Історія справи

Постанова КАС ВП від 27.09.2023 року у справі №560/156/23
Постанова КАС ВП від 27.09.2023 року у справі №560/156/23
Постанова ВАСУ від 22.01.2025 року у справі №560/156/23
Постанова ВАСУ від 22.01.2025 року у справі №560/156/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 560/156/23

адміністративне провадження № К/990/24512/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.

суддів: Коваленко Н.В., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.04.2023 (суддя Матущак В.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 (колегія суддів: Залімський І. Г., Сушко О.О., Мацький Є.М.) у справі №560/156/23 за позовом ОСОБА_1 до Красилівської міської ради Хмельницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. Позивач звернувся до суду з позовом до Красилівської міської ради, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Красилівської міської ради від 12.07.2022 №739.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішення виконавчого комітету Красилівської міської ради Хмельницької області від 12.07.2022 №739, яким погоджено ОСББ "Добробуд-2010" встановлення шести обмежувачів руху на території, прилеглій до багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки внаслідок його прийняття відбулося порушення його прав, як власника нежилого приміщення (офісу) на першому поверсі вказаного будинку (магазин "Банк пива").

3. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.04.2023, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023, закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України.

4. Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм процесуального права, просить їх скасувати та направити на продовження розгляду.

5. Верховний Суд ухвалою від 27.07.2023 відкрив касаційне провадження.

6. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

7. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами встановлено, що згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 01.02.2023, земельна ділянка з кадастровим номером 6822710100:01:002:0795, яка розташована: АДРЕСА_1 , перебуває у приватній власності Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Добробут-2010" та має цільове призначення 02.03 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, площа 0,3449.

9. Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно ОСОБА_1 має у власності нежиле приміщення - офіс за адресою АДРЕСА_1 .

10. Рішенням Виконавчого комітету Красилівської міської ради №739 від 12.07.2022 "Про погодження ОСББ "Добробуд-2010" встановлення обмежувачів руху по АДРЕСА_1 " погоджено ОСББ «Добробут - 2010» встановлення шести обмежувачів руху на території, прилеглій до багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 .

11. Позивач вважає, що оскаржуваним рішенням порушено його права як члена територіальної громади, внаслідок незаконного облаштування майданчику для паркування біля житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Крім того позивач вказує на протиправні дії Красилівської міської ради щодо неналежного виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.05.2022 по справі №560/4195/22.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходили з того, що вимоги позивача зводяться до правовідносин, які виникли через невиконання судового рішення у справі №560/4195/22 за наслідками розгляду відповідачем звернення ОСОБА_2 - батька позивача.

Позивач не надав доказів, які б підтвердили його - ОСОБА_1 безпосереднє звернення до відповідача, а також наявність факту порушеню його прав та законних інтересів.

Суди вказали, що із заявами про скасування оскаржуваного рішення позивач до виконкому не звертався, тобто жодних заходів досудового вирішення спору ним не вживалось.

Суди дійшли висновку, що оскаржуване рішення виконавчого комітету Красилівської міської ради від 12.07.2022 №739 є правовим актом індивідуальної дії, оскільки відповідає всім його ознакам, а саме: не містить загальнообов`язкові правила поведінки, а передбачає індивідуальні приписи щодо погодження ОСББ "Добробуд-2010" на встановлення шести обмежувачів руху, тобто адресовані конкретному суб`єкту; не регулює певний вид суспільних відносин, а спрямоване на виникнення конкретних правовідносин; не розраховане на багаторазове застосування, а вичерпує свою дію після встановлення обмежувачів.

Суди вважають, що рішення виконавчого комітету Красилівської міської ради від 12.07.2022 №739 не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні статті 19 КАС, не тягне виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача, тому не може бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

13. В касаційній скарзі позивач посилається на помилковість висновків судів попередніх інстанцій, вказує, що оскаржуване рішення порушує його права та зачіпає інтереси, оскільки стосується благоустрою прибудинкової території, де знаходиться його нерухоме майно.

Зазначає про відсутність обов`язку попереднього звернення до суб`єкта владних повноважень з приводу досудового вирішення спору.

Також вважає, що обставини, встановлені судовим рішенням у справі № 560/4195/22, в якій безпосередньої участі позивач не брав, є належним правовим обгрунтуванням позовних вимог.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Згідно зі ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

15. Завданням адміністративного судочинства, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час розгляду справи судами), є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

16. В контексті завдань адміністративного судочинства (ст. 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тому для відкриття провадження у справі недостатньо лише твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.

17. Статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

18. За своїм смисловим навантаженням термін «законний інтерес» є тотожним «охоронюваному законом інтересу», оскільки саме законність обумовлює надання інтересу правової охорони.

Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004, згідно з яким поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

19. Ознаки, притаманні законному інтересу, визначені у вже згадуваному рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004. Поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який:

а) виходить за межі змісту суб`єктивного права;

б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони;

в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб;

г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права;

д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом;

є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Розмежовуючи суб`єктивне право, і пов`язаний з ним інтерес, Конституційний Суд України зазначає, що перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: "Дозволено все, що передбачено у законі", а друге - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: "Дозволено все, що не забороняється законом".

Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб`єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов`язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість.

Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимось конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб`єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.

20. З огляду на вимоги статтей 2 6 КАС України, об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень.

21. Для визначення інтересу як об`єкту судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об`єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.

Зі змісту наведених правових норм випливає, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки:

(а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;

(б) пов`язанний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;

(в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;

(г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»);

(д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Вказана правова позиція сформована в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 522/3665/17

22. При з`ясуванні статусу позивача як «потерпілого», Суд керується практикою, напрацьованою Європейським судом з прав людини. Поняття «потерпілий» має автономне значення (не залежить від національного законодавства) і має значення лише для цілей застосування Конвенції. Водночас, підходи ЄСПЛ мають важливе методологічне значення для розвитку практики національних судів.

Щодо скарг, які стосуються компаній, Суд вважає, що фізична особа не може скаржитися на порушення своїх прав під час судового розгляду, стороною якого він або вона не є, навіть якщо він або вона був акціонером і (або) директором компанії, яка є стороною судового розгляду. Незважаючи на те, що в певних обставинах єдиний власник компанії може вимагати визнання його / її «жертвою» в значенні статті 34 Конвенції у випадках, коли щодо його або її компанії були вжиті оспорювані заходи, в інших випадках ігнорування правоздатності компанії може бути виправдано тільки у виняткових обставинах, зокрема, коли явно встановлено, що компанія не має можливості звернутися до Суду через органи, засновані на підставі її статуту, або (в разі ліквідації) через своїх арбітражних керуючих (Centro Europa 7 S.r.l. та Ді Стефано проти Італії [ВП], № 38433/09, п. 92, від 7 червня 2012).

23. Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно має у власності нежиле приміщення - офіс за адресою АДРЕСА_1 .

Саме за цією адресою оскаржуваним рішенням Виконавчого комітету Красилівської міської ради №739 від 12.07.2022 погоджено ОСББ «Добробут - 2010» встановлення шести обмежувачів руху на території, прилеглій до багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Вказане рішення виконкому стосується благоустрою прибудинкової території за адресою, за якою находиться нежитлове приміщення, що перебуває у власності позивача, а тому безпосередньо стосується прав та інтересів позивача, за захистом яких він може звернутися до суду.

24. Так, дійсно рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.09.2021 у справі №560/10805/21 визнано протиправною бездіяльність Красилівської міської ради Хмельницької області при розгляді звернення ОСОБА_2 від 17.06.2021. Зобов`язано Красилівську міську раду Хмельницької області повторно розглянути звернення ОСОБА_3 від 17.06.2021 по суті його скарги, з дотриманням вимог Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР "Про звернення громадян" та встановленого судом у цій справі.

На виконання зазначеного рішення, Красилівською міською радою ОСОБА_3 надано відповідь №К/1220/08-29/21 від 12.10.2021, в якій вказано, що згідно з рішенням виконавчого комітету Красилівської міської ради №227 від 20.05.2020 погоджено ОСББ "Добробут-2010" проведення благоустрою шляхом укладення бруківки площею 75 кв. м. на території, прилеглій до багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 . Дозвіл на встановлення обмежувальних пристроїв на території між будинком та тротуаром не надавався. Обстеженням не встановлено факту демонтажу обмежувального бордюру. В ході усних домовленостей з жителями будинку досягнуто згоди щодо невикористання за призначенням обмежуючих пристроїв, а у разі порушення такої умови обмежуючі пристрої будуть демонтовані.

Вважаючи, що відповідач належним чином не розглянув звернення та не вчинив будь-яких дій на відновлення його порушених прав, як жителя територіальної громади м. Красилова щодо усунення порушень, пов`язаних з незаконним облаштуванням паркування, ОСОБА_3 звернувся до суду.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.05.2022 в справі №560/4195/22 визнано протиправною бездіяльність Красилівської міської ради Хмельницької області, яка полягає у відсутності належного реагування та контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, зокрема щодо незаконного влаштування місць для паркування з обмежуючими пристроями біля житлового будинку по АДРЕСА_1 . Зобов`язано Красилівську міську раду Хмельницької області здійснити контроль та вжити передбачені законодавством заходи за станом благоустрою, зокрема щодо належного реагування на звернення ОСОБА_3 про незаконне влаштування місць для паркування біля житлового будинку по АДРЕСА_1 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Позивачем у справах № 560/10805/21 та № 560/4195/22 є ОСОБА_3 - батько позивача у справі, що розглядається, ОСОБА_4 .

Водночас позов, у справі, що розглядається, містить інший предмет - визнання протиправним та скасування рішення виконкому від 12.07.2022 №739, що є відмінним від справи № 560/4195/22.

На обставини, встановлені у справі № 560/4195/22, позивач посилається як на одну з підстав позову, що розглядається, та наводить їх для обґрунтування.

25. Відповідно до ч 9, 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Колегія суддів вказує, що законом не передбачено досудового порядку звернення до органів місцевого самоврядування у випадку непогодження із прийнятими ними актами.

Також колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції, що предметом позову є рішення виконавчого комітету Красилівської міської ради, а відповідачем заявлено міську раду, а не виконком.

26. За наведеного правового регулювання та встановлених у цій справі обставин, Суд дійшов висновку про те, що судами порушено норми процесуального права та протиправно закрито провадження у цій справі, тому судові рішення підлягають скасуванню із направленням на продовження розгляду до суду першої інстанції.

27. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

28. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 345 349 353 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.04.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 скасувати.

Справу №560/156/23 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді: Н.В. Коваленко

А. І. Рибачук