Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2019 року

Київ

справа №826/18976/15

адміністративне провадження №К/9901/26919/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екодонресурс»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року (судді: Шелест С.Б. (головуючий), Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.)

у справі № 826/18976/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екодонресурс»

до Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Екодонресурс» (далі - ТОВ «Екодонресурс») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) про визнання протиправним та скасування рішення від 31 липня 2015 року № 16140/6/35-55-10-01-04-25.

В обґрунтування позову ТОВ «Екодонресурс» зазначило, що звернулося до відповідача з дотриманням передбаченого пунктом 56.6 статті 56 Податкового кодексу України строку, тому рішення ДФС про залишення скарги позивача на рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 22 травня 2015 року №8294/10/26-15-10-06 без розгляду прийнято з порушенням пункту 56.7 статті 56 Податкового кодексу України, а відтак підлягає скасуванню.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 26 квітня 2016 року позов ТОВ «Екодонресурс» задовольнив: визнав протиправним та скасував рішення ДФС від 31 липня 2015 року № 16140/6/35-55-10-01-04-25 «Про залишення скарги без розгляду».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про своєчасність подання позивачем скарги на податкові повідомлення-рішення від 12 березня 2015 року, а відтак і про наявність у відповідача обов`язку по її розгляду.

Натомість Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 23 червня 2016 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову ТОВ «Екодонресурс».

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення контролюючого органу в процедурі адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень не відповідають критерію юридичної визначеності, не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов`язків.

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року та залишити в силі постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2016 року.

18 липня 2016 року Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Екодонресурс».

ДФС не скористалася своїм правом подати заперечення/відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

21 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року), яка кореспондується з положеннями статті 242 КАС України (в редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам постанова суду апеляційної інстанції не відповідає з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві провела перевірку ТОВ «Екодонресурс», за результатами якої 19 лютого 2015 року склала акт № 4/26-55-15-01/37967423 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість».

Згідно з актом перевірки податковим органом встановлено порушення ТОВ «Екодонресурс» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, а саме: завищено заявлену суму до бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість за грудень 2014 року на загальну суму 1 018 820,00 грн; пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України - завищено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 472 891,00 грн; пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України - завищено заявлену суму до бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість за грудень 2014 року у розмірі 198 781,00 грн, загальна сума завищення бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість за грудень 2014 року становить 1 217 601,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки 12 березня 2015 року Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0000081501, яким позивачу зменшено розмір залишку від`ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за грудень 2014 року на суму 472 891,00 грн та № 0000091301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість за грудень 2014 року на суму 1 217 601,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 304 400,25 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ «Екодонресурс» подало до Головного управління ДФС у м. Києві скаргу.

Рішенням від 22 травня 2015 року № 8294/10/26-15-10-06 «Про результати розгляду первинної скарги» Головне управління ДФС у м. Києві залишило податкові повідомлення-рішення від 12 березня 2015 року без змін, а скаргу - без задоволення.

Надалі позивач звернувся до ДФС зі скаргою, яка отримана відповідачем 08 червня 2015 року за вх. № 15462/6, що підтверджується матеріалами справи.

30 червня 2015 року ДФС своїм рішенням № 13555/6/99-99-10-01-04-25 на підставі пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України продовжила строк розгляду скарги до 06 серпня 2015 року включно. Одночасно повідомила позивача, що перевірка матеріалів його скарги відбудеться 23 липня 2015 року о 15 годині 30 хвилин за адресою: Львівська площа, 6, кімната 126.

Однак рішенням ДФС від 31 липня 2015 року № 16140/6/35-55-10-01-04-25 скаргу ТОВ «Екодонресурс» від 08 червня 2015 року залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строків, визначених статтею 56 Податкового кодексу України.

Правомірність прийняття вказаного рішення ДФС є предметом розгляду цієї справи.

Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ «Екодонресурс», суд апеляційної інстанції висновувався на тому, що оскаржуване рішення ДФС саме по собі не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення її можливості їх реалізувати та не покладає на неї певні обов`язки, не може вважатись таким, що порушує права, свободи чи інтереси цієї особи. Рішення, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи, є саме податкові повідомлення-рішення.

Колегія суддів вважає помилковими такі висновки суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду із даним позовом та розгляду справи судами попередніх інстанцій) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в рішенні від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок оскарження рішень контролюючого органу врегульовано приписами статті 56 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) та Порядком оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду органами доходів і зборів, затвердженого наказом Міндоходів від 25 грудня 2013 року №848 (був чинним на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 848).

Пунктом 56.1 статті 56 ПК України визначено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пунктами 56.2, 56.3 статті 56 ПК України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

За змістом пункту 56.16 статті 56 ПК України днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

Відповідно до пункту 56.8 статті 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Аналіз змісту наведених норм свідчить про те, що закріпленому у статті 56 ПК України праву платника податків звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою на податкове повідомлення-рішення кореспондує визначений цією ж статтею обов`язок контролюючого органу розглянути таку скаргу та прийняти вмотивоване рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Екодонресурс» рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 22 травня 2015 року № 8294/10/26-15-10-06 на скаргу позивача про скасування податкових повідомлень - рішень від 12 березня 2015 року отримало 28 травня 2015 року, а звернулось зі скаргою до ДФС 08 червня 2015 року, тобто в межах строку, визначеного пунктом 56.3 статті 56 ПК України.

Між тим, всупереч вимогам пункту 56.8 статті 56 ПК України відповідачем не було прийнято вмотивованого рішення за результатами розгляду скарги ТОВ «Екодонресурс».

За таких обставин, враховуючи що скарга ТОВ «Екодонресурс» подана в межах десятиденного строку, визначеного пунктом 56.3 статті 56 ПК України, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що ДФС не доведено правомірність прийняття рішення від 31 липня 2015 року № 16140/6/35-55-10-01-04-25 про залишення скарги без розгляду, яким відповідач фактично позбавив права позивача на перегляд рішення контролюючого органу нижчого рівня в порядку адміністративного оскарження.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Згідно з частиною першою статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення), що призвело до помилкового скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 345, 349, 352, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екодонресурс» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року скасувати та залишити в силі постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2016 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова