Історія справи

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2019 року

Київ

справа №826/6904/15

адміністративне провадження №К/9901/26604/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2015 (суддя Качур І.А.)та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016 (колегія у складі суддів: Шурко О.І., Василенко Я.М., Степанюк А.Г.)у справі №826/6904/15 за позовомПублічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №139826552206 від 13.10.2014, яким нараховано пеню за порушення термінів у сфері ЗЕД у сумі 1053835,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірністю застосування пені податковим органом, оскільки було відсутнє несвоєчасне повернення валютних коштів.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2015, залишеною без змін Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що до банку грошові кошти надійшли вчасно, що, у свою чергу, спростовує доводи відповідача про порушення позивачем приписів Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», зокрема щодо несвоєчасного повернення валютних коштів.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

З урахуванням відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, касаційний суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (Покупець) уклало контракт №ЕХР120214-1 від 12.02.2014 із нерезидентом «Grain Trading Group AG» (Швейцарія, Продавець) на купівлю кукурудзи для кормових цілей в кількості 180000,00 м.т. по ціні 278,00 дол. США. Загальна вартість контракту - 50050000,00 дол. США +/-10%. Умови поставки - СФР один безпечний причал одного безпечного порту Південного Китаю. На виконання умов контракту, відповідно до виписки банку від 12.03.2014 ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» з валютного рахунку перерахувало на користь нерезидента «Grain Trading Group AG» (Швейцарія) валютні кошти в сумі 38000000,00 дол. США (еквів.353305000,00 грн.). Граничний строк надходження товару - 10.06.2014.

Відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «ДПКЗУ з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічними договорами: №ЕХР120214-1 від 12.02.2014 з «Grain Trading Group AG» (Швейцарія) та № ЕХР050314-2 від 05.03.2014 з «Guangzhou Green Oil Industrial Co., LTD» (Китай) згідно листів ПАТ «Укрексімбанк» від 09.07.2014 № 153-02/2470 та ПАТ «ПУМБ» від 06.08.2014, за результатами перевірки складено акт перевірки від 24.09.2014 №884/26- 55-22-06/37243279.

Відповідачем у ході перевірки встановлено, що ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" товару не отримало, у зв`язку із невиконанням умов контракту валютні кошти в сумі 38 000 000, 00 дол. США (еквів. 442 785 534,80 грн.) нерезидентом повернуті на основний валютний рахунок товариства.

Контролюючий орган дійшов до висновку про те, що валютні кошти повернуті нерезидентом із порушенням строків розрахунків на 1 день, а отже з підстав порушення позивачем положень Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", відповідачем нараховано ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" пеню у розмірі 1053835,31 грн.

Судами також встановлено, що згідно п.5 зовнішньоекономічного контракту №ЕХР120214-1 від 12.02.2014, укладеного між ПАТ «ДПЗКУ» (Покупець) та «Grain Trading Group AG» (Продавець), оплата за товар проводиться в доларах США шляхом банківського переводу на валютний рахунок продавця. У випадку, якщо продавець не здійснить відвантаження товару в період, зазначений у п. 4.1. Контракту, то він зобов`язаний повернути отриману передплату в повному обсязі не пізніше 90 календарних днів від дати оплати.

Повернення коштів відбулось 10.06.2014 (згідно платіжного доручення ПЗК00000968), тобто у встановлений законом та Контрактом строк, зарахування коштів у сумі 27800000,00 дол. США здійснено 10.06.2014, ПЗК 00000978 від 11.06.2014 зарахування коштів у сумі 2000000дол. США. - 11.06.2014, ПЗК 00000977 від 11.06.2014 на суму 200000 - 11.06.2014.

Разом з тим, касаційний суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для нарахування позивачу пені став висновок податкового органу не лише про порушення законодавчо встановлених строків надходження валютної виручки при виконанні контракту №ЕХР120214-1 від 12.02.2014, а й по контракту № ЕХР050314-2 від 05.03.2014, за яким встановлено несвоєчасне надходження валютної виручки в сумі 27 дол. США (екв.349,72 грн.) на 47 днів з 04.07.2014 по 19.08.2014 р.

Проте, суди попередніх інстанцій обставини щодо надходження валютної виручки при виконанні контракту № ЕХР050314-2 від 05.03.2014 взагалі не досліджували та не оцінювали.

Наведене дає підстави стверджувати про невжиття належних заходів щодо офіційного з`ясування обставин справи та вказує на непідтвердження відповідних обставин та фактів належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб.

Стосовно виявленого податковим органом порушення при виконанні контракту №ЕХР120214-1 від 12.02.2014, суди лише відзначили про те, що повернення коштів відбулось вчасно, оскільки зарахування коштів у сумі 27800000,00 дол. США здійснено 10.06.2014, а у сумі 2000000 та 200000 дол. США - 11.06.2014.

Отже встановили вчасність зарахування валютних коштів одночасно як 10.06.2014, так і 11.06.2014.

В той же час, з судових рішень не вбачається яка з дат та за якими сумами є граничною для повернення валютної виручки за контрактом №ЕХР120214-1 від 12.02.2014, встановлення якої та/або яких має суттєве значення при вирішенні даного спору.

Окрім того, неможливо дійти беззаперечного висновку про те, чи зазначена судами дата граничного строку надходження товару - 10.06.2014, є такою, що встановлена саме ними, або є обставинами встановленими в податковим органом в ході перевірки.

За наведених обставин, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись або спростувати, як висновки податкового органу стосовно суті порушень, так і перевірити висновки судів попередніх інстанцій, оскільки дослідження та відсутність належної оцінки доказів, виключає можливість перевірки касаційним судом правильності судових актів.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

З огляду на викладене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.

......................

......................

.......................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду