Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 серпня 2018 року

Київ

справа №820/11651/15

адміністративне провадження №К/9901/39831/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2016 року

у справі № 820/11651/15

за позовом ОСОБА_2

до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (правонаступник Київська об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, далі - відповідач, Київська ОДПІ м. Харкова), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 26.10.2015 року № 1853.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року адміністративний позов задоволений. Скасовано податкове повідомлення - рішення

Державної податкової інспекції у Московському район м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішення 36 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 21.01.2015 року № 1793/15 «Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 № 126/11 «Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України» в частині встановлення податку на транспорт на 2015 рік прийняте 21 січня 2015 року, тобто після 15 липня 2014 року, то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення від 26.10.2015 року №1853, яким позивачу визначено у 2015 році податкове зобов'язання із транспортного податку, не ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України, зокрема, підпункту 12.3.4. пункту 12.3., пункту 12.5 статті 12, та не узгоджується із вимогами принципу верховенства права.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2016 року апеляційну скаргу задоволено, Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено з посиланням на те, що рішення сесії органу місцевого самоврядування не може вплинути на підстави нарахування та обов'язок платниками сплачувати податки та збори, оскільки такі прямо закріплені законодавцем нормами Податкового Кодексу України (арк. справи 94, 95-97).

Не погодившись з рішеннями суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: підпунктів 12.3.4 та 12.3.5 пункту 12.3 ст. 12, ст. 267 Податкового кодексу України (далі - ПК), та залишити в силі постанову суду першої інстанції. За доводами позивача транспортний податок підлягає сплаті лише у 2016 році, після прийняття рішення місцевої ради про встановлення такого податку та його ставок.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.345 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

З огляду на відсутність клопотань від учасників справи про розгляд справи за їх участю, колегія суддів Верховного Суду вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_2 є власником транспортного засобу - автомобілю Toyota Land Cruiser, 2010 року випуску, об'єм двигуна 4664 кб. см. Зазначений транспортний засіб позивачем придбано на підставі рахунку - фактури серії КІМ 385917 від 21.12.2010 року та зареєстровано в ВРЕР ГУ МВС України м. Харкова, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу .

26.10.2015 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 1853, яким згідно з п.п.54.3.3. п 54.3 ст. 54 ПК України та відповідно до п.п.267.6.2 п.267.6 ст.267 ПК України, зобов'язано позивача сплатити суму податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 20 833,33 грн. (арк. справи 8).

Незгода з вказаним податковим повідомленням-рішенням стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

З приводу спірного питання суд зазначає наступне.

01.01.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII (далі - Закон № 71-VIII), яким згідно зі статтею 267 ПК України було введено новий транспортний податок.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Базою оподаткування, у відповідності до підпункту 267.3.1 пункту 267.1 ст. 267 цього Кодексу, є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Застосовуючи вказані правові норми, суд апеляційної інстанції, пославшись на норми підпункту 12.3.5 пункту 12.3 ст. 12 ПК, зробив висновок, що Законом № 71-VIII з 01.01.2015 впроваджено транспортний податок як новий вид податку, який має справлятися у 2015 році на підставі ст. 267 ПК безвідносно до обставин прийняття місцевою радою відповідного рішення про його встановлення.

Однак, із такими висновками апеляційного суду не можна погодитися з огляду на наступне.

Законом № 71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю.

При цьому згідно із пунктом 10.2 ст. 10 ПК України, у редакції Закону № 71-VIII, місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Згідно пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Підпунктом 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, передбачено, що встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Згідно із підпунктом 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

При цьому, згідно пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.

Відповідно підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Згідно зі статтею 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Таким чином, нові податки практично не можуть бути визнані обов'язковими до сплати принаймні в 2015 році, адже місцеві ради не приймали і не могли прийняти та офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 року рішення про встановлення таких податків і зборів.

Отже, встановлення податку на майно, зокрема в частині транспортного податку, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

З огляду на викладене, оскільки рішення 36 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 21.01.2015 року № 1793/15 «Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 № 126/11 «Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України» в частині встановлення податку на транспорт на 2015 рік прийняте 21 січня 2015 року, тобто після 15 липня 2014 року, то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Висновки апеляційного суду, на відміну від суду першої інстанції, не відповідають правильному змісту правового регулювання вищенаведених норм, а тому у суду апеляційної інстанції не було підстав, встановлених ст. 202 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення оскаржуваного судового рішення), для скасування постанови суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 352 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2016 року у справі № 820/11651/15 , - задовольнити.

Скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2016 року у справі № 820/11651/15 та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року у справі № 820/11651/15.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко