Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.11.2018 року у справі №826/20300/16
Ухвала КАС ВП від 27.11.2018 року у справі №826/20300/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 826/20300/16

провадження № К/9901/19297/18, К/9901/19300/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Коваленко Н. В., Кравчука В. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу № 826/20300/16

за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний Банк «Хрещатик» Костенка Ігоря Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи: ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ПАТ «Комерційний Банк «Хрещатик» про визнання неправомірними дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

за заявами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний Банк «Хрещатик» Костенка Ігоря Івановича про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України (у складі колегії суддів: Кравцова О. В., Горбатюка С. А., Єрьоміна А. В.,) від 25 липня 2017 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У грудні 2016 року позивачі вернулися до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний Банк «Хрещатик» Костенка І. І. (далі - Уповноважена особа), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), треті особи: ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ПАТ «Комерційний Банк «Хрещатик», у якому просили:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо не внесення даних про позивачів до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Комерційний Банк «Хрещатик» за рахунок Фонду;

- зобов'язати Уповноважену особу подати до Фонду додаткову інформацію про позивачів, як вкладників ПАТ «Комерційний Банк «Хрещатик», яким необхідно здійснити виплату відшкодування на підставі додаткових договорів до договорів банківського вкладу, за рахунок Фонду;

- зобов'язати Фонд включити позивачів до Загального реєстру вкладників ПАТ «Комерційний Банк «Хрещатик», які мають право на отримання відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Комерційний Банк «Хрещатик» за рахунок коштів Фонду, на підставі додаткових договорів до договорів банківського вкладу.

2. В обґрунтування вказаних вимог позивачі зазначали, що між ними та ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 було укладено договори про відступлення права вимоги, за умовами яких останні (вкладники) передавали, а кожен із позивачів (новий вкладник) одержав часткове право вимоги виконання ПАТ «Комерційний Банк «Хрещатик», зобов'язань, що випливають з договорів банківського вкладу. У подальшому, на підставі вказаних договорів між позивачами, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 та ПАТ «Комерційний Банк «Хрещатик» було укладено додаткові договори, якими внесено зміни до догорів банківського вкладу, в частині відображення інформації про нових вкладників банку.

На думку позивачів, вказані обставини свідчать про те, що вони набули статусу вкладників банку в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI).

Водночас, не включення Уповноваженою особою позивачів до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, (далі - Перелік) те не передача сформованого Переліку до Фонду, а також не включення Фондом позивачів до загального реєстру вкладників, фактично позбавила їх права на відшкодування коштів, розміщених у ПАТ «Комерційний Банк «Хрещатик», тобто права на грошову виплату, що гарантована державою.

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2017 року позовні вимоги задоволено повністю.

4. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою відмовлено позивачам у задоволенні позовних вимог.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 липня 2017 року скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2017 року залишено в силі.

6. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, 18 вересня 2017 року Фонд та 21 вересня 2017 року Уповноважена особа звернулися до Верховного Суду України із заявами про її перегляд, з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), - неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Заявники просять скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 25 липня 2017 року та залишити в силі постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року.

7. Ухвалою судді Верховного Суду України від 28 вересня 2017 року відкрито провадження за вказаними заявами.

8. У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання пп. 1, 7 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року), 09 лютого 2018 року матеріали вказаних заяв передано на розгляд до Верховного Суду.

9. Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2018 року справу прийнято до провадження та об'єднано заяви Фонду та Уповноваженої особи в одне провадження для їх спільного розгляду і вирішення. Справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

10. Станом на 27 листопада 2018 року заперечення на заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 липня 2017 року, до Верховного Суду не надходили

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06 жовтня 2015 року між ПАТ «Комерційний Банк «Хрещатик» (банк) та ОСОБА_24 (вкладник) укладено договір банківського вкладу «Осінній оксамит» № 245D-627504 в Євро із щомісячним приєднанням (капіталізацією) процентів до суми вкладу. За умовами договору банк приймає грошові кошти вкладника на вкладний (депозитний) рахунок, що відкривається банком на його ім'я в сумі 68 930 євро на термін з 06 жовтня 2015 року по 06 квітня 2016 року. Банк повертає вкладнику суму вкладу та сплачує проценти на умовах та в порядку, встановлених договором.

12. Згідно з меморіальним ордером від 06 жовтня 2015 року № 245/8879 грошові кошти в сумі 68 930 євро надійшли на вкладний (депозитний) рахунок ОСОБА_24

13. 01 квітня 2016 року між ОСОБА_24 з однієї сторони та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, з іншої сторони було укладено аналогічні за змістом договори про відступлення права вимоги, за умовами яких ОСОБА_24 (вкладник) передав, а кожен із вказаних позивачів (новий вкладник) одержав часткове право вимоги виконання юридичною особою за законодавством України - ПАТ «Комерційний Банк «Хрещатик», зобов'язань, що випливають з договору банківського вкладу № 245D-627504.

14. У подальшому, ОСОБА_24 надав ПАТ «Комерційний Банк «Хрещатик» письмові повідомлення про те, що 01 квітня 2016 року на підставі ст. 516 Цивільного кодексу України ним здійснено відступлення права вимоги боргу по договору № 245D-627504 на користь нового вкладника (щодо кожного з вищезазначених позивачів), а також про те, що банку належить здійснити сплату боргу в розмірі суми відступлення права вимоги на користь нового вкладника (кожного з позивачів) та за його вказівками і вимогами.

15. Водночас, 01 квітня 2016 року між ПАТ «Комерційний Банк «Хрещатик», ОСОБА_24 та кожним із нових вкладників (вищезазначені позивачі, на користь яких відступлено право вимоги за договором банківського вкладу № 245D-627504) укладено додаткові договори до договору № 245D-627504, за умовами яких банк приймає грошові кошти вкладника (кожного із зазначених позивачів) на вкладний (депозитний) рахунок, що відкривається банком на їх ім'я на термін з 01 квітня 2016 року по 06 квітня 2016 року.

16. Також судами встановлено, що 16 грудня 2015 року між ПАТ «Комерційний Банк «Хрещатик» та ОСОБА_25 було укладено договори: банківського вкладу «Новорічний старт» № 245D-646144 на суму вкладу 10000 доларів США; банківського вкладу «Новорічний старт» № 245D-646147 на суму вкладу 1172,15 доларів США; банківського вкладу «Новорічний старт» № 245D-646152 на суму вкладу 10000 євро; банківського вкладу «Новорічний старт» № 245D-646153 на суму вкладу 8528,83 євро.

17. На виконання умов цих договорів на вкладні (депозитні) рахунки ОСОБА_25 надійшли відповідні кошти, що підтверджується меморіальними ордери від 16 грудня 2015 року: № 245/13846 (в сумі 10000 доларів США), № 245/13848 (в сумі 1172,15 доларів США), № 245/13847 (в сумі 10000 євро), № 245/13850 (в сумі (8528,83 євро).

18. 01 квітня 2016 року між ОСОБА_25 та ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 укладено подібні за змістом договори відступлення права вимоги, за умовами яких ОСОБА_25 (вкладник) передала, а зазначені позивачі одержали часткове право вимоги виконання юридичною особою - ПАТ «Комерційний Банк «Хрещатик» зобов'язань, що випливають з договорів № 245D-646144, № 245D-646147, № 245D-646152, № 245D-646153.

19. У подальшому, ОСОБА_25 надала банку письмові повідомлення про те, що 01 квітня 2016 року на підставі ст. 516 Цивільного кодексу України нею здійснено відступлення права вимоги боргу за договорами № 245D-646144, № 245D-646147, № 245D-646152, № 245D-646153 на користь нових вкладників: ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, а також про те, що банку належить здійснити сплату боргу в розмірі вищевказаної суми на користь зазначених нових вкладників та за їх вказівками і вимогами.

20. 01 квітня 2016 року між ПАТ «Комерційний Банк «Хрещатик», ОСОБА_25 та вищенаведеними позивачами укладено додаткові договори до договорів № 245D-646144, № 245D-646147, № 245D-646152, № 245D-646153, згідно з умовами яких банк приймає грошові кошти вкладника, на вкладний (депозитний) рахунок, що відкривається банком на ім'я кожного з них на термін з 01 квітня 2016 року по 16 червня 2016 року.

21. Також, 08 жовтня 2015 року між ПАТ «Комерційний Банк «Хрещатик» та ОСОБА_26 укладено договір банківського вкладу «Осінній оксамит» № 245D-628187 в доларах США із щомісячним приєднанням (капіталізацією) процентів до суми вкладу (6 місяців), за умовами якого банк приймає грошові кошти ОСОБА_26 (вкладника) на вкладний (депозитний) рахунок, що відкривається банком на його ім'я в сумі 11867,45 доларів США на термін з 08 жовтня 2015 року по 08 квітня 2016 року. Банк повертає вкладнику суму вкладу та сплачує проценти на умовах та в порядку, встановлених договором.

22. Згідно з меморіальним ордером від 08 жовтня 2015 року № 245/9084, на виконання умов зазначеного договору, грошові кошти в сумі 11867,45 доларів США надійшли на вкладний (депозитний) рахунок ОСОБА_26

23. Разом з цим, 01 квітня 2016 року між ОСОБА_26 з однієї сторони та ОСОБА_21, ОСОБА_22 з іншої сторони, укладено договори відступлення права вимоги, за умовами яких ОСОБА_26 передав, а вказані позивачі одержали часткове право вимоги виконання ПАТ «Комерційний Банк «Хрещатик» зобов'язань, що випливають з договору банківського вкладу № 245D-628187.

24. Того ж дня ОСОБА_26 надав банку письмові повідомлення про те, що ним здійснено відступлення права вимоги боргу за договором № 245D-628187 на користь нових вкладників: ОСОБА_21, ОСОБА_22, а також про те, що банку належить здійснити сплату боргу на користь нових вкладників та за їх вказівками і вимогами.

25. Водночас, 01 квітня 2016 року між ПАТ «Комерційний Банк «Хрещатик», ОСОБА_26 та вищенаведеними позивачами укладено додаткові договори до договору банківського вкладу № 245D-628187, за умовами яких банк приймає грошові кошти вкладника (позивачів), на вкладний (депозитний) рахунок, що відкривається банком на ім'я кожного з них на термін з 01 квітня 2016 року по 08 квітня 2016 року.

26. 05 квітня 2016 року Національний банк України прийняв постанову № 234 «Про віднесення ПАТ «Комерційний Банк «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних. Того ж дня виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 463 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Комерційний Банк «Хрещатик» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», відповідно до якого розпочато процедуру виведення ПАТ «Комерційний Банк «Хрещатик» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 05 квітня 2016 року до 04 травня 2016 року включно, та призначено Уповноважену особу Костенка І. І. строком на один місяць з 05 квітня 2016 року до 04 травня 2016 року включно.

27. Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 21 квітня 2016 року № 560 продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ «Комерційний Банк «Хрещатик» з 05 травня 2016 року до 04 червня 2016 року включно.

28. 02 червня 2016 року Національний банк України прийняв рішення № 46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Комерційний Банк «Хрещатик».

29. Відповідно до вказаного рішення виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 03 червня 2016 року № 913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Комерційний Банк «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно якого розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Комерційний Банк «Хрещатик» з 06 червня 2016 року по 05 червня 2018 року включно.

30. З 09 червня 2016 року Фондом розпочато виплати коштів вкладникам вказаного банку.

31. З метою включення в перелік вкладників та виплати гарантованої суми відшкодування за вкладами, позивачі звернулися із відповідними заявами до Фонду та до Уповноваженої особи, однак останній повідомив листами позивачів про те, що вони не включені до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів, в зв'язку з тим, що вкладні рахунки на їх ім'я не відкривалися.

Водночас, Фонд, посилаючись на положення Закону № 4452-VI, запропонував позивачам звернутися до Уповноваженої особи для вирішення порушених у зверненнях питань.

32. Не погоджуючись з вказаними діями відповідачів, позивачі звернулися до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

33. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що Уповноваженою особою не доведено наявність правових підстав для не включення позивачів до переліку вкладників ПАТ «Комерційний Банк «Хрещатик», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, на підставі додаткових договорів до договорів банківського вкладу, а тому така бездіяльність відповідача суперечить вимогам Закону № 4452-VI та є протиправною.

34. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що за своєю правовою природою договір про відступлення права вимоги є лише підставою для заміни кредитора у зобов'язанні іншою особою. Однак, укладення такого договору не замінює основного правочину, з якого виникли відносини сторін.

Саме по собі «визнання» банком позивачів вкладниками на підставі названих вище тристоронніх договорів, які є додатковими угодами до договорів банківських вкладів між банком та третіми особами - не є безумовною і достатньою підставою для визнання цих осіб такими, що набули права на відшкодування гарантованих сум за рахунок коштів Фонду, оскільки сум вкладів ними (або на їх користь) у банку розміщено не було.

35. Вищий адміністративний суд України скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі постанову суду першої інстанції погодився з висновками останнього про задоволення позовних вимог.

36. До такого висновку суд касаційної інстанції дійшов виходячи з того, що передбачені Законом № 4452-VI гарантії за вкладом поширюються на осіб, які мають статус вкладника неплатоспроможного банку. Тобто право на відшкодування коштів за вкладом у неплатоспроможному банку за рахунок коштів Фонду (в межах гарантованої суми відшкодування) мають ті фізичні особи, чиї кошти було залучено банком на підставі договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката.

37. Водночас, Вищий адміністративний суд України вказував, що окрім укладення договорів відступлення права вимоги, між позивачами, банком та первісними вкладниками також були укладені додаткові договори до договорів банківських вкладів, якими преамбули цих договорів викладені в новій редакції відповідно до якої кожен з позивачів є вкладником від якого банк приймає грошові кошти на вкладний (депозитний) рахунок.

38. У зв'язку з наведеним, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що кредиторські вимоги позивачів ґрунтуються не на договорах про відступлення прав вимоги, а є наслідком внесення змін до основних договорів.

IV. ДОВОДИ ЗАЯВ

39. У заявах про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 липня 2017 року Уповноважена особа та Фонд, посилаються на неоднакове застосування судом касаційної інстанції ст. 2, 26 Закону № 4452-VI, у спорах, предметом яких є оцінка правомірності дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не включення до відповідних переліків вкладників банківських установ, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, фізичних осіб, яким було відступлено право вимоги за договорами банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку.

40. На обґрунтування заяв надано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 20 жовтня 2016 року (№ К/800/47207/15), від 29 березня 2017 року (№ К/800/4804/16) від 06 липня 2017 року (№ К/800/50308/15, К/800/53091/15).

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

41. Перевіривши наведені у заявах доводи, Суд дійшов висновку що заяви Уповноваженої особи та Фонду про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 липня 2017 року задоволенню не підлягають.

42. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України в редакції Закону № 2136-VIII заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

43. Проте аналіз рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та рішень, копії яких надано для порівняння, не дає підстав вважати, що суд неоднаково застосував норми матеріального права.

44. Так, у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України погодився з висновком суду першої інстанції про протиправність дій Уповноваженої особи щодо не включення позивачів до переліку вкладників ПАТ «Комерційний Банк «Хрещатик», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, оскільки відповідно до договорів банківських вкладів, з урахуванням змін внесених до них додатковими договорами, кожен з позивачів є вкладником від якого банк приймає грошові кошти на вкладний (депозитний) рахунок.

45. Натомість у справах, копії рішень Вищого адміністративного суду України в яких надано для порівняння, суд виходив із того, що позивачі не є вкладниками відповідних банків у розумінні Закону № 4452-VI, та не набули права на отримання коштів за рахунок Фонду, оскільки вони з банком не укладали відповідні договори банківського вкладу та не є сторонами таких договорів. Разом з цим, у наданих для порівняння рішеннях, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що договори відступлення права вимоги, сторонами яких є позивачі, є лише підставою для заміни кредитора у зобов'язанні іншою особою. Укладення такого договору не змінює основного правочину, з якого виникли відносини сторін, зокрема договору банківського вкладу між банком та вкладником. У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що позивачів у цих справах правомірно не включили до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

46. Верховним Судом України неодноразово зазначалося про те, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

47. Аналіз рішення, про перегляд якого подано заяви, та рішень, на які робиться посилання як на приклад неоднаковості у застосуванні норм матеріального права, дає підстави вважати, що вони ухвалені цим судом за інших фактичних обставин справи.

48. У справі, що розглядається, висновки Вищого адміністративного суду України ґрунтуються на тому, що між первісними вкладниками, банком та позивачами було укладено додаткові договори, якими було внесено зміни до договорів банківського вкладу та згідно цих змін останні набули статусу вкладників.

49. Водночас у наданих для порівняння рішеннях Вищого адміністративного суду України вимоги позивачів ґрунтувалися лише на договорах відступлення права вимоги за договорами банківського вкладу (рахунку), укладених між позивачами та відповідними вкладниками. При цьому, жодне з наданих для порівняння рішеннях Вищого адміністративного суду України, не містить посилання на обставини щодо укладення додаткових договорів до договорів банківського вкладу, які б змінювали ці договори в частині відображення інформації щодо вкладників, та відповідних висновків щодо цього.

50. Наведене свідчить про те, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії судових рішень в яких додано до заяви. Ухвалення різних за змістом судових рішень зумовлено наявністю різних обставин, які були встановлені судами при розгляді зазначених справ.

51. Разом з цим, надані для порівняння рішення не містять іншого, ніж в оскаржуваному рішенні, тлумачення норм матеріального права, про які йдеться у заявах Уповноваженої особи та Фонду.

52. Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального при вирішенні спорів щодо не включення до відповідних переліків вкладників банківських установ, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, фізичних осіб, яким було відступлено право вимоги за договорами банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку.

53. Частиною 1 ст. 244 КАС України передбачено, що суд відмовляє у задоволенні заяви, зокрема, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

54. Враховуючи вищенаведене та відповідно до ч. 1 ст. 244 КАС України, Суд дійшов висновку, що у задоволенні заяв Уповноваженої особи та Фонду про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 липня 2017 року слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 241, 242, 244 КАС України, пп. 1 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VІІІ, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяв Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний Банк «Хрещатик» Костенка Ігоря Івановича про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 липня 2017 року у справі № 826/20300/16 - відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді Н. В. Коваленко

В. М. Кравчук