Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.08.2019 року у справі №500/2252/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 листопада 2019 року

Київ

справа №500/2252/18

адміністративне провадження №К/9901/21705/19 №К/9901/23652/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М. М. (суддя-доповідач),

суддів: Гусака М. Б., Усенко Є. А.,

за участю секретаря судового засідання: Лупінос Я. В.,

учасники судового процесу:

позивач: ОСОБА_1,

представник позивача: Покотило Ю. В.,

представник відповідача: Мурована І. Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1, Головного управління ДФС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року (суддя Мірінович У. А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2019 року (головуючий суддя Пліш М. А., судді Шинкар Т. І., Судова-Хомюк Н. М. ) у справі №500/2252/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області (далі по тексту - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 жовтня 2018 року №00213401302, №00213421302, №00213391302.

Позов обґрунтовано тим, що будь-яких порушень податкового законодавства за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, позивач не допустив та не міг допустити, оскільки періодом, який підлягав перевірці був календарний 2015 рік, і навіть за умови отримання ОСОБА_1 додаткового блага у 2015 році, нарахування та сплата податків мала б відбутись у 2016 році. Наголошено, що на анулювання залишку боргу позивача за кредитним договором поширюється дія пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22 жовтня 2018 року №00213401302 в частині визначення ОСОБА_1 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування податкового зобов'язання на суму 831305,22 грн. та штрафних санкцій на суму 207826,30 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22 жовтня 2018 року №00213421302 в частині визначення ОСОБА_1 грошового зобов'язання зі сплати військового збору на суму 62347,89 грн. та штрафних санкцій на суму 15586,97 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішуючи спір, суди встановили, що 23 червня 2006 року між ОСОБА_1 та АКІБ "УкрСиббанк" укладено договір про надання кредиту № 11013672000 (додаткові угоди від 30 січня 2009 року №1,2 до договору про надання кредиту № 11013672000), згідно з яким ОСОБА_1 було надано в кредит грошові кошти у сумі 360000
швейцарських франків, що дорівнює еквіваленту 1470417,12 грн. за курсом НБУ на день укладення цього договору, під 8,99 відсотків річних зі строком остаточного повернення не пізніше 23 червня 2017 року (а. с.28-33).

11 червня 2012 року між AT "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект" був укладений договір факторингу №4, відповідно до якого права вимоги заборгованості (включаючи суму наданого кредиту, проценти, комісії, штрафні санкції та інші можливі платежі) за кредитним договором відступлені ТОВ "Кей-Колект".

4 березня 2015 року між ТОВ "Кей-Колект" (далі за текстом - кредитор) та ОСОБА_1 було укладено договір №11013672000/732733 про припинення зобов'язання переданням відступного. Пунктом 1.1 вказаного договору встановлено, що станом на 4 березня 2015 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 складає 332335,35 швейцарських франків, з яких: 262335,35 швейцарських франків - заборгованість по основній сумі кредиту; 70486,33 швейцарських франків - заборгованість за процентами (а. с.55).

Відповідно до пункту 1.2 зазначеного договору встановлено, що відступним є грошові кошти в еквіваленті 85000 доларів США, що станом на 4 березня 2015 року дорівнює 2125000 грн.

З дати отримання кредитором грошових коштів у гривневому еквіваленті 85000
доларів США, що за курсом долара США станом на 4 березня 2015 року дорівнює 2125000 грн., припиняються зобов'язання, які визначені кредитним договором, кредитор анулює залишок боргу за кредитним договором (пункт 2.1 договору №11013672000/732733).

Повідомленням про анулювання боргу від 19 березня 2015 року №143-16749 ТОВ "Кей-Колект" повідомило позивача, що 19 березня 2015 року прийняте рішення про анулювання (прощення) кредитної заборгованості останнього у загальному розмірі 247621,87 швейцарських франків, з яких, як свідчить розрахунок заборгованості, 177135,54 швейцарських франки - за основною сумою боргу, 70846,33 швейцарських франки - за процентами. Водночас, ТОВ "Кей-Колект" звернуло увагу позивача на те, що відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України анулювання суми заборгованості є його доходом, отриманим як додаткове благо, а тому останньому необхідно відобразити відповідну суму у річній податковій декларації та відповідно сплатити наступні податки та податкові платежі: податок на доходи фізичних осіб; військовий збір (а. с.86,163).

Згідно з наказом № 1745 від 10 вересня 2018 року посадовими особами Головного управління ДФС у Тернопільській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 щодо правильності нарахування та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт від 1 жовтня 2018 року №2199/19-00-13-06-16/ НОМЕР_1 (а. с.20-23).

Перевіркою встановлено порушення:

- підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 ПК України, а саме неподання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) за 2015 рік;

- підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, статтю 167, підпункт "в" пункту 176.1 статті 176, статті 179 ПК України, внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за 2015 рік у сумі 1150436,50 грн. ;

- пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, внаслідок чого донараховано військовий збір за 2015 рік у сумі 86328,41 грн.

Позивачем були подані заперечення на акт перевірки, але відповідно до листа від 18 жовтня 2018 року №3397/6/19-00-13-02-12/21446 висновки акта перевірки було залишено без змін (а. с.24-27,70).

На підставі вказаного акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення - рішення від 22 жовтня 2018 року (а. с.14-16):

- № 00213401302, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 1438045,62 грн., в тому числі 287609,12 грн. штрафних санкцій;

- № 00213421302, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 107910,51 грн., в тому числі 21582,10 грн. штрафних санкцій;

- № 00213391302, яким застосовано до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штраф) в розмірі 170 грн.

Задовольняючи частково вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що дія пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України поширюється саме на основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу проценти, прощені (анульовані) кредитором та суму прощеної (анульованої) кредитором курсової різниці. Оскільки позивачу було анульовано основну суму кредиту у розмірі 177135,54 швейцарських франків, суди вважали, що податок на доходи фізичних осіб та військовий збір мав би обчислюватися із вказаної суми, визначеної за офіційним курсом НБУ станом на 1 січня 2014 року (177135,54 швейцарських франків х 9,0253 = 1598701,39 грн. ).

Не погодившись з рішеннями судів, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове про визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в цілому.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що суди взагалі не надали будь-якої правової оцінки доводам позивача, що у період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року ним не було допущено жодних порушень податкового законодавства, що свідчить про порушення останніми вимог КАС України в частині обґрунтованості та вмотивованості судових рішень. На переконання скаржника, у разі отримання ним доходу у 2015 році сплата відповідних податків та подання декларації мали б відбутись у 2016 році, а тому перевірку було проведено поза межами періоду, який підлягав перевірці. Крім того, позивач вказує на порушення контролюючим органом строків прийняття податкових повідомлень-рішень після розгляду заперечень на акт перевірки, передбачених пунктом 86.8 статті 86 ПК України.

Головне управління ДФС у Тернопільській області також подало касаційну скаргу на судові рішення, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просило судові рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Мотивуючи вимоги поданої касаційної скарги, скаржник вказав на недоречність застосування судами до спірних правовідносин положень пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, оскільки зазначена правова норма підлягає застосуванню лише у разі проведення зміни валюти зобов'язання за кредитом з іноземної валюти у гривню. Наголошено також на тому, що кредитор повідомляв боржника про необхідність сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору та включив суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку (1-ДФ) із зазначенням ознаки доходу "126" - дохід, отриманий платником як додаткове благо

ОСОБА_1 також подано відзив, відповідно до якого позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, але задовольнити вимоги поданої ним скарги.

Обґрунтування, викладені у зазначеному відзиві, є аналогічними мотивам поданої позивачем касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційних скарг та відзиву, поданого позивачем, перевіривши правильність застосування судами матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Спірним питанням в межах даної справи є правомірність віднесення ДФС суми прощеної (анульованої) кредитором заборгованості до складу оподаткованого доходу як додаткового блага на підставі абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України. Вимоги ДФС щодо сплати позивачем військового збору, обрахованого з такої суми, та зобов'язання позичальника відобразити анульовану суму боргу у складі оподаткованого доходу шляхом подачі податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік є похідними за своєю суттю, оскільки безпосередньо пов'язані із нарахуванням фіскальними органами оподатковуваного доходу позивача як об'єкту оподаткування військовим збором.

Згідно з підпунктом 14.1.47 пункту 14.1. статті 14 ПК України (тут і далі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV підпунктом 14.1.47 пункту 14.1. статті 14 ПК України).

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

З аналізу наведених положень ПК України можна зробити висновок, що до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі.

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені пунктом 164.2 статті 164 ПК України.

В силу абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

У зв'язку з політичною та фінансовою кризою, яка сталася у 2014 році та спричинила девальвацію національної валюти в Україні, враховуючи скрутне становище, в якому опинилися позичальники - фізичні особи, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, з 7 травня 2015 року підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнений пунктом 8 на підставі Закону України "Про внесення змін доПК України щодо кредитних зобов'язань".

Метою запровадження вказаних положень є фактична реалізація положень Закону України "Про реструктуризацію кредитних зобов'язань з іноземної валюти в гривню", згідно з якими платникам податків надаються певні податкові преференції.

Відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Тобто, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

В силу колізійного принципу пріоритету норми акта, виданого пізніше, до правовідносин, які виникли у зв'язку із прощенням банками з 1 січня 2015 року боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, які не було погашено до 1 січня 2014 року та валюту зобов'язання за якими було змінено з іноземної на національну, застосовуються норми пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.

Застосування вимог абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено у постановах від 15 травня 2018 року (справа № 821/1594/17), від 19 липня 2019 року (справа №826/4240/18).

Отже, для правильного встановлення правової природи анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи) необхідною умовою є дослідження судом характеру угоди між кредитором та позичальником щодо відповідної реструктуризації боргу та прощення його частини.

Так, суди попередніх інстанцій встановили, що між ТОВ "Кей-Колект" та ОСОБА_1 було укладено договір від 4 березня 2015 року №11013672000/732733 про припинення зобов'язання переданням відступного. Повідомленням про анулювання боргу від 19 березня 2015 року №143-16749 ТОВ "Кей-Колект" повідомило позивача, що 19 березня 2015 року прийняте рішення про анулювання (прощення) кредитної заборгованості останнього. З розрахунку заборгованості, наданого ТОВ "Кей-Колект", суди встановили, що кредитором було анульовано (прощено) позивачу суму основного боргу у розмірі 177135,54 швейцарських франків та проценти у розмірі 70486,33
швейцарських франків.

Суди правильно вказали, що контролюючий орган помилково врахував суму анульованих позивачу процентів при обчисленні розміру податку на доходи фізичних осіб, оскільки останні не є доходом платника податків та, як наслідок, не підлягають оподаткуванню та декларуванню.

В той же час, всупереч наведеному вище правовому регулюванню, суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір між сторонами, помилково виходили з того, що оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб підлягає сума анульованого (прощеного) боргу у розмірі за офіційним курсом НБУ станом на 1 січня 2014 року, який було розраховано судами самостійно.

При вирішенні питання про можливість застосування преференцій щодо сплати податку на доходи фізичних осіб слід з'ясувати, чи відбулась зміна валюти зобов'язання на гривню, а також, чи є більшою різниця, що розрахована у відповідності до пункту 8 підрозділу І розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, яка не підлягає оподаткуванню, ніж сума боргу, що прощена кредитором позивачу. Якщо така різниця є меншою за розмір анульованого (прощеного) боргу, підстави стверджувати, що позивач внаслідок такого прощення отримав додаткове благо з настанням відповідних податкових наслідків відсутні.

Разом з тим, суди ні питання зміни валюти грошового зобов'язання при прощенні (анулюванні) боргу, ні питання співвідношення між курсовою різницею та сумою прощеного боргу не з'ясовували.

Слід зазначити, що для правовідносин, що виникають у сфері справляння податків, не має правового значення те, яким чином кредитор обліковував відповідну суму прощеного боргу у своєму бухгалтерському обліку, а визнання кредитором прощеного боргу позичальника його оподатковуваним доходом та надання до фіскальної служби відповідного податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, не впливає на податкові зобов'язання позивача.

Для належного вирішення даного спору слід також враховувати, що первісний кредитор (ПАТ "УкрСиббанк") відступив право вимоги за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_1, на користь ТОВ "Кей-Колект" відповідно до договору факторингу №4 від 11 червня 2012 року.

За змістом статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

При цьому приписи статті 1084 ЦК України передбачають різні умови відступлення банком права вимоги фінансовій установі - шляхом купівлі фактором права грошової вимоги або ж із метою забезпечення виконання зобов'язання.

Втім, матеріали адміністративної справи не містять, а суди не витребували відповідний договір факторингу, укладений між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект", з метою з'ясування предмету цього правочину, а саме які складові заборгованості ОСОБА_1 відступались банком фінансовій установі та у якій валюті відбулось відступлення права вимоги.

Також, суди попередніх інстанцій не надали жодної правової оцінки рішенню Лановецького районного суду Тернопільської області від 2 лютого 2015 року у справі №602/990/14-ц, відповідно до якого було задоволено позовні вимоги ТОВ "Кей-Колект" та стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ПП "Фортуна" на користь ТОВ "Кей-Колект" заборгованість за кредитним договором у розмірі 4430879,18 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ "УкрСиббанк ", ТОВ "Кей-Колект", третя особа - ОСОБА_2, про визнання частково недійсним договору факторингу залишено без задоволення (том 1 а. с.60-61).

Разом з тим, звертаючись до суду з адміністративним позовом, ОСОБА_1 вказував на наявність цього судового рішення, як на свідчення того, що ТОВ "Кей-Колект" не могло анулювати позивачу борг у розмірі 5755227,50 грн.

Крім того, заслуговують на увагу посилання, викладені у касаційній скарзі позивача, про відсутність в оскаржуваних судових рішеннях будь-яких мотивів щодо відхилення чи прийняття доводів ОСОБА_1 відносно неможливості, на його переконання, встановлення під час проведення податкової перевірки за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року порушень щодо несплати податку у 2016 році за попередній звітний період, а також відносно недотримання контролюючим органом приписів пункту 86.8 статті 86 ПК України при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Згідно із частиною четвертою зазначеної статті справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що порушення норм процесуального та матеріального права, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно надати оцінку усім доводам позивача, що стали підставою позову, а також на підставі належних та допустимих доказів з'ясувати: чи змінено під час реструктуризації боргу валюту зобов'язання за кредитним договором з іноземної на гривню; чи перевищує сума прощеного (анульованого) кредитором боргу за таким кредитним договором суму курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України. В залежності від встановленого - правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване та законне рішення.

Керуючись ст. 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління ДФС у Тернопільській області задовольнити частково.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2019 року у справі №500/2252/18 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

Повне судове рішення складено 26 листопада 2019 року.........................................

М. М. Гімон

М. Б. Гусак

Є. А. Усенко,

Судді Верховного Суду