Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.04.2020 року у справі №420/6846/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 420/6846/18

адміністративне провадження № К/9901/14831/20, К/9901/9616/20,

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шевцової Н. В.,

суддів: Данилевич Н. А., Смоковича М. І.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 420/6846/18

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління внутрішніх справ України у Луганській області про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року, прийняте у складі головуючого судді Єфіменка К. С.,

та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2020 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Крусяна А. В., суддів Градовського Ю. М., Яковлєва О. В.,

УСТАНОВИЛ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1.28 грудня 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління внутрішніх справ України у Луганській області (далі - відповідач, ГУ МВС у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії ГУ МВС у Луганській області), в якому просив:

1.1 визнати протиправною бездіяльність щодо нарахування позивачу в повному обсязі грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 липня 2014 року по 06 листопада 2015 року;

1.2 визнати протиправними накази Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 20 лютого 2015 року № 435, від 30 лютого 2015 року № 850, від 30 квітня 2015 року № 1136, від 22 травня 2015 року № 1323, від 02 вересня 2015 року № 2269, від 27 жовтня 2015 року № 2716, від 25 листопада 2015 року № 2797, в частині нарахування позивачу грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції в обмеженому розмірі;

1.3 зобов'язати провести позивачу перерахунок грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції в наказах Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 20 лютого 2015 року № 435, від 30 лютого 2015 року № 850, від 30 квітня 2015 року № 1136, від 22 травня 2015 року № 1323, від 02 вересня 2015 року № 2269, від 27 жовтня 2015 року № 2716, від 25 листопада 2015 року № 2797 в розмірах, обчислених в позовній заяві;

1.4 стягнути на користь позивача грошову винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 липня 2014 року по 06 листопада 2015 року в розмірі 29729 грн 69 коп, з урахуванням усіх необхідних за законом відрахувань, в тому числі єдиного соціального внеску, перерахувавши зазначену суму на рахунок позивача в АТ "Ощадбанк" № НОМЕР_1;

1.5 зобов'язати видати оновлену довідку про доходи за період проходження служби в Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області з 07 липня 2014 року по 06 листопада 2015 року, із зазначенням усіх складових грошового забезпечення, в тому числі грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції та зазначенням з яких сум відраховано єдиний соціальний внесок, з метою подальшого звернення до Пенсійного фонду України для перерахування пенсії.

2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що з 08 лютого 1996 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07 листопада 2015 року в Національній поліції. З 27 липня 2016 року позивача було звільнено зі служби в Національній поліції (пункт 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу)). Згідно довідки ГУ МВС у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії ГУ МВС у Луганській області про доходи від 19 листопада 2018 року, позивачеві було нараховано та сплачено за період з 07 липня 2014 року по 06 листопада 2015 року усього: 247979,30 грн.

Матеріальна допомога склала: 14678,35 грн. Разова премія 1850,00 грн. Одноразова винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції: 97312,00 грн. Індексація 2917,39 грн. Відповідно до довідки ГУ МВС у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії ГУ МВС у Луганській області про доходи від 14 листопада 2018 року позивачу було нараховано та сплачено за той же самий період 247034,46 грн., замість 247979,30 грн. Позивач вважає такі розбіжності у виплаті неправомірними, у зв'язку з чим звернувся з цим позовом до суду.

3. Відповідач проти задоволення позову заперечував та зазначив, що виплата винагороди позивачу була здійснена на підставі та у розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2014 року № 158 "Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету" (далі - Постанова № 158) та Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 липня 2014 року № 719 "Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України" (далі - Наказ № 719).

3.1. Так, із урахуванням днів фактичної участі позивача в антитерористичній операції за період часу з 07 липня 2014 року по січень 2015 року відповідачем було нараховано та сплачена винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції на загальну суму 36928 грн, а за період часу з лютого по листопад 2015 року нараховано та сплачена винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції на загальну суму 60384 грн.

4. У відповіді на відзив відповідача, позивач спростовуючи доводи викладені у відзиві додатково зауважив, що його винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 липня 2014 року по 02 лютого 2015 року визначалася в розмірі 100% місячного грошового забезпечення, але не менш 3000
грн. Винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції повинна бути нарахована та виплачена за весь період залучення позивача до безпосередньої участі у антитерористичній операції в період часу з 03 лютого 2015 року по 06 листопада 2015 року у обсягах обчислених в позовній заяві із врахуванням вказаних нормативно- правових актів.

4.1. Стосовно питання про матеріальну допомогу та індексацію в складі грошового забезпечення при нарахуванні винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції в період з 07 липня 2014 року по 02 лютого 2015 року позивач зазначив, що на його думку, з аналіз норм Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499 (чинного на час виникнення правовідносин), Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07 листопада 2007 року № 1294, Інструкції "Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 (у редакції, чинної на момент виникнення правовідносин) вбачається, що розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку.

4.2. Таким чином, позивач уважає, що грошова допомога на оздоровлення, індексація, та винагорода за участь в антитерористичній операції відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи.

5. ОСОБА_1 з 01 лютого 1996 року проходив службу в органах внутрішніх справ України та з 07 листопада 2015 року по 27 липня 2016 року - в Національній поліції.

6. Наказом першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 12 грудня 2014 року № 97 визначено працівників Міністерства внутрішніх справ України, що перебувають у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпечення її проведення з метою виконання службових завдань, зокрема, полковник міліції ОСОБА_1, начальник Лутугинського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, з 07 липня 2014 року.

7. Наказом першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 17 листопада 2015 року № 321 визначено осіб, що вибули зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, до пункту постійної дислокації, Головне Управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області: з 07 листопада 2015 року полковника міліції ОСОБА_1 начальника Лутугинського районного відділу.

8. Згідно з довідки Головного управління Національної поліції в Луганській області від 18 серпня 2016 року № А-5335 полковник поліції ОСОБА_1 в період з 07 липня 2014 року по 07 листопада 2015 року, з 07 листопада 2015 року по 27 липня 2016 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України районі/районах проведення Антитерористичної операції на території Луганської області, на підставі наказів першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 12 грудня 2014 року № 97; від 17 листопада 2015 року № 321, від 07 грудня 2015 року № 341, від 13 серпня 2016 року № 226дск.

9. Наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 25 липня 2016 року № 482 о/с звільнено зі служби в поліції полковника поліції ОСОБА_1, начальника відділу Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Луганській області за пунктом 7 частини першої статті 77 (за власним бажання), з 27 липня 2016 року з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 24 роки 08 місяців 13 днів, у пільговому обчисленні: 35 років 09 місяців 16 днів, з виплатою компенсації за невикористану в році звільнення відпустку у кількості 07 діб.

10. Наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 05 вересня 2016 року № 597о/с частково змінено пункт наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області від 25 липня 2016 року № 482о/с: полковника поліції ОСОБА_1, начальника відділу Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Луганській області вважати звільненим пунктом 7 частини першої статті 77 (через хворобу), з 27 липня 2016 року з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 24 роки 08 місяців 13 днів, у пільговому обчисленні: 35 років 09 місяців 16 днів, з виплатою компенсації за невикористану в році звільнення відпустку у кількості 07 діб.

11. Згідно з отриманої позивачем довідки ГУ МВС у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії ГУ МВС у Луганській області про доходи від 19 листопада 2018 року № 987/111/22-2018 ЛК, позивачеві було нараховано та сплачено за період з 07 липня 2014 року по 06 листопада 2015 року усього: 247979,30 грн.

Матеріальна допомога склала: 14678,35 грн. Разова премія 1850,00 грн. Одноразова винагорода за безпосередню участь в АТО: 97312,00 грн. Індексація 2917,39 грн.

12. Відповідно до отриманої позивачем довідки ГУ МВС у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії ГУ МВС у Луганській області про доходи від 14 листопада 2018 року № 979/111/22-2018, позивачу було нараховано та сплачено за той же самий період з 07 липня 2014 року по 06 листопада 2015 року 247034,46

грн, замість 247979,30 грн, що у довідці про доходи від 19 листопада 2018 року.

У довідках про доходи позивача встановлені розбіжності та помилки за період часу з 07 липня 2014 року по 06 листопада 2015 року, а саме: починаючи з листопада 2014 року по 06 листопаду 2015 року не співпадають відсотки премії за Постановою КМУ № 1294. Так премія за листопад 2014 року в довідці про доходи № 979/111/22-2018-135%, в № 987/111/22-2018 ЛК - 112%, в грудні 2014 відповідно - 230% та 560%) і так далі. Відрізняються усі розрахунки та не співпадають загальні суми нарахувань. Проведено розрахунок в довідці позивача про доходи №979/111/22-2018 за серпень 2014 року в стовбці "Усього": (1280,00 + 135,00 + 495,25 + 955,13+192,00) + 112% * (1280,00 + 135,00 + 495,25 + 955,13 + 192,00) = 3057,38 + 112%*3057,38 = 3057,38 + 3424,27 = 6481,65 грн. В той же час, в довідці про доходи позивача №987/111/22-2018 ЛК за той же самий серпень 2014 року в стовбці "Усього" зазначено: 5818,88 грн. При перерахунку виявлено в останній довідці арифметичну помилку припущену відповідачем при розрахунках.

13. Згідно з довідок ГУ МВС у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії ГУ МВС у Луганській області про доходи від 14 листопада 2018 року № 979/111/22-2018; від 30 січня 2019 року №174/111/22-2019 в період з 07 липня 2014 року по 02 лютого 2015 року позивач отримав грошове забезпечення на загальну суму 51361,65 грн, а саме за липень 2014 року (з 07 липня 2014 року) 5227,13 грн; серпень 2014 року 6481,64 грн; вересень 2014 року 6481,64 грн; жовтень 2014 року 6481,64 грн; листопад 2014 року 5508,34 грн; листопад 2014 року 4007,22 грн; грудень 2014 року 8587,02 грн; січень 2015 року 8587,02грн; в період з 02 лютого 2015 року по 06 листопада 2015 року позивач отримав грошове наступне забезпечення: лютий 2015 року 8587,02 грн, березень 2015 року 8456,92
грн, квітень 2015 року 8456,92 грн, травень 2015 року 8196,70 грн, червень 2015 року 8196,70 грн, липень 2015 року 10078,23 грн, серпень 2015 року 8349,20 грн, вересень 2015 року 3841,94 грн, жовтень 2015 року 12292,86 грн, листопад 2015 року (по 06 листопада 2015 року) 2458,58 грн.

14. Згідно з довідки ГУ МВС у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії ГУ МВС у Луганській області від 29 січня 2019 року № 6/2-201к ОСОБА_1 перебував у відпустках, зокрема, з 20 квітня 2015 року по 08 травня 2015 року; з 14 вересня 2015 року по 30 вересня 2015 року. Повідомлено, що інформація про перебування ОСОБА_1 на лікарняному відсутня.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

15. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено:

15.1 визнано бездіяльність ГУ МВС у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії ГУ МВС у Луганській області при нарахуванні в повному обсязі грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції ОСОБА_1 в період часу з 07 липня 2014 року по 06 листопада 2015 року протиправною.

15.2 визнано накази Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 20 лютого 2015 року № 435, від 30 лютого 2015 року № 850, від 30 квітня 2015 року № 1136, від 22 травня 2015 року, від 02 вересня 2015 року № 2269, від 27 жовтня 2015 року № 2716, від 25 листопада 2015 року № 2797, в частині нарахування ОСОБА_1 грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції неправомірними.

15.3 зобов'язано ГУ МВС у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії ГУ МВС у Луганській області провести перерахунок ОСОБА_1 грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції в наказах Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 20 лютого 2015 року № 435, від 30 лютого 2015 року № 850, від 30 квітня 2015 року № 1136, від 22 травня 2015 року № 1323, від 02 вересня 2015 року № 2269, від 27 жовтня 2015 року № 2716, від 25 листопада 2015 року № 2797 в розмірах, обчислених в позовній заяві.

15.4 стягнуто кошти з ГУ МВС у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії ГУ МВС у Луганській області, на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправною бездіяльністю при нарахуванні в повному обсязі грошової винагороди за безпосередню участь ОСОБА_1 в антитерористичній операції в період часу з 07 липня 2014 року по 06 листопада 2015 року на користь ОСОБА_1 в розмірі: 29729

грн 69 коп, з урахуванням усіх необхідних за законом відрахувань, в тому числі ССВ, перерахувавши зазначену суму на рахунок ОСОБА_1 АТ "Ощадбанк" № НОМЕР_2.

15.5 зобов'язано ГУ МВС у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії ГУ МВС у Луганській області надати ОСОБА_1 оновлену довідку про доходи за період проходження служби в ГУМВС України у Луганській області з 07 липня 2014 року по 06 листопада 2015 року із зазначенням усіх складових грошового забезпечення, в тому числі грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції з урахуванням позовних вимог ОСОБА_1, та зазначенням з яких сум відраховано єдиний соціальний внесок (ЄСВ) з метою подальшого звернення до Пенсійного фонду України для перерахунку пенсії.

16. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, дійшов висновку, що протиправною бездіяльністю відповідача було порушено право позивача на отримання в повному обсязі грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, згідно з Постановою № 158, постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення зміни до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2014 року № 158" від 10 вересня 2014 року № 417 (далі - Постанова № 417), постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 "Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій" (далі - Постанова № 24), Наказ № 719, наказу Міністерства внутрішніх справ України "Про внесення змін до наказу МВС України від 23 липня 2014 року № 719" від 18 листопада 2014 року № 1246 (далі - Наказ № 1246), що спричинило недоотримання позивачем вказаної винагороди у сумі 29729,69 грн.

16.1. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивачем були виконані умови для отримання в повному обсязі грошової винагороди за безпосередню участь в проведенні антитерористичної операції, а саме: належність до рядового або в начальницького складу органів внутрішніх справ, приймав безпосередню участь в проведенні антитерористичної операції, але не була вона отримана в повному обсязі з вини відповідача, у суду є підстави для поновлення прав особи, яка звернулась за судових захистом, визнати незаконними накази відносно позивача про визначення сум, які підлягали йому виплаті, як учаснику антитерористичної операції, зобов'язання внести в них відповідні зміни, стягнення різниці на користь позивача 29729,69 грн та зобов'язання надати позивачу оновлену довідку про доходи за період проходження служби в ГУМВС України у Луганській області з 07 липня 2014 року по 06 листопада 2015 року із зазначенням усіх складових грошового забезпечення, в тому числі грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції з урахуванням позовних вимог ОСОБА_1, та із зазначенням з яких сум відраховано єдиний соціальний внесок (ЄСВ) з метою подальшого звернення до Пенсійного фонду України для перерахунку пенсії.

16.2. Судом першої інстанції при обчисленні розрахунку належної позивачу грошової винагороди за безпосередню участь в проведенні антитерористичної операції застосовано показники зазначені у довідці ГУ МВС у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії ГУ МВС у Луганській області про доходи позивача від 14 листопада 2018 року № 979/111/22-2018 (а саме: за період з 07 липня 2014 року по 02 лютого 2015 року показники із урахуванням індексації та матеріальної допомоги та з 03 лютого 2015 року по 06 листопада 2015 року без урахування індексації та матеріальної допомоги).

16.3. Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем повинно було бути нараховано та сплачено позивачу за період з 07 липня 2014 року по 02 лютого 2015 року грошову винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції: липень 2014 року (з 07 липня 2014 року) - 5333,21 грн; серпень 2014 року - 6613,18 грн; вересень 2014 року - 13113,09 грн; жовтень 2014 року - 6631,45 грн; листопад 2014 року - 5662,42 грн; листопад 2014 року - 4007,22 грн; грудень 2014 року - 8587,02 грн; січень 2015 року - 8610,16 грн на загальну суму 58557,75 грн; за період з 03 лютого 2015 року по 06 листопада 2015 року грошову винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції: лютий 2015 року: 8587,02 грн; березень 2015 року: 8456,92 грн; квітень 2015 року: 8456,92:30 (діб в місяці)* 19 (діб) = 5356,05 грн; травень 2015 року:8196,70:31*23=6081,42 грн; червень 2015 року: 8196,70 грн; липень 2015 року: 10078,23 грн; серпень 2015 року: 8349,20:31*24=6463,90 грн; вересень 2015 року: 3841,94:30*4=512,26 грн; жовтень 2015 року: 12292,86 грн; по 06 листопада 2015 року: 2458,58 грн. на загальну суму 68483,94 грн.

17. Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині:

17.1.1 зобов'язання ГУ МВС України у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Луганській області провести перерахунок ОСОБА_1 грошової винагороди за безпосередню участь в АТО в наказах ГУМВС України у Луганській області від 20 лютого 2015 року № 435, від 30 лютого 2015 року № 850, від 30 квітня 2015 року № 1136, від 22 травня 2015 року № 1323, від 02 вересня 2015 року № 2269, від 27 жовтня 2015 року № 2716, від 25 листопада 2015 року № 2797 в розмірах, обчислених в позовній заяві;

17.1.2 стягнення коштів з ГУ МВС України у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Луганській області, на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправною бездіяльністю при нарахуванні в повному обсязі грошової винагороди за безпосередню участь ОСОБА_1 в антитерористичній операції в період часу з 07 липня 2014 року по 06 листопада 2015 року на користь ОСОБА_1 в розмірі: 29729 грн 69 коп, з урахуванням усіх необхідних за законом відрахувань, в тому числі ССВ, перерахувавши зазначену суму на рахунок ОСОБА_1 АТ "Ощадбанк";

17.1.3 зобов'язання ГУ МВС України у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Луганській області надати ОСОБА_1 оновлену довідку про доходи за період проходження служби в Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області з 07 липня 2014 року по 06 листопада 2015 року із зазначенням усіх складових грошового забезпечення, в тому числі грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції з урахуванням позовних вимог ОСОБА_1, та зазначенням з яких сум відраховано єдиний соціальний внесок (ЄСВ) з метою подальшого звернення до Пенсійного фонду України для перерахунку пенсії.

17.2. Ухвалено у цій частині постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог про зобов'язання ГУ МВС України у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Луганській області провести перерахунок ОСОБА_1 грошової винагороди за безпосередню участь в АТО в наказах Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 20 лютого 2015 року № 435, від 30 лютого 2015 року № 850, від 30 квітня 2015 року № 1136, від 22 травня 2015 року № 1323, від 02 вересня 2015 року № 2269, від 27 жовтня 2015 року № 2716, від 25 листопада 2015 року № 2797 в розмірах, обчислених в позовній заяві;

17.2.1 зобов'язання ГУ МВС України у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Луганській області надати ОСОБА_1 оновлену довідку про доходи за період проходження служби в ГУМВС України у Луганській області з 07 липня 2014 року по 06 листопада 2015 року із зазначенням усіх складових грошового забезпечення, в тому числі грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції з урахуванням позовних вимог ОСОБА_1, та зазначенням з яких сум відраховано єдиний соціальний внесок (ЄСВ) з метою подальшого звернення до Пенсійного фонду України для перерахунку пенсії.

17.3. Стягнуто з ГУ МВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії ГУ МВС у Луганській області на користь ОСОБА_1 грошову винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 липня 2014 року по 06 листопада 2015 року в розмірі 25571 грн 47 коп, з урахуванням усіх необхідних за законом відрахувань, в тому числі єдиного соціального внеску, перерахувавши зазначену суму на рахунок позивача в АТ "Ощадбанк" Одеське обласне управління МФО 328845 № НОМЕР_3.

17.4. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

18. Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині зобов'язання ГУ МВС України у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Луганській області провести перерахунок ОСОБА_1 грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції в наказах Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 20 лютого 2015 року № 435, від 30 лютого 2015 року № 850, від 30 квітня 2015 року № 1136, від 22 травня 2015 року № 1323, від 02 вересня 2015 року № 2269, від 27 жовтня 2015 року № 2716, від 25 листопада 2015 року № 2797 в розмірах, обчислених в позовній заяві та відмовляючи у задоволенні вказаної частини позову суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що із відповідача підлягає стягненню на користь позивача грошова винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 липня 2014 року по 06 листопада 2015 року в розмірі 25571 грн 47 коп, а не сума обчислена у позовній заяві.

18.1.1. Судом апеляційної інстанції при обчисленні розрахунку належної позивачу грошової винагороди за безпосередню участь в проведенні антитерористичної операції застосовано показники зазначені у довідках ГУ МВС України у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Луганській області про доходи від 14 листопада 2018 року № 979/111/22-2018; від 30 січня 2019 року № 174/111/22-2019.

18.2. Так, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем повинно було бути нараховано та сплачено позивачу за період з 07 липня 2014 року по 02 лютого 2015 року грошову винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції: липень 2014 року (з 07 липня 2014 року) 5227,13 грн; серпень 2014 року 6481,64 грн; вересень 2014 року 6481,64 грн; жовтень 2014 року 6481,64 грн; листопад 2014 року 5508,34 грн; листопад 2014 року 4007,22 грн; грудень 2014 року 8587,02 грн; січень 2015 року 8587,02 грн на загальну суму 51361,65 грн; за період з 03 лютого 2015 року по 06 листопада 2015 року грошову винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції: за лютий 2015 року 8587,02
грн, березень 2015 року 8456,92 грн, квітень 2015 року 5356,05 грн (8456,92/30*19), травень 2015 року 6081,42 грн (8196,70/31*23), червень 2015 року 8196,70 грн, липень 2015 року 10078,23 грн, серпень 2015 року 8349,20 грн, вересень 2015 року 1664,84 грн (3841,94/30*13), жовтень 2015 року 12292,86 грн, листопад 2015 року (по 06 листопада 2015 року) 2458,58 грн. на загальну суму 71521,82 грн.

18.3. Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині зобов'язання ГУ МВС України у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Луганській області надати ОСОБА_1 оновлену довідку про доходи за період проходження служби в Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області з 07 липня 2014 року по 06 листопада 2015 року із зазначенням усіх складових грошового забезпечення, в тому числі грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції з урахуванням позовних вимог ОСОБА_1, та зазначенням з яких сум відраховано єдиний соціальний внесок (ЄСВ) з метою подальшого звернення до Пенсійного фонду України для перерахунку пенсії, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що отримана, а також та що підлягає нарахуванню та виплаті позивачу, грошова винагорода за участь в антитерористичній операції не підлягає включенню до грошового забезпечення, оскільки її виплата здійснювалася не постійно та вказана виплата не входять до встановленого частиною 3 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" переліку видів грошового забезпечення.

18.4. Дійшовши вказаного висновку суд апеляційної інстанції врахував правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17 та постанові Верховного Суду від 28 березня 2019 року у справі № 431/4088/16.

ІV. Касаційне оскарження

19. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції у частині, що не скасована судом апеляційної інстанції та постановою суду апеляційної інстанції у частині задоволення позову, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 02 квітня 2020 року.

20. У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій встановленим обставинам справи. Так, заявник касаційної скарги зауважує, що суди попередніх інстанцій дійшли до помилкового висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення із відповідача грошової винагороди на користь позивача за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 липня 2014 року по 06 листопада 2015 року у розмірі більшому ніж фактично був виплачений позивачу раніше, оскільки вказані виплати проводилися відповідачем пропорційно днів фактичної участі останнього в антитерористичній операції та на підставі оскаржуваних у цій справі наказів.

20.1. Також відповідач звертає увагу на правову позицію викладену у постановах Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі № 360/3453/19, від 24 січня 2020 року у справі № 812/1487/17, від 06 лютого 2020 року у справі № 812/793/17, від 13 лютого 2020 року у справі № 360/2447/19, від 20 лютого 2019 року у справі № 812/484/18 від 20 березня 2020 року у справі № 360/3264/18, в яких встановлено, що винагорода за безпосередню участь у антитерористичній операції виплачується не за весь час залучення особи до складу сил та засобів антитерористичної операції, а тільки за час фактичної участі цієї особи у відповідних заходах.

20.2. Крім того, заявник касаційної скарги зауважує, що судами попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги у частині скасування оскаржуваних наказів взагалі не досліджували їх, в тому числі на предмет порядку видання цих наказів та відповідності їх Порядку та умов виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 02 лютого 2015 року № 49.

21. За таких обставин відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційного інстанції у частині задоволення позовних вимог та прийняти у цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позову.

22. Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2020 року у складі колегії суддів: головуючого судді Шевцової Н. В. суддів Данилевич Н. А., Смоковича М. І. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача. Витребувано справу № 460/6846/18 із Одеського окружного адміністративного суду.

23.05 червня 2020 року справа № 460/6846/18 надійшла до Верховного Суду.

24. Також, до Верховного Суду 15 червня 2020 року надійшов відзив позивача на касаційну скаргу, в якій він спростовують доводи касаційної скарги та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

25. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні позову, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 15 червня 2020 року.

26. У касаційній скарзі позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, невідповідність висновку суду апеляційної інстанції встановленим обставинам справи. Так, заявник касаційної скарги зауважує, що судом апеляційної інстанції порушено положення пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2014 року № 158 "Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету" та не враховано при нарахуванні грошової винагороди за безпосередню участь в АТО індексацію грошового забезпечення та матеріальну допомоги на оздоровлення у період з 07 липня 2014 року по 02 лютого 2015 року

26.1. Додатково позивач звертає увагу, що на його думку, у період часу з 07 липня 2014 року по 02 лютого 2015 року, індексація грошового забезпечення та матеріальна допомога на оздоровлення у вересні 2014 року, які є складовою грошового забезпечення, мали бути включенні до місячного грошового забезпечення з якого нараховується грошова винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції.

26.2. Додатково позивач звертає увагу на правову позицію викладену Верховним Судом у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 638/9697/17 (щодо індексації грошового забезпечення та матеріальної допомоги на оздоровлення).

26.3. Щодо відмови суду апеляційної інстанції у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача надати оновлену довідку про доходи за період з 07 липня 2014 року по 06 листопада 2015 року із зазначенням усіх складових грошового забезпечення, в тому числі грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції позивач зауважує, що суд апеляційної інстанції помилково розглянув спірні правовідносини позивача та пенсійного фонду, хоча позивач не звертався із цій справі з вимогами до пенсійного фонду.

27. За таких обставин позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

28. Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2020 року у складі колегії суддів: головуючого судді Шевцової Н. В. суддів Данилевич Н. А., Смоковича М. І. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.

29. До Верховного Суду 06 липня 2020 року надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу позивача, в якій останній спростовують доводи касаційної скарги та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні позову без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

30. За правилами частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

31. Статтею 13 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що при проведенні антитерористичної операції використовуються сили і засоби (особовий склад, спеціалісти, зброя, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку, інші матеріально-технічні засоби) суб'єктів боротьби з тероризмом, а також підприємств, установ, організацій, які залучаються до участі в антитерористичній операції, в порядку, визначеному згідно з Положенням, зазначеним у Статтею 13 Закону України "Про боротьбу з тероризмом".

31.1. За рішенням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із керівництвом відповідних суб'єктів боротьби з тероризмом, до широкомасштабних, складних антитерористичних операцій у районі їх проведення залучаються та використовуються сили та засоби (особовий склад та спеціалісти окремих підрозділів, військових частин, зброя, бойова техніка, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку, інші матеріально-технічні засоби) Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України, Збройних Сил України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, та органів охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, Управління державної охорони України.

31.2. Працівники правоохоронних органів, військовослужбовці та інші особи, які залучаються до антитерористичної операції, на час її проведення підпорядковуються керівнику оперативного штабу.

32. Виплата винагороди за участь в антитерористичній операції та її розмір у 2014 році була врегульована постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2014 року № 158 "Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету", відповідно до пункту 2 якої встановлено, що на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 01 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000
гривень, у розрахунку на місяць. Виплата винагороди здійснюється також під час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненнями (контузіями, травмами, каліцтвами), отриманими під час участі у зазначених операціях і заходах.

33. Відповідно до пункту 1 Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 23 липня 2014 року № 719 "Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України": виплачувати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, починаючи з 01 травня 2014 року, винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень у розрахунку на місяць.

Обчислення цієї винагороди здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення або заробітної плати (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди), за останньою займаною штатною посадою на час участі в зазначених операціях і заходах.

34. Згідно з пунктом 2 Наказу № 719: винагороду виплачувати за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників)), начальників органів внутрішніх справ.

35. У 2015 році виплата винагороди за участь в антитерористичній операції та її розмір установлені постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 "Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій" (далі - Постанова КМУ № 24), відповідно до пункту 1 якої така винагорода виплачується в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.

35.1. Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тисячі гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тисячі гривень.

35.2. Винагорода військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я після отриманих під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду поранень (контузії, травми, каліцтва).

36. Пунктом 3 Постанови № 24 затверджений розмір винагороди особам рядового і начальницького складу за безпосередню участь у антитерористичній операції, який становить 100 % місячного грошового забезпечення.

37. Відповідно до пункту 4 Постанови № 24 наказом Міністерства оборони України від 02 лютого 2015 року № 49 "Про особливості виплати винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичної операції" затверджено Порядок виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду (чинного на момент виникнення правовідносин, далі - Порядок № 49).

38. У пункті 4 розділу І Порядку № 49 визначено, що виплата винагород здійснюється військовослужбовцям за місцем проходження служби на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій), керівництва військових формувань та органів державної влади. Командирам (начальникам) військових частин (закладів, установ, організацій) наказами вищих командирів (начальників, керівників).

39. За приписами пункту 3 розділу 2 Порядку № 49 винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у пункті 1 цього розділу, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу АТО).

40. Згідно пункту 5 розділу ІІ вказаного Порядку військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в АТО, у разі одночасного дотримання таких умов:

1) залучені до проведення АТО;

2) перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу АТО (крім військовослужбовців військових прокуратур та розвідувальних органів України);

3) перебувають у районі проведення АТО.

41. Відповідно до частини 3 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі-Закон № 2262-XII) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за частини 3 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі-Закон № 2262-XII, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

VІ. Позиція Верховного Суду

42. Верховний Суд наголошує, що відповідач у касаційній скарзі оскаржує рішення суду апеляційної інстанції у частині задоволення позову та частину рішення суду першої інстанції, яка залишена без змін судом апеляційної інстанції, у частині задоволення позовних вимог.

43. Позивач, відповідно до заявлених касаційний вимог, оскаржує рішення суду апеляційної інстанції вцілому.

44. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданих касаційних скарг, Верховний Суд виходить із такого.

45. Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача видати оновлену довідку про доходи за період проходження служби в ГУМВС України в Луганській області з 07 липня 2014 року по 06 листопада 2015 року, із зазначенням усіх складових грошового забезпечення, в тому числі грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції та зазначенням з яких сум відраховано єдиний соціальний внесок, з метою подальшого звернення до Пенсійного фонду України для перерахування пенсії.

46. Скасовуючи рішення суду першої інстанції у цій частині, та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що отримана, а також та що підлягає нарахуванню та виплаті позивачу, грошова винагорода за участь в АТО не підлягає включенню до грошового забезпечення, оскільки її виплата здійснювалася не постійно та вказана виплата не входять до встановленого ~law23~ переліку видів грошового забезпечення.

47. Позивач як на підставу для оскарження вказаної частини постанови суду апеляційної інстанції посилається на той факт, що ним було заявлено позовні вимоги саме до відповідача про зобов'язання видати позивачу оновлену довідку про доходи із урахуванням збільшення розміру винагороди за участь в АТО, а суд апеляційної інстанції, на думку позивача, розглянув правовідносини позивача та Пенсійного фонду щодо перерахунку пенсійного забезпечення на підставі збільшення розміру винагороди за участь в АТО.

48. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги у зазначеній частині, Верховний Суд виходить із такого.

49. Верховний Суд звертає увагу, що позивач звернувся із позовною вимогою про зобов'язання відповідача видати оновлену довідку про доходи із зазначенням усіх складових грошового забезпечення, в тому числі грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції та зазначенням з яких сум відраховано єдиний соціальний внесок, саме з метою подальшого звернення до Пенсійного фонду України для перерахування пенсії.

50. Аналіз наведених Постанови № 158, Постанови № 24 та Порядку № 49 та Наказу № 719 свідчить про те, що винагорода за участь в антитерористичній операції є додатковою виплатою військовослужбовцям, яких залучено до участі у ній. При цьому, виплата винагороди залежить від певних умов та лише в означений період, а також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні після отриманих у такий період поранень (контузії, травми, каліцтва). Тобто, така виплата не є постійною і не має систематичний характер.

51. За таких обставин, винагорода за участь в антитерористичній операції не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, який є складовим елементом грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, відповідно до ~law24~.

52. Аналогічна правова позиція щодо того, що винагорода за участь в антитерористичній операції не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення викладена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 805/4523/16-а і Верховний Суд у цій справі не вбачає підстав відступати від неї.

53. Отже, Верховний Суд погоджується із висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача видати оновлену довідку про доходи позивача із зазначенням усіх складових грошового забезпечення, в тому числі грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції та зазначенням з яких сум відраховано єдиний соціальний внесок, з метою подальшого звернення до Пенсійного фонду України для перерахування пенсії, оскільки винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції не входить до встановленого ~law25~ переліку видів грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, а тому постанова суду апеляційної інстанції в цій частині підлягає залишенню без змін.

54. Доводи касаційної скарги щодо розгляду судом апеляційної інстанції правовідносини позивача та Пенсійного фонду щодо перерахунку пенсійного забезпечення на підставі збільшення розміру винагороди за участь в АТО, висновків суду апеляційної інстанції не спростовує, оскільки суд апеляційної інстанції не розглядав правовідносини позивача та Пенсійного фонду щодо перерахунку пенсійного забезпечення, а надав оцінку чи входить винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції до переліку видів грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, оскільки позивачем заявлено позовні вимоги саме щодо зобов'язання відповідача видати оновлену довідку про доходи позивача із зазначенням грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, з метою подальшого звернення до Пенсійного фонду України для перерахування пенсії.

Щодо іншої частини позовних вимог.

55. Верховний Суд наголошує, що у цій справі предметом спору є не право позивача на грошову винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, а розмір виплаченої позивачу грошової винагороди та визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування позивачу в повному обсязі такої грошової винагороди.

56. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

57. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

58. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

59. Це означає, що судове рішення має міститись пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

60. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

61. Так, однією із підстав для касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції слугував довід касаційної скарги позивача щодо помилкового розрахунку судом апеляційної інстанції розміру грошової винагороди позивача за безпосередню участь в антитерористичній операції без урахування індексації грошового забезпечення та матеріальної допомоги на оздоровлення.

62. Іншою підставою для касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій слугував довід касаційної скарги відповідача із тим, що суди попередніх інстанцій дійшли до помилкового висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення із відповідача грошової винагороди на користь позивача за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 липня 2014 року по 06 листопада 2015 року у розмірі більшому ніж фактично був виплачений позивачу раніше, оскільки вказані виплати проводилися відповідачем пропорційно днів фактичної участі останнього в антитерористичній операції та на підставі оскаржуваних наказів.

63. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданих касаційних скарг у зазначеній частині, Верховний Суд зазначає таке.

64. Судами попередніх інстанцій встановлено, що доказами у цій справі є довідки ГУ МВС України у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Луганській області про доходи позивача від 14 листопада 2018 року № 979/111/22-2018, від 19 листопада 2018 року № 987/111/22-2018 ЛК; від 30 січня 2019 року № 174/111/22-2019.

65. В той же час, як правильно встановлено судом першої інстанції вказані довідки від 14 листопада 2018 року № 979/111/22-2018 та від 19 листопада 2018 року № 987/111/22-2018 ЛК містять розбіжності та помилки за період часу з 07 липня 2014 року по 06 листопада 2015 року, а саме: не співпадають відсотки премії, розміри грошового забезпечення, тощо.

66. Верховний Суд зауважує, що ані судом першої ані судом апеляційної інстанцій не викладено у своїх рішеннях мотивів з яких саме підстав суди надали перевагу та здійснили розрахунок грошової винагороди позивача саме на підставі довідок ГУ МВС України у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Луганській області про доходи позивача від 14 листопада 2018 року № 979/111/22-2018; від 19 листопада 2018 року № 987/111/22-2018 ЛК а не на підставі довідки від 30 січня 2019 року № 174/111/22-2019.

67. На обґрунтування позову позивач у відповіді на відзив відповідача посилаючись на норми матеріального права зазначив, що грошова допомога на оздоровлення, індексація, та винагорода за участь в антитерористичній операції відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

68. Задовольняючи позовні вимоги у частині стягнення коштів з відповідача на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправною бездіяльністю при нарахуванні в повному обсязі грошової винагороди за безпосередню участь ОСОБА_1 в антитерористичній операції в період часу з 07 липня 2014 року по 06 листопада 2015 року у розмірі: 29729 грн 69 коп, судом першої інстанції при обчисленні розрахунку належної позивачу грошової винагороди за безпосередню участь в проведенні АТО застосував інформацію зазначену у довідці Головного управління МВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Луганській області про доходи позивача від 14 листопада 2018 року № 979/111/22-2018 (а саме: за період з 07 липня 2014 року по 02 лютого 2015 року показники із урахуванням індексації та матеріальної допомоги та з 03 лютого 2015 року по 06 листопада 2015 року без урахування індексації та матеріальної допомоги).

69. Судом апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині стягнення із відповідача на користь позивача грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції в період часу з 07 липня 2014 року по 06 листопада 2015 року у розмірі: 29729 грн 69 коп, здійснено розрахунок та стягнуто із відповідача на користь позивача грошову винагороду у розмірі 25571 грн 47 коп.

70. При цьому, суд апеляційної інстанції при обчисленні вказаної грошової винагороди за безпосередню участь в проведенні АТО застосував інформацію зазначену у довідках ГУ МВС України в Луганській області про доходи від 14 листопада 2018 року № 979/111/22-2018 та від 30 січня 2019 року № 174/111/22-2019 без урахування індексації та матеріальної допомоги.

71. Верховний Суд зауважує, що хоча суд апеляційної інстанції фактично застосував інформацію зазначену у довідці від 14 листопада 2018 року № 979/111/22-2018, у своїй постанові суд посилається на довідку - від 14 листопада 2018 року № 987/111/22-2018.

72. В той же час, суди першої та апеляційної інстанцій не зазначили у своїх рішеннях мотивів, якими суди керувалися при постановленні рішень у частині врахування або не врахування індексації та матеріальної допомоги при здійсненні розрахунку грошової винагороди позивача за безпосередню участь в антитерористичній операції та не застосували жодну норму матеріального права на підставі якої суди дійшли вказаних висновків. З огляду на що, Верховний Суд позбавлений можливості, відповідно до приписів статті 341 КАС України перевірити оскаржувані судові рішення на предмет правильності застосування судами норм матеріального права до вказаного спірного питання.

73. Крім того, суди попередніх інстанцій, на виконання приписів статті 242 КАС України, у своїх рішеннях не надали оцінки аргументам позивача щодо врахування індексації та матеріальної допомоги при здійсненні розрахунку грошової винагороди позивача за безпосередню участь в антитерористичній операції.

74. Отже, оскаржувані судові рішення не містять обґрунтування в частині прийняття або відхилення вказаних доводів позивача, зокрема, чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів.

72. Також, відповідач у своїй касаційній скарзі посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги у частині скасування оскаржуваних наказів взагалі не досліджували їх, в тому числі на предмет порядку видання цих наказів та відповідності їх Порядку № 49.

73. Приписами частини 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

74. Таким чином, суди при розгляді справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, незалежно від підстав та мотивів позову, повинні перевірити рішення суб'єктів владних повноважень на відповідність вимогам частини 2 статті 2 КАС України.

75. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04 березня 2014 року у справі № 21-8а14.

76. В той же час судами першої та апеляційної інстанцій приймаючи оскаржувані рішення у частині скасування наказів ГУМВС України у Луганській області від 20 лютого 2015 року № 435, від 30 лютого 2015 року № 850, від 30 квітня 2015 року № 1136, від 22 травня 2015 року № 1323, від 02 вересня 2015 року № 2269, від 27 жовтня 2015 року № 2716, від 25 листопада 2015 року № 2797 не перевірено вказані накази на відповідність вимогам частини 2 статті 2 КАС України.

77. За таких обставин суди дійшли передчасного висновку про визнання вказаних наказів протиправними та їх скасування.

78. Зважаючи на встановлені судами обставини, Верховний Суд уважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій у частині визнання оскаржуваних наказів протиправними, зобов'язання провести позивачу перерахунок грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції в оскаржуваних наказах та стягненню на користь позивача грошову винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 липня 2014 року по 06 листопада 2015 року у розмірі, яку визначив позивач у позові так у розмірі який визначив суд апеляційної інстанції передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 КАС України, а відтак таке судове рішення не є таким, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.

79. Додатково Верховний Суд зазначає, що на думку суду касаційної інстанції, надання оцінки позовним вимогам про визнати протиправною бездіяльність щодо нарахування позивачу в повному обсязі грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 липня 2014 року по 06 листопада 2015 року також є передчасним без належного дослідження оскаржуваних наказів відповідача "Про виплати винагороди за безпосередню участь в антитерористичних операціях" та надання ним правової оцінки.

80. Отже, оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судів попередніх інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність їх висновків в цілому по суті спору.

81. За наведених обставин, Верховний Суд приходить до висновку, що висновки судів попередніх інстанцій у зазначеній частині ґрунтуються на неповно встановлених обставинах справи.

82. Згідно пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України

83. Верховний Суд визнає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень, а саме не дослідили зібрані у справі докази. Має місце порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для скасування судових рішень у частині визнання бездіяльності відповідача протиправною, визнання оскаржуваних наказів протиправними, зобов'язання провести позивачу перерахунок грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції в оскаржуваних наказах та стягненню на користь позивача грошову винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 липня 2014 року по 06 листопада 2015 року у розмірі, яку визначив позивач у позові так у розмірі який визначив суд апеляційної інстанції передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

84. При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно з'ясувати обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, викладені Верховним Судом у цій постанові у розділі "Позиція Верховного Суду", всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити аргументи усіх учасників справи та наданим ними доказам із наведенням мотивів їх врахування чи відхилення, а також проаналізувати оскаржувані накази відповідача на предмет їх правомірності у відповідності до критеріїв, закріплених у частині 2 статті 2 КАС України.

85. Таким чином, з огляду на приписи частини 2 статті 353 КАС України, касаційній скарги підлягають частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - частковому скасуванню із направленням справи у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

VІІ. Судові витрати

86. Оскільки за наслідками касаційного розгляду Верховним Судом не ухвалюється нове рішення, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Луганській області задовольнити частково.

2. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2020 року в справі № 420/6846/18 скасувати у частині позовних вимог про: 1) визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування ОСОБА_1 в повному обсязі грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 липня 2014 року по 06 листопада 2015 року; 2) визнання протиправними накази Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Луганській області від 20 лютого 2015 року № 435, від 30 лютого 2015 року № 850, від 30 квітня 2015 року № 1136, від 22 травня 2015 року № 1323, від 02 вересня 2015 року № 2269, від 27 жовтня 2015 року № 2716, від 25 листопада 2015 року № 2797, в частині нарахування позивачу грошової винагороди за безпосередню участь в АТО в обмеженому розмірі; 3) зобов'язання провести ОСОБА_1 перерахунок грошової винагороди за безпосередню участь в АТО в наказах ГУМВС України у Луганській області від 20 лютого 2015 року № 435, від 30 лютого 2015 року № 850, від 30 квітня 2015 року № 1136, від 22 травня 2015 року № 1323, від 02 вересня 2015 року № 2269, від 27 жовтня 2015 року № 2716, від 25 листопада 2015 року № 2797 в розмірах, обчислених в позовній заяві; 4) стягнення на користь ОСОБА_1 грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 липня 2014 року по 06 листопада 2015 року в розмірі 29729 грн 69 коп, з урахуванням усіх необхідних за законом відрахувань, в тому числі єдиного соціального внеску, перерахувавши зазначену суму на рахунок позивача в АТ "Ощадбанк" № НОМЕР_1 та направити справу у цій частині позовних вимог на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду;

3. Постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2020 року у частині відмови у задоволенні позову про зобов'язання Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області надати ОСОБА_1 оновлену довідку про доходи за період проходження служби в Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області з 07 липня 2014 року по 06 листопада 2015 року із зазначенням усіх складових грошового забезпечення, в тому числі грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції з урахуванням позовних вимог ОСОБА_1, та зазначенням з яких сум відраховано єдиний соціальний внесок (ЄСВ) з метою подальшого звернення до Пенсійного фонду України для перерахунку пенсії залишити без змін.

4. Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Шевцова

Судді Н. А. Данилевич

М. І. Смокович