Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2018 року

Київ

справа №826/15170/15

адміністративне провадження №К/9901/28622/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., секретар судового засідання - Титенко М.П., за участю: представник позивача - Дрига О.В., представник відповідача - Норець В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуОфісу великих платників податків Державної фіскальної службина постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2015 року (суддя Данилишин В.М.)та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року (колегія суддів у складі: Коротких А.Ю., Ганечко О.М., Літвіна Н.М.)у справі№826/15170/16за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд»доМіжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби Центрального офісу з обслуговування великих платників податків провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» звернулось до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби Центрального офісу з обслуговування великих платників податків (правонаступником якого є Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби) від 24 грудня 2014 року №0000363710, від 14 січня 2015 року №0000044050 та №0000054050, від 13 лютого 2015 року №0000074050 та від 15 червня 2015 року №0000194050.

Позов мотивований безпідставністю та надуманістю висновків акта перевірки, оскільки господарські операції, здійснені за участю позивача та його контрагентів, є реальними та підтверджуються оформленими належним чином первинними документами.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби Центрального офісу з обслуговування великих платників податків від 24 грудня 2014 року №0000363710, від 14 січня 2015 року №0000044050 та №0000054050, від 13 лютого 2015 року №0000074050 та від 15 червня 2015 року №0000194050.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що на підтвердження реальності господарських операцій за участю позивача та його контрагентів, позивачем було надано копії договорів, податкових та видаткових накладних, ТТН, складських квитанцій, за результатами дослідження яких суди прийшли до висновку, що вони оформленні відповідним чином та є належним і допустимими доказами фактичного здійснення господарських операцій за участю позивача та його контрагентів, зокрема ТОВ «Алген», ТОВ «Мірада Плюс», ПСП «Старосільське». А також, неможливість проведення зустрічної звірки контрагента платника податків не є імперативною ознакою протиправності діяльності такого суб'єкта господарювання та не може розцінюватись як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних таким суб'єктом.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судами під час їх ухвалення не враховано безпідставності формування позивачем податкового кредиту та на віднесення витрат на витрати податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з контрагентами, непідтвердження реальності таких господарських операцій. Поруч з цим, в обґрунтування прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а також на користь висновку про нереальність здійснення господарських операцій з усіма спірними контрагентами у даній справі, відповідач наводить як основний аргумент наступні обставини:

свідчення директора ТОВ «Алген», зазначені у вироку Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 02 вересня 2014 року у справі №183/5054/14-К, про те, що він виконував функції директора вказаного товариства тільки номінально та не приймав участі у фактичному управлінні;

свідчення директора ТОВ «Мірада Плюс», зазначені в ухвалі Голосіївського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2014 року у справі №752/8634/14-к, про те, що він не мав ніякого відношення до господарської діяльності ТОВ «Мірада Плюс», посаду директора вказаного товариства обіймав формально;

свідчення директора ПСП «Старосільське», надані у межах кримінального провадження №32014110130000014, про те, що він не мав ніякого відношення до господарської діяльності вказаного товариства.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог в частині їх задоволення судами та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій, посилаючись на положення Податкового кодексу України дійшли правильного висновку, що наведеними правовими нормами, в першу чергу, регламентовано пряму взаємозалежність правильності врахування платником податку у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагента товарів від підтвердження проведених господарських операцій належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Так, відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 цього Закону на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка щодо правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з листопада 2011 року по серпень 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 05 грудня 2015 року № 1432/2810-37-20/31454383, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0000363710, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 73159921,00 грн., а також визначено податкове зобов'язання з ПДВ та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 10232553,28 грн., та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 36579961,00 грн.

В обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваного рішення №0000363710 відповідач посилається на відсутність реального постачання товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) на користь позивача при здійсненні задекларованих ним господарських операцій із: ПП "АТФ "Баратівське", ТОВ "Престиж-Декор", ТОВ "Кийнадраресурс", ТОВ "Рінтол", ПП "Ніктрейд", ТОВ "ВП "Укрзахідавтоспецмаш", ТОВ "СГП "Адонікс", ТОВ "Вест-Групп", ТОВ "Євразія Бункер УКР", ТОВ "Зернопостач 2013", ФГ "Ірина-М", ТОВ "Палада Плюс", ТОВ "Агрофірма Сокільське", ТОВ "Актив Трейд Компані", ФГ "Кравець", ТОВ "Ніжинська Сільгосптехніка", ТОВ "Реалтранс", ТОВ "Вітерра", ФГ "Лан-ЛВП", ТОВ "Сідрейл", ПП "Лідер Трейд Україна", ПП "Аладея", СТОВ "Агрос", ТОВ "Алькормет", ТОВ "Агронат-Юг", ТОВ "АТК "Альянс", ТОВ "Агроінвест Холдинг", ПП "Харвест 12", ТОВ "СП Укрпродекспо-Юг", ТОВ "Фенікс-Агро Плюс", ТОВ "Укр Мед Експорт", ТОВ "Рост Ойл Н", ТОВ "Таврія-Агро-Н", ПП "Каданс", ТОВ "Шерон Груп", ТОВ "Акваторія-Техносервіс", ПП "Хуторок GV", ТОВ "ПРО Сервіс", ТОВ "Вторметекспорт", ФГ "МК "Степ", ТОВ "ОС Маркетинг".

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що реальність господарських операцій із закупівлі сільськогосподарської продукції між позивачем та наведеними контрагентами, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, а саме: договорами, податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними (далі - ТТН), складськими квитанціями, документами з оплати товару, даними бухгалтерського обліку. За наслідками названих господарських операцій позивачем сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних виданих контрагентами, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

Крім того, відповідачем були проведені наступні документальні позапланові виїзні перевірки позивача:

1. На підставі пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.78.1.11 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та згідно постанови слідчого ДФС України від 11 листопада 2014 року в кримінальному провадження за фактом кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, в тому числі щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів ТОВ «Кернел-Трейд» по взаємовідносинах з ТОВ «Алген» з питань дотримання вимог податкового законодавства із ТОВ "Алген" за період із 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої 26 грудня 2014 року складено акт №65/28-10-40-50/31454383, згідно з висновками якого позивачем занижено податок на прибуток у розмірі 11884281 грн. та завищено суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 11318363 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято оскаржувані рішення від 14 січня 2015 року:

№0000044050, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 11884281 грн. за основним платежем та у розмірі 5942140 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№0000054050, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 11318363 грн., а також визначено податкове зобов'язання з ПДВ та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 4809124 грн. 22 коп. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 5659181 грн. 50 коп.

2. На підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп.78.1.11 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та згідно постанови слідчого ДФС України від 03 червня 2014 року в кримінальному провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 205 ч.3 ст.212 КК України щодо службових осіб ТОВ «Укрреколайн», в межах якого призначено перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів ТОВ «Кернел-Трейд» по взаємовідносинах з ТОВ «Мірада Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства із ТОВ "Мірада Плюс" за період із 01 січня 2013 року по 03 червня 2014 року, за результатами якої 30 січня 2015 року складено акт №3/28-10-40-50/31454383, відповідно до висновків якого позивачем занижено податок на прибуток у розмірі 2336438грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято оскаржуване рішення від 13 лютого 2015 року №0000074050, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 443923 грн. за основним платежем та у розмірі 221961 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

3. На підставі пп.78.1.11 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та згідно постанови слідчого ГСУФР ДФС України від 03 квітня 2015 року за фактом розтрати державних коштів та ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ДП «Укрспирт» і в межах цього кримінального провадження щодо повноти нарахування і сплати ТОВ «Кернел-Трейд» податків та зборів щодо операцій із ПСП «Старосільське», а також слідчого СУ УМВС України в Житомирській області від 17 жовтня 2014 року у кримінальному провадженні щодо своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства ТОВ «Кернел-Трейд» по взаємовідносинам із ПСП «Старосільське», з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів встановлених на території України, а також з питань дотримання валютного законодавства України щодо проведених операцій із ПСП "Старосільське" за період із 01 січня по 31 грудня 2013 року, за результатами якої 05 червня 2015 року складено акт №21/28-10-40-50/31454383, згідно з висновками якого, позивачем занижено податок на прибуток у розмірі 2336438,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято оскаржуване рішення від 15 червня 2015 року №0000194050, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 8192494,00 грн. за основним платежем та у розмірі 4096247,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Разом з тим, відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України однією з підстав проведення документальної позапланової виїзної перевірки є отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесеної ними відповідно до закону.

Підпунктом 58.4 ст. 58 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, забороняється до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні або винесення ухвали про закриття такого кримінального провадження за нереабілітуючими підставами.

У разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку (пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України).

У справі, що розглядається, встановлено, що на момент прийняття спірних податкових повідомлень-рішень та на момент прийняття судових рішень по даній справі у відповідача не було відомостей про прийняття судом рішення по кримінальним справам, в межах яких проведено документальні позапланові виїзні перевірки позивача.

Відсутність відповідного рішення суду в кримінальній справі не дає підстав органу податкової служби для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення грошового зобов'язання платнику податків за результатами перевірки, призначеної в рамках кримінальної справи, а такий акт перевірки може бути одним із доказів в кримінальному провадженні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.12.2014 (ЄДРСР 42202904), та Верховним Судом по справам № 826/18982/16, № 820/1865/17, №815/708/16, № 2а/0470/6369/12, №2а-732/12/2670.

Водночас, судами були досліджені усі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих ТОВ "Алген", ТОВ «Мірада Плюс» та ПСП «Старосільське», які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

Оскільки позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення для провадження господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, відтак суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту та складу витрат на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентами.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 344, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду