 року випуску, об'ємом двигуна 4461 см.куб. Тому відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення від 15.07.2016 року № 0028-13-05 діяв в межах встановленого законодавством порядку.

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погодившись з вищенаведеним рішеннями судів першої та апеляційної інстанції позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати судові рішення і прийняти нове, яким задовольнити позов.

Касаційну скаргу позивач обґрунтував тим, що судами не враховано, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним, оскільки: 1) згідно розрахунку, визначеного на сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, середньоринкова вартість належного йому автомобіля становить 854 831,26 грн., що є меншою вартості визначеної підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, за якої автомобіль підпадає під оподаткування транспортним податком; відповідачем до податкового повідомлення-рішення не було надано копію розрахунку середньоринкової вартості автомобіля, а врахований відповідачем пробіг взагалі не відповідає пробігу автомобіля позивача; 2) відповідачем взагалі не вказано, за який період нарахований транспортний податок; 3) податкове повідомлення-рішення прийнято після базового періоду, в якому повинно прийматись в розумінні вимог пп. 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України. Також судами не взятий до уваги принцип стабільності податкового законодавства, зокрема, стосовно змін до елементів податку.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до ухвали Верховного Суду від 05 листопада 2018 року справа розглядається в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, позивач, ОСОБА_2, є власником транспортного засобу марки TOYOTA, моделі LAND CRUISER 200, 2014 року випуску, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

15.07.2016 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0028-13-05, яким позивачу визначено до сплати суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000,00 грн за 2016 рік.

З наявних в матеріалах справи заперечень відповідача на позов вбачається, що транспортний податок визначений позивачу до сплати відповідачем за 2016 рік. При цьому у відповідності до листа відповідача від 13.12.2016 року № 7319/10/26-05-13-05 про надання інформації на запит представника позивача, відповідач зазначив на правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з відповідністю транспортного засобу позивача критеріям об'єкту оподаткування, встановленого на 2016 рік, процитувавши підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України.

Вищевикладені встановлені обставини спростовують посилання позивача в касаційній скарзі на не визначення відповідачем періоду, за який нарахований позивачу до сплати транспортний податок.

Щодо об'єкту оподаткування транспортним податком на 2016 рік суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (в редакції Закону України від 24.12.2015 році).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Законом України «Про державний бюджет України на 2016 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної, який станом на 01.01.2016 становив 1 378 грн.

Таким чином, об'єктом оподаткування у 2016 році є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років та середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн.

З 19.02.2016 року набрала чинності затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66 Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей їх віднесення до об'єктів оподаткування транспортним податком. Методикою передбачено, що Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Пунктом 2 вказаної Методики визначено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу.

Згідно із пунктом 4 Методики, інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством «Держзовнішінформ» до Мінекономрозвитку.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13 Методики).

Відтак, зі змісту підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України та Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66, вбачається, що повноваження та обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.

Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про середньоринкову вартість певного автомобіля із врахуванням його марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач та пробігу.

До того ж, здійснення розрахунку середньоринкової вартості автомобіля віднесено до повноважень Мінекономрозвитку, та така інформація може бути надана виключно цим органом.

Проте така інформація Мінекономрозвитку в матеріалах справи відсутня, а відповідачем до податкового повідомлення-рішення не було надано копію розрахунку середньоринкової вартості автомобіля, яка стала підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Як вбачається з наданих відповідачем суду першої інстанції заперечень на адміністративний позов, при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач керувався власними переконаннями щодо пробігу автомобіля, який належить позивачу (арк. справи 45-48). З огляду на викладене впевнитись у правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення неможливо.

Суд звертає увагу, що повнота з'ясування обставин у даній справі вимагає від судів витребування у відповідача або у Мінекономрозвитку, інформації, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, при цьому й інформації щодо пробігу транспортного засобу позивача, яка враховувалась при розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу позивача та впливає на визначення об'єкту оподаткування транспортним податком.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Разом з тим, за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, у відповідності до статті 77 КАС України, суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Крім цього суд звертає увагу, що позивач, не погодившись з визначеним йому контролюючим органом пробігом автомобілю, який був врахований при визначенні в податковому повідомленні-рішенні суми середньоринкової вартості, мав право скористатись процедурою, встановленою пп. 267.6.10 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України, яка передбачає, що у відповідності до пп. 267.6.10 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України фізичні особи - платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо: а) об'єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку; б) розміру ставки податку; в) нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об'єкт оподаткування, перехід права власності на об'єкт оподаткування, документів, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

До того ж суд не приймає посилання позивача в касаційній скарзі як на підставу для задоволення позову на те, що в розумінні вимог пп. 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, застосування з 01 січня 2016 року нового транспортного податку в редакції Закону України від 24 грудня 2015 року № 909-VIІI є передчасним внаслідок прийняття Закону пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду (2016 року), оскільки Закон України від 24 грудня 2015 року № 909-VIІІ, яким внесені зміни до транспортного податку на 2016 рік є чинним з 01.01.2016 року і неконституційним не визнавався, а тому його вимоги підлягають застосуванню до транспортного податку на 2016 рік.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги, та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 року у справі № 826/13516/16 скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко