Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 листопада 2018 року

м. Київ

справа №825/277/16

касаційне провадження №К/9901/25611/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.02.2016 (суддя Кашпур О.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2016 (головуючий суддя - Губська Л.В., судді: Ісаєнко Ю.А., Оксененко О.М.) у справі № 825/277/16 за позовом Приватного виробничо-торгівельного підприємства «Джі-Ен-Ел» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області, Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області про стягнення пені за несвоєчасне бюджетне відшкодування з податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И В:

Приватне виробничо-торгівельне підприємство «Джі-Ен-Ел» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області та Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області, в якому просило стягнути з Державного бюджету України на його користь 217481,81 грн. пені за несвоєчасне бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за травень 2015 року в сумі 1641457,00 грн., а також 128443,06 грн. пені за несвоєчасне бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за липень 2015 року в сумі 1681795,00 грн.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 25.02.2016 позов задовольнив у повному обсязі.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11.04.2016 залишив постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.02.2016 без змін.

Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області оскаржило їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач-2 просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.02.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, зазначає, що бюджетне відшкодування податку на додану вартість здійснено позивачу у встановлені чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством терміни.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.06.2015 Приватним виробничо-торгівельним підприємством «Джі-Ен-Ел» подано до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2015 року, згідно з якою заявлено до відшкодування з бюджету суму податку на додану вартість у розмірі 1641457,00 грн., та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

Крім того, 19.08.2015 позивачем подано до органу доходів і зборів податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2015 року, відповідно до якої заявлено до відшкодування з бюджету суму податку на додану вартість у розмірі 1681795,00 грн., та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

Контролюючим органом здійснено камеральні перевірки даних, задекларованих Приватним виробничо-торгівельним підприємством «Джі-Ен-Ел» у податковій звітності з податку на додану вартість за травень 2015 року та липень 2015 року, за наслідками яких складено довідки у формі висновків від 10.07.2015 № 295/25-26-15-01-38/14224080 та від 09.09.2015 № 410/25-26-15-01-38/14224080.

За результатами здійснених контрольних заходів відповідачем-1 не виявлено невідповідності (недостовірності) заявлених Приватним виробничо-торгівельним підприємством «Джі-Ен-Ел» сум бюджетного відшкодування.

Відповідно до пунктів 200.7, 200.10 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно з пунктом 200.11 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право контролюючим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За правилами пунктів 200.12, 200.13 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

У справі, що розглядається, суди встановили, що органом доходів і зборів за результатами перевірок визнано право позивача на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість і підтверджено достовірність розрахунку заявлених до відшкодування сум.

Враховуючи, що датою закінчення перевірок було 10.07.2015 та 09.09.2015 відповідно, то відповідач-1 був зобов'язаний у п'ятиденний строк із вказаних дат подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновки із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій з'ясовано, що фактично суму податку на додану вартість за травень 2015 року в розмірі 1641457,00 грн., а також суму податку на додану вартість за липень 2015 року в розмірі 1681795,00 грн. відшкодовано Приватному виробничо-торгівельному підприємству «Джі-Ен-Ел» з бюджету 30.12.2015, що підтверджується відповідною випискою з банку від 11.01.2016.

Згідно з пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що в разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вимог та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом доходів і зборів за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державної казначейської служби України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Протягом п'яти операційних днів після отримання зазначеного висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, повинен видати платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

На суми податку, не відшкодовані протягом визначених статтею 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) строків, які вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість, нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення, безвідносно до причин нездійснення такого відшкодування.

Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 03.06.2014 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Завод «Південкабель» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про стягнення суми, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.02.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2016 у справі № 825/277/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк